Соціальна робота в громаді

- паспорта  або іншого документа, що засвідчує особу;

- медичної  карти;

- довідки про розмір призначеної пенсії;

- довідки  про склад сім'ї за встановленою формою;

- висновку  лікарської комісії за участю  лікаря-психіатра про можливість  перебування у психоневрологічному інтернаті;

- копії  судового рішення про недієздатність  чи часткову дієздатність осіб, що влаштовуються до інтернату  (для недієздатних осіб);

- довідки  медико-соціальної експертної комісії  про групу інвалідності (за наявністю). 
Адміністрація інтернату виконує обов'язки піклувальника щодо підопічних, яким органами опіки чи піклування опікуни (піклувальники) не призначені, і одночасно вживає заходів щодо встановлення опіки чи піклування над тими підопічними, які того потребують.

Переведення підопічних до інтернатної установи іншого типу може бути здійснено на підставі висновку лікарської комісії, клопотання адміністрації психоневрологічного  інтернату, особистої заяви підопічного  про переведення і путівки відповідного регіонального органу соціального захисту. Тимчасове вибуття підопічних з інтернату за особистою заявою або заявою опікунів (піклувальників) дозволяється за погодженням з адміністрацією на термін не більше двох місяців календарного року з урахуванням висновку лікаря про можливість виїзду та за наявності письмового зобов'язання родичів або інших осіб, які згодні їх прийняти і забезпечити догляд. Витрати, пов'язані з поїздкою до родичів або до інших осіб, інтернатом не компенсуються. 
Відрахування підопічного з інтернату здійснюється з дозволу відповідного регіонального органу соціального захисту населення, який видав путівку, та: 
- за письмовою згодою дітей, родичів, опікунів чи піклувальників про можливість утримувати підопічного і забезпечувати за ним догляд та за довідкою про наявність у них житлової площі;

- за  наявності висновку лікарської  комісії за участю лікаря-психіатра  про можливість відрахування підопічного з інтернату;

- при  встановленні інвалідам першої  або другої груп, які не досягли  загальновстановленого пенсійного  віку, третьої групи інвалідності.

Спеціальний будинок-інтернат для  осіб похилого віку та інвалідів 
Спеціальний будинок-інтернат для осіб похилого віку та інвалідів є медико-соціальним закладом, призначеним для постійного проживання інвалідів І та II і груп громадян похилого віку (чоловіків віком понад 60 років, жінок - понад 55 років) із числа звільнених з місць позбавлення волі особливо небезпечних рецидивістів та інших осіб, за якими відповідно до чинного законодавства встановлено адміністративний нагляд, а також тих осіб, які направляються з приймальників-розподільників із числа вказаних інвалідів і престарілих, раніше судимих або неодноразово притягуваних до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку, якщо зазначені особи потребують догляду, побутового і медичного обслуговування, систематичного та цілеспрямованого виховного впливу державних і громадських організацій.

Спеціальний будинок-інтернат розміщується у спеціально побудованих або пристосованих  будинках з необхідними приміщеннями, які повинні відповідати санітарно-гігієнічним, протипожежним вимогам і вимогам техніки безпеки, мати всі види комунального благоустрою для проживання осіб похилого віку та інвалідів.

У спеціальному будинку-інтернаті для здійснення лікувально-трудової терапії створюється  лікувально-виробничі (трудові) майстерні, а у спеціальному будинку-інтернаті, що знаходиться в сільській місцевості, крім того, підсобне сільське господарство. Цілодобову охорону громадського порядку  в спеціальному будинку-інтернаті  забезпечують органи внутрішніх справ. 
Направлення осіб похилого віку та інвалідів до спеціального будинку-інтернату провадиться за їх бажанням на підставі висновку медичної частини виправно-трудової установи про те, що вони потребують стороннього догляду і не мають протипоказань для проживання в будинку-інтернаті і при відсутності у них працездатних родичів, зобов'язаних їх утримувати. 
У спеціальний будинок-інтернат можуть також направлятися і особи, які проживають у будинках-інтернатах загального типу і допускають порушення громадського порядку, а також систематично та грубо порушують правила проживання, і до яких не одноразово застосовувалися заходи адміністративного і громадського впливу.

Відвідування  осіб, що мешкають в будинку-інтернаті, родичами чи знайомими дозволяється в порядку, встановленому директором цього будинку-інтернату.