Види та природа сучасних грошей (паперові, кредитні, електронні)

Міністерство  освіти та науки України 

Київський національний торгівельно-економічний  університет 

Кафедра економічної теорії та конкурентної політики

КУРСОВА РОБОТА

                  з дисципліни « Економічна теорія (основи економічної теорії,мікроекономіка,макроекономіка) »

                                                            на тему:

№46 Види та природа сучасних грошей (паперові, кредитні, електронні)

 

 

 

Студента 2 курсу 3 групи

денної форми навчання

 

Факультету фінансів

та банківської справи

  Данилішина Євгена Володимировича

 

Науковий керівник:

     Ніколаєць Катерина Миколаївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

 

  ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Гроші посідають значне місце у ринковій економіці. Вони забезпечують життєдіяльність кожної з ринкових структур, сприяють подальшому розвитку процесу суспільного відтворення матеріальних та нематеріальних благ, їх виробництву, обміну, розподілу та споживанню. Грошові відносини є найскладнішим елементом ринку. Вивчення сутності грошей, функцій, що виконують гроші, аналіз їхнього розвитку та, впливу грошей і грошової політики на стан економіки здійснює грошова (монетарна) теорія, яка є складовою загальної економічної теорії. Економічна ж теорія, як наука, виникла завдяки аналізу грошових відносин.

Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку з точки зору не тільки ускладнення їх економічної суті та підвищення суспільної ролі, а й урізноманітнення їх форм.

Під впливом зміни суспільних відносин, формою виразу яких є гроші, та ускладнення  вимог ринку до грошей останні періодично скидали одну форму і набували іншої, більш адекватної новим умовам. Історія грошей по суті є процесом поступового відбору окремих товарів чи особливих штучних форм, найбільш придатних виконувати функції грошей у певних ринкових умовах.

Історія грошей і грошового обігу належить до проблем, котрі традиційно мало досліджувалися в українській історіографії, економічній теорії,  незважаючи на те, що її розробка дає змогу ввести нові джерела для вивчення фінансово-економічної історії України.

Походження, сутність та функції  грошей знайшли своє відображення у працях Базилевича В.Д., Абросимова В.М., Попова В.М., Мочерного С.В., Довженко М.В., Нурієва Р.М., Поплюйко Я., Пушкаренко П.І., Кушнарьова Б.П., Кеннеді М., Мартиняка Т.П., Царенко О.М., Юхименко П.І. та ін.

Об’єктом дослідження є комплекс грошових знаків як важливого джерела соціально-економічної історії та економічної теорії.

Предметом дослідження є процес створення та функціонування грошових знаків, їх роль у соціально-економічному та  політичному житті України.

Метою дослідження  є  вивчення  походження, сутності та функцій сучасних грошей, ролі грошових агрегатів  у розвитку кредитних відносин та здійсненні грошово-кредитної політики України.

Для реалізації мети дослідження необхідно  вирішити наступні завдання дослідження:

-    розглянути підходи щодо походження грошей: раціоналістичну та еволюційну концепції;

-   визначити сутність та функції грошей;

-   дослідити головні питання проблематики  природи сучасних грошей;

-  визначити роль сучасних грошей як кредитних грошей, грошей-капіталу у  розвитку грошової системи країни та  зміцненню національної валюти;

-  проаналізувати еволюція ролі грошей в економіці України.

Методи дослідження. Для виконання поставлених завдань використовувалась сукупність загальнонаукових і прикладних методів наукового пізнання. Визначальними стали принципи історизму, наукової об’єктивності та системності, котрі вимагають неупередженості й послідовності у висвітленні подій, процесів і явищ, виявлення причинно-наслідкових зв’язків на кожному етапі суспільно-політичного розвитку.  

 

 

 

 

 

 

 

1. ПОХОДЖЕННЯ, СУТЬ ТА  ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

1.1 Поява грошей як результат розвитку товарного обігу

 

Щоб дати науково достовірне тлумачення сутності грошей, потрібно насамперед дослідити їх походження. На жаль, світова економічна думка не дала однозначного пояснення цього процесу.

Починаючи з Аристотеля і до XVIII ст. у теорії грошей досить поширеною  була думка, що гроші виникли внаслідок  угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави для полегшення обміну товарів і підвищення ефективності його функціонування. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і організаційно забезпечують її впровадження у господарський оборот. Таке трактування походження грошей дістало назву раціоналістичної концепції.

Проте науковий аналіз походження та природи грошей, зроблений класиками політичної економії А. Смітом. Д. Рікардо, К. Марксом, довів безпідставність раціоналістичної концепції. Адже гроші в їх найпростіших проявах виникли на ранніх ступенях розвитку суспільства, коли ні фактор взаємної домовленості, ні державна влада просто не могли відігравати істотної ролі у формуванні економічних відносин [9, с.6].

 Поступово, з плином часу, у когось краще виходило вирощування хліба, у другого — ловля риби, у третього — виробництво горнят, а хтось був неабияким мисливцем. Тому в різних виробників починає нагромаджуватися надлишок продукту, у виготовленні якого вони були вправнішими. Саме це спричинило виникнення обміну. Наприклад, гончар хотів обмінювати глечики на м'ясо, рибу і хліб, а рибалка свою рибу — на посуд, хліб тощо. Найранішою формою обміну продуктами був, по-сучасному кажучи, бартер. Бартер — це безпосередній обмін одних продуктів чи послуг на інші [4, с.62-63].

 З розвитком суспільних відносин стало очевидним, що безпосередній обмін незручний, він потребує багато часу і зробити це було досить складно: бажання двох суб'єктів ринку щодо обміну споживними вартостями не збігалися. Наприклад, власник шкур овець котів виміняти на них зерно, але власнику зерна потрібна була сокира. Добре, якщо власник останньої мав потребу в шкурах овець, тоді обмін міг відбутися. Інакше всі троє нічого не могли придбати і поверталися з ринку зі своїми товарами.

Поступово учасники обміну впевнювалися в тому, що серед продуктів, котрі обмінюються на ринку, є такий, попит на який найбільший, тобто він має найвищу споживну вартість. Цей продукт завжди можна легко обміняти на необхідне в даний момент благо. Припустимо, що таким продуктом у даній місцевості є сіль. Якщо вона виявиться в місці обміну, то власник овечих шкур відразу обміняє їх на сіль, за яку потім виміняє необхідне йому зерно прямо чи опосередковано: спочатку — сокиру, а за неї — зерно.

У цьому випадку сіль для власника шкур є не просто споживною вартістю, а засобом обміну, тобто виконує найпростішу функцію грошей. З розвитком і ускладненням обміну такі продукти стають дедалі бажанішими для учасників обміну. їх починають приймати всі в обмін на звичайні продукти, а відтак вони поступово набувають нової споживної вартості — властивості бути загальним товарним еквівалентом. В окремих місцевостях, де з глибокої давнини відбувався обмін, поступово виділялися свої товари на роль загального еквівалента. У такій ролі в різних народів виступали худоба, хутра, сіль, зерно, черепашки, метали  та ін.  [9,с.7].

Отже, стає потрібним загальний  еквівалент, яким можна було б виміряти вартість будь-якого товару. Ним виявилися гроші — особливий, специфічний товар, який почав виконувати роль такого еквівалента [4, с.63]. Вони вже могли виконувати висхідні, базові грошові функції — засобу вимірювання вартості та засобу обігу. Ці функції були першими в історії розвитку грошей. їх одночасне виконання перетворило звичайний товар в якісно інше явище — гроші. Проте на цій примітивній  формі  розвиток грошей не зупинився.                                                                                                            

У міру розвитку товарного виробництва, зростання продуктивності суспільної праці, ускладнення та розширення територіальних меж обміну ринок неухильно посилював вимоги до грошового товару. Зокрема посилювалися вимоги щодо портативності, здатності легко ділитися і відновлювати потрібну форму, тривалого зберігання фізичних якостей, високої питомої вартості та здатності тривалий час утримувати її на незмінному рівні та ін. Формування перелічених вимог привело спочатку до заміни в ролі загального еквівалента звичайних товарів першої необхідності (худоба, сіль, зерно) товарами-прикрасами (перли, черепашки, хутра тощо), а потім цих останніх — кусочками металів, спочатку звичайних (залізо, мідь), а потім — благородних (срібло, золото).

Потреби ринку в забезпеченні ефективного  обміну та його вимоги до грошей поступово набули настільки важливого значення, що відбулося розмежування природної споживної вартості грошового товару — його здатності задовольняти певну потребу людини і його специфічної споживної вартості як грошей — здатності задовольняти потреби ринку в засобах обігу, зберігання вартості тощо. У цій ролі грошовий товар набув здатності задовольняти будь-яку потребу людини, знеособлену абстрактну людську потребу як таку. Причому в міру актуалізації другої споживної вартості грошового товару послаблювався зв'язок останнього з першочерговими життєвими потребами. Врешті-решт роль грошей взагалі перейшла до нематеріального носія, що зовсім не має ніяких споживних якостей. Це сталося в середині XX ст. через демонетизацію золота.      

Як видно з викладеного, виникнення та розвиток грошей — тривалий еволюційний процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну. Таке трактування походження грошей дістало назву еволюційної концепції. Воно є більш науково достовірним і створює сприятливу базу для вияснення сутності грошей. З нього випливає ряд важливих висновків:

• по-перше, гроші за походженням — це товар, але не просто товар, а носій певних суспільних відносин, формування яких зумовило виділення з широкого ряду звичайних товарів одного — грошового;
• по-друге, як результат тривалого еволюційного розвитку товарного виробництва і ринку гроші самі не можуть бути застиглим, раз і назавжди даним явищем, а повинні постійно розвиватися як по суті, так і за формами існування;
• по-третє, гроші не можуть бути скасовані чи змінені угодою людей або рішенням держави доти, доки існують адекватні грошам суспільні відносини, так само як і не можуть бути «введені» там, де таких відносин не існує [8, с.7-8].
• по-четверте, гроші виділилися з товарного світу і протистоять йому. Якщо товари знаходяться в сфері обігу тимчасово, то гроші є постійним її учасником.
• по-п’яте, гроші, що розвинулись з товару, продовжують залишатися товаром, який відрізняється від всього іншого товарного світу своїми специфічними властивостями.

1.2 Сутність грошей

 

Актуальність проблеми сутності грошей усвідомлювали з давніх часів, та незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних концепцій грошей, людство сьогодні ще не має однозначної, й остаточної відповіді на питання, що ж таке гроші. Переконання, які не викликали сумнівів в одних суспільних умовах, зі зміною останніх вступали в суперечність із реальною дійсністю і відкидалися.

У літературі існує безліч різних визначень грошей, які значно відрізняються  одне від одного.

Так, під грошима часто розуміється все те, що звичайно приймається в обмін на товари і послуги; продукт угоди між людьми; товар особливого роду, що виконує роль всезагального еквівалента; те, що використовується як гроші [26, с. 79]. Проте більшість визначень грошей можливо і доцільно згрупувати, щоб якомога точніше визначити їх суть.

Виходячи з того, що гроші є  явищем суспільним їх сутність змінюється адекватно змінам характеру суспільних відносин, в яких вони функціонують. Тому і не дивно, що багатовікові дослідження  сутності грошей на сьогодні не дають однозначної й остаточної відповіді на питання, що ж таке гроші. В той же час існують альтернативні підходи до вирішення сутності грошей.

Панівним у сучасній західній грошовій теорії є суто емпіричний підхід. Суть грошей за цим підходом визначається, як правило, лише на основі їх функціонального застосування. Вихідною теоретичною конструкцією такого підходу стала відома теза, запропонована американським економістом Ф. Вокером: “Гроші – це те, що вони виконують” [8, с. 64]. Яскравими прикладами суто функціонального підходу в цьому питанні слугують наступні визначення:

• К. Макконелла і С. Брю: “Гроші є  тим, що вони роблять. Все те, що виконує  функції грошей, є грішми” [19, с. 264]

• “Money and Banking: a market oriented approach”: “Гроші можуть мати лише функціональне визначення”. На запитання “що таке гроші?” простіше дати пояснення з приводу того, “як використовуються гроші”. А далі – така дефініція: “Все, що виконує грошові функції, є грішми” [1, с. 26–27]

У функціональному підході, вважає А. Гальчинський, увага акцентується на суто прикладному аспекті визначення грошей. А відтак теоретичні проблеми, що характеризують їхню глибинну суть, не набувають істотного значення. Тому їх цілком свідомо знехтувано, і форма зовнішнього вияву грошей, що реалізує себе через грошові функції, сприймається як безпосередній вираз їхньої суті.

Щоб подолати згадану обмеженість, необхідно спочатку визначити методологічну  базу, послідовно дотримуючись якої можна  знайти науково вмотивоване вирішення  поставленої проблеми [8, с. 65].

На думку М. Савлука у такому підході порушена логіка дослідження: спочатку визнано певний набір функцій  грошей, а потім визначено сутність грошей як механічну сукупність цих  функцій.

Але функції економічної категорії  визначаються її сутністю, а не навпаки. Таке порушення перенесло центр дослідження з сутності на функції грошей, позбавивши його об’єктивної основи [9, с. 10].

Представники іншої економічної  школи, що має своїми витоками трудову  теорію вартості К. Маркса, тлумачать  сутність грошей виходячи лише з їх місця в товарному обміні. З цих позицій гроші є специфічним товаром, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.