Соціальна допомога особам , постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС

  Кількість дітей, що знаходяться під постійним медичним наглядом, становить понад 497,8 тис. за рахунок народжених після аварії. За час після аварії загальна захворюваність серед дітей зросла у 2,9 разу і у 2001 р. становила 2284,5 на 1000 дітей, що постраждали від наслідків аварії.

  Зросла захворюваність на рак щитовидної залози. За період з 1986 по 2001 р. в Україні з приводу раку оперовано 2071 чоловіка (в тому числі у 2001 році - 195), які на час аварії були у віці від 0 до 18 років; 70% - діти. Аналіз даних медичної статистики, демографічних і дозиметричних даних свідчить про високу вірогідність того, що пік захворюваності слід очікувати протягом поточного п’ятиріччя.

  В останні роки спостерігається стабілізація показника захворюваності на природжені вади розвитку - 5,2-4,9 на 1000 дітей, які постраждали, що на 30% нижче у порівнянні з 1993 р. Водночас саме природжені вади стали причиною смерті 41 дитини у 2001 р. Для забезпечення надання медичної допомоги постраждалим задіяна практично вся мережа медичних закладів, починаючи з районних поліклінік і закінчуючи клініками науково-дослідних інститутів.

  Інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено у понад 98 тис. постраждалих всіх категорій. Найбільшу частку становлять інваліди II групи. Частота первинно визнаних інвалідами на 10 тис. відповідного контингенту має стійку тенденцію до зниження. По групах первинного обліку найчастіше визнаються інвалідами УЛНА. Серед причин інвалідності - хвороби системи кровообігу, новоутворення (за рахунок злоякісних), хвороби нервової системи. Показники смертності серед постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС за останні роки, зокрема серед УЛНА, дещо підвищились за рахунок усіх груп первинного нагляду. Зважаючи на вікову структуру дорослого населення, яке проживає на забрудненій радіонуклідами території, рівень смертності серед УЛНА найвищий.

   Міжнародне співробітництво є однією з основних складових роботи з мінімізації впливу наслідків Чорнобильської катастрофи, яка дає можливість краще вивчити медичні аспекти катастрофи, привернути увагу світового співтовариства до вирішення складних проблем, пов’язаних з аварією. Заклади охорони здоров’я у післяаварійний період беруть участь у багатьох міжнародних проектах щодо вивчення впливу наслідків Чорнобильської катастрофи на здоров’я людей, запропонованих Міжнародною Лігою Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, ЮНЕСКО, Меморіальним фондом Сасакави, Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Державним департаментом США.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок 

Підводячи підсумки даного дослідження  слід відмітити, що аварія на Чорнобильській АЕС, що сталася 26 квітня 1986 року, - одна з найтяжчих трагедій XX століття, наслідки якої позначатимуться на житті  кількох поколінь. Характер і масштаби аварії зумовили необхідність розв'язання нових надзвичайно складних проблем  щодо оцінки характеру і рівнів радіоактивного забруднення середовища та його впливу на екосистему і здоров'я людей, евакуації  населення з найбільш уражених радіацією  територій та забезпечення їх житлом, щодо охорони здоров'я населення, яке постраждало від наслідків  аварії, забезпечення стабілізації стану  об'єкту Укриття, підтримання достатнього  рівня безпеки та перетворення його в екологічно безпечну систему, дезактивації забруднених територій, очищення водних джерел, забезпечення населення чистими  продуктами тощо. Чорнобильська катастрофа призвела до радіоактивного забруднення 50,0 тис. кв. км території України, на якій було розташовано 2294 населених  пункти і проживало 2,6 млн. осіб, у  тому числі 1 млн. дітей. Через високий  рівень забруднення з користування вилучено 180 тис. гектарів ріллі і 157 тис. гектарів лісів. Екологічний вплив  Чорнобильської катастрофи поставив державу  перед необхідністю розв'язання цілого ряду нових надзвичайних проблем, що стосуються практично всіх сфер суспільного  життя. Враховуючи довготривалий характер наслідків аварії, необхідність координації  дій багатьох державних і недержавних  громадських організацій, а також  значних коштів для реалізації державної  політики щодо ліквідації наслідків  Чорнобильської катастрофи і захисту  населення від її впливу, були визначені  пріоритети у фінансуванні заходів  щодо їх ліквідації. Найбільш вагому частку становлять видатки на соціальний захист громадян, у тому числі на попередження ризику втрати здоров'я. З метою забезпечення належного обліку потерпілих, здійснення контролю за станом їх здоров'я створено єдину інформаційну систему державного обліку осіб, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи. На 1 січня 2003 року чисельність населення, яке  проживає на території, що зазнала радіаційного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, становить близько 2,4 млн. чоловік. Для надання психологічної  допомоги потерпілим і кадрового  забезпечення в утворених центрах  соціально-психологічної реабілітації дітей і підлітків проводиться  підготовка педагогів-психологів, а  для надання необхідної кваліфікованої медичної допомоги населенню, яке проживає на радіоактивно забруднених територіях, - підготовка медичного персоналу. Соціальний захист громадян регулюється Законом  України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи".

 

 

 

 

Список використаної літератури

ЛІТЕРАТУРА

1. Бюджетний кодекс України. - Відомості  Верховної Ради (ВВР), 2001, N 37-38, ст. 189.

2. Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. - Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 16, ст.200.

3. Закон України "Про пенсійне забезпечення". - Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 3, ст. 10.

4. Постанова Верховної Ради України “Про розроблення соціальної програми забезпечення населення, яке проживає на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, природним газом на 2005-2010 роки” від 6 жовтня 2004 року, № 2062-IV.

5. Постанова Верховної Ради України “Про розроблення програми забезпечення населення, яке проживає на забруднених внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС територіях, якісною питною водою” від 6 жовтня 2004 року, № 2063-IV.

6. Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок та розміри компенсаційних виплат дітям, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 08.02.97, N 155.

7. Постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.96, N 836.

8. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України “Про затвердження Порядку використання коштів Державного бюджету України на виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 02.07.2004, № 147.

9. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб.: - К.: “Олан”, 2004. – 311 с.

10. Азаров В., Гурченко М. Основні напрями реформування державного підприємства // Екон. України. - 1995. - № 2. - С. 59-63.

11. Леонов Г. Ф., Хуторненко С. А., Шаблий Е. И. Особенности экономической культуры в США, Японии и странах Западной Европы. - К.: УкрНТИ, 1992. - 60 с.

12. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки. - К.: Либідь, 1995. -320с.

13. Грядовая О. Ценообразование на рынке государственных ценных бумаг // Рос. экон. журнал. - 1995. - № 4. - С. 45-54.

14. Давидов О. Оптимальна структура  джерел фінансування інвестицій  на підприємствах // Екон. України. - 1994. - № 11. - С. 84-87.