Цінова політика підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Ціна в системі  ринкового механізму господарювання. Методи                    ціноутворення.

2. Цінова політика в загальній стратегії   підприємства: основні  цілі ,  інструменти досягнення.

3. Основні  етапи формування ціновою  політики підприємства.

3.1.постановка  мети ціноутворення

3.2.визначення  факторів ціноутворення;

3.3.аналіз витрат виробництва;

3.4.моніторинг  цін   витрат конкурентів.

4. Державний контроль процесів ціноутворення та цінової  політики    підприємств.

5. Характерні  риси та особливості  цінової  політики підприємств на ринках України.

 

Висновки

Список  використано  літератури

Додаток

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                 ВСТУП

 

 На етапі становлення незалежності України і переходу до ринкових методів господарювання розбудову власної високоефективної економіки необхідно піднести на рівень загальнонаціональної мети. Як відомо, невід’ємною частиною ринкової економіки є підприємство як самостійно господарюючий суб’єкт, метою діяльності якого є отримання певних вигод, які найчастіше тотожні отриманню прибутку. 

  В економічній діяльності фірми головною є цінова політика, яка базується на відповідних стратегії і тактиці, підходах і методах. Вона залежить від типу ринку. Визначившись з типом ринку, фірма повинна вивчити його кон'юнктуру щодо власного товару. Стратегія ціноутворення формується, як правило, заздалегідь прийнятими рішеннями, при цьому конкретна мета зумовлює відповідні методи ціноутворення. Основними складовими стратегії фірми у вирішенні проблеми ціноутворення є встановлення цін на новий товар (на новинку й імітатор);ціноутворення в межах товарної номенклатури;встановлення цін за географічною ознакою;встановлення цін зі знижками і заліками;встановлення цін для стимулювання збуту; встановлення дискримінаційних цін. Реалізуючи вироблену стратегію, фірма встановлює початкову ціну, яку потім коригує з урахуванням багатьох чинників. Стратегічний підхід до ціноутворення зумовлюється етапом життєвого циклу товарів. Існує п'ять етапів розробки цінової стратегії: мета, загальна політика ціноутворення, цінова стратегія, реалізація цінової стратегії пристосування цін. Основними складовими стратегії фірми у вирішенні проблеми ціноутворення є встановлення цін на новий товар (на новинку і імітатор), ціноутворення в межах товарної номенклатури , встановлення цін за географічною ознакою, встановлення цін зі знижками і заліками, та стимулювання збуту. Детальніше про всі складові стратегї фірмищодоцін, розкривається в курсовій роботі.                                                                 Стратегічний підхід  до ціноутворення зумовлюється етапом життєвого циклу товарів. Існує п'ять етапів розробки цінової стратегії: мета, загальна політика ціноутворення, цінова стратегія, реалізація цінової стратегії, пристосування цін. Стратегія ціноутворення пов'язана із загальними цілями фірм, серед яких виділяють три основних, кожна з яких відповідно ґрунтується або на збуті, або на прибутках, або на існучому становищі.

Головними цільовими завданнями у  фірми можуть бути: максимізація поточного рахунку, завоювання лідерства за часткою реалізованого на ринку товару й окремо за його якістю тощо.                                                    

   У межах стратегії, заснованої на попиті, ціни визначають після вивчення побажань споживачів, сервісу, особливостей товару, конкуренції тощо. Це передбачається тоді, коли ціни намагаються зберегти незмінними протягом тривалого періоду. В іншій ситуації за змінного ціноутворення фірма спеціально змінює ціни, реагуючи на зміни витрат виробництва та попиту.

   У межах системи єдиних цін фірми встановлюють однакову ціну для всіх споживачів за аналогічних умов. Ціна може бути гнучкою, змінюватися залежно від придбаної кількості товару, часу угоди, сервісу. Гнучке ціноутворення дає змогу фірмі змінювати ціни залежно від здатності споживачів торгуватися або від їх купівельної спроможності.

Метою курсової роботи є проаналізувати цінову політику в економічній діяльності підприємства, фірми.

У даній курсовій роботі поставлені наступні завдання:

1. Визначити поняття джерел трудового права;
2. Виявити місце трудового законодавства як джерела в трудовому праві;
3. Розглянути значення Кодексу законів про працю;
4. Визначити вплив міжнародних норм трудового права на українське трудове право.

Практична значимість курсової роботи полягає в тому, що її матеріали можна використовувати на уроках з правознавства або в роботі шкільного факультативу чи гуртка.

Курсова робота складається зі вступу, п’ятьох розділів, висновків та списку використаної літератури і джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        1.Цінова політика в системі ринкового механізму господарювання. Методи ціноутворення.

       

        Ціна грає центральну роль у системі ринкового механізму і є інструментом, який функціонує тільки на основі економічних законів. В будь-якому суспільстві ціна відображає діючу модель управління економікою, являючись її похідною.

Ціноутворення – це процес формування цін на товари та послуги. Характерні дві основні  системи ціноутворення : ринкове  і централізоване державне ціноутворення (формування цін державними органами).

Ціна  і ціноутворення є важливим складовим  функціонування ринкового механізму. Перед усіма комерційними і багатьма некомерційними організаціями постає завдання призначення ціни на свої товари та послуги. У зв`язку з цим  підготовка фахівців будь-якої сфери  діяльності повинна ґрунтуватися на глибоких знаннях процесу ціноутворення  та особливостей цінового регулювання. Адже від цін багато в чому залежать досягнуті комерційні результати, а правильна чи помилкова цінова політика справляє довгострокову дію на все підприємство та його подальшу діяльність.

Відомі найрізноманітніші види цін на товари і послуги. У найзагальнішому  вигляді ціни є результатом домовленості між покупцем і продавцем товару чи послуг. Природно, що при здійсненні операції купівлі-продажу продавець  прагне встановити високу ціну на свій товар, а покупець - заплатити якомога  менше. Внаслідок торгування, в кінцевому  підсумку, й встановлюється прийнятна  для обох сторін ціна. Проте не завжди покупець і продавець мають можливість особисто вести переговори про прийнятний для обох сторін рівень цін. Найчастіше виробник чи продавець товару призначає  ціну вже на стадії планування напрямків  своєї діяльності, що вимагає прогнозування  можливих варіантів цін на свою продукцію. Це, в свою чергу, вимагає глибоких знань суті процесу ціноутворення  та формування навичок встановлення оптимальних рівнів цін.

Компанії застосовують різноманітні економічні форми управління ціноутворенням. У порівняно великих компаніях  ціни встановлює вище керівництво, у  великих ціноутворенням, як правило, займається управлінський персонал середнього рівня. При цьому найчастіше керуються хибною думкою, що встановлення оптимальної ціни на товар – завдання виключно відділу збуту (маркетингу) підприємства. Для того щоб підприємство функціонувало ефективно, мало прибутки, отже, і можливості для свого розвитку, необхідно щоб проблеми ціноутворення  на підприємстві вирішували висококваліфіковані  фахівці, ґрунтуючись на глибоких теоретичних  знаннях, із вмілим практичним підходом.

Перехідний характер сучасної української  економіки і відсутність досвіду  господарювання в умовах ринкових відносин, що розвиваються, викликають великі труднощі у підприємств і окремих підприємців  у справі правильної орієнтації в  сучасному бурхливому морі цін. Однією із найбільш важливих і хворобливих  проблем стало вільне ціноутворення  внаслідок лібералізації цін. Тому виникає необхідність правильної орієнтації в ціновій кон`юнктурі ринку і проведення власної, ефективної для підприємця, цінової політики. Зміна ринкової кон`юнктури – складний динамічний процес, який впливає на ціноутворення і зумовлює необхідність постійного аналізу ринку, досконалого володіння методикою розрахунку цін та існуючих принципів регулювання процесу ціноутворення в Україні.

В умовах ринкової економіки провідна роль належить задоволенню інтересів, які відбивають прагнення людей  до привласнення певної частини суспільних доходів. Саме ринкова ціна та механізм її функціонування є тим надзвичайним явищем, в якому стикаються інтереси окремих людей, груп людей і всього суспільства. Тому дослідження механізму  ринкового ціноутворення як системи, що забезпечує узгодження інтересів  усіх суб'єктів ринку, має важливе  теоретичне й практичне значення.

Механізм ціноутворення щодо ринкової економіки аналізується у працях В.Л. Корінєва, Г.Н. Чубакова, Т.Т. Негла  і Р.К. Холдена з огляду на розробку цінової політики суб'єктів господарювання. Але функціонування механізму ринкового  ціноутворення за взаємозв'язком  і взаємодією суб'єктів ринку: продавців (товаровиробників), покупців (споживачів) і суспільства (держави) — не досить висвітлено в економічній літературі. Водночас такий механізм має сприяти  створенню умов для поєднання  інтересів суб'єктів ринку та забезпечити розв'язання суперечностей  у їхніх взаємовідносинах на еквівалентній  основі.

       У практиці ціноутворення використовуються різноманітні методи визначення  вихідної ціни на товари, які можна об′єднати  у три базові моделі, відповідно до факторів, що визначають цінову політику фірмі:

· модель ціноутворення, що базується на витратах виробництва;

· модель ціноутворення, що базується на попиті;

· модель ціноутворення, що базується на конкуренції.

Кожна модель містить конкретні методи ціноутворення. Розглянемо найбільш поширені з них.

► Витратні методи

Метод надбавок

Цей поширений метод належить до витратної моделі. Згідно з цим методом ціну товару   визначають  додаванням до витрат  на його  і збут певної надбавки.  Багато виробників  використовує стандартний розмір надбавки, характерний для даної галузі.

Надбавки не враховують поточні  зміни у попиті і конкурентну  ситуацію.

   Цей метод зручний  простотою і можливістю обходитися  без складних і недешевих досліджень  ринкової ситуації, він зводить  нанівець цінову конкуренцію.  Але застосовувати його  можна тільки в тому випадку,  якщо на ринку у фірми немає конкурентів і вона не побоюється їхньої появи.  У протилежному випадку,  якщо на  ринок  вторгнуться конкуренти, у яких витрати на виробництво нижче, такий метод ціноутворення може виявитися дуже небезпечним. У цьому випадку товари фірми будуть витиснуті з ринку більш дешевими товарами конкурентів.

Метод забезпечення цільового прибутку на  інвестований капітал

Підприємство прагне встановити таку ціну, яка дасть змогу покрити  всі витрати та одержати заплановану  норму прибутку на інвестований капітал. Недоліком методу є те, що значні відхилення  фактичних обсягів  збуту від запланованих можуть негативно  вплинути на величину прибутку на інвестований капітал.

► Методи, засновані на ринковому попиті

Метод максимізації поточного прибутку.

Оскільки згідно з законом  попиту зниження ціни на товар збільшує попит  (і прибуток ) і навпаки, підприємство знаходить таку точку  ціни на кривій попиту, яка забезпечить  максимальний прибуток. Цей метод  доцільно застосовувати для товарів  з  високою еластичністю попиту  по ціні.

Найскладнішим є встановлення залежності між ціною товару і  попитом на нього.

    Аукціон

Споживачі змагаються між  собою за право купівлі якогось  унікального товару. Ціну визначає попит на товар, сила бажання придбати його. Аукціон може бути прямим і  зворотним

            Метод, орієнтований на цінність  товару для споживача. 

  Спирається на повне  знання і розуміння кінцевого  використання товару. Покупець порівнює  товар і витрати на нього.  Коли товар забезпечує найкраще  співвідношення цінність/витрати,  покупець робить покупку. Необхідно  розібратися в сприйнятті товару ,  установити  його детермінанти, потім знайти засоби впливу на споживача.

► Конкурентні методи

Метод ціноутворення  на основі рівня поточних цін

Цей метод широко застосовують на  олігопольних ринках , де коливання  цін незначні.

Поведінка підприємств адекватна  їх становищу на ринку. Дрібні прямують за лідером, змінюючи власні ціни лише в разі відповідних  дій ринкового  лідера. Іноді вони дозволяють собі маленькі знижки або надбавки.

Метод визначення ціни за рівнем конкурентоспроможності товару

Якщо фірма пропонує ринку  товар з кращими технічними чи економічними параметрами, або гіршими, ніж у конкурента, то вона встановлює ціну з урахуванням показника конкурентноздатності. Ця ціна аналізується з огляду витрат на виробництво і збут товару, а також ринковий  попит.

 Метод встановлення  ціни на підставі торгів

Покупець оголошує конкурс на виробництво складного товару із заздалегідь визначеними параметрами, масштабну науково-дослідну розробку, будівництво певного об’єкту тощо.

Одержавши і порівнявши пропозиції, замовник підписує контракт із виробником, який пропонує найвигідніші умови.

Для організації торгів(тендеру) замовник створює тендерний комітет, який готує документацію, проводить торги, аналізує і оцінює пропозиції – оферти, надані учасниками торгів.

Торги можуть бути відкриті і закриті. У ході торгів кожне підприємство призначає свою ціну пропозиції. Чим вища ціна, тим менша ймовірність отримання замовлення і навпаки.