Особливості інфляції в Україні

Міністерство освіти, науки молоді та спорту України

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Кафедра менеджменту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «ФІНАНСИ, ГРОШІ ТА КРЕДИТ »

ТЕМА: Особливості інфляції в Україні

Київ – НУТУ «КПІ» – 2011

РОЗДІЛ І

«Сутність та теоретичні основи інфляції в Україні»

Інфляція, історія виникнення, її(форми) види, причини

Ознаки інфляції почали проявлятись з появою грошей в житті суспільства. За такими ознаками , як стрімке зростання заробітної плати і цін , є підстави стверджувати , що інфляція спостерігалась у Стародавній Греції (330 р. до н.е.) при завоюванні Олександром Великим Персії та в Стародавньому Римі (301  до н.е.), коли Діоклетіан встановив контроль за цінами близько на 1000 найменувань товарів [1, с.8].

Як правило інфляційні процеси були безпосередньо пов’язані з війнами або такими лихами як епідемії, тривалі неврожаї, іншими стихійними лихами, що зумовлювало шокові зміни в чисельності населення.

На думку багатьох економістів, форми прояву інфляції поступово змінювалися в міру розвитку грошового механізму та самих грошових форм. На початку виникнення паперових грошей, коли вони тільки відірвалися від розмінних на золото банкнот, а на руках у суб’єктів обігу були ще повноцінні монети, які нерідко оберталися, першою ознакою інфляції виступав лаж на золото, тобто підвищення ціни на золоті монети в паперових грошах порівняно з їх номінальною вартістю.

Головною формою прояву інфляції стало знецінення грошових знаків відносно вартості звичайних товарів, серед яких опинилося і золото, тобто падіння купівельної спроможності грошової одиниці. Якщо цей процес набуває затяжного характеру, то поглиблюється розрив між рівнем цін на внутрішньому ринку країни та на ринках інших країн і світовому ринку вмілому. Виникає знецінення національних грошей щодо іноземної валюти. Це призводить до зниження валютного курсу національних грошей, що теж є проявом інфляції.

Але поява самого терміна «інфляція», як і теоретичне осмислення цього явища, належить до значно ближчих до нас часів. Уперше цей термін був застосований для характеристики економіки в період війни 1861- 1865 рр. у Північній Америці. Він засвідчував процес перевантаження, «набухання» каналів грошового обігу грошей, яка перевищувала потребу в них економічної системи. У 19 столітті в Англії та Франції термін «інфляція» використовувався для  пояснення надмірного зростання грошової маси, що зумовлювало її знецінення. Остаточно цей термін був введений у науковий обіг з метою теоретичного відображення певного стану економіки після Другої світової війни.

Проте не всяке зростання цін є проявом інфляції. Наприклад, якщо на одну групу товарів ціни суттєво зростають, а на інші не змінюється, то  таке підвищення цін не є інфляційним. Зростання цін, зумовлене поліпшенням якості продукції, намаганням позитивно вплинути на стан довкілля, зміною соціальних пріоритетів тощо, не є проявом інфляції. З розвитком економіки, науковці почали надавати перевагу певним теоретичним концепціям виникнення інфляції.

Умовно всі теоретичні концепції поділяють на дві групи: економічні та неекономічні.

Неекономічні теорії можна умовно поділити на природні та політичні. Природні зумовлені природними лихами, серйозними технологічними аваріями , епідеміями тощо. Політичні – зумовлені війнами , мілітаризацією

економіки.

Щодо природних чинників, то наприклад тривалі катаклізми такі як неврожай, що суттєво впливає на обсяги виробництва аграрного сектора економіки. Якщо частка цього сектора значна, як в Україні, то це призведе до помітного зростання цін насамперед на продовольство, а потім і до зростання загального рівня цін. Якщо уряд не може вплинути на ситуацію, то це покличе за собою голод, що поглибить інфляційні процеси.

Вплив політичних чинників на інфляцію можна розглянути на прикладі мілітаризації економіки. Особливість мілітаризованої економіки полягає в тому ,м що для виробництва військової техніки застосовується найпередовіші технології, використовуються високоякісні матеріали, залучаються висококваліфіковані кадри, організація виробництва – досконала. Зазначені особливості призводять до вилучення більшої частини економічних та людських ресурсів з цивільної галузі, що виробляє продукти для споживчого ринку. Покриття витрат лягає на державний бюджет, збільшуючи його видаткову частину і спричиняючи інфляційне фінансування бюджетного дефіциту. Проаналізувавши історію розвитку інфляції, економічні теорії можна поділити на монетарні та немонетарні.

Монетаристи вважають інфляцію чисто грошовим феноменом. Вона зумовлена м’якою грошовою політикою та бюджетною політикою держави.

Прихильники монетарної теорії аналізують інфляцію , використовуючи рівняння обміну:

                                            ,                                                     (1.1)

Де - загальна сума грошей , яка необхідна державі для забезпечення грошового обігу на рік;

-кількість  обігів грошей у їх обміні на товари;

-середній рівень цін;

-обсяг товарів та послуг на рік;

Рівняння грошового обігу (1.1) запропоноване американським економістом І. Фішером. Воно показує, що загальна сума грошей, яка витрачається за рік. дорівнює загальній вартості вироблених товарів та послуг.

Основними причинами інфляції монетаристи вважають:

-         грошова емісія, не забезпечена товарною масою;

-         кредитна емісія;

-         криза валютно-фінансової системи;

-         ріст державного дефіциту та боргу;

-         мілітаризація економіки;

-         державна монополія;

-         монополізм підприємців;

-         механізм оподаткування.

Прихильники немонетарних теорій вбачають існування інфляції в ситуації , за якої сума темпів приросту номінальної кількості грошей і проросту швидкості обігу грошей перевищуватиме темп приросту реального доходу.

Причинами інфляції за немонетарною теорією є:

1)                 зростання витрат виробництва внаслідок:

-                     перевищення темпів зростання заробітної плати над темпами зростання продуктивності праці;

-                     перевищення темпів зростання податків над темпами зростання доходів;

-                     зростання цін на сировину та енергоресурси;

2)                 зростання сукупного попиту, не пов’язаного зі зростанням грошової маси;

3)                 структурні зрушення в сукупному попиті, які виявляються в зростанні попиту на нові престижні товари при зростанні добробуту  населення, що призводить до зростання цін на них;

4)                 зміни структури ринку, пов’язані із владою монополій, олігополій та держави, яка реалізується в адміністративному монопольному зростанні цін[2, с. 399-401].

Інфляцію, як будь яке економічне явище можна класифікувати за певними, властивими їй ознаками.

У реальному житті інфляцію спричиняють як монетарні так і немонетарні чинники.

В сучасній науці розрізняють два типи інфляції :

Інфляція попиту пояснюється порушенням рівноваги між сукупним попитом та сукупною пропозицією з погляду перевищення сукупного попиту. Пояснюється це тим, що економіка може намагатися витрачати більше, ніж вона може виробити і запропонувати. По іншому можна сказати ,що економіка хоче досягти точки поза кривою виробничих можливостей. Ринок не може відреагувати на збільшення попиту підвищенням національного виробництва, оскільки всі наявні ресурси задіяні і раціонально використовуються. За цих умов отоварити свої доходи можна лише заплативши більшу ціну за бажані блага. Це призводить до зростання рівня цін при незмінному реальному обсязі виробництва. Тобто , спостерігається інфляція попиту.

Інфляція пропозиції виникає внаслідок змін витрат виробництві пропозиції на ринку. Зростання цін пояснюється такими чинниками, які зумовлюють зростання витрат на одиницю продукції, тобто середніх витрат виробництва. Зростання затрат на одиницю продукції в економіці призводить до скорочення прибутку. Це спонукає виробників до зменшення обсягів пропозиції, що, в свою чергу спричиняє зростання цін.

Інфляція пропозиції має два основних джерела:

-                     зростання цін на енергію та сировину;

-                     зростання нормальної заробітної плати.

Прикладом з історії може слугувати випадок, що відбувся в перші роки незалежності України, коли Росія була головним постачальником для нашої країни нафти та інших енергоносіїв, «відпустила» ціни на них з метою наближення останніх до світових, в економіці нашої країни відбулося стрімке зростання рівня цін, зумовлене зростанням витрат виробництва. Так, у 1992 році рівень інфляції в Україні становив 2100%, в1993 році – 10255%, в 1994 – 501%.

                            Ще одним прикладом, є інфляція спричинена зростанням номінальної заробітної плати, є різновидом інфляції, зумовленої зростанням витрат виробництва, оскільки сама заробітна плата є однією зі статей витрат. Логіка цього процесу може пояснюватись тим, що збільшення загального рівня цін, зумовлене зростанням ціни на ресурси, вимагає для збалансування попиту і пропозиції підвищення заробітної плати. Підвищення заробітної плати, у свою чергу, впливає на збільшення цін, зумовлене зростанням витрат, що знову ж таки змушує збільшувати заробітну плату. В такий спосіб відбувається розкручування інфляційної спіралі «заробітна плата – рівень цін».

Інфляція має певну швидкість перебігу та деякий рівень впливу на економіку.

При помірній інфляції підприємці та фінансові установи ще можуть адекватно реагувати на зміни швидкості зростання цін. Відповідним чином може реагувати і уряд, корегуючи свою соціально - економічну політику.

Західні економісти розглядають помірну інфляцію як елемент нормального розвитку економіки, оскільки,  на їх думку, незначна інфляція здатна за певних умов стимулювати виробництво, модернізацію його структури. Зростання грошової маси прискорює платіжний обіг, здешевлює кредити, сприяє активізації інвестиційної діяльності та зростання виробництва. Зростання виробництва призводить до відновлення балансу між товарною та грошовою масами при більш високому рівні цін. Разом с тим є ризик виходу повзучої інфляції з-під контролю держави. Інфляція негативна не сама пособі, а лише за умови її високих темпів. Позитивний вплив помірної інфляції в тому, що знецінюючи гроші вона стимулює інвестиційний процес.

Галопуюча інфляція - це така ситуація в економіці, коли :

-                     підприємці постійно підвищують ціни;

-                     банки неухильно збільшують плату за кредит;

-                     невпинно падає купівельна спроможність населення ;

-                     економіка перебуває у фазі такої напруженості, коли на межі можливого здійснюється регулювання та контроль міжгалузевих зв’язків;

-                     постійно корегується соціальна політика;

-                     активно діють банківські установи.

При галопуючій інфляції можливості для узгодження дій стає обмаль. Якщо економіка не втрималась у межах галопуючої інфляції остання продовжує прискорюватись , вона переходить у форму гіперінфляції. Галопуюча інфляція означає кризу грошової системи, вона небезпечна для економіки та потребує строкових антиінфляційних заходів. Галопуюча інфляція переважає у країнах, які розвиваються.

              Гіперінфляція - це крах грошової системи. При гіперінфляції ціни зростають астрономічними темпами, розходження цін і заробітної плати стає катастрофічним, руйнується благополуччя навіть більш забезпечених верств населення.

              За умов гіперінфляції :

-                     руйнуються господарські зв’язки;