Цінова політика підприємства

      

          Система цін організовує господарський процес таким чином, що кожен учасник сам вирішує вирішує, який вклад він хоче внести в економіку – з врахуванням того, що він може реалізувати ( продати ) свій вклад за ціну, яка влаштовуватиме його як покупця і, відповідно. З свого боку придбати товари та послуги, що пропонуються іншими. Ця система настільки природня для ринкової економіки, що зазвичай її розглядають як дещо, що не потребує доведень. В дійсності ж система цін є результатом тривалого розвитку, який поступово привів до сьогоднішніх ринкових реалій і весь час продовжує вдосконалюватись.

Процес ціноутворення на підприємствах  України. Використання короткострокової тактики ціноутворення не дає можливості управлінцям підтримувати надійну довгострокову рентабельність для вирішення проблем, повязаних з витратами, споживачами та конкурентами. Довгострокова рентабельність і становище між конкурентами потребують такої стратегії ціноутворення. Внесемо деякі уточнення щодо складання стратегії ціноутворення на підприємствах України. Вона складається:

· внутрішньої структури витрат компанії по кожному продукту, групі продуктів  чи споживачів;

· «споживацької чутливості» і  того, як споживачі цінять унікальні  якості продукції даної фірми;

-становище між конкурентами, за виключенням потенційної можливості і стратегії;

Підсумувавши, можна сказати, що рентабельна політика ціноутворення потребує розуміння  взаємодії трьох сил – витрат, споживаччів та конкурентів, - забезпечення водночас їх оптимального поєднання.

  Розуміння структури витрат. Можна сказати, що основною інформацією про витрати для потреб ціноутворення є відомості. Можна сказати, що основною інформацією про витрати для потреб ціноутворенняє відомості про те, яким чином змінюються витрати з зміною обєму продажу . Таким чином, розуміння структури витрат (чи є витрати простими або постійними при продажу додаткових обємів продукції) просто необхідне розуміння для встановлення рентабельного поєднання граничного рівня ціни та розмірів сегменту ринку. Тому, перш за все, при зміні ціни слід визначити дійсну природну вартість продукції, тобто, які саме витрати було зроблено, якщо товар купили і які, якщо товар так і не купили. То ж витрати, які не змінюються, не впливають на рентабельність ціноутворення. Звичайно, постійні витрати важливі, в першу чергу для визначення кінцевої рентабельності, але вони, разом з тим, не впливають на зміни рентабельності, повязані з підвищенням або пониженням цін. Керівники можуть встановити граничний рівень ціни продукції , визначивши дійсну вартість продажів.

Управління цінами на підприємстві.

У маркетинговій діяльності фірм чи підпрємств розрахунок цін- це тільки перший крок до розвязання однієї з найважливіших  проблем ринкової діяльності. Надалі ціна товарів та послуг регулюється  відповідно до загальних змін цін  фірми, змін коньюктури ринку тощо. Отже, управління цінами- це загальні правила, якими керується підприємство, приймаючи  рішення відповідно до стратегії  і тактики діяльності.У процнсі  управління цінами можуть бути використані  такі принципи.

1.Політика поступового зниження цін. Вона характеризується відносно високими цінами під час виведення на ринок нового продукту. Далі, коли зростає конкуренція, ціни поступово знижуються. Є кілька передумов для використання такої цінової політики:

· наявність досить великої кількості  потенційних покупців з високою  купівельною спроможністю і гострою  потребою в даному товарі

· компенсація високого рівня цін 

· незначний ступінь привабливості  продукту і високий рівень цін  на нього для потенційних конкурентів 

· обовязкова відповідальність високої  ціни високій якості продукту.

Основої перевагою такої політики є та проста істина, що цінизавжди легше  зменшувати. Завдяки цьому продукт  тривалий час зберігає свою ринкову  привабливість, обсяги збуту. Основною проблемою тут є встановлення початкового рівня цін, який давав  би вільну можливість поступового їх зниження

2.Політика  знімання вершків. Така політика використовується щодо товарів, які належать до категорії модних новинок. Вона характеризується максимально високими цінами під час виведення на ринок новинки. Передумовами її використання є готовність споживача купити новинку за найвищу ціну, нечутливість попиту, наявність відповідного цінового сигмента ринку, необізнаність покупців з реальними витратами виробника, а також мала ймовірність швидкої реакції конкурентів.Перевагами такої політики є можливість швидкого покриття витрат на виробництво і маркетинг, отримання відповідних прибутків, підвищення іміджу фірми як підприємства- новатора,а також уникнення небажаного ажіотажного попиту. Проте таке підприємство високим рівнем цін приваблює конкурентів, що може змусити його відмовитись від випуску даного продукту.

3.Політика  проникнення.Вона характеризує порівняно низькі ціни, що робить можливим проникнення підприємства на нові ринки, створення достатнього попиту. Такі ціни можуть бути підвищені, наприклад ,за рахунок підвищення якості продукції.Головна передумова використання такої політики полягає у наявності необхідної кількості товарів, що робить можливим досягнення великих обсягів товарообороту, достатніх для проходження точки беззбитковості.

4.Політика диференціювання цін. Це продаж свого того самого продукту різним покупцям за різними цінами. Така політика має два завдання:

· пристосуватись до умов різних ринків, де існують різні умови конкуренції, інтенсивність попиту, сприйняття ціни

· досягти виробничо-економічних чи логістичних переваг з погляду  впливу на поведінку споживачів за рахунок продажу великих партій товару, вірогіднішого розподілу  замовлень в часі

5.Політика  престижних цін.Це високі ціни на продукти справді високої якості.Такі продукти мусять постійно здобувати і підтримувати свою високу репутацію, отже, основна проблема- постійне підвищення якісних характеристик, його іміджу, збереження традицій хорошої фірми, незважаючи на будь- які конюктурні зміни.

6.Політика традиційного ціноуворення.Вона полягає в орієнтації на ті традиції, які існують на ринку одо рівня цін на ту чи іншу продукцію.

7.Політика шикування цін . ЇЇ використовують за продажу кількох категорій продукту або великого асортименту в рамках однієї категорії. Ціни слід вишиковувати так, аби їхній ряд був достатньо диференційований.

8.Політика психологічно крмфортних цін.Така політика бере до уваги « внутрішню логіку» покупця, коли ціни встановлюються дещо нижчими за якусь « круглу» суму.

9.Політика  послідовного проходження по  сегментах ринку.Застосовується у міру насичення якогось сегмента даним товаром. Тоді ціну знижують, а товар пропонують іншому сегменту, де більш висока еластичність.

Роблячи висновок цього розділу, хочу зазначити що при аналізі та визначенні рівня цін підприємець має чітко уявляти загальну картину цін, яка характеризує взаємозв’язок і взаємовідносини різних видів цін. До системи цін включено різні елементи, які зазвичай розглядаються як окремі конкретні ціни так і попередньо визначені групи цін. Всі елементи системи цін тісно взаємопов’язані. Це наслідок єдиної методології формування витрат на виробництво і взаємозв’язок між всіма елементами ринкового механізму.

Основні недоліки цінової політики вітчизняних  підприємств є те, що

керівники вітчизняних підпр-в змушені приймати рішення з ціноутворення в  умовах невизначеності наслідків таких  рішень. Невизначеність часто пов’язана  не стільки з недосконалістю господарського механізму і законодавства, скільки із браком економічних, комерц. знань і практичного досвіду. Така ситуація призводить до того, що багато підпр-в внаслідок недостатнтого аналізу критичних для виживання факторів зовнішнього середовища постійно змушені працювати в умовах підвищ. ризику.

Компанії, що пропонували одну марку на масовому ринку, програвали порівняно з фірмами, які пропонували дорогі і дешеві товари різним сегментам ринку.

 

 

 

 

                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

                            

 

 

 

 

 

 

                             

 

 

 

                                 ВИСНОВК

  У ринковій економіці кожен товаровиробник, власник товару сам визначає рівень ціни, враховуючи різноманітні чинники. При цьому, цінове регулювання відіграє велику роль в системі розподільчих відносин. Від його характеру і дієвості залежить органічне поєднання інтересів товаровиробників і держави, мотивація праці, ефективність народногосподарського комплексу і матеріального добробуту громадян. Саме тому вдосконаленню цінового регулювання, встановлення цыновоъ полытики пыдприэмства, економічних відносин треба приділяти постійну увагу.

    Кожен, хто ступає на стежину  підприємництва, має чітко розуміти, під впливом яких факторів  формується ринкова ціна. Для  вибору цінової політики фірма  повинна виявити і проаналізувати  всі ціноутворюючі фактори. Вони  можуть бути як зовнішніми  так і внутрішніми. Ціна на  ринку набуває видозмін перш  за все під впливом попиту  та пропозиції. Попит є чи не  найважливішою категорією ринкової  економіки, оскільки саме дана  категорія визначає ціну та  впливає на розподіл сировини  і готової продукції.  Звичайно, можна припустити, що з прискоренням  темпів науково-технічного прогресу  відбудеться зниження ринкових  цін. Проте, практика доводить, що в розвинених країнах досягнення  науково-технічного прогресу не  призводить в ряді галузей  до зниження вартості товарів,  що можна пояснити й тим,  що дія інших факторів, таких  як політика монополій та інфляція, виявляються набагатосильнішими.                                                                              Встановлення певної ціни на товар чи послугу є необхідною умовою для подальшої їх реалізації та отримання прибутку в будь-якій сфері діяльності. Дуже важливо встановити ціну на такому рівні, щоб вона не була дуже низькою чи надмірно завищеною. Адже ціни поруч з іншими факторами визначають рентабельність підприємства, його конкурентоспроможність на ринку та фінансову стійкість. Через ціну формується більшість економічних відносин у суспільстві. Це стосується як сфери виробництва товарів, так і сфери їх обігу, реалізації. Ціна стосується безпосередньо утворення, розподілу та використання грошових нагромаджень, тобто всіх товарно-грошових відносин.                                                                                                                                                

     Ціна грає центральну роль у системі ринкового механізму і є інструментом, який функціонує тільки на основі економічних законів. В будь-якому суспільстві ціна відображає діючу модель управління економікою, являючись її похідною.

Цінова  політика представляє собою важливий елемент загальної стратегії  підприємства, і безпосередньо входить  у такий великий її розділ, як ринкова стратегія. Вона з’єднує  в собі як стратегічні, так і тактичні аспекти і в найбільш загальному вигляді може бути визначена як діяльність керівництва підприємства по встановленню, підтримці і зміненню цін на продукцію, яка здійснюється в руслі загальної  стратегії підприємства і спрямована на досягнення його цілей і задач. Тут необхідно відмітити роль маркетингу, який представляє собою  організацію роботи підприємства з  орієнтацією на ринковий попит.

Основною  причиною недоліків у формуванні та реалізації державної цінової  політики підприємства є недостатність, недосконалість та суперечливість чинної правової бази, її застарілість та невідповідність нормам законодавства ЄС, а також недосконалість системи органів виконавчої влади.

 

 

 

 

 

 

                       

 

 

 

 

 

                                Списки літературних джерел:

 

1. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчпн  М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства - К.: "Каравела"; Львів: "Новий  світ - 2000", 2001. - 298 с.

2. Грузинов В.П., Грибов В.Д. Экономика  предприятия: Учебное пособие.  – М.: Финансы и статистика, 2005

3. Економіка підприємства: Підручник  / За заг.ред. С.Ф.Покропивного – Вид 2-ге. – К.: КНЕУ, 2006

4. Економіка підприємства. Збірник  практичних задачі і конкретних  ситуацій: Навч. Посібник. / За ред.  С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 2002.

5. Економіка підприємства: Навч.-метод.  посібник для самостійного вивчення  дисциплін / О.Г.Швиданенко та  інші – К.: КНЕУ, 2005.

6. Економіка підприємства: Структурно-логічний  навч. посібник/ За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2006. - 457 с.

7. Гаркавенко С.С. Маркетинг: Підручник для вузів. – К.:Лібра,2007р.,

8 Хруцкий В.Е. и др. Современный маркетинг. -М: Финансы и статистика, 2006

9. Афанасьев М. Маркетинг: стратегия и практика фирмы. -М: Финстатинформ, 2005