Сутність руху грошових коштів підприємства

 

Власний капітал  підприємства на кінець періоду збільшився на 136 тис. грн., або8,3%. В структурі пасиву власний капітал підприємства займає 58,61%. Це свідчить про те, що підприємство використовує для ведення своєї діяльності в більшості власні кошти, що не зобов’язує його сплачувати проценти за кредити, і тим самим сприяє збільшенню прибутку підприємства. Поточні зобов’язання також зменшились на 216 тис. грн., або 14,7%, і в структурі займають відповідно 41,39%.

 

2.4 Загальна  оцінка капіталу підприємства

 

Для аналізу  джерел формування майна підприємства необхідно розглянути абсолютні  і відносні зміни у власних  і позикових коштах підприємства. Як видно із балансу підприємства, основним джерелом формування сукупних активів підприємства є власні кошти. Протягом аналізованого періоду власний капітал підприємства зріс (на 8,3%). Це сприяло збільшенню фінансової стійкості підприємства в цьому періоді. Частка власного капіталу у балансі підприємства становить 58,61%, і є не досить вагомою. Частка позикових засобів у сукупних джерелах утворення активів знизилася ( із 47,28% до 41,39%). Це свідчить про те, що фінансова незалежність підприємства підвищилась.

Як бачимо із балансу підприємства, величина резервів підприємства збільшується, а нерозподіленого прибутку зменшується. Це може свідчити проте що підприємство страхується від непередбачуваних витрат, оскільки прибуток підприємства зменшується. У структурі власного капіталу підприємства найбільшу питому вагу займають: статутний капітал (56,37%) та резервний капітал (36%), тоді як в попередньому періоді він становив всього 20%.

У структурі  позикового капіталу присутні тільки поточні зобов’язання. Це є негативним фактором, що характеризує погіршення структури балансу і підвищення ризику втрати фінансової стійкості. В попередньому періоді у структурі комерційної кредиторської заборгованості переважає кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (76%), проте у звітному періоді переважають інші поточні фінансові зобов’язання (58,26%), що є з однієї сторони позитивним фактором. Оскільки підвищилась довіра до підприємства з боку постачальників, а з іншого це лише перерозподіл заборгованості між статтями, що не покращує фінансове становище підприємства.

ПП Імені  В.Крикливця для збільшення величини чистого прибутку потрібно збільшувати оборотність і рентабельність.

Для визначення показників, що характеризують капітал  підприємства, необхідно визначити  наступні коефіцієнти.

Коефіцієнт  фінансової незалежності (автономії). Він показує питому вагу власного капіталу у загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність. Він повинен становити 0,5

К_{авт. поп. пер.} =

К_{авт. зв. пер.} =

 

В звітному періоді  коефіцієнт автономії зріс на 6,1%, що є позитивною тенденцією оскільки підприємство стає більш незалежним і у випадку коли йому прийдеться погасити одразу всю заборгованість воно зможе продовжити свою діяльність.

Коефіцієнт  концентрації позикового капіталу, який показує питому вагу позикового капіталу в загальній сумі засобів.

 

К_к =

К_{к п.пер.} =

К_{к зв.пер.} =

 

Отже, частка позикового капіталу у звітному періоді зменшилась на 5,9%, що є позитивним для підприємства. Оскільки його заборгованість зменшилась.

Коефіцієнт фінансування, що характеризує залежність підприємства від залучених засобів. Він повинен становити <1,0

К_{фін. п.пер.}=

К_{фін. зв.пер.}=

 

Оскільки К_фін є меншим 1, підприємство не є залежним від залучених засобів, і в звітному періоді він зменшився на 19,1%, що означає зменшення залежності підприємства від його кредиторів.

Коефіцієнт  рентабельності власного капіталу характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

К_{рент. п. пер.} =

К_{рент. зв. пер.} =

 

 

Отже кошти, що вкладені в це підприємство використовуються неефективно, і у звітному періоді даний показник зменшився на 11,1%.

Одним з основних напрямів поліпшення використання капіталу підприємства є перш за все, забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел: чистого прибутку і амортизаційних відрахувань.

 

2.5 Аналіз основних  показників фінансової стійкості підприємства

 

Для здійснення аналізу фінансової стійкості підприємства використовуються такі показники, як:

• коефіцієнт автономії (К_авт), що характеризує частку власників підприємства в загальній сумі авансованих коштів. Чим більшим буде значення показника,тим більша фінансова стійкість підприємства і незалежність його від кредиторів. Він повинен становити більше 50%.
• коефіцієнт фінансової залежності (К_фз), обернений до коефіцієнта автономії. Збільшення коефіцієнта свідчить про підвищення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, і навпаки. Якщо він рівний 1, то підприємство не має позик.
• коефіцієнт автономії (К_з/в) показує, скільки позикових коштів припадає на 1 грн. власного капіталу. Зниження показника свідчить про зниження фінансової стійкості і навпаки. Мінімальне нормальне значення коеф. авт. = 0,5.
• коефіцієнт мобільності (К_моб), який за умов збереження мінімальної стабільності підприємства має бути обмежений зверху значенням співвідношення вартості оборотних і необоротних активів.
• коефіцієнт маневреності ВК (К_М). Зниження цього коефіцієнта негативно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про зниження можливості вільно маневрувати власними коштами.
• коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами (К_заб)
• коефіцієнт виробничих фондів (К_ВФ) – відношення балансової вартості виробничих фондів до підсумку балансу
• коефіцієнт короткострокової заборгованості (К_кз)
• коефіцієнт автономії джерел формування запасів (К_аз).

К_авт = –– всі зобов’язання підприємства повністю покриваються власним капіталом, оскільки коефіцієнт становить > 50%.

 

К_фз0 =

К_фз1 =

 

Протягом звітного періоду фінансова незалежність підприємства знизилась.

 

К_з/в0 =

К_з/в1 =

 

Зниження значення показника свідчить про зниження фінансової стійкості підприємства.

 

К_моб =

К_Мо =

К_М1 =

 

Значення показника 0,2 свідчить, що 20% ВК використовується для фінансування поточної діяльності, а у попередньому періоді –– 44%.

 

К_заб =

ВОК =

Підприємство  є достатньо забезпеченим власними обіговими коштами.

 

К_ВФ =

 

Оскільки коеф. становить 0,25, підприємству слід вжити заходів щодо поповнення майна виробничого призначення, залучивши для цього додатково власні кошти або довгострокові кредити.

 

К_кз0 =

К_кз1 =

 

Частка термінових зобов’язань майже не змінилась, тому на фінансовій стійкості ця зміна не позначилася.

 

К_аз =

 

Коефіцієнт  автономії джерел формування запасів  є досить високим і становить 61%.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

 

3.1 Напрямки  підвищення ефективної організації  грошових потоків на підприємстві

 

У процесі виробничо-господарської  діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.

Фінансовий  менеджмент вирішує завдання визначення оптимального рівня оборотного капіталу. Якщо величина оборотного капіталу занижена, то таке підприємство буде постійно зазнавати  нестачу коштів, мати низький рівень ліквідності, перебої у виробничому процесі, втрату прибутку. Навпаки, чим більше перевищення поточних активів над поточними зобов'язаннями, тим вище ліквідність підприємства, однак, збільшення величини оборотних коштів у порівнянні з оптимальною потребою в них викликає вповільнення їхньої оборотності й також знижує величину прибутку.

Суть політики управління оборотним капіталом  полягає у визначенні достатнього  рівня й раціональної структури  поточних активів й у визначенні величини й структури джерел їхнього фінансування.

Якщо при  незмінному обсязі короткострокових фінансових зобов'язань буде рости частка оборотних  активів, фінансованих за рахунок власних  джерел і довгострокового позикового капіталу, то в цьому випадку буде підвищуватися фінансова стійкість підприємства, але знижуватися ефект фінансового важеля й рости середньозважена вартість капіталу в цілому (тому що процентна ставка по довгострокових позиках у силу більшого їхнього ризику вище, ніж по короткострокових позиках).

Управління  рівнем дебіторської заборгованості визначається наступними основними факторами:

• оцінка й класифікація покупців залежно від виду продукції, обсягу закупівель, платоспроможності, історії кредитних відносин і передбачуваних умов оплати;
• контроль розрахунків з дебіторами, оцінка реального стану дебіторської заборгованості;
• аналіз і планування грошових потоків.

Оцінка реального  стану дебіторської заборгованості, тобто оцінка ймовірності безнадійних  боргів - одне з найважливіших питань управління оборотним капіталом. Ця оцінка ведеться окремо по групах дебіторської заборгованості з різними строками виникнення.

У цілому, для  фінансового стану підприємства сприятливе одержання відстрочок платежу  від постачальників (комерційний  кредит), від працівників підприємства, держави й т.д. і несприятливе заморожування засобів у запасах сировини, готової продукції, надання відстрочок платежу клієнтам.

Проте, одним  з основних завдань раціонального  управління оборотними активами підприємства полягає в максимально можливому скороченні періодів оборотності запасів і дебіторської заборгованості та збільшенні середнього строку оплати кредиторської заборгованості з метою зниження поточних фінансових потреб шляхом загального прискорення оборотності оборотних коштів.

 

3.2 Вдосконалення системи планування грошових потоків на підприємстві

 

Збалансувати  обсяги позитивного і негативного  грошових потоків можна прискорюючи  надходження грошових засобів і  сповільняючи вибуття. Одні з цих  заходів дозволяють отримати ефект  зараз, інші вимагають певного часу і є більш масштабними. Однак при цьому треба мати на увазі, що зменшуючи дефіцитність чистого грошового потоку сьогодні, можна створити на підприємстві проблему її росту завтра. Тому в процесі управління потоком грошових засобів повинна бути розроблена система заходів, яка б дозволила збалансувати грошові потоки як в короткостроковому, так і у довгостроковому періоді (див. Табл. 3.1.).

 

Таблиця 3.1.

 

Система заходів, які сприяють збалансованості грошових потоків на підприємстві

Напрямок	Система заходів  збалансованості грошових потоків  в короткостроковому періоді
Прискорення надходжень  грошових коштів на підприємство	збільшення розмір цінових знижок за оплату готівкою
	введення повної або часткової передоплати
	скорочення строків надання товарного кредиту покупцям
	прискорення інкасації дебіторської заборгованості (факторинг, форфейтинг, вексельний обіг)
	прискорення інкасації платіжних документів покупців (своєчасне оформлення розрахункових документів, скорочення циклу банківського обороту і т.п.)
Сповільнення Видатків грошових коштів	використання механізму флоута для сповільнення інкасації власних платіжних документів
	збільшення термінів надання товарного кредиту підприємству
	пролонгація фінансових кредитів
	використання орендованих основних засобів замість їх придбання у власність
Напрямок	Система заходів  збалансованості грошових потоків  в довгостроковому періоді
Прискорення Надходжень  кошів на підприємство	додаткова емісія акцій
	залучення довгострокових кредитів і займів
	продаж певного обсягу фінансових інструментів та інших активів
	здійснення ефективної цінової політики
	використання методів прискореної амортизації основних засобів
Сповільнення видатків грошових коштів	зниження постійних і змінних витрат
	скорочення обсягу фінансового і капітального інвестування