Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Марта 2012 в 23:38, курсовая работа
Мета курсової роботи – аналіз ролі цінних паперів на фінансовому ринку та розробка пропозицій спрямованих на перспективний розвиток ринку цінних паперів в Україні.
Завданням курсової роботи є узагальнити теоретичні засади функціонування ринку цінних паперів, оцінити роль ринку цінних паперів на фінансовому ринку України та визначити основні проблеми і перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні.
5
ВСТУП
Поглиблення ринкового реформування економіки на сучасному етапі знайшло свої відображення в активізації становлення ринку цінних паперів як ключового елемента сучасної ринкової інфраструктури. Ринок цінних паперів виступає дієвим інструментом процесів приватизації в країнах з трансформаційною економікою, перерозподілу фінансових ресурсів як у межах національної економіки, так й у рамках світового господарства, у вирішенні проблем інвестування економіки. Ефективне функціонування фондового ринку, використання цінних паперів як інструмента мобілізації вільних коштів, інвестицій та управління приватними капіталами вимагають створення відповідного економічного порядку, визначення важелів та інструментів ефективного регулювання ринку цінних паперів.
Цінні папери ще не стали індикатором дохідності підприємств і національної економіки, а ринок не впроваджує їх достатньою мірою як інструмент саморегулювання економіки. Потребують вирішення проблеми забезпечення національної економіки інвестиційними ресурсами, створення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступу цих підприємств до дешевшого, порівняно з банківським кредитом, капіталу. Винятковість ролі ринку цінних паперів для економіки України та наявність проблем, пов’язаних з його функціонуванням, підтверджують актуальність дослідження.
Упродовж розвитку економічної думки проблеми ринку цінних паперів та його регулювання розглядалися в роботах Дж. Кейнса, А. Маршалла, Дж. Хікса, які започаткували дослідження капіталу, його різних форм та змін у широкому соціально-економічному контексті. В подальшому цей різновид капіталу досліджували М. Агарков, Е. Бредлі, Я. Міркін, Дж. Сорос. Водночас в умовах глобалізації фінансових систем та відкритості вітчизняного ринку цінних паперів виникають нові можливості та загрози для розвитку ринку цінних паперів як сектора ринку капіталу, що потребує проведення нових досліджень факторів впливу на економіку країни.
Мета курсової роботи – аналіз ролі цінних паперів на фінансовому ринку та розробка пропозицій спрямованих на перспективний розвиток ринку цінних паперів в Україні.
Завданням курсової роботи є узагальнити теоретичні засади функціонування ринку цінних паперів, оцінити роль ринку цінних паперів на фінансовому ринку України та визначити основні проблеми і перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні.
Об’єкт дослідження – роль ринку цінних паперів на фінансовому ринку України та визначення актуальних підходів до вирішення проблеми особливостей становлення та тенденцій розвитку ринку цінних паперів.
Предметом дослідження є ринок цінних паперів на фінансовому ринку України.
За останні два десятиліття на світовому фінансовому ринку загалом і на міжнародному ринку цінних паперів зокрема, відбулися значні структурні зрушення, які докорінно змінили умови та особливості їх функціонування.
Протягом останніх десяти років щорічний обсяг міжнародних емісій цінних паперів зріс понад шість разів. Через концентрацію глобальної пропозиції капіталу міжнародний ринок цінних паперів останніми роками посів провідне місце серед основних сегментів світового фінансового ринку. Завдяки стрімким перетворенням, що спостерігаються на ринку цінних паперів, він почав відігравати й роль головного структуроутворюючого фактора розвитку світової фінансової системи.
Інформаційною базою курсової роботи є використання законодавчо-нормативної бази сучасних досягнень вітчизняних і зарубіжних вчених в економічній науці стосовно проблем функціонування фондового ринку. Статистичну базу дослідження становлять дані Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держкомстату та економічних і політичних періодичних видань.
ОСНОВНА ЧАСТИНА
1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Приватизація і акціонування приватної власності, розвиток підприємництва і кредитних інститутів приводять до поглибленого розвитку грошових і кредитних відносин. З'являється особливий сектор господарювання, який пов'язаний з оборотом цінних паперів – фінансовий ринок.
Фінансовий ринок вимагає не тільки правового регулювання обороту цінних паперів, але і виникнення організації, яка б забезпечувала цей оборот. Розвиненість фондового ринку, який є серцевиною ринкових відносин і забезпечує щонайбільше сприяє її реструктуризації і тим самим зростанню економічної безпеки країни.
Фондова біржа – це організований і регулярно функціонуючий ринок для купівлі-продажу цінних паперів, обов'язковий елемент регулювання ринку цінних паперів.[1] Фондова біржа - це насамперед місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом та пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.
Фінансовий ринок (див. Рис.1.1) умовно можна розділити на дві частини:
1. Ринок банківських позик
2. Ринок цінних паперів.
Рис. 1.1. Розподіл фінансового ринку.
Джерело: Урядовий портал «Суть та види ринку цінних паперів» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/
Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Комерційний банк рідко видає позики на довгий термін (більше року). Цінні папери надають можливість отримати гроші на довгий період – на десятиріччя ( облігації) або в безстрокове користування – акції. Завдання РЦП полягає в тому, щоб забезпечити більш повне і швидке переливання заощаджень по ціні, яка влаштовує обидві сторони. Для цього потрібні біржі і діючі на РЦП посередники.
Біржа – юридична особа, що забезпечує регулярне функціонування організованого ринку товарів, валют, цінних паперів, похідних фінансових інструментів. Емітентами (організаціями або підприємствами, які випускають в оборот гроші або цінні папери) на ринку цінних паперів виступають приватні національні, державні національні, приватні і державні іноземні організації.
Ринок цінних паперів є головною сферою акумуляції і розподілу фінансових ресурсів. ( див. Рис. 1.2.)
Рис. 1.2. Розподіл фінансових ресурсів на фінансовому ринку.
Джерело: Мендрул О.Г., Павленко І.А. Фондовий ринок: операції з цінними паперами: Навч.
посібник. – К.: КНЕУ, 2000.
Всі цінні папери, які обертаються на ринку, можна розділити на три групи: акції, облігації і спеціальні цінні папери. Що стосується інвестицій і стабільності приливу прибутку, найбільш якісними вважаються державні облігації, особливо короткострокові ощадні векселі. Потім йдуть приватні облігації і акції великих компаній, які регулярно платять дивіденди.
Розглядаючи сучасну інститутну структуру РЦП, потрібно виділити чотири категорії учасників операцій: комерційні банки, інвестиційні банки, біржові фірми і кредитно-фінансові організації, які об'єднані під назвою "інституційні інвестори" (страхові компанії, пенсійні і інвестиційні фонди).
У залежності від значення, яке має РЦП в економіці, його можна поділити на два види: первинний і вторинний (див. Рис.1.3.).
Рис. 1.3. Основні типи ринку цінних паперів.
Джерело: Ринок цінних паперів, його суть та структура [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.redfox.if.ua/page/r
Первинний – це ринок, на якому розміщуються уперше випущені папери. [2] Саме тут здійснюється мобілізація грошових коштів акціонерними товариствами і позика їх державою. Первинний ринок включає інвестиційні і комерційні банки, через які акціонерні товариства і держава здійснюють розміщення своїх паперів. Вторинний ринок – це ринок, на котрому продаються і купуються випущені раніше цінні папери. Тут відбувається зміна власників цих паперів. Цей ринок, в свою чергу, ділиться на централізований і децентралізований. Формою центарлізованого РЦП є фондова біржа, на якій постійно обертаються цінні папери, але не все, а тільки ті, які допущені до обороту біржовими комітетами. Децентралізований – це ринок, на якому обертаються як допущені, так і недопущені до обороту на фондових біржах цінні папери. Цей ринок складається із значного числа брокерсько-дилерських фірм, які підтримують між собою зв'язки за допомогою телефонно-телеграфних мереж і пошти. До них відносяться комерційні банки, оскільки багато хто з них займається аналогічними операціями з цінними паперами.
Для сучасних РЦП характерним є досить велика кількість угод, які укладаються поза біржею, і це складає позабіржовий оборот. Отже, сучасний РЦП складається з біржового обороту із зареєстрованими і незареєстрованими на біржі цінними паперами, а також позабіржового обороту.
Позабіржовий і біржовий ринки в деякій мірі протистоять один одному, до того ж взаємно доповнюючи один одного. Ця суперечність виникає тому, що виконуючи загальну функцію торгівлі і обороту цінних паперів, вони керуються специфічними способами їх відбору і реалізації. Позабіржовий оборот, як правило, охоплює тільки нові випуски цінних паперів і головним чином розміщує облігації торгово-промислових корпорацій.
Навпаки, на біржі котируються старі випуски цінних паперів і в основному акції торгово-промислових корпорацій. Якщо через позабіржовий оборот здійснюється в основному фінансування промислового процесу, то на біржі за допомогою скупки акцій здійснюється контроль над корпораціями і фірмами, йде формування контролю і його перерозподілу між різними фінансовими групами. Біржа здійснює також значну частину фінансування, в основному через дрібного і середнього вкладника.
Існують різні види фондових цінностей: цінні папери з фіксованим прибутком; акції - свідчення про участь в капіталі. Є також їх змішані форми. Цінні папери, будучи реальним капіталом, не мають ніякої реальної вартості, їх ціна або курс визначається згідно з прибутками у вигляді дивідендів по акціях або процента по облігаціях, а також позикового процента. Біржовий курс цінних паперів піддається коливанню і в кожний момент залежить від співвідношення між пропозицією цих паперів і попитом на них. Через фондову біржу здійснюється розміщення акцій, облігацій, яке йде переважно великими банками.
Цінні папери з фіксованим прибутком – це боргові зобов'язання, в яких емітент зобов'язується виконати відповідні дії.[3] Як правило, це оборотна виплата грошової суми і процентної винагороди.
Існують такі різновиди цінних паперів з фіксованим прибутком: державна позика – позика уряду на створення спеціальних фондів; комунальна позика – для збалансування державних фінансів місцевих органів управління; комунальні облігації і заставні листи – іпотечні банки дають довгострокові кредити під заставу земельних дільниць або під боргове зобов'язання товариств; промислова облігація - боргові зобов'язання з фіксованим прибутком промислової компанії.
Дещо подібні до промислових облігацій боргові зобов'язання і опціонні позики. Це перехідні до акцій форми цінних паперів з фіксованим прибутком (їх купівля пов'язана з можливістю придбати в майбутньому акції). Опціонні позики і конверсійні зобов'язання, як і промислові облігації, котируються на біржі, їх курс публікується щодня. Вексель – це цінний папір, який засвідчить зобов'язання векселедавця.[4] Існують простий і перевідний векселі. Кожний з них має відповідні реквізити. Порядок купівлі і продаж векселів визначається Кабінетом міністрів.
Акції – це номерні цінні папери, документи, які затверджують членство в акціонерному товаристві і дають право на отримання дивідендів. Емісія акцій на пред'явника у всіх країнах обмежена.[5] Як правило, акції зберігаються у брокерів або в інших спеціалізованих конторах. Власник має тільки свідчення про кількість акцій. Відрізняють звичайні і привілейовані акції. Звичайні акції дають своєму власнику право на один голос на зборах акціонерів. Крім цього,власник звичайної акції має право на отримання частки незапятнанного прибутку, яка розподіляється у вигляді дивідендів. При ліквідації акціонерного товариства його претензія на власність є останньою. Він отримує те, що залишається після оплати боргів і розрахунків з привілейованими акціонерами.
Привілейовані акції дають власнику право переважного володіння прибутком і власністю акціонерного товариства, іноді гарантують фіксований прибуток (в тому випадку, якщо товариство отримало чистий прибуток), а також особливі права при голосуванні (декілька голосів, право на участь в прийнятті відповідних рішень на зборах акціонерів).
Найбільш поширені привілейовані акції з фіксованим прибутком, але без права голосу. Виплата дивідендів по цих акціях не обов'язкова для акціонерного товариства. Їх затримка або невиплата не веде до банкрутства. Емісія привілейованих акцій обмежується законом.
Інвестиційний сертифікат – це цінний папір, який випускається виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу у вигляді дивідендів.[6] Інвестиційний фонд може бути складений за різними принципами: може включати тільки акції великих компаній або тільки облігації. Основною метою формування такового фонду є мінімізація курсових дивідендів і відповідно процентних ризиків на основі широкої диференціації внесків і виплат власникам інвестиційних сертифікатів максимальних прибутків.
У сфері діяльності сучасних фондових бірж з'являється ряд нових цінних паперів, причиною чого в основному є необхідність удосконалення організаційної структури фондових ринків. До цих нових цінних паперів відносяться конвертовані акції і облігації, ф'ючерси, опціони. Ф'ючерси – це стандартні строкові контракти, укладені між продавцем (емітентом) і покупцем на здійснення купівлі-продажу відповідного цінного паперу по зазделегідь зафіксованій ціні.[7] Опціон – строкова угода, яка може укладатися як на біржовому, так і на позабіржовому ринках, що засвідчує право його держателя купити, продати чи відмовитися від угоди стосовно цінних паперів (а також товарів, валюти) за обумовлену опціоном ціну і протягом терміну, що ним передбачено.[8] Опціони відрізняються від ф'ючерсів тим, що вони передбачають право, а не зобов'язання проведення тієї або іншої операції, якою керується покупець опціону. Він обмежує вплив на свої активи і пасиви негативного зрушення ринкових показників сумою, сплаченою за договор.