Насильство в семье как социальная проблема

-         співпрацювати з іншими державними і громадськими організаціями (це можуть бути насамперед жіночі організації чи кризові центри для жінок, кримінальна міліція у справах неповнолітніх, які мають досвід роботи з людьми, що потерпають від домашнього насильства).

Отже, методи і методики соціальної роботи з людьми, які зазнали насильства, варіюються залежно від віку клієнта, його самостійності у розв’язанні власних проблем, виду насильства, яке він чи вона зазнають, тощо. Розгляд проблеми насильства в сім'ї через призму психосоціальних наслідків спрямований на розкриття нових перспектив її подолання. Звернення уваги на індивідуально-психологічний підхід, який застосовується в діяльності зарубіжних ті вітчизняних науковців та практиків, доводить необхідність організації більш конструктивного підходу до системи надання підтримки жертвам насильства та проведення короткочасних та довготривалих інтервенцій.

2.2. Організація надання послуг

В Україні соціальна робота з людьми, які стали жертвами насильства, починає розвиватися лише наприкінці 90-х рр. XX ст. Насамперед цю роботу спрямовували на жінок і проводили такі громадські організації, як «Вінрок Інтернешнл» (Жіночий Консорціум ННД-США), благодійні фонди «Жіноча доля», «Грейс-Клуб» (жіночий культурно-просвітницький центр) та ін. Щоправда, у Києві було створено й державну структуру – Київський міський центр роботи з жінками. Однак про таке розмаїття організацій та послуг, яке спостерігається в інших країнах, говорити поки що не доводиться. Також в Україні і досі бракує механізму швидкого та ефективного захисту від насильства, особливо захисту дітей, відповідних інституцій і спеціалістів. Загалом сучасна українська система захисту прав та свобод людини працює не зовсім ефективно. У  пресі постійно висвітлюються факти порушень, проте правоохоронні органи недостатньо реагують на такі порушення.

Разам з тим в останні роки в Україні ведеться певна робота щодо запобігання насильству в сім'ї. 15 листопада 2001 р. було прийнято Закон України «Про попередження насильства в сім'ї». Почала розширюватись мережа державних соціальних служб, інформаційно-консультативних центрів, притулків для жінок. Які зазнали насильства. Утім, ця мережа не є достатньо ефективною, а положення, задекларовані в законі, не втілюються в реальність, про що свідчить статистика Міністерства внутрішніх справ України. Допомогу жінкам,які зазнали насильства в сім'ї, надають фрагментарно і майже виключно у великих містах. Практичні моделі надання допомоги в українських кризових центрах мало зважають на необхідність системного підходу з урахуванням усіх особливостей жінок, що зазнають насильства в сім'ї, та важливість проведення паралельної інформаційно-профілктичної роботи.

Наразі соціальні працівники повинні вже зараз ініціювати роботу із захисту дітей від насильства. Послідовні та продумані дії спеціалістів із соціальної роботи здатні змінити практику роботи служб і установ соціальної сфери на місцях стосовно поліпшення захисту дитини від насильства. Небідною умовою успіху є активна робота на міжвідомчому рівні, залучення всіх дотичних служб і установ до цього процесу.

У розвинутих країнах привернення уваги як громадськості, так і науковців до проблеми насильства над жінками, поширення та активний розвиток рухів за права жінок зумовили появу значної кількості практичних моделей надання допомоги жінкам-жертвам насильства в сім'ї.

Однією з перших форм допомоги жінкам біли притулки, які надавали жінкам такі види послуг: 24-годинні «гарячі лінії», забезпечення житлом та працевлаштування, медичне обслуговування, допомога у вирішенні юридичних та майнових проблем, консультування. Спектр послуг таких центрів розширювався з подальшим вивченням  проблем насильства у сім'ї. З моменту, коли насильство почало розглядатися ширше, ніж нанесення тілесної шкоди, однією з найважливіших послуг стало психологічне консультування. У 90-х рр. XX ст. в межах консультування використовували такі види і техніки психотерапевтичного втручання, як короткотривале цілеспрямоване кризове втручання, когнітивно-біхевіоріальна терапія, групова та сімейна терапія.

Наприклад у США функціонують державні, громадські і приватні соціальні і психолого-соціальні служби, які надають допомогу сім'ям у розв’язанні конфліктів і налагодженні стосунків між подружжям. Створено доволі жорстоку систему контролю за насильством над дітьми, за якої соціальним працівником надано право на кризове втручання (термінове вилучення дитини із родини й передачу до кризового центру або тимчасової прийомної родини) та порушення питання щодо позбавлення батьків  права на виховання дитини.

Перший у СЩА притулок для жінок, які зазнали насильства, та їхніх дітей створено 1885 року в Чикаго. 1990 року на території США та Канади налічувалось понад 1250 притулків. Головна мета сучасних американських притулків – це організація безпечного перебування, надання первинної допомоги, грошової, юридичної допомоги та медичних послуг. Жінки можуть перебувати там, доки не знайдуть роботи або нового місяця проживання. Держава оплачує витрати на переїзд до будь-якого місця. При американському притулку функціонують школи та дитячі садки.

У США організації, які надають допомогу жінкам, які постраждали унаслідок насильства, отримують державне фінансування, хоча видача послуг зазвичай, є недержавні організації.

Отож, окрім звичайних притулків у США, в рамках державної програми створено Правничий центр, мета якого полягає у наданні  юридичної допомоги. До переліку послуг таких закладів входять: юридичні консультації, зокрема по телефону, юридичний супровід у цивільних справах, юридичний супровід у кримінальних справах, юридична допомога вразі, якщо жертва вбила свого насильника з метою самозахисту.

І  нарешті, жінками можуть бути надані так звані послуги «перехідного житла»: оплата квартири для жінок-жертв насильства і їх дітей, які після негативного досвіду вирішили змінити ситуацію та перейти до самостійного життя; догляд за дитиною; юридичні консультації та супровід; програми для підвищення самооцінки; допомога в отриманні постійного житла.

Нині в американських установах із надання допомоги жінкам, що стали жертвами насильства, є працівники різного профілю, які мають освіту бакалавра чи магістра. Зазвичай, 6-10 професіоналів працюють повний робочий день і ще кілька працівників мають часткову зайнятість. Крім того, до роботи волонтерами залучають жінок, які мали власний досвід зазнавання насильства.

2.3. Приклади діяльності соціальних служб

На початку 2003 року Державним центром соціальних служб для молоді ухвалено рішення про створення в кожному регіоні України спеціалізованої служби «Кризовий центр соціально-психологічної допомоги», затверджено Примірне положення про службу та Програму її діяльності. Прикладом такої служби є Спеціалізована соціальна служба допомоги сім'ї, молоді та жінці «Родина» Тернопільського обласного центру соціальних служб для молоді, яка надає як психологічну, так і соціальну допомогу потерпілим, соціально-правовий захист.

У кризовому центрі «Родина» з клієнтками, які зазнали насильства, застосовують певну схему роботи:

1. Перший контакт, зазвичай, відбувається по телефону. Завдання консультанта – вислухати, переконати в конфіденційності розмови, запросити на особову зустріч.

2. Індивідуальні консультації передусім мусять дати змогу жінці виговоритися, створити умови для її душевного комфорту, допомогти їй  знайти шляхи подолання психологічної травми. Ці жінки потребують корекції задля розірвання циклу насилля, допомоги у виході із ситуації повторних переживань та психотравмувальної ситуації.

3. При бажанні клієнтки працівник кризового центру супроводжує її до адміністративних органів.

4.Якщо жінці ніде жити, а повернення додому означає наразити себе та свою дитину на небезпеку, їй пропонують безкоштовне проживання та харчування, продовжують психокорекцій та реабілітаційний курс.

Також у роботі з клієнтами «Родини» застосували бесіди-диспути, організовували круглі столи з такої тематики: «Магія слова. Прохання та вимога», «Особливості спілкування батьків та дітей», «Психологічний захист», «Кохання-планування сім'ї», «Алкоголь-це проблема», «Про права дітей», «Соціальні проблеми жінок».

Практикується проведення Днів відкритих дверей, на які запрошують керівників державних установ, громадських організацій, представників засобів масової інформації для ширшого ознайомлення громадськості з проблемами людей, які тимчасово перебувають у «Родині».

Досить успішними є досвід роботи центрів «Жінка для жінки», створених у семи містах України (Житомир, Рівне, Чернівці, Херсон, Дніпропетровськ, Донецьк, Львів) за сприяння міжнародної організації «Вінрок Інтернешнл». Їхня діяльність спрямована на жінок віком 12-30 років та зосереджується на двох програмах – навчання фазових навичок та програма попередження кризових ситуацій.

Програма навчання фазових навичок пропонує:

-         навчання безробітних та частково зайнятих жінок фазових знань  та навичок, необхідних для працевлаштування або започаткування нової справи;

-         надання інформації про можливості працевлаштування ,  навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

-         юридичні консультації з працевлаштування, прав жінок на робочому місці, підприємницької діяльності;

-         користування бібліотекою, призначеною для практичної допомоги тим, хто працює в малому бізнесі, хоче відкрити приватне підприємство або підвищити рівень своїх економічних та юридичних знань.

Програма попередження кризових ситуацій це такі види послуг:

-         консультативна допомога жінкам, що опинились у кризовій ситуації;

-         проведення інформаційних та освітніх компаній з попередження насильства та торгівлі жінками, підвищення правової культури;

-         телефону інформаційна лінія підтримки для жінок  у кризовому стані;

-         юридичні консультації із захисту прав потерпілої від насильства та торгівлі людьми;

-         видання та розповсюдження інформаційних брошур, буклетів, листівок;

-         користування бібліотекою з загальнолюдських прав, попередження насильства та торгівлі людьми, охорони здоров’я;

-         соціальна адаптація жінок, які постраждали від насильства, у групах взаємодопомоги;

-         навчання на курсах самозахисту;

У Луганську створено Центр медико-соціально-психологічної допомоги дітям, які зазнали насильства у родинах. Функціонуватиме цей заклад на базі міської дитячої лікарні. Серед ключових завдань центру – надання невідкладної медичної та психологічної допомоги, психолого-педагогічна корекція клієнтів і їхня адаптація в суспільство, відновлення родинних стосунків та соціальних зв’язків дітей, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівня, розвитих індивідуальних здібностей і нахилів, консультування та юридичний захист прав дітей. Заклад призначений на дітей 3-16 років.