Стан сучасної сім’ї в Україні

    - високим рівнем довіри між  партнерами, взаєморозкриттям внутрішнього  світу (довіра інтимних переживань, скритих рис особистості, мрій, фактів біографії).

    - можливістю бути самим собою (зняттям “маски”);

    - розкутість у спілкуванні;

    - позитивно-оціночні відносини (відсутність  осудження, насмішки).

    Взаєморозуміння передбачає не тільки адекватне сприйняття рис особистості партнера, його потреб, цінностей, але й можливість прогнозу поведінки.

    Наявність схожості в ціннісних орієнтаціях викликає більшу згоду між індивідами в їх відношеннях до світу, до оточуючих, до самих себе. Ймовірність згоди з привабливою особистістю завжди більше, ніж з непривабливою, оскільки привабливість включає не тільки симпатію, але й “фізичне” притягування. Згода в поглядах та оцінках посилює баланс міжособистісних стосунків.

    Велике  значення для стабільності міжособистісної  симпатії має зовнішня та сексуальна привабливість, яка скорочує інтимну  дистанцію між шлюбними партнерами.

    Наявність вищезазначених показників приводить  до успішності міжособистісними стосунками в подружніх парах.

    В ході дослідження проведеного нами було встановлено, що партнери, які  виявляли глибоку міжособистісну симпатію та привабливість були задоволені своїм шлюбом і міжособистісними стосунками. В подружніх парах, незадоволених своїми стосунками, відмічається зниження симпатії, неврівноваженість, зайва критичність, постійне прагнення “взяти верх” над іншими, відчуженість, підозрілість, недовіра партнеру, скритість у вираженні почуттів, планів, думок. Крім того слід зазначити, що симпатія і привабливість сприяє зменшенню труднощів та перешкод, які виникають в подружньому житті, пом’якшує сімейну адаптацію, полегшує кризові періоди сім’ї, змінюють сімейні стосунки.

    Адекватно оцінивши ситуацію, яка склалась: послаблення  сім’ї, її нездатність адаптуватись до змін життя,  різке погіршення фізичного і психічного здоров’я, зростаюча міжособистісна ізоляція, постає питання про розробку термінових заходів по наданню допомоги сім’ї у всіх її напрямках Кардинальні міри зі сторони держави повинні передбачити не лише економічні і соціальні заходи, але і створення служб психологічної допомоги сім’ї.

     Таким чином, турбота про сім’ю є проблемою великої політики, а значні зміни в функціонуванні сім’ї являються стержнем структурних, політичних, економічних, демографічних реформ в Україні.

     Розлучення:

     Проблема  ця стосується багатьох сімейних пар, і називається вона одним словом "розлучення". Сьогодні це явище  не новина. У Україні, наприклад, розпадається кожен третій брак; у столиці - кожен другий. Тридцять відсотків молодожонів не задоволено своїм шлюбом; сорок - подумують про розлучення в перший рік після свадьбы. П'ятнадцять з них розлучаються на другому. Куди більше дивують причини для розлучення.  

     Здається, всі виходили заміж або одружувалися по любові. І ось для родичів  і друзів сюрприз - розлучення. Все звалилося і надії і мрії. Що відбулося, чому колись улюблені люди розлучаються? Чому так швидко пройшла любов? Кожний з нас, слухаючи марш Мендельсона, упевнений, що ця музика будеть звучати для нього тільки один раз. Може, варто добре продумати цей крок, зважити все «за і проти»? Адже часом, ми розбігаємося в різні кінці із-за простій дурощі. Куди поділася романтика? Чому сірі будні витіснили її з життя?  

     Однією  з головних причин розлучення залишається  зрада одного з подружжя. Коли живеш з людиною, ділиш з ним радощі і сімейні проблеми, то потрібно бути упевненим в цій людині. Упевненим, що він не зрадить, не змінить. Зрада - це несподіваний удар ножем в серце. Вона вибиває грунт з-під ніг, і не кожен в змозі після такого удару облямуватися.  

     Причиною розлучення може стати психологічна несумісність і звичайні сірі будні. І молоді люди нічого не хочуть змінити в своєму житті. Чоловік хоче, щоб дружина більше часу приділяла не тільки дитині, але і йому, щоб удома був затишок і жіноче тепло. Йому хочеться, щоб жінка беззаперечно підкорялася інтересам чоловіка. Але не завжди жінка в очах чоловіка виглядає боязкою кішечкою, у неї свої потреби. Жінка хоче бачити поряд з собою сильного чоловіка, зрадженого не тільки їй, але і дітям, щоб він міг містити сім'ю і захистити її, щоб міг ухвалити рішення.  

     Сьогодні  існує немало подружніх пар, що вдаються до розлучення при першому ж зіткненні  із звичайними життєвими труднощами. Проте є і такі пари, де одна із сторін робить все для того, щоб  врятувати брак:  

     - Все вийшло несподівано, - ділиться своїми переживаннями 28 літня Ольга, - я посварилася з своїм чоловіком і сказала йому, що подаю на розлучення. Він як тільки розсміявся і сказав, що я без нього пропаду. Не знаю, що зі мною відбулося, але злість узяла вгору над розумом. Дочекавшись ранку, я зібрала документи і написала заяву на розлучення. Розвели нас за десять хвилин. Мій чоловік через місяць звільнився з роботи і виїхав до своїх батьків в інше місто, а через рік одружувався. Я до цього дня не можу його забути. Розлучення - це сильне емоційне і психічне потрясіння, яке не проходить для подружжя безслідно.  

     - Ми були здійснено різними  по характеру, та і інтереси  у нас були різні, - говорить 35 літній Олег, - Ми постійно ревнували один одного, з'ясовували відносини. Кожен вечір у нас був схожий на виверження вулкана. Проживши разом більше 7 років, ми прийшли до обопільної згоди, що нам краще розлучитися. Нам було протипоказано сумісне сімейне життя. Зараз кожний з нас має нову сім'ю, і ми щасливі.  

     Шлюб  без обопільного ваблення, без гармонійної фізичної близькості, без радості спричиняє за собою нещастя. Жінка, що пережила розлучення дуже часто залишається самотньою. Багато жінок і чоловіки не хочуть вступати в повторний шлюб. За наслідками одного з опитів 45% чоловіків і 35% жінок жалкували після розлучення про розпад свого першого браку, 9,5% опитаних чоловіків і 8,5% жінок взагалі хотіли відновити колишню сім'ю. Але забирають заяву про розлучення лише 7% подружжя.  

Статистика  розлучень по прожитих роках:

до 1 року - 3,6%

от 1 до 2 років - 16%

от 3 до 4 років - 18%

от 5 до 9 років - 28%

от 10 до 19 років - 22%

от 20 і  більше років - 12,4%

     Таким чином, за перші 4 року відбувається близько 40% розлучень, а за 9 - близько 2/3 їх загального числа. Встановлено також, що браки, увязнені до 30 років, в середньому удвічі довговічніше за браки, що виникли, коли подружжю було за 30.  

Основні причини розлучень:

• поспішний, необміркований вступ до шлюбу або браку по розрахунку;
• сексуальна незадоволеність друг іншому;
• несумісність характерів і поглядів;
• психологічна та практична непідготовленість до сімейного життя;
• непідготовленість подружжя до сімейного життя (42% розлучень);
• пияцтво одного з подружжя (на цю причину вказали 31% опитаних жінок і 23% чоловіків);
• подружня невірність (на це вказали 15% жінок і 12% чоловіків).

     Список  літератури

1. Буленко Т.В. Соціально-психологічні основи функціонування сучасної студентської сім’ї / Науковий вісник ВДУ. – Луцьк: Вежа, 1998. – №9.
2. Вілівчук О.М. Сім’я як суб’єкт соціального аналізу. Львів: Каменяр, 1991.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.Соціологія громадської думки: структура громадської думки, основні канали висловлювання, методи вивчення.

     Громадська  думка є одним з найдавніших  феноменів суспільного життя. Зростання  її впливу на соціальні відносини  пов”язане з демократизацією  життя, підвищенням культурного та освітнього рівня населення, процесами глобалізації тощо. Аналізом проблем функціонування громадської думки займається спеціальна соціологічна теорія – соціологія громадської думки.

        Соціологія громадської  думки – спеціальна соціологічна теорія,яка вивчає сутність громадської думки, її структуру, функції, канали висловлювання, закономірності її функціонування в різноманітних сферах суспільного життя,політичній, економічній діяльності,соціальному управлінні.

      Предмет соціології громадської  думки – закономірності, чинники механізми формування, розвитку, функціонування та обліку оцінного ставлення великих соціальних груп, верств, класів, народу загалом до актуальних проблем дійсності, які викликають суспільний інтерес. ЇЇ об’єкт – громадська думка як стан масової свідомості і як соціальна інституція.

      Як  спеціальна теорія, соціологія громадської  думки виконує функції, пов’язані  з дослідженням соціальної реальності, завдяки яким наука поповнюється знаннями про суспільні процеси, явища, формулюючи їх на основі рекомендації щодо вирішення соціальних проблем суспільства загалом, окремих соціальних спільнот. Відповідно сукупність її функцій класифікують на пізнавальну, практичну, інформаційну, світоглядну,прогностичну, управлінську.

      Громадська  думка – специфічний вияв масової свідомості, що виражається в оцінках (вербальних і невербальних) і характеризує ставлення людей до суспільно значущих подій і фактів, актуальних проблем суспільного життя.

      Як  соціальний феномен, громадська думка  має такі сутнісні характеристики:

• вона є не арифметичною сумою думок окремих індивідів щодо певного питання, а інтегративним утворення, яке має історичні, часові, територіальні особливості, складну структуру і виконує певні функції;
• формується внаслідок висловлювання групи людей, яка є не механічним утворенням, а характеризується певною спільністю інтересів, цілісністю;
• постає лише щодо актуальних для соціальної спільноти чи суспільства проблем, ситуацій;
• її характеризують інтенсивність поширення, стабільність, вагомість, компетентність, соціальна спрямованість;
• може виражатися як у вербальних судженнях, так і в реальній поведінці;
• часто є конфліктною.

     Соціальні процеси, відносини. До них належать організація соціального управління (вироблення, прийняття та реалізація управлінських рішень); реалізація принципів соціальної політики та соціальної справедливості; вирішення екологічних проблем, організація еколого-соціального моніторингу; організація процесів функціонування трудових колективів та самоврядування в них; здійснення соціального контролю тощо.

      Економічні  процеси, відносини. Їх структурними елементами є регулювання ставлення населення до економічних процесів, із”ясування ставлення населення до економічних реформ; вивчення ринку; маркетинг; дослідження ефективності реклами тощо.

      Політичні процеси, відносини. Їх утворюють політична діяльність загалом; проблеми реалізації демократичних принципів; організація виборів та референдумів; визначення рейтингу політичних діячів, політичне рекламування тощо.

         Духовні, ідеологічні процеси, відносини. Цю сферу охоплюють організація ідеологічної діяльності, пропаганди, функціонування засобів масової інформації; соціалізація; виховання особистості.

         При з’ясуванні суб’єкта громадської думки необхідно розрізняти поняття “субєкт” і “виразник” громадської думки. Виразниками громадської думки можуть бути як окремі індивіди (політичні діячі, журналісти, письменники), так і групи людей. Носієм, суб’єктом громадської думки може бути органічно цілісна група людей, що дає змогу розглядати досліджуване як цілісне, відносно самостійне утворення.

      Об’єктом  громадської думки є конкретні  явища, проблеми, теми, щодо яких може бути висловлена думка громадськості. Різноманітність  явищ, фактів, ситуацій, процесів соціального  життя породжує різноманітність  людських суджень. Процес матеріального виробництва, духовне життя суспільства теж можуть бути об’єктом громадської думки. У простір її інтересів потрапляють як явища, що відбуваються у соціально-економічній, політичній сферах, так і проблеми освіти, охорони здоров’я, виховання тощо.