Стан сучасної сім’ї в Україні

1. Стан сучасної сім’ї в Україні. Основні причини розлучень та мотиви вступу в шлюб.

    Сім’я - одна із найбільш стародавніх форм соціальної спільності людей. Через різноманітні канали і за допомогою повних механізмів вона є пов’язаною зі всіма сферами діяльності людини. Змінюючись та розвиваючись разом із зміною та розвитком суспільства, сім’я сприяє вирішенню багатьох важливих як економічних так і соціальних задач.

    Одночасно сім’я задовольняє і найважливіші особистісні потреби, значення яких постійно зростає. Серед них потреба подружжя в довірливому спілкуванні, співпереживанні, співучасті. Іншими словами, шлюб сьогодні набуває самостійного значення яке важливий інститут організації особистого та сімейного щастя. На зміну традиційним ролям прийшла гнучка, еластична кооперація стосунків і діяльності, заснована на спільності, цілей, потреб, поглядів, емоцій. Така діяльність стає не стільки ідеалом, але і реальністю для все більшої кількості сімей та важливою характеристикою сімей нового типу.

    Дослідження, проведені українськими соціологами, демографами, психологами, а також проведене нами, дозволяють оцінити сучасний стан функціонування сім’ї як критичний. Показниками такого стану виступають: катастрофічні погіршення матеріального благополуччя сім’ї, відсутність нормальних умов для її життєдіяльності, зниження народжуваності, динаміка розлучень, дисфункційний розвиток сім’ї, які проявляються в підвищенні сімейної напруги, незадоволеності, подавленні почуттів, співзалежності.

    Ситуація, яка склалася в сфері шлюбу  і сім’ї вимагає невідкладного втручання зі сторони суспільства, політиків, бізнесменів, вчених. Аналіз проблем, тенденцій, механізмів функціонування сім’ї дозволить розробити концепції і програми допомоги. Науковий підхід до вирішення завдань соціальної і демографічної політики заключається у врахуванні об’єктивних процесів розвитку сім’ї і соціально-демографічних тенденцій, які дають можливість прогнозувати майбутнє інституту сім’ї.

    Результати  наукових досліджень, досвід роботи в  психологічній консультації з питань шлюбу і сім’ї м. Луцька, самостійні дослідження дозволили виділити і описати сучасні тенденції у функціонуванні української сім’ї:

    - Все більшого розвитку набуває  неповна і позашлюбна сім’я.

    - Багато чоловіків і жінок свідомо  не вступають у шлюб, а задоволення потреби в коханні пов’язують із пошуком сексуального партнера, а не створенням сім’ї.

    - Дошлюбна поведінка молоді характеризується  активними сексуальними пробами  на фоні недостатньої психосексуальної  обізнаності.

    - Зростає кількість молодих сімей (до 39%), основним мотивом заключення шлюбів яких було “народження дитини”. За нашими даними значна доля таких сімей (до31%) розпадається протягом трьох років.

    - Серед мотивів вступу в шлюб  у молоді домінують раціональний  і матеріальний розрахунок.

    - В дошлюбній поведінці молодих людей спостерігається неадекватно-завищені вимоги до особистості партнера і до шлюбу в цілому (частіше у жінок), що веде до відмови від створення сім’ї і самоактуалізації особистості в професійній діяльності.

    - В установках на лідерство і керівництво в сім’ї значна частина чоловіків (72%) віддають перевагу чоловіку, більша частина жінок орієнтована на демократичну сім’ю. Але в сімейному житті багато молодих жінок виявляють тенденцію до домінування і маніпуляції партнером, дітьми.

    - Сучасні сім’ї і вступаючі в шлюб стійко орієнтовані на малодітну сім’ю.

    - Більшість пар (з різним сімейним  стажем) не схильні до співробітництва,  пошуку шляхів стабілізації відносин, у них не сформовані соціально-психологічні  уміння вирішувати міжособистісні проблеми. Все це формує установку на розлучення як засіб вирішення конфліктів і напруги.

    - Протилежність мотивів, цілей,  функціонально-рольових позицій,  особистісних характеристик молодого  подружжя все більше ускладнює  адаптації до шлюбу, зменшує  гнучкість і толерантність партнерів, скорочує тривалість адаптивного періоду молодої сім’ї, наближає їх до розлучення.

    - “Хвороба сім’ї” понижує її психотерапевтичну функцію і здатність самостійно долати труднощі і переборювати кризові періоди.

    - Сучасна сім’я характеризується дезінтегрованістю і незахищеністю її членів перед зовнішніми факторами.

    - Аналізуючи якісні показники  сімей, відмічено, що середню  сучасну сім’ю відрізняє: закритість, консервативність, дисгармонійність, корпоративність у відносинах.

    - Прослідковується зростання кількості розлучень людей похилого віку.

    - Збільшується кількість жінок  незадоволених сексуальними відносинами  з чоловіком.

    - Збільшились скарги подружжя  на сексуальні дисфункції, які  детерміновані психологічними факторами.

    - Погіршуються батьківсько-дитячі відносини. Відомий американський дослідник D.Bradshow рахує, що джерелом кризи сім’ї виступають батьківські норми, які, не дивлячись на розвиток суспільства, залишаються незмінними вже протягом 150 років.

    Нормам, які вкорінились, характерні авторитарна, домінантна поведінка батьків, подавлення дитячих потреб, заборона прояву емоцій і почуттів, використання дітей для задоволення своїх незадоволених потреб, що в комплексі формує співзалежну поведінку і веде до дисфункційного розвитку особистості.

    - Значна частина молоді орієнтована  на повторний шлюб і позашлюбні  зв’язки (у випадку, якщо шлюб невдалий).

    - До сімей, які включені в  “групу ризику” можна віднести:

    1. По стажу шлюбу - молоду, літню сім’ю.

    2. По віку подружжя - 17-20-річні, 38-42-річні, 50-64-річні.

    3. Різниця в віці подружжя - 1-3 роки, 10-20 років.

    4. Шлюби заключені по “вагітності нареченої”.

    5. Сім’ї військовослужбовців, бізнесменів, безробітних.

    - На фоні описаних тенденцій  відбувається зниження цінності  сім’ї, її значення для особистості.

    - В умовах економічної нестабільності, зниження матеріального достатку  сім’ї, подружжя вимушене шукати інші форми заробітку (бізнес, інндивідуально-торгівельна діяльність), що вносять зміни в життєві плани сім’ї і її функціонально-рольову структуру.

    - Неузгодженість функцій і ролей  збільшує незадоволеність шлюбом.

    Встановлено, що багато з молодого, середнього і  літнього подружжя незадоволені життям (біля 63%). 48% опитаних мають позашлюбні зв’язки, які їх влаштовують.

    Задоволеність чи незадоволеність шлюбом залежить від багатьох складових, в яких людині іноді дуже важко розібратись. Найбільш складна сторона задоволеності сімейним життям заключається в тому, що людина може бути глибоко незадоволена сама собою. Ця прихована незадоволеність може переноситись на членів сім’ї (дружину, чоловіка, дітей). Роздратування, злість, викликані власними лінощами, слабкістю волі, неорганізованістю, невихованістю, можуть відбитись на взаєминах з оточуючим людьми. В таких випадках людина хворобливо реагує на критику власних недоліків. В практиці психологічного консультування шлюбнорозлучних сімей постає необхідність звертатись до діагностики задоволеності шлюбом. Виходячи із теоретичних і експериментальних даних, нами були виділені критерії, за допомогою яких ми визначали задоволеність шлюбом: а) якість подружніх відносин (рівень емоційних відносин в сім’ї, інтенсивність і зміст спілкування в шлюбі, відпочинок сім’ї): б) орієнтація на спільну діяльність в сім’ї. Участь подружжя в домашніх справах; в) відношення до грошей, матеріальне забезпечення сім’ї; г) значимість дітей в житті людини, дітність сім’ї, ступінь участі у вихованні дітей; д) значимість сексуальних відносин; е) рівень бар’єру перед руйнуванням шлюбу, лояльність по відношенню до розлучення; ж) наявність чи відсутність альтернативи шлюбу.

    Крім  того, були виділені соціально-психологічні фактори, які впливають на задоволеність  шлюбом: вік, стать, тривалість дошлюбного знайомства, подружній стаж, кількість  дітей.

    З метою виявлення стабільності, задоволеності шлюбом було проведено експериментальне дослідження подружніх пар в віці від 20 до 60 років. Вибіркову сукупність складали 486 респондентів.

    Як  показало дослідження: більшість чоловіків  і жінок (57%) в віці 20-30 років виявили  середній рівень задоволеності шлюбом, 28% - низький рівень, 14% - високий рівень. Найменше задоволені партнери участю подружжя в домашніх справах, сексуальними відносинами, матеріальним станом, емоційним відносинами і інтенсивністю спілкування.

    У віковій групі 31-45 років - 56% мали середній рівень задоволеності шлюбом, 33% - низький, 12% - високий. Найбільш значимими факторами визначення задоволеності в сім’ї в цій віковій групі є сексуальні відносини, виховання дітей, спільна участь у веденні домашнього господарства.

    У віковій групі 46-60 років - 52% виявили середній рівень задоволеності, низький рівень задоволеності - 40%, високий - 8%. Менше всього задоволене подружжя інтенсивністю і змістом спілкування в сім’ї, сексуальними відносинами.

    Виявлена  залежність між задоволеністю шлюбом і тривалістю шлюбного стажу, кількістю дітей в сім’ї, освітою.

    Значимим  фактором для задоволення шлюбом є психологічний клімат в сім’ї, в якому виховувався кожен із подружжя. Несприятливий психологічний клімат сім’ї підвищує вірогідність незадоволеності в шлюбі.

    63% опитаних на запитання, чи повинна  подружня пара жити міцним  шлюбом до смерті одного із  подружжя, відповіли “напевно”, 21% відповіли “обов’язково”, а решта 16% відповіли “ні”. Такий бар’єр перед руйнуванням шлюбу, який опирається на соціальну норму, свідчить про зменшення соціального контролю над подружніми парами, ліберальним відношенням до розлучення. Незадоволеність сімейними відносинами в подружжя відразу породжувала сумніви в тривалості шлюбу і зменшувала суб’єктивний бар’єр перед його руйнуванням.

    Фактор  альтернативності шлюбу визначався за двома критеріями:

    - чи приходила коли-небудь думка  про розлучення?

    - чи існує людина, яка більше  підходить на роль чоловіка (дружини)  ніж теперішня?

    За  даними дослідження, жінки більш  критично оцінюють взаємини із чоловіком, їм частіше приходить думка про розлучення. Більше 63% опитаних думали про можливість розлучення, конкретна альтернатива у вигляді повторного шлюбу була у 27% чоловіків і 13% жінок. Існування потенційного супутника життя істотно зменшує бар’єр перед руйнуванням шлюбу, але не завжди понижує супроводжуючі розлучення стреси, почуття вини і сорому.

    Одним із факторів, що впливає на стабільність шлюбу є міжособистісні стосунків  подружжя.

    За  визначенням М.В.Гамезо міжособистісні стосунки, це повна система взаємодій, контактів, зв’язків. Суттєвим механізмом, що забезпечує встановлення, збереження і розпад взаємин є психологічна сумісність. Вона показує максимальну суб’єктивну задоволеність партнерів одне одним при високих енергетичних затратах та взаємній ідентифікації. Є різні точки зору на подружню сумісність, але дослідники сім’ї спільні в думці: схожість в поглядах, духовна та сексуальна гармонія забезпечують стабільність сім’ї, створюють сприятливий психологічний клімат і свідчить про психологічну сумісність.

    Складовим компонентом будь-яких міжособистісних  стосунків є міжособистісна симпатія та привабливість.

    Дослідження проведене дозволило вирішити критерії симпатії та привабливості у шлюбі:

    - Емоційність взаємин подружжя  співчуття, співпереживання, взаєморозуміння.

    - Психологічна сумісність.

    - Зовнішня привабливість.

    - Психо-сексуальна привабливість.

    Міжособистісна  симпатія завжди взаємна та корисна  і створює свою специфіку: індивідуальну  своєрідність стосунків та умов, які  визначають прихильність і привабливість двох особистостей.

    Індивіди, які відчувають взаємні антипатії  та притягання один до одного, при міжособистісних  стосунках приймають до уваги  упередження та слабкості, які притамані  кожному із них. Чим більшу симпатію відчувають індивіди, тим більш здібні вони до поблажливості, а отже і до більшої згоди один з одним.

    Симпатія  робить індивіда більш відкритим  для стосунків, а антипатія навпаки, “закривають” їх один від одного.

    При наявності у партнерів взаємної симпатії, психологічної привабливості в сім’ї формуються відносини, які характеризуються: