Стан сучасної сім’ї в Україні

      При встановленні об’єктів громадської  думки беруть до уваги:

• загальну здатність суджень громадської думки віддзеркалювати соціальну реальність, відображати події цієї реальності;
• формальні критерії, за якими певне явище, подія, проблеми стають об’єктом громадської думки: суспільний інтерес, доцільність, дискусійність, компетентність.

      Засоби, форми впливу громадської думки  на суспільне життя різноманітні і реалізуються в її функціях, які  виражаються у двох тісно пов’язаних між собою вимірах – горизонтальному та вертикальному.

      Горизонтальний  вимір громадської  думки. Виявляється в урегулюванні різноманітних стосунків між індивідами в соціальних спільнотах. Його функції забезпечили еволюцію цивілізації. До них належать: оціночна, критична, діагностична, нормативна, виховна функції.

      Оціночна  функція. Пов’язана з оцінним навантаженням суджень про суспільні явища, події, процеси. Важливість її полягає в тому, що діяльність людини у будь-якій сфері супроводжується певними оцінками суспільних проблем, свого місця в суспільстві, які відповідно впливають на її мотивацію та поведінку.

      Критична  функція. Полягає у відображенні громадською думкою найактуальніших проблем суспільства, ставлення до них різних верств населення.

      Діагностична  функція. Виявляється у розпізнаванні громадською думкою суспільних подій, явищ, процесів, ефективності роботи соціальних інституцій і владних структур.

      Нормативна  функція. Полягає у здатності громадської думки разом з іншими соціальними інституціями брати участь у нормотворчих процесах: виробляти, обновлювати, змінювати, концентрувати в собі соціальні, політичні, культурні, поведінкові норми, демонструючи їх кожному новому поколінню.

      Виховна функція. Сутність її виявляється у виховному впливі на людину, в актуалізації процесу соціалізації особистості, важливим компонентом якого вона є в інтеграції у соціальне життя, формуванні особистісних якостей індивідів.

      Вертикальний  вимір громадської  думки. Передбачає розгляд функцій громадської думки як соціальної інституції, найпомітнішими серед яких є: експресивна, консультативна, функція тиску на владу, директивна.

      Експресивна функція. Полягає в тому, що громадська думка завжди виражає певну позицію щодо суспільних подій, явищ, процесів, дій владних структур, оцінює й контролює дії влади в усіх сферах суспільно-політичного буття.

      Консультативна  функція. Реалізує себе у рекомендаціях органам влади щодо вирішення різноманітних суспільних проблем.

      Функція тиску на владу. Суть її у тому, що громадськість засобами мітингів, демонстрацій, страйків чинить тиск на органи управління і спонукає їх до прийняття певних рішень.

      Директивна  функція. Виявляє себе у виробленні громадськістю рішення щодо конкретних проблем суспільства, які мають імперативний, обов’язковий характер. Прикладом реалізації директивної функції є референдуми, вибори органів влади тощо.

      Ефективність  цих функцій, максимальне використання їх потенціалу залежать від демократичності  суспільства, механізмів взаємодії  суб’єктів влади і суб’єктів  громадської думки, особливостей електоральної поведінки, авторитету громадської думки тощо.

      Особливості механізмів взаємодії громадської  думки з органами влади, соціальними  інституціями, політичними структурами  залежать від каналів її висловлювання, які поділяють на опосередковані, прямі та спеціалізовані.

      Опосередковані  канали висловлювання  громадської думки. Специфіка їх полягає в тому, що громадська думка висловлюється не прямо, а після певної “обробки” із використанням проміжної фігури (ретранслятора), якою найчастіше є засоби масової комунікації, а також сфера освіти тощо. Їм властиве навмисне чи ненавмисне втручання у зміст громадської думки, певне коригування її. Ненавмисне коригування відбувається внаслідок впливу на оприлюднення громадської думки. А оприлюднена громадська думка може бути як об’єктивною так і необ’єктивною, як репрезентативною, так і не репрезентативною.

      Прямі канали висловлювання  громадської думки. Забезпечують можливість висловлювання громадської думки прямо, безпосередньо, без проміжних ланок. Ідеться про висловлювання її за допомогою прямих контактів населення з управлінськими структурами. Громадська думка, реалізована за допомогою цих каналів, є об’єктивнішою, але недостатньо репрезентативною. Як засвідчують дослідження, найактивніше йдуть на контакт з працівниками органів управління, звертаються у різноманітні соціальні інституції, пишуть листи до владних структур особи середнього й похилого віку, а оприлюднені на мітингах, зборах думки далеко не завжди поділяє все населення.

      Спеціалізовані  канали висловлювання громадської думки. Це дослідження громадської думки із застосуванням соціологічних методів. За правильного методичного та організаційного їх забезпечення вони є надійними джерелами громадської думки, оскільки забезпечують об’єктивність, репрезентативність отриманої інформації. Застосування їх дає змогу дослідити громадську думку в динаміці завдяки повторним опитування населення з тих самих проблем; зробити порівняльний аналіз громадської думки різних прошарків населення; виявити певні тенденції її функціонування з певних проблем. Тому опитування громадської думки широко використовують у політичній сфері, соціальному управлінні, екологічних, маркетингових дослідженнях тощо.

      За  останнє десятиліття інтерес  до громадської думки в Україні  помітно зріс, що зумовлено демократизацією політичного, соціально-економічного, духовного життя.

     Не  менш важливою є зміна ставлення  управлінських структур до громадської  думки, зосередженість на вивчення й  врахування її у своїй діяльності. Усе це зумовлює необхідність розробки й упровадження механізмів, які б створювали умови для творчої, продуктивної взаємодії громадської думки з владними управлінськими структурами та іншими соціальними інституціями.

     Список  літератури

1.Герасимчук А. А. Соціологія: Навчальний посібник, 2003.

2. Лукашевич  М. П. Соціологія: Загальний курс: Підручник, 2006.

3. Пшеничнюк  О. В. Соціологія: Посібник для підготовки до іспитів, 2005.

4. Сасіна  Л. О. Соціологія: Навчальний посібник., 2005.

5. Соціологія : Підручник/ За ред. Володимира Пічі, 2006.

.