Зовнішні державні запозичення в Україні: проблеми та перспективи розвитку

              Рис. 2. Погашення основної суми державного боргу.

Розділ 3. Напрями вдосконалення управління зовнішніми державними запозиченнями в Україні.

Найбільш пріоритетним завданням реалізації фінансової політики держави є забезпечення ефективного механізму управління державним боргом. Його метою є отримання найкращого результату від вкладення позичених урядом коштів.

Управління державним боргом – сукупність державних заходів з визначення умов залучення коштів, їх розміщення і повернення, забезпечення необхідної платоспроможності держави.

Істотне зростання державного боргу України впродовж останніх трьох років, високі ризики зовнішньої заборгованості, непевна ситуація з рефінансування накопичених боргів і посилення тиску боргових виплат на державні фінанси актуалізують проблеми боргової стійкості й потребують вжиття невідкладних заходів у сфері бюджетно-податкової політики, спрямованих на зменшення боргового навантаження.

Протягом 2008 - 2010 років у зв'язку з посиленням кризових явищ та зростанням потреби у фінансуванні державного бюджету істотно збільшився обсяг державного боргу та показник його відношення до внутрішнього валового продукту. При цьому підвищення курсу іноземної валюти відносно національної валюти призвело до збільшення обсягу державного зовнішнього боргу, вираженого у національній валюті, та, відповідно, загального обсягу державного боргу. Якщо у 2007 році відношення обсягу державного боргу до внутрішнього валового продукту становило 9,9 відсотка, то на кінець 2009 року зазначений показник підвищився до 24,9 відсотка, а на кінець 2010 року - до 29,4 відсотка внутрішнього валового продукту.

Істотно збільшився обсяг видатків на обслуговування державного боргу. Частка відповідних платежів у загальній сумі видатків державного бюджету збільшилася з 1,6 відсотка у 2008 році до 3,7 відсотка у 2009 році і на кінець 2010 року становила близько 6 відсотків, що пов'язано із збільшенням обсягу державного боргу, девальвацією гривні і підвищенням відсоткових ставок в умовах фінансової кризи.

Управління зовнішнім державним боргом є одним з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важливою умовою стабільності її фінансової системи. Ефективне управління боргом на всіх його етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій та перевантаження видаткової частини державного бюджету в розрізі витрат на обслуговування державного боргу, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічної ситуації та розвитку економіки України. Механізм управління зовнішнім державним боргом України включає три основні етапи: мобілізацію зовнішніх фінансових ресурсів; використання залучених коштів; погашення та обслуговування державного боргу.[12. 256]

Можна запропонувати напрямки вдосконалення механізму управління зовнішнім державним боргом України, що зводяться до наступних:

- для збереження економічної безпеки держави, при виборі боргового джерела пріоритет повинен надаватися внутрішнім запозиченням;

- пріоритетним завданням управління структурою державного боргу є зменшення частки заборгованості, яку необхідно погасити в короткостроковому періоді; для чого пропонується здійснити рефінансування державного боргу за рахунок нових запозичень на більш прийнятних відсоткових умовах, що дозволить пролонгувати частину української заборгованості, скоротивши боргове навантаження на бюджет у короткостроковій перспективі;

- встановлення твердого контролю над часткою кредитів із плаваючою процентною ставкою, а також кредитів, залучених на термін до одного року в загальному обсязі зовнішнього боргового портфеля та встановлення лімітів за даними показникам;

- Одним з найбільш ефективних механізмів можливого врегулювання українського зовнішнього боргу є використання свопових операцій, тобто операцій типу “борги в обмін на власність (акції)”. Погашення зовнішнього боргу акціями підприємств, що знаходяться в державній власності, має і свої негативні моменти. Так, при використання цієї схеми необхідно обмежити перехід в іноземну власність стратегічно значимих національних підприємств, що може призвести до погіршення зовнішньоекономічного положення країни і часткової втрати економічної незалежності. Очевидні вигоди для українського бюджету і національної економіки при використанні даної схеми:

-   скорочення зовнішнього боргу;

-         додаткове залучення в країну іноземних інвестицій;

-         зростання попиту на пакети акцій, що реалізуються, і збільшення виторгу на аукціонах по розміщенню акцій внаслідок зростання їх ціни.

-         в результаті приватизації збиткових підприємств відбувається скорочення обсягів субсидування державних підприємств;

-         такого роду конверсія боргових зобов’язань може сприяти експорту, заміні імпорту вітчизняним виробництвом.

Інша модифікація даної схеми - "борги в обмін на нерухомість" –пов’язана з передачею у власність або в тимчасове користування кредиторів об'єктів нерухомості чи природних ресурсів.

Виходячи з вищезазначеного, формування, погашення і обслуговування ринку державних запозичень повинне базуватися на науково обґрунтованих засадах.

Структура і розмір державного боргу мають прогнозуватися на часовому інтервалі в декілька років та навіть десятиріч з тим, щоб забезпечити збалансований бюджет, стабільне економічне зростання й потужну фінансову систему.

Наступним важливим завданням боргової політики України є мінімізація вартості боргу. Внаслідок підвищення кредитного рейтингу Україна може здійснювати нові, більш дешевші зовнішні запозичення. Так, в 2007 р. Міністерством фінансів було здійснено ряд випусків облігацій державної зовнішньої позики України з дохідністю 7,65% річних та з терміном погашення в 2013 р. на загальну суму 1 млрд. дол. США. Якщо порівнювати вартість запозичень, здійснених за рахунок випуску ОЗДП у доларах США в 2005 р. (відсоткова ставка становила 11 %) з 2007 р., то вартість зменшилася на 3,35 % [24]. Даний факт підтверджує зростання довіри до України як суверенного позичальника з боку іноземних інвесторів та вказує на зміцнення Україною своїх позицій на міжнародних ринках капіталу, що також підтверджується підвищенням кредитного рейтингу України міжнародними рейтинговими агентствами.

Одним з пріоритетних завдань управління українським зовнішнім боргом є зміна його структури. На кінець 2010 р. в структурі державного боргу за валютою погашення 56 % належить долару США. Досить висока частка однієї валюти може спричинити зростання вартості обслуговування державного боргу внаслідок зміни валютного курсу на дату платежу.

Дострокове погашення доларової заборгованості за рахунок випуску єврооблігацій чи залучення кредитів, номінованих у євро, дозволить істотно знизити валютні ризики по українському зовнішньому боргу. Воно може позитивно позначитися на рівні процентних платежів (у даний момент реальні ставки по можливих запозиченнях у євро з урахуванням змін кредитного рейтингу України трохи нижче ставок по ряду залучених раніше запозичень у доларах США).

Найбільш ефективним інструментом рефінансування зовнішньої заборгованості в даній ситуації є використання єврооблігацій, що розміщуються на відкритому ринку.

Щодо структури державного боргу в розрізі термінів погашення, то основне боргове навантаження щодо погашення державного боргу припадає на 2005 – 2009 рр. На кінець 2010 р. частка державного боргу, який необхідно буде погасити в зазначений період, становила 52,09 %. 

Тому пріоритетним завданням управління структурою державного боргу є зменшення частки заборгованості, яку необхідно погасити в короткостроковому періоді. Для цього пропонується здійснити рефінансування державного боргу за рахунок нових запозичень, що дозволить пролонгувати частину української заборгованості, скоротивши боргове навантаження на бюджет у короткостроковій перспективі.

Контроль за рівнем процентного ризику. Одним з першочергових заходів для запобігання зростанню боргового навантаження є встановлення твердого контролю над часткою кредитів із плаваючою процентною ставкою, а також кредитів, залучених на термін до одного року в загальному обсязі зовнішнього боргового портфеля та встановлення лімітів за даними показникам.

Так, на кінець 2010 р. державний борг України, по якому сплата відсотків здійснюється за плаваючими процентними ставками, становить    46,4 %. З метою зменшення процентного ризику  це співвідношення необхідно оптимізувати. Зниження частки боргу, по якому сплата відсотків здійснюється за плаваючими процентними ставками, можливе при здійснення реструктуризації державного боргу. При здійснені нових запозичень перевага повинна надаватися кредитам з фіксованою процентною ставкою.

Фінансування бюджету за рахунок нових запозичень в обсягах, що відповідатимуть реальним можливостям України здійснювати запозичення з огляду на мінімізацію їх вартості та утримання обсягу боргу в економічно безпечних межах. В цьому випадку обсяги запозичень мають відповідати обсягам платежів з погашення. Така політика сприятиме зниженню боргової залежності держави та  пом’якшенню боргового навантаження на державний бюджет та економіку України.

Таким чином, для підвищення ефективності управління зовнішнім державним боргом України необхідна зміна ряду положень нормативно-правової бази. Зокрема, потрібна жорсткість межі граничного обсягу залучення нових запозичень, а також введення законодавчих обмежень не тільки на обсяг державного боргу, але і на його структуру: встановлення лімітів на залучення ресурсів із середнім терміном погашення менше року, а також ресурсів із процентною ставкою, що плаває, встановлення граничного співвідношення між внутрішньою та зовнішньою складовою, встановлення граничної частки однієї валюти в загальному обсязі державної заборгованості, за якою буде здійснюватися погашення заборгованості.

Одним з пріоритетних завдань управління державним боргом України є зміна його структури в розрізі валют погашення. Дострокове погашення доларової заборгованості за рахунок випуску єврооблігацій чи залучення кредитів, номінованих у євро, дозволить істотно знизити валютні ризики по державному боргу. Воно може істотно підвищити рівень процентних платежів, оскільки на даний момент реальні ставки по можливих запозиченнях у євро з урахуванням змін кредитного рейтингу України трохи нижче ставок по ряду залучених раніше запозичень у доларах США. Крім того, така операція дозволить пролонгувати частину української заборгованості, скоротивши боргове навантаження на бюджет у короткостроковій перспективі. При здійсненні рефінансування державного боргу за рахунок єврокредитів перевага повинна надаватися позикам із фіксованою процентною ставкою.

Загрозою, пов'язаною зі збільшенням державних боргів, є те, що від реальної економіки відволікаються значні кошти, що спрямовуються на обслуговування і погашення цих боргів. Якщо загальний обсяг зовнішнього державного боргу вищий ніж загальноприйняті межі, це призводить до зменшення темпів економічного зростання, зростання бюджетного дефіциту, підвищення рівня інфляції, офіційного валютного курсу і, як наслідок, до падіння фінансової безпеки, втрати фінансової незалежності. Надмірне збільшення боргів держави спонукає до реструктуризації, що викликає недовіру до неї з боку інших держав і міжнародних фінансових інститутів.

До заходів підвищення боргової безпеки належать такі дії:

— удосконалення законодавчого забезпечення формування внутрішньої та зовнішньої заборгованості;

— узгодженість зі стратегією економічного розвитку, прогнозом ВВП, платіжного балансу, резервів НБУ;

— поліпшення процесів формування, обліку, обслуговування та контролю державних запозичень;

— розробка системи індикаторів щодо стану сукупного державного боргу;

— визначення оптимального обсягу заборгованості, яка б задовольняла потреби держави та спонукала до підвищення соціально-економічного розвитку;

— переведення частини заборгованості у державні цінні папери;

— встановлення єдиних стандартів розкриття інформації про державний борг для звітування про обсяги всіх складових державного прямого та умовного боргів;

— проведення скоординованої політики співвідношення між зовнішніми і внутрішніми запозиченнями;

— розробка механізму контролю за дотриманням річного ліміту зовнішніх запозичень і граничного розміру зовнішнього державного боргу, включаючи міжнародні запозичення державними органами місцевого самоврядування;

— запровадження зваженої системи управління державним боргом, за допомогою якої приймалися б рішення залежно від ситуації, що склалася у фінансовій сфері.

                                                      ВИСНОВКИ

Проведене в курсовій роботі комплексне дослідження зовнішнього державного боргу, його місця у фінансовій системі держави та механізму управління й обслуговування зовнішнього державного боргу дозволили сформулювати ряд висновків теоретичного, методичного, організаційного та науково-практичного змісту, які відображають вирішення основних завдань научного дослідження відповідно до поставленої мети, а саме:

1. Встановлено, що державний борг є економічною категорією, що була предметом суперечок різних наукових шкіл. Сучасні теорії державного боргу знаходять своє відображення в декількох економічних і соціально-політологічних концепціях.

2. Розкрито економічну природу та місце зовнішнього державного боргу в фінансовій системі держави. Визначено зовнішній державний борг як сукупність зобов’язань органів державної влади всіх рівнів перед нерезидентами за непогашеними позиками та нарахованими відсотками, а також зобов’язань підприємств, гарантованих органами державної влади. Встановлено, що зовнішній державний борг є важливою складовою фінансової системи держави. В курсовій роботі проведене теоретичне дослідження місця зовнішнього державного боргу  та його взаємозв’язки зі складовими фінансової системи держави. Це дозволило прийти до висновку, що операції по формуванню і погашенню зовнішнього боргу являють собою універсальний, багатобічний інструмент впливу на фінансову систему держави.