Соціальна робота в громаді

—  добровільність. Соціальне обслуговування здійснюється на основі добровільного звернення громадянина або інших осіб, які представляють його інтереси. У будь-який час особа може відмовитися від отримання соціальних послуг;

—   пріоритетність надання соціальних послуг неповнолітнім, а також особам, які не можуть себе обслуговувати за станом здоров'я, при відсутності інших осіб, які повинні їх доглядати або утримувати. Цим категоріям осіб соціальні послуги надаються безплатно;

— конфіденційність. Відомості особистого характеру, які стали відомими працівникам установі закладів соціального обслуговування при наданні соціальних послуг становлять професійну таємницю і не підлягають розголошенню.

Соціальне обслуговування зазвичай здійснюється у формі надання соціальних послуг, а подекуди й у формі матеріальної підтримки. Соціальні послуги можуть бути різноманітними за своїм характером. Найчастіше їх розглядають як комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Залежно від мети надання соціальні послуги  поділяють на: соціально-побутові, соціально-медичні, психологічні, психолого-педагогічні, соціально-економічні, правові, послуги  по соціальній і професійній реабілітації та адаптації, послуги з працевлаштування та інформаційні послуги.

Рідше соціальне обслуговування здійснюється у вигляді матеріальної підтримки. Вона полягає у наданні особі, яка перебуває у складних життєвих обставинах, матеріальних благ: продуктів  харчування, засобів санітарії і  особистої гігієни, засобів догляду  за дітьми, одягу, взуття, та інших предметів  першої необхідності, палива, а також  технічних і допоміжних засобів  реабілітації.

Ще рідше  соціальне обслуговування здійснюється як надання грошової допомоги чи грошової компенсації.

Соціальне обслуговування фінансується, як правило, за рахунок коштів Державного та місцевого  бюджетів. Однак такі види соціального  обслуговування, як соціальна реабілітація інвалідів, санаторно-курортне лікування, забезпечення протезно-ортопедичними  виробами і забезпечення засобами пересування  можуть надаватися також за рахунок  коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо особа, яка потребує соціального  обслуговування, є застрахованою  в системі загальнообов'язкового соціального страхування.

За рахунок  коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування застрахованим  особам також надається страхове соціальне обслуговування у зв'язку з втратою працездатності (медичне  та інше обслуговування), а також  обслуговування у зв'язку з втратою  роботи.

Соціальне обслуговування переважно надається  безоплатно. Хоча існують випадки, коли передбачається часткова або повна  компенсація вартості наданих послуг.

Найпоширенішими видами соціального обслуговування, що мають самостійне юридичне значення та встановлені чинним законодавством, є:

1)   соціальне обслуговування громадян похилого віку (стаціонарне або вдома),

2) соціальне обслуговування дітей (стаціонарне, за місцем навчання або проживання),

3)  соціальна реабілітація інвалідів (працевлаштування, освіта),

4) санаторно-курортне лікування,

5) забезпечення протезно-ортопедичними виробами,

6) забезпечення засобами пересування.

 

3. Структура і функції  будинків-інтернатів  в системі соціального  захисту населення.

Увесь комплекс соціальних послуг отримують  громадяни, які утримуються в  стаціонарних установах системи  соціального захисту населення  – від медичної допомоги до соціально-трудової реабілітації. З урахуванням віку, стану здоров'я та деяких інших  факторів в системі Міністерства праці та соціальної політики України  утворені різноманітні типи установ:

1. будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів,
2. геріатричні пансіонати,
3. пансіонати для ветеранів війни і праці,
4. дитячі будинки-інтернати,
5. психоневрологічні інтернати,
6. спеціальні будинки-інтернати для осіб похилого віку та інвалідів.

Типові  положення про ці установи затверджені  наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 549 від 29.12.2001 “Про затвердження типових положень про  будинки-інтернати (пансіонати) для  громадян похилого віку, інвалідів  та дітей”. Ці установи утворюються, реорганізовуються  та ліквідовуються за відповідним рішенням обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, за поданням Міністерства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головних управлінь  праці та соціального захисту  населення обласних держадміністрацій, Головного управління соціального  захисту населення Київської  міської держадміністрації, Управління Севастопольської міської держадміністрації, погодженим з Міністерством праці  та соціальної політики України. Приймання  до таких установ здійснюється за путівкою відповідно Міністерства праці  та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головних управлінь  праці та соціального захисту  населення обласних держадміністрацій, Головного управління соціального  захисту населення Київської  міської держадміністрації, Управління праці та соціального захисту  населення Севастопольської міської  держадміністрації, в підпорядкуванні  яких перебувають ці установи.

Мешканці  будинків-інтернатів та пансіонатів  забезпечуються відповідно до встановлених норм:

- житлом  з усіма комунально-побутовими  зручностями, одягом, взуттям, постільною  білизною, м'яким і твердим інвентарем  та столовим посудом; 
- раціональним чотириразовим (діти - п'ятиразовим) харчуванням, у тому числі і дієтичним, з урахуванням вікових груп і стану здоров'я осіб, що проживають у будинку-інтернаті в межах натуральних норм харчування; 
- цілодобовим медичним обслуговуванням, консультативною допомогою, стаціонарним лікуванням на базі закріплених лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я та, а для дітей, крім того, щорічним літнім оздоровленням; 
- засобами медичної корекції слуху та зору, зубопротезуванням, протезно-ортопедичними виробами, немоторизованими засобами пересування (інвалідними колясками), медикаментами та життєво-необхідними ліками відповідно до медичного висновку;

- комунально-побутовим  обслуговуванням (опалення, освітлення, тепло-, водопостачання, радіофікація  тощо);

- організацією  працетерапії;

- організацією  культурно-масової та оздоровчо-спортивної  роботи з урахуванням стану  здоров'я і віку мешканців установи, також умовами, що сприяють  адаптації у новому середовищі.

А вихованці  дитячих будинків-інтернатів, крім того, забезпечуються: 
- засобами навчання і виховання у будинку-інтернаті першого та відділеннях другого профілю;

- засобами  корекції і виховання у відділеннях  третього профілю; 
- спортивним інвентарем для проведення оздоровчо-спортивної корекції фізичних вад вихованців;

- придбанням  сільськогосподарської техніки  та інвентарю для виробничих  підрозділів і молодіжних відділень  будинку-інтернату.

Якщо  особи, які проживають в інтернатах та пансіонатах, потребують стаціонарної медичної допомоги, то вони направляються  на лікування до відповідних лікувально-профілактичних закладів Міністерства охорони здоров'я України в установленому порядку.

За особами, які проживають в інтернатах та пансіонатах, зберігається право на отримання  пенсій і допомог відповідно до чинного  законодавства.

Будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат  для ветеранів  війни та праці 
Будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни та праці є стаціонарною соціально-медичною установою загального типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування. До цих закладів приймаються на державне утримання особи похилого віку, які досягли пенсійного віку, та інваліди першої і другої групи, старші за 18 років, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги, яким згідно з медичним висновком не протипоказане перебування у будинку-інтернаті та які не мають працездатних родичів, зобов'язаних їх утримувати за законом. На позачергове влаштування до будинку-інтернату мають право ветерани війни та особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до І, II, III категорій згідно із Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Переважне право на влаштування до будинку-інтернату мають ветерани згідно із Законом України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, члени сімей загиблих військовослужбовців.  
Путівка до такого будинку-інтернату видається на підставі:

- особистої заяви громадянина похилого віку чи інваліда про його прийняття до будинку-інтернату; паспорта (або іншого документа, що засвідчує особу);

- медичної  картки про стан здоров'я з  висновком про необхідність стороннього догляду;

- довідки про розмір призначеної пенсії;

- довідки  про склад сім'ї за встановленою формою;

- довідки  медико-соціальної експертної комісії  про групу інвалідності особи,  що приймається до будинку-інтернату.

Дитячий будинок-інтернат.

Дитячий будинок-інтернат є соціально-медичною установою для постійного проживання дітей віком від 4 до 18 років з  вадами фізичного або розумового розвитку, які потребують стороннього  догляду, побутового і медичного  обслуговування. Дитячі будинки-інтернати  поділяються на: 
- будинки-інтернати І профілю для дітей, з фізичними вадами і нормальним інтелектом дошкільного та шкільного віку, для яких самостійне пересування є значно утрудненим або неможливим, які частково себе обслуговують (змішані за статтю);

- будинки-інтернати, де можуть одночасно функціонувати:

- відділення II профілю - для дітей з глибокою  розумовою відсталістю, які можуть  самостійно пересуватись і обслуговуватись  (розділені-за статтю); 
- відділення III профілю - для дітей з глибокою розумовою відсталістю, які можуть самостійно пересуватись і не можуть самостійно обслуговуватись (розділені за статтю);

- відділення IV профілю - для дітей різного  ступеня розумової відсталості,  які мають складні фізичні  вади, не можуть самостійно пересуватись  та самообслуговуватись (змішані  за статтю).

Документи для влаштування дітей до будинку-інтернату  оформлюються за місцем їх постійного проживання батьками, опікунами (піклувальниками) чи установами, де діти перебувають  на утриманні та лікуванні і подаються  відповідно Міністерству праці та соціального  захисту Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального  захисту населення обласної держадміністрації, Головному управлінню соціального  захисту населення Київської  міської держадміністрації, Управлінню праці та соціального захисту  населення Севастопольської міської  держадміністрації. 
Прийняття до будинку-інтернату здійснюється на підставі путівки, виданої відповідним регіональним органом соціального захисту на підставі: 
- заяви батьків (опікунів, піклувальників чи установи, де перебувала дитина) про прийняття дитини до будинку-інтернату;

- копії  рішення суду про стягнення  аліментів, позбавлення батьківських прав (за наявності);

- копії  рішення місцевих органів виконавчої  влади або місцевого самоврядування  про встановлення опіки і піклування  над дітьми, які цього потребують; 
- довідки про склад сім'ї за встановленою формою;

- акта  обстеження матеріально-побутових  умов проживання батьків (опікунів, піклувальників);

- свідоцтва  про народження;

- висновку  зональної психолого-медико-педагогічної консультації;

- виписки з історії розвитку дитини;

- медичної довідки про стан здоров'я;

- довідки  про розмір призначеної допомоги або пенсії;

- довідки  про освіту для дітей, які  навчалися в закладах Міністерства освіти і науки України;

- трьох фотокарток розміром 3x4 см.

Психоневрологічний  інтернат

Психоневрологічний  інтернат є стаціонарною соціально-медичною установою, призначеною для постійного проживання громадян з психоневрологічними  захворюваннями, які потребують стороннього  догляду, побутового і медичного  обслуговування. Основним завданням  інтернату є забезпечення належних умов проживання психічно хворих громадян, які потребують стороннього догляду і допомоги.

До інтернату  приймаються на державне утримання  психічно хворі особи, які досягли  пенсійного віку, та інваліди першої і  другої груп з психоневрологічними  захворюваннями, старші 18 років, які  за станом здоров'я потребують стороннього  догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги та яким не протипоказане перебування в інтернаті відповідно до медичних показань та протипоказань до прийому в інтернаті установи, незалежно від наявності батьків або родичів, зобов'язаних їх утримувати за законом.

Психічно  хворі особи, які мають особливі заслуги перед Україною, інваліди і учасники Великої Вітчизняної  війни, а також члени сімей  загиблих військовослужбовців та померлих інвалідів і учасників Великої  Вітчизняної війни, особи, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до І, II, III категорій  згідно із Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, приймаються до інтернату  в першочерговому порядку. 
Приймання до інтернату здійснюється за путівкою, виданою на підстава: 
- заяви особи, яка виявила бажання проживати в інтернаті, або її опікуна (піклувальника) про приймання до інтернатної установи;