Зовнішні державні запозичення в Україні: проблеми та перспективи розвитку

План

Вступ…………………………………………………………………………...2

Розділ 1. Характеристика зовнішніх державних запозичень……………….5

1.1   Економічна природа державних запозичень…………………………….5

1.2   Структура зовнішніх державних запозичень…………………………….7

Розділ 2. Аналіз стану розвитку зовнішніх запозичень в Україні…………10

2.1 Сучасний зовнішньо-борговий стан в Україні………………………….10

2.2 Роль зовнішніх позик у розвитку фінансової системи України……….13

2.3 Зовнішні державні запозичення у борговій стратегії………………......15

Розділ 3. Напрями вдосконалення управління зовнішніми державними запозиченнями в Україні……………………………………………………..20

Висновки………………………………………………………………………27

Список використаної літератури…………………………………………….32

Додатки

Вступ

В умовах фінансової глобалізації розвиток міжнародної фінансової системи характеризується значним зростанням обсягів зовнішньої державної заборгованості країн світу. На сьогодні необхідно констатувати, що державний борг є органічною складовою фінансових систем переважної більшості країн світу, дієвим інститутом у механізмі макроекономічного регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії держави. В Україні за роки її незалежності формування боргу відбувалося значною мірою під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що зумовило його структуру та обсяги. До основних причин швидкого зростання державного боргу України за роки її незалежності можна віднести: необхідність збільшення валютних резервів для забезпечення стабільності національної грошової одиниці; значні бюджетні дефіцити; залежність від імпорту енергоносіїв; потреби технічного переозброєння більшості галузей національної економіки.

Управління та обслуговування державного боргу є одним з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важливою умовою стабільності її фінансової системи. Ефективне управління боргом на всіх його етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій та перевантаження видаткової частини державного бюджету в розрізі витрат на обслуговування державного боргу, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічної ситуації та розвитку економіки України.[9, 346-349]

Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є теоретичне обґрунтування сутності зовнішнього державного боргу як складової фінансової системи держави й особливостей його формування в Україні та розробка найбільш ефективних методів управління зовнішнім державним боргом у сучасній вітчизняній фінансовій системі.

Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дослідження, спрямовані на її досягнення:

-          проаналізувати розвиток економічних теорій щодо сутності державного боргу, зокрема,  розкрити еволюцію зовнішнього державного боргу;

-          дослідити економічну природу зовнішнього державного боргу як складової державного боргу та його місце у фінансовій системі держави;

-          виявити чинники, що впливають на динаміку й структуру зовнішнього державного боргу та зумовлюють особливості механізму його формування  в  Україні;

-          обґрунтувати концептуальні засади та цілі стратегічного управління зовнішнім державним боргом в контексті інтеграції України в світовий фінансовий ринок;

-          вивчити особливості формування та управління зовнішнім державним боргом у фінансових системах зарубіжних країн;

-          проаналізувати механізм управління й обслуговування зовнішнього державного боргу у фінансовій системі України;

-          розробити рекомендації щодо вдосконалення методики управління зовнішнім державним боргом для забезпечення стабільності фінансової системи України та стійкого соціально-економічного зростання;

Об’єктом дослідження є сукупність фінансово-економічних відносин, що виникають між державою та її кредиторами у процесі формування, використання, погашення й обслуговування зовнішнього державного боргу.

Предметом дослідження є інститут зовнішнього державного боргу як складова фінансової системи України.

Методи дослідження. Під час вирішення поставлених завдань використовувалися загальнотеоретичні та економіко-статистичні методи.

Дослідження проводилось з використанням методів аналізу (економічного та регресійного - при вивченні структури та динаміки зовнішнього державного боргу; системного і порівняльного – при розкритті механізму формування та управління зовнішнім державним боргом; порівняльного аналізу документів – при дослідженні наукової літератури та законодавчої бази), синтезу (при вивченні основних напрямів сучасних досліджень з проблем управління зовнішнім державним боргом), узагальнення досвіду інших країн, статистичних порівнянь показників зовнішнього державного боргу України та інших країн світу. До спеціальних економічних методів дослідження, які використані при написанні роботи, належать економіко-статистичні та економіко-математичні методи, за допомогою яких був проведений комплексний аналіз статистичних даних, що характеризують стан та динаміку зовнішнього державного боргу України; визначено взаємозв’язок зовнішнього державного боргу з окремими макроекономічними показниками; розроблено економіко-математичну модель зовнішнього державного боргу України. Крім того, застосовувалися прийоми спостереження, групування, класифікації та графічне зображення результатів.[25, 14-28]

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що визначають механізм управління зовнішнім державним боргом, офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, звітні дані Міністерства фінансів України та Національного банку України, джерела міжнародних фінансових організацій,  наукові праці й монографії вітчизняних і зарубіжних економістів, періодична література.

Розділ 1. Характеристика зовнішніх державних запозичень

1.1 Економічна природа державних запозичень

Існування в ринковій економіці державного боргу є об’єктивним фактором.  Держава, прагнучи використати свої економічні і фінансові ресурси з найбільшою ефективністю, допускає дефіцит бюджету, а для його фінансування залучає додаткові кошти на внутрішньому або зовнішньому фінансових ринках. Ці кошти залучаються для використання в державному секторі економіки і їх ефективного трансформування у зростання доходної частини бюджету. Іншими словами базовою умовою платоспроможності держави є перевищення продуктивності використання позичених коштів над рівнем відсоткових ставок за користування цими позиками. Останнє дає змогу виплатити відсотки за користування залученими коштами, самі позичені кошти і, більше того, отримати додаткові доходи, які можуть бути використані на суспільні потреби.

Зовнішній державний борг – сукупність боргових зобов’язань держави, що виникли в результаті запозичень держави на зовнішньому ринку.

Однак, як зазначалося вище, позитивна роль зовнішніх позик реалізується лише у випадку, коли доходність проектів, в які інвестуються запозичені кошти, перевищує рівень відсоткових ставок за позиками. Якщо ж доходність проектів виявляється нижчою, то уряд змушений субсидувати зазначені проекти за рахунок додаткового оподаткування або скорочення видатків на інші суспільно значущі цілі, що здійснює негативний вплив на економічний розвиток країни-позичальниці. Крім того, стимулюючий вплив зовнішньоборгових операцій реалізується лише до досягнення зовнішнім боргом критичного рівня.[7, 206]

Неефективне використання залучених позик може призвести до зростання обсягу державного боргу. У багатьох країнах в бюджетному законодавстві визначена гранична межа державних запозичень, досягнення якої сигналізує про небезпеку для всієї сфери державних фінансів. В «Бюджетному кодексі України» подібний параметр визначений і для нашої держави: величина державного боргу не повинна перевищувати критичну межу, яка складає 60% обсягу валового внутрішнього продукту.

Відношення державного та гарантованого державою боргу України до валового внутрішнього продукту за останні 13 років наведено в додатку 1. Як бачимо з динаміки, державні запозичення вийшли за критичний рівень в 1999 році і становив 61%, що є перевищенням допустимої норми. [16]

Основними причинами виникнення ускладнень з обслуговуванням зовнішнього державного бору України стали:

1. Неефективне використання запозичених коштів. Залучені кошти використовувалися передусім на фінансування споживчих витрат підприємств та уряду, а також погашення їх боргів. Кредитам же, що мали інвестиційну спрямованість, бракувало належного економічного обґрунтування та контролю за їх цільовим використанням. По суті в Україні було порушено базову умову платоспроможності – перевищення продуктивності використання запозичених коштів над рівнем відсоткових ставок за позиками.

2. Некваліфіковане управління державним боргом. Надмірні обсяги запозичень, неадекватні параметри позик у термінах відсоткових ставок і строків, невдалі реструктуризації боргових зобов’язань – всі ці фактори  вели до погіршення зовнішньоборгової позиції уряду.

3. Недосконала інституційна структура, яка заохочувала надмірне залучення позикових коштів. В Україні тривалий час процеси запозичення та контролю за станом державного боргу не були законодавчо врегульовані.

4. Негативний вплив зовнішніх факторів. Зростання відсоткових ставок на світових ринках, звуження ринків збуту для товарів українського експорту та масовий відплив іноземного капіталу з національної економіки стали причиною критичної ситуації в галузі державного боргу України в 1999 році. []

1.2 Структура зовнішніх державних запозичень

Державний зовнішній борг являє собою заборгованість за кредитами (позиками), залученими з іноземних джерел. Він виступає у вигляді зовнішніх фінансових зобов'язань держави перед нерезидентами. Тобто держава виконує роль позичальника або гаранта погашення цих кредитів (позик) іншими позичальниками. Отже, до складу державного зовнішнього боргу входять:

1) прямий державний зовнішній борг, що формується через залучення іноземних кредитів, безпосереднім позичальником за якими є держава, та випуск державних цінних паперів у вигляді зовнішніх державних позик. Обслуговування цієї частини зовнішнього державного боргу здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. На кінець березня 2011р. величина прямого державного зовнішнього боргу складає 191 537 113,88 тис. грн. (42,66%);

2) умовний (гарантований) державний зовнішній борг, який формується за рахунок іноземних кредитів, залучених іншими позичальниками під державні гарантії (гарантований державою борг). Відповідальність щодо обслуговування цих кредитів несе безпосередній позичальник, який самостійно погашає іноземні кредити за рахунок власних коштів, тому фінансові зобов'язання держави щодо погашення таких кредитів мають умовний характер. Але у разі невиконання безпосереднім позичальником своїх боргових зобов'язань перед нерезидентом згідно з умовами угоди про позичання набуває чинності державна гарантія щодо виконання платежів на користь іноземного кредитора. У такому разі умовні державні фінансові зобов'язання стають прямими. На сьогодні гарантований державний зовнішній борг складає 96 052 549,61 тис. грн. (21,39%)

Державний борг може бути капітальним і поточним. Капітальний державний борг — це вся сума випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, а також доходи (проценти), які необхідно сплатити за цими зобов'язаннями. Поточний державний борг — витрати з виплати доходів (процентів) кредиторам за всіма борговими зобов'язаннями держави і погашення зобов'язань, термін сплати яких настає в поточному періоді.

Державний борг з'являється в результаті фінансування дефіциту Державного бюджету, який, у свою чергу, відображає перевищення бюджетних видатків над податками, зборами та іншими обов'язковими платежами до бюджету. Абсолютні значення державного боргу можуть бути великими, проте борг завжди має перебувати у відповідній пропорції до рівня бюджетного дефіциту і темпів зростання ВВП. Зростання ВВП призводить до відносного зниження державного боргу у відсотках ВВП, що дає змогу зводити бюджет з дефіцитом, не збільшуючи відношення боргу до ВВП. У держави може бути стабільний дефіцит бюджету у процентах до ВВП при стабільному рівні боргу у процентах до ВВП. При цьому абсолютний державний борг збільшується, а відносний — стабілізується або знижується. У країнах, де ВВП скорочується, бюджетні дефіцити призводять як до абсолютного, так і до відносного збільшення державного боргу.[1. 75]

Слід зазначити, що обсяг державного боргу та його структура значною мірою визначають рівень боргового навантаження та стан платоспроможності держави. Для того щоб не допустити зростання боргового навантаження уряди країн передусім контролюють рівень прямого державного боргу, оскільки операції саме за ним безпосередньо впливають на показ­ники державного бюджету. Тому необхідно більш детальніше проаналізувати структуру прямого державного боргу.

За ознаками кредиторів зовнішній державний борг України має таку структуру (рис. 1.2):

      заборгованість за позиками, наданими міжнародними економічними і     фінансовими організаціями;

      заборгованість за позиками, наданими іноземними державами;

      заборгованість за позиками, наданими іноземними банками;

      заборгованість за облігаціями зовнішньої державної позики.

Рис. 1.2 Класифікація державного боргу.

Розділ 2. Аналіз стану розвитку зовнішніх запозичень в Україні