Середовище господарської організації

Середовище господарської організації

1. Розвиток структурних і динамічних концепцій середовища функціонування організації

Стратегічне управління базується на вивченні відносин, які можна охарактеризувати за допомогою системи «середовище — підприємство».

 Більшість серед відомих сьогодні концепцій управління поділяє підхід до підприємства як до «відкритої» системи, що постійно взаємодіє з окремими елементами зовнішнього середовища: іншими підприємствами, банками, організаціями, що належать до соціально-політичних та економічних інституцій держави, місцевих органів і т. ін., і дає йому змогу підтримувати стійке становище, виживати в умовах, що постійно змінюються.

Концепції існування та розвитку підприємств  у зовнішньому середовищі використовують різні підходи та моделі, сформовані на базі різних теорій управління. 
 
 
 

Мета стратегічного аналізу - змістовний і формальний опис об’єкта дослідження, виявлення  його особливостей, тенденцій, можливих і неможливих напрямків розвитку.

 Функції стратегічного аналізу:

• Описова
• Роз’яснювальна
• Прогнозна.

Описова функція реалізується у вигляді побудови моделей середовища з визначенням найістотніших його елементів. 
 
Роз’яснювальна функція вимагає дослідження взаємовпливу факторів з визначенням причин, що зумовили наявний стан середовища. 
 
Прогнозна створює передумови для виявлення можливих  і неможливих тенденцій розвитку середовища.

Концепція Г.Олдріча: головне, що стримує розвиток підприємств — це обмеженість ресурсів, за які і відбувається головна конкурентна боротьба між організаціями, що належать до однієї галузі.

Організаційна популяція - сукупність підприємств, які мають близькі цілі: гнучкість виробництва, стабільність існування тощо. Кожна з цих цілей потребує для свого забезпечення ресурси: гнучкість можлива за наявності ліквідних ресурсів, стабільність з'являється разом з ресурсами різних типів, що повільно знецінюються.  Комбінація необхідних ресурсів залежить від особли­востей галузі і дає змогу в разі виконання зазначених вимог створити життєздатну організацію.

Показники, якими визначається “ніша” підприємства:

•   обсяг середовища
•   його стабільність/нестабільність
•   ступінь концентрації виробництва
•   конкуренція

На відміну від “екологічної моделі”, що базується на дослідженнях ресурсної сторони діяльності підприємства, існує напрямок у дослідженнях проблематики “організації - середовище”, де розглядаються взаємозв'язки та взаємний вплив середовища і організаційної структури.

Багато  дослідників вважають, що треба встановити взаємозв'язки з певними елементами середовища через створення спеціальних, автономних підрозділів в організації, що на різних підприємствах дістали назву “центри прибутку”, “центри інвестицій”, “стратегічні господарські центри”. Наявність таких організаційних одиниць потребує перебудови всієї традиційної організаційної структури, зміни змісту роботи окремих керівників.

 Розглянуті моделі зовнішнього середовища не вичерпують усієї різноманітності існуючих підходів, однак показують найзначніші напрямки у цій галузі. Практична цінність цих моделей — різна для різноманітних галузей народного господарства та підприємств.

Сьогодні не існує єдиного, інтегрованого підходу до побудови загальної концепції зовнішнього середовища, яка б усебічно поєднувала економічні, технологічні, соціальні та політичні впливи на організацію, особливості взаємодії підприємства з його партнерами, конкурентами, споживачами та ін.

2. Сутність та основні характеристики середовища організації

 Усі сучасні автори розрізняють:

•   зовнішнє середовище (або середовище непрямого впливу);
•  проміжне середовище (або “середовище завдань”);
•  внутрішнє середовище організації.