Переміщення як соціальний процес. Види переміщень

Інша проблема, пов’язана  із соціально-трудовими відносинами, проблема зайнятості і безробіття, яка актуалізувалася в нашому суспільстві. Ця проблема, очевидно, що соціальна, бо коли мимаємо справу, наприклад, із безробіттям (структурним, циклічним або фрікційним), ми наочно бачимо, що вивільнення тих чи інших працівників чи груп трудящих (інколи закриття цілих підприємств) пов’язане не тільки з економічними, а й соціальними причинами (наприклад, коли вирішується питання про вивільнення того чи іншого працівника, то тут впливають багато чинників, причому не тільки пов’язаних з кваліфікацією чи інтенсивністю праці робітника).

Щодо соціально-трудових процесів, то тут соціологія праці  та управління має справу із багатьма різновидами змін, які відбуваються в соціально-трудовому стані робітників і колективів: адаптацією, тобто  пристосуванням до виробничого середовища; співробітництвом; суперництвом, конфліктами  та ін. Найбільш характерний та цікавий  приклад – роль соціології праці  у виробленні теорії трудових конфліктів та практичних рекомендацій щодо їх вирішення. На жаль, ці можливості соціології нині недостатньо використовуються.

Проте вже сьогодні очевидно, що причини страйків, які  відбуваються в Україні, не можна  зводити лише до економічних (тут  і погані умови праці, незадоволеність  нерівністю у прибутках, що має місце  між керівництвом підприємства та робітниками, та ін.). По-друге, до страйків призводять не тільки ті чи інші конкретні причини, а й чимало внутрішніх та зовнішніх ходу індивідів від одного виду праці в умовах розвиненої сукупності її різновидів. Суспільна праця дозволяє подолати вузький горизонт утилітаризму людської діяльності з виходом до її духовності. Заснована на мисленні логіка людської діяльності набуває утилітаризму, дозволяє діяти не на користь сваволі, а за мірками всіх речей і обставин. Перебудовуються схеми людської діяльності, і людина, становлячись суб’єктом діяльності, підпорядковує її внутрішній логіці розвитку. Мислення як суб’єктивний базис такої діяльності уявляє її в соціальному баченні як суспільну працю, тому що її зміст стає суспільним. Така праця адекватна суспільній природі людини. Праця розкриває і переводить у матеріал мислення загальні закономірні зв’язки, на основі чого й складаються загальні прояви людської свідомості – наука, мораль, мистецтво, право та ін.

У сучасному суспільстві  перенесення центру ваги в суспільному  розподілі праці на розумову працю  пов’язане з докорінною зміною місця  й ролі людини у виробництві: робітник замість того, щоб бути головним агентом процесу виробництва, стає якби поруч з ним. Тенденції розвитку сучасного виробництва такі, що проста праця відтискується, правилом стає творча діяльність, яка відкриває  простір для розвитку всіх обдарованостей, здібностей і т. п. Зміна змісту праці, дедалі більше наповнення її духовно мислючим змістом, як і відкриття у праці її найважливішої людинотворчої функції, є здобутком розвитку людської думки. У такому визначенні праця забезпечує рух думки до опанування загальним. Людська діяльність – це таке утворення й використання знарядь праці, що, по суті, безкінечне, не має завершеного стану, не створює підсумкового абсолютного продукту. Основним результатом трудового процесу є перетворення набутих знань і навичок на особисту власність.

Соціалізація особи  розкриває власне суспільну природу  людини: не тільки пряме безпосереднє спілкування між людьми, а й  спілкування через знаряддя праці, через опосередкування трудовою діяльність, втілених у знаряддях  праці, стає вихідним моментом при залученні  особи до трудового життя. І не тільки через власний досвід, а  й через знання особистість починає  сприймати світ, відкриваючи в  ньому властивості й відносини. Праця своєю суттю є засобом  буття, через посередництво якого  формується й розвивається людина.

3. Соціально-трудові  відносини та процеси

Соціально-трудові  відносини складаються на виробництві  між представниками різних соціальних спільностей. Цей тип відносин, на відміну від відносин функціональних, пов’язаних з поділом і кооперацією  праці, актуалізується як відносини  рівності та нерівності між працівниками та соціальними групами (підприємцями і робітниками та ін.).

3 регуляцією соціально-трудових  відносин пов’язано багато найактуальніших  проблем, які нині стоять перед  нашим суспільством та його  економікою. Відомо, що вона має  насамперед соціальний аспект. Одна  з них – проблема мотивації  праці. Ситуація, яка склалася  в Україні в період переходу  до ринку, характеризується тим,  що мотиви змістовності праці  поступилися місцем мотивам низької  інтенсивності праці. Тобто сьогодні  мотиви забезпечення працею засобів  для існування перестали бути  провідними. Тому, щоб люди стали  працювати ефективно, треба передусім  вирішити найголовніші соціально-економічні  проблеми, пов’язані з реформуванням  економіки. Тільки тоді виникне  нормальна мотивація до праці,  підвищиться її ефективність, запрацюють  нормальні мотиви до праці. 

Інша проблема, пов’язана  із соціально-трудовими відносинами, проблема зайнятості і безробіття, яка актуалізувалася в нашому суспільстві. Ця проблема, очевидно, що соціальна, бо коли мимаємо справу, наприклад, із безробіттям (структурним, циклічним або фрікційним), ми наочно бачимо, що вивільнення тих чи інших працівників чи груп трудящих (інколи закриття цілих підприємств) пов’язане не тільки з економічними, а й соціальними причинами (наприклад, коли вирішується питання про вивільнення того чи іншого працівника, то тут впливають багато чинників, причому не тільки пов’язаних з кваліфікацією чи інтенсивністю праці робітника).

Щодо соціально-трудових процесів, то тут соціологія праці  та управління має справу із багатьма різновидами змін, які відбуваються в соціально-трудовому стані робітників і колективів: адаптацією, тобто  пристосуванням до виробничого середовища; співробітництвом; суперництвом, конфліктами  та ін. Найбільш характерний та цікавий  приклад – роль соціології праці  у виробленні теорії трудових конфліктів та практичних рекомендацій щодо їх вирішення. На жаль, ці можливості соціології нині недостатньо використовуються.

Проте вже сьогодні очевидно, що причини страйків, які  відбуваються в Україні, не можна  зводити лише до економічних (тут  і погані умови праці, незадоволеність  нерівністю у прибутках, що має місце  між керівництвом підприємства та робітниками, та ін.). По-друге, до страйків призводять не тільки ті чи інші конкретні причини, а й чимало внутрішніх та зовнішніх приводів так би мовити “чинників провокування” страйків: невиконання керівництвом своїх обіцянок працівникам, загальна дестабілізація ситуації в суспільстві, виникнення гострого дефіциту на продукти харчування тощо. Таким чином, проблеми виникнення та вирішення соціальних конфліктів на виробництві, це, безумовно, проблеми, які повинна досліджувати соціологія праці.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Алкоголізм і  наркоманія в житті студентів

Проблема алкоголізму  і наркоманії є найболючішими  в сучасному українському суспільстві. Ці пагубні для людського здоров’я звички можна зустріти у представників  різних вікових категорій, майнових, професіональних і територіальних соціальних груп. Не щадять вони представників  ані жіночої, ані чоловічої статі. Однак, найбільшу тривогу вони викликають, коли мова йде про молодь – майбутнє нашої нації. Наносячи непоправної  шкоди, гублячи психічне і фізичне  здоров’я алкоголізм і наркоманія непомітно псують генофонд нації, ставлять під загрозу сам факт її існування  через певний період часу.

Студентство – одна із груп молоді України, яка має найбільш могутній інтелектуальний і творчий  потенціал, прагне в майбутньому  зайняти провідні  місця в українському політикумі, державному управлінні і  бізнесі. Однак, як свідчать дані соціологічних  опитувань, студентство також охоплено вірусом шкідливих звичок, які  не менш, ніж в решті молодіжних груп мають своє розповсюдження в  їх середовищі.

За даними соціологічних  досліджень, котрі були проведені  у 2008 році, можна зробити висновок,  що в українському суспільстві продовжує  зберігатися тенденція поширення  наркоманії серед молоді. Цифри показують  збільшення кількості  молодих людей, що вживають наркотики, майже на  6% в порівнянні з 2007 роком. В групах с різним освітнім статусом це збільшення відбулось в основному за рахунок  учнів ПТУ і студентів ВНЗ  (8,9%  і  11,5%, відповідно) [6; с. 13]. У гендерних групах число споживачів наркотиків збільшилося в основному за рахунок юнаків (9,1%). Порівняно з минулим роком збільшилася дистанція в частоті вживання наркотиків між жителями міста і села. Так, якщо в 2007 році ця різниця складала 6%, то в 2008 вона виросла до 12,5%. Тобто в, місті молоді люди вживають наркотики вдвічі частіше, ніж у селі. При цьому, відзначається незначне збільшення числа молодих людей, що вживають наркотики, у селі (на 1,5 %), і значне збільшення їх у місті (на 8,7 %) [6; с. 13].

За результатами опитувань серед молоді у 2007 р. стосовно вживання наркотиків, отримана наступна інформація: 2,7%  молодих людей  позитивно ставляться до вживання наркотиків і ще 2,8% не бачать у цьому нічого поганого, 14% – вже пробували наркотики  [4; с. 63].  Юнаки вдвічі більше, аніж дівчата демонструють схильність до вживання наркотиків. При цьому кількість хлопців і дівчат які одноразово пробували наркотики, практично однакова. Звідси напрошується висновок, що цікавість рухає хлопцями и дівчатами в рівній мірі, однак мотивів, щоб утриматися від подальшого вживання наркотиків в дівчат більше, ніж в хлопців. Що ж це за мотиви? Як показують різні дослідження, у дівчат більш виражена потреба зберігати комфортні відносини з навколишнім оточенням, зокрема з близькими і рідними, ніж у хлопців. Вони в півтора рази вище оцінюють значимість впливу навколишніх факторів на відношення до наркотиків і в три рази вище – мотиви, що відбивають взаємини з родиною. Можливо, страх утратити ці відносини і є для них основним стримуючим фактором.

Аналіз причин уживання наркотиків показав, що найістотнішими причинами вживання наркотиків виявилися  наступні (у порядку зменшення): цікавість; вплив друзів, які вживають наркотики; прагнення до незвичайних відчуттів; брак нормальних орієнтирів та цілей  у житті. При цьому стає очевидним, що цікавість підігрівається більш “досвідченими” товаришами і доповнюється власною самовпевненістю і наївністю початківця. Бажання випробувати незвичайні відчуття, спробувати щось, про що інші знають, підсилюється  прагненням бути як усі, не виглядати білою вороною. Сприятливою умовою при цьому є відсутність батьківського контролю за життям і дозвіллям дитини. Понад половини респондентів не знають, куди звернутися по допомогу у ситуації виникнення алкогольної чи наркотичної залежності.

Опитування, що були проведені серед студентської молоді у 2007 році показали, що  у якості основної причини залучення до наркотиків, респонденти називали відсутність  організованого проведення вільного часу [4; с. 61]. При цьому частина учасників в якості основної причини назвали нудьгу і відсутність захоплень у самої людини, частина – недоступність і дорожнечу занять спортом чи інших занять, таких як: танці, музика, художні гуртки та інше [4; с. 62].

Іншою важливою причиною вживання наркотиків молоді люди назвали  психологічні проблеми, позбутись яких дозволяють наркотики (71%): стосунки з  хлопцем (дівчиною), проблеми в навчанні, стосунки з батьками і багато інших.

В окрему категорію  причин, що провокують наркоманію, респонденти  виділили неблагополучні домашні обставини (57%). При цьому найбільш часто  згадувались такі проблеми, як відсутність  взаєморозуміння з батьками (43%), брак уваги з боку батьків (29%). Звідси напрошується висновок: не сам по собі економічний статок сім’ї є причиною залучення підлітка до наркотиків, а та морально-психологічна атмосфера, у якій він живе. При цьому логічним видається зв’язок цієї події з названим вище мотивом – вживання наркотиків з метою позбутись проблем. Юнак, позбавлений моральної підтримки і психологічного захисту своїх батьків, стає більш відкритим для стресових переживань. При цьому він стає більш відкритим щодо негативного впливу інших людей, яких він сприймає як авторитети. Нерідко цими авторитетами стають друзі, які мають досвід вживання наркотиків.

Наступним за ступенем значимості виявився такий мотив, як цікавість (50%). Як було виявлено в ході дискусії, багатьох юнаків до вживання наркотиків приводить проста цікавість: їм буває інтересно спробувати те, про що розповідають друзі, і про  що вони так багато чують. Також вдалось  виявити такий різновид цього  мотиву як тяга до забороненого (43 %).

Респонденти відмітили  і той факт, що на позитивне відношення до наркотиків у значній мірі впливає  поширений стереотип позитивного  ставлення до алкоголю як засобу стимулюючого веселий настрій, розкутість. Оскільки будь яке свято або спільне  проведення вільного часу, як правило, супроводжуватись випивкою (36%), а наркотики  виконують ту ж психостимулюючу функцію, то й на них переноситься те ж ставлення, що й до алкоголю. Значною мірою цьому сприяє також популярність наркотиків, як символу «крутості» у молодіжному середовищі (42%).

Відсутністю вибору пояснюють студенти і використання наркотиків у пошуках гострих  відчуттів (21%). На їхню думку, саме не знаючи інших способів нейтралізації адреналіну, людина звертається до наркотиків.

Реклама і пропаганда в засобах масової інформації – наступна причина, яку називали респонденти. Вони відмітили в першу  чергу про відкриту рекламу наркотиків в Інтернеті, а також про опосередковану рекламу наркотиків через поп-культуру, кінофільми і телепередачі, що пропагують стиль життя, пов’язаний з вживанням  алкоголю та наркотиків.

Певні тенденції  розповсюдження наркотиків серед студентської молоді дає можливість помітити характеристика дозвілля студентської молоді. Виявлено  наступні статистичні зв’язки даних  щодо використання різновидів дозвілля  та досвіду вживання наркотиків (Таблиця 1) [3; с. 158].

Таблиця 1.

Степінь поширення  вживання наркотиків студентською молоддю  від видів дозвілля (в %)