Поняття, сутність та ознаки кредиту

Характерною ознакою 2010 року у банках України виступає незмінна частка дивідендів що спрямовані на збільшення статутного капіталу - 0,4%. Абсолютний приріст направлених до статутного капіталу доходів акціонерів у 2010-2011 рр. становив 199 млн. грн.

Значну частку у власному капіталі банків займають результати переоцінки основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів у портфелі банку на продаж та інвестицій в асоційовані компанії. Станом на 1.01.2010 року цей показник становив 8 млрд. грн. (11,5% від власного капіталу), а 1.01.2011 р. - 10,5 млрд. грн. (8.8%), що свідчить про зростання інвестиційного потенціалу українських банків протягом 2010 року.

Помітною складовою зростання власного капіталу виступають емісійні різниці. За результатами аналізу варто сказати, що вони суттєво зросли, як абсолютно, так і у відносних показниках. Зокрема, із 4,6% станом на 1.01.2010 р. до 5,3% станом на 1.01.2011 р. побільшала питома вага емісійних різниць у власних ресурсах банку. Проте незайвим буде зазначити, що протягом останніх двох місяців, за попередніми даними, спостерігається тенденція зменшення частки цього показника до 4,8% у власному капіталі, що є наслідком погіршення ситуації на фондовому ринку у зв’язку із фінансовою кризою [26,28].

Зараховуються до складу власного капіталу і результат минулих років. Зокрема, 1,4 млрд. грн. нерозподіленого прибутку станом на 1 січня 2011 р., зважаючи на світову фінансову кризу, виступає, певною мірою, заспокійливим фактом для населення банківської системи України.

Таким чином, власні банківські ресурси - це основа діяльності        будь-якого банку, оскільки від їх формування залежать масштаби його діяльності та обсяги отримуваних прибутків. Кожна операція банків, здійснення якої пов’язане зі зміною обсягу та складу його ресурсів, приносить доходи або витрати. Тому розуміння суті, функцій та джерел утворення надійних банківських ресурсів дозволяє адекватно проаналізувати реальну ситуацію у банківському секторі України та сформулювати шляхи вдосконалення ресурсної бази.

Найбільш  розповсюдженими активними операціями банків є:

- кредитування (у всіх його формах);

- інвестування;

- інші операції.

Кредитні операції є основним видом банківської діяльності. Оскільки протягом певного проміжку часу банки одержують процентний дохід за наданими кредитами, а час сплати процентних витрат по депозитах ще не настав, цілком очевидною є надійність банківських портфелів, навіть якщо фінансовий стан позичальників не дозволяє вчасно і у повному обсязі розрахуватися за кредитами, або вони сплачують проценти для збереження своєї репутації [16].

За 2010 р. у банківській системі України спостерігалось рекордне збільшення чистих активів. Так, у порівнянні з 2009 р. активи за 2010 р. зросли на 326690 млн. грн.

Найбільшу частку в структурі активів складає  кредитний портфель, станом на 01.01.2011 р.792384 млн. грн. У структурі кредитного портфеля переважали кредити надані суб’єктам господарювання - 472584 млн. грн., проти 268857 млн. грн. фізичним особам. Збереглася тенденція до збільшення пріоритетного розвитку частки довгострокового кредитування 507715 млн. грн., (табл.2.3) [21,26].

За станом на 01.01.2011 р. структура активів мала такий вигляд (у дужках - значення на 01.01.2010 р) (рис.2.4):

                                           

  Рис.2.4 Динаміка використання  банківських коштів у 2010-2011 рока 

                                                                                             Таблиця 2.3

Основні показники обсягу активних операцій банків 2006-2011 роки, млн. грн.

Показники	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Чисті активи	134348	213878	340179	599396	926086	880300
Високоліквідні активи	23595	36482	44851	63587	79702	32706
Кредитний портфель	97197	156385	269688	485507	792384	498604
Довгострокові кредити	45531	86227	157224	291963	507715	356700
Проблемні кредити	3145	3379	4456	6357	18015	69015
Вкладення в цінні  папери	8157	14338	14466	28693	40610	35035
Резерви	7250	9370	13289	20188	-	-

 

У структурі використання коштів переважають  кредитні та лізингові операції - 68,14%. Значно меншу частку займають - коррахунки в інших банках - 8,52%.

Ще менше  у структурі інших активів, депозитів  у банках, матеріальних та нематеріальних активів, готівки, інвестицій [27].

 

Рис.2.5 Динаміка використання активів банками України за 2006-2011 роки, млрд. грн.

 

Станом на 1 січня 2011р., обсяг активів банківської системи становив 880,3 млрд. грн., зменшення за рік склало 45,8 млрд. грн. В основному воно відбулося за рахунок скорочення обсягів кредитних операцій. Чинником загострення кризової ситуації в банківській системі стали проблеми у сфері кредитування. Так, обсяги кредитів в економіку у січні скоротились на 11,4 млрд. грн. - як для юридичних, так і для фізичних осіб. Різко зросла середня вартість кредитів у національній валюті (з 21,6% до 26,5%), вона стала удвічі вищою, ніж у січні 2010 р. (рис.2.6) [13,26]

Рис.2.6 Динаміка кредитного портфеля та проблемних кредитів, млрд. грн.

 

Таку ситуацію спричинила некоректна кредитна політика банків. Суми проблемних кредитів за 2010 р. зросли у 3 рази, а частина громадян, які вважають позичання коштів у банках недоцільним, подвоїлась і становить 86% [28].

        У структурі кредитного портфеля значно збільшилась частка проблемних кредитів - у 3,88 рази, що значною мірою вплинуло на фінансовий результат банків.

Структура кредитного портфеля за об’єктами  кредитування індикативної групи станом на 01.01.2010 р. була такою (рис.2.7):

 

 

Рис.2.7 Структура кредитів банків України, %

 

кредити юридичним особам – 58% - склали 306,65 млрд. грн.;

кредити фізичним особам – 36% - 186,58 млрд. грн.;

кредити та депозити іншим банкам – 6% - 30,77 млрд. грн.,

 

Портфельне інвестування дозволяє банку планувати, оцінювати, контролювати кінцеві результати всієї інвестиційної діяльності в різних секторах фондового ринку [23].

 

                                                                                              Таблиця 2.4

Інвестиційні банківські кредити в Україні у 2010-2011 рр. млн. грн.

Показники	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Загальні інвестиції, млн. грн.	37172	51011	57140	64560	89564	32360
Вкладення в цінні  папери	1570	14338	14466	18693	40610	15035

 

 

 

Ще одним напрямом використання ресурсів банків - є інші операції і серед них - операції лізингу.

Протягом 2007-2010 рр. ринок лізингу в Україні зріс більш ніж в 11 разів, проте, у 2011 р. відбулось його падіння (табл.2.5).

                                                                                              Таблиця 2.5 

Рік	Кредитно-інвестиційний  портфель банків	Портфель лізингових угод	Темп зростання портфелю банків,%	Темп зростання портфеля лізингових угод%
2007	148,875	2,4	-	-
2008	252,623	4,9	170	204
2009	462,149	20,2	183	412
2010	759,686	28,5	164	141
2011	404,132	19,7	53,2	67,8

 

Дослідження ринку лізингу в  Україні свідчить, що засновниками найпотужніших лізингових компаній України є саме банківські установи.

Для банку фінансування лізингових операцій має низку переваг, оскільки лізингова компанія [16,28]:

- як позичальник у фінансовому плані є більш надійною та стійкою структурою порівняно з більшістю лізингоодержувачів;

- надає в заставу банку, крім предмету лізингу, майнові права на лізингові платежі за договором лізингу;

готує документацію та здійснює аналіз для банківського фінансування;

- ділить з банком ризики, оскільки фінансує за рахунок власних коштів від 5% до 50% від суми кожного проекту;

- позбавляє банк потреби займатися низкою технічних питань;

- співпраця з лізинговою компанією дає змогу банку збільшувати клієнтську базу та нарощувати кредитний портфель.

Отже, найбільш поширеним напрямом використання коштів українських банків належить - кредитуванню фізичних та юридичних осіб, інші напрями, такі, як - відкриття коррахунків в інших банках; відкриття депозитів та кредитів в інших банках; придбання матеріальних та нематеріальних активів; залишки готівки, чеків та банківських металів; інвестицій капіталу; доходів до отримання та інших активів - поширені значно менше.

 

2.2.  Особливості   кредитування  в Україні

 

Специфіка сучасної практики кредитування полягає в тому, що українські банки  не мають довершеного механізму  оцінки кредитоспроможності позичальника, що є заставою їхньої фінансової безпеки. Ідентичне впровадження у вітчизняну банківську практику міжнародного досвіду обмежується особливостями функціонування банківської системи України, що з’ясовується, перш за все, відсутністю досконалого відповідного законодавства та належного рівня фінансового контролю в галузі звітності суб’єктів господарювання економіки. Це зумовлює необхідність пошуку та розробки методик оцінки кредитоспроможності позичальника банку, яка б враховувала специфіку кредитного ринку України, особливо в умовах глобальної фінансової кризи [20,17].

Кожний етап кредитування вносить  свій вклад в якісні характеристики кредиту, визначає ступінь його надійності і дохідності для банку.

Взагалі ввесь процес кредитування в можна умовно розподілити на ряд важливих етапів, а саме:

- отримання та розгляд кредитної заявки;

- безпосередня співбесіда з потенційним позичальником;

- оцінка кредитоспроможності;

- підготовка до складання кредитного договору;

- кредитна угода;

- моніторинг і контроль якості виданих кредитів.

Щоб отримати кредит, позичальник звертається до банку з кредитною заявкою, яка складається з певного пакету документів. Склад необхідних документів залежить від характеру кредитної операції, і для різних клієнтів він може бути різним.

Кредити надаються на підставі укладеної між банком і позичальником кредитної угоди (договору). До укладання кредитного договору банк ретельно аналізує кредитоспроможність позичальника, здійснює експертизу проекту чи господарської операції, що пропонується для кредитування, визначає ступінь ризику для банку та структуру майбутньої позики (сума, термін, відсоткова ставка тощо).

У кредитному договорі передбачаються: мета, сума, термін, порядок, форма видачі та погашення кредиту, форма забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткова ставка, порядок і форма сплати відсотків й основного боргу, права, зобов'язання, відповідальність сторін щодо надання та погашення кредитів, перелік відомостей, розрахунків та інших документів, необхідних для кредитування, періодичність їх подання банку, можливість проведення банком перевірок на місці, наявність і стан зберігання заставного майна тощо. Зміст кредитного договору сторони визначають залежно від конкретної кредитної операції.

Якщо в позичальника виникають  тимчасові фінансові труднощі з  об'єктивних причин, а отже, він неспроможний погасити кредит у термін, передбачений кредитним договором, банк може в окремих випадках надати позичальнику відстрочку (пролонгацію) погашення боргу зі зміною кінцевого терміну погашення кредиту. Пролонгація кредиту оформляється додатковою угодою до кредитного договору.