Технологізація волонтерського руху

 

1.2   Цілі, задачі та  функції волонтерської діяльності  в суспільстві

Український народ після активного волевиявлення у 1991 році свого прагнення жити у незалежній самостійній державі одержав унікальну можливість утвердити себе серед розвинених цивілізованих країн світу. Сьогодні в Україні зароджується демократичне суспільство, яке має базуватися на принципах свободи, творчості та гуманізму. Формальні державні структури не в змозі реагувати на всі запити суспільства. Тому особливої ваги набуває громадський рух. Проте що цей процес розпочався і триває, не дивлячись на труднощі свідчить поява сучасних недержавних організацій, кількість яких сягнула понад  двадцять  тисяч.                                                                                                   Однак, лише незначна частина цих організацій працює з волонтерами. У травні 1998 року Україна серед інших країн центральної та східної Європи, а також кількох країн Азії розпочала реалізацію регіональної програми „Ініціативи в роботі на добровільних засадах” Ідея програми належить Нью Йоркському інституту Відкритого Суспільства „Фонд Сороса” і впроваджуються через мережу національних відділень. Головна мета програми – відновлення руху волонтерів, як запоруки громадянського суспільства та незворотності демократичних перетворень, збільшення частки добровільної праці громадян, спрямована на рішення конкретних проблем. До своїх цілей і завдань в Україні програма передусім відносить активізацію з громадської діяльності шляхом розвитку руху волонтерів спрямованого на якнайширше залучення населення до суспільно корисної праці на добровільних засадах у громадських організацій, службах соціального захисту та медичній сфері, для допомоги у розв’язання проблем суспільства. У межах цієї програми був створений Центр волонтері ату „Добра Воля” , який почав залучати волонтерів і направляти їх на громадські організації. [20,  c.188]                                                                                 Крім цього надзвичайно важливим було і є навчання представників організацій управління діяльності волонтерів, оскільки це одна із найголовніших проблем через яку не залучають громадськість до співпраці. З 1998 року тренінг з волонтерського менеджменту пройшли представники більш ніж сорока організацій. Для популяризації волонтерського руху було видано книжку „Доброчинність в Україні: минуле, сучасність, майбутнє”, п’ять бюлетенів „Добра Воля” та підручник „Управління діяльністю волонтерів: як залучити громадськість до вирішення проблем  суспільства”.                                                   Варто також зазначити, що не лише громадські організації, а й держава теж намагається розвивати волонтерських рух в Україні. Про це свідчить діяльність ЦССМ, де поряд з професійними соціальними працівниками працюють добровільні помічники. Волонтерські служби при ЦССМ поступово стали одним із напрямків державної молодіжної  політики.                                                   Доречно зазначити що на сьогодні існує, наприклад, в м. Києві, принаймні три фактори, які уможливлюють запровадження волонтерство в суспільне життя: наявність користувачів соціальних послуг та поля для волонтерської діяльності, яке можуть запропонувати недержавні громадські організації; наявність потенційних волонтерів, яких можна залучати, організовувати, навчати; існування світових моделей волонтерства та методичних рекомендацій щодо роботи волонтерського сектора, які поступово впроваджуються методом тренінгових занять для підготовки  тренерів.[7,с.49]                                                            Завдання які можуть бути виконані волонтерами, зазвичай цілком відповідають завданням оплачуваного персоналу, а волонтери використовуються, як асистенти або помічники в тих сферах діяльності, які залишаються важливими на досягнення цілей  програми.                                                                                    Робота волонтерів повинна бути організована ефективно і вестися професійно. Волонтерами може виконуватися будь-яка робота, а не тільки елементарні речі, що не вимагають професійної підготовки. Волонтер – це не тільки помічник, чи соціальний працівник, що піклується про оточуючих, він може бути вчителем, фахівцем з комп’ютерів, політиком, інженером або дизайнером.                    Визначаючи завдання для волонтерів, організації повинні орієнтуватися на індивідуальні можливості кожного. Волонтери можуть виконувати завдання, що не відносяться до постійних оплачуваних робіт; принести нові ідеї в організацію; створити і поширювати суспільну думку про організацію; залучати нових людей в організацію, допомогти при зборі коштів; заохочувати громадську  активність.  [23,  c.58]                                                                         Волонтери можуть займатися справами, якими б ніколи не стали займатися на оплачуваній роботі. Волонтери, що віддають свій час і зусилля організації, хочуть бути її частиною, вони хочуть мати права голосу і впливати на рішення організації. Фактично те, що інші цікавляться їхньою думкою і враховують точку зору підтверджує значимість волонтерів для організації. Можливість впливати навіть на найменшу частину роботи організації є спеціальним видом мотивації, тому що людина почуває себе частиною організації в цілому.

 

 

1.3 Фактори оптимізації волонтерської діяльності.

 

У період глобалізації та постійних  змін світ стає меншим, більш незалежним, більш складним. Волонтерська ж діяльність є основою побудови та розвитку громадянського суспільства. Вона втілює в себе найшляхетніші прагнення людства – прагнення миру,  свободи,  безпеки  та  справедливості  для  всіх  людей.                                                                                                Волонтерська діяльність – індивідуальна чи колективна – є  способом:                                                                                                                                      – підтримки та зміцнення таких людських цінностей, як піклування та надання допомоги  членам  громади.                                                                                             – використання кожною людиною своїх прав та обов’язків, як члени певної громади в процесі навчання та розвитку впродовж всього свого життя, реалізуючи  весь  свій  людський  потенціал.                                                                                                               – взаємодії між людьми незважаючи на всі відмінності для спільного життя у здоровому, стабільного суспільстві для спільного вироблення нових способів вирішення  проблем,  які  виникають.                                                                                                 Безперечно, суспільство повинне прагнути такого розвитку волонтерства, який би:                                                                                                                                 1.збільшив залучення всієї спільноти у процес визначення та розгляду існуючих проблем.                                                                                                                               2.заохотив молодь до лідерства через надання послуг протягом більшої частини життя.                                                                                                                            3. надав  слово  тим,  які  не  можуть  за  себе  говорити.                                                           4.надав можливість усім займатися волонтерською діяльністю.                                 5. додав, але не замінив відповідальності інших секторів та зусиль оплачуваних працівників.                                                                                                                            6. дав змогу людям постійно здобувати нові знання та навички і повністю розвивати їхні особистий потенціал, впевненість у власних силах та творчі здібності.                                                                                                                          7. сприяв  родинній,  національній  та  глобальній  солідарності.                                 Волонтери та організації на користь яких вони працюють повинні спільно нести відповідальність  за:                                                                                                             – створення середовища, у якому до праці волонтерів ставилися з розумінням, що дало б змогу досягнути більшого порозуміння щодо кінцевих результатів спільної  праці.                                                                                                                             –визначення критеріїв участі волонтерів включаючи визначення умов укладання угод з волонтерами для вироблення певної політики роботи з волонтерами, що дало змогу ефективніше використовувати працю волонтерів.          –забезпечення відповідних гарантій для волонтерів та тих кому вони надають свої  послуги.                                                                                                                         –забезпечення волонтерів відповідними навичками, постійним оцінюванням й визнанням.                                                                                                                          –забезпечення доступу до волонтерської діяльності усім людям, без будь-яких обмежень, щодо фізичного, економічного, соціального чи культурного становища.                                                                                                                                           Елементом ефективного заклику є ясне визначення роботи волонтера. Не слід шукати волонтерів просто, наприклад, для готування їжі для бідних і людей похилого віку, а краще залучати волонтерів до вирішення проблем  людей які потребують  цієї  допомоги.                                                                      Соціальним службам необхідно продумати методи заохочення волонтерів. Дуже часто люди забувають, наскільки важливо заохочувати тих, хто працює на них. Із заохочення демонструють наскільки організація вміє цінувати людей. Волонтери теж повинні відчувати вдячність за свою працю. Найважливіша нагорода – слово спасибі. Створення сприятливої атмосфери для роботи, звернення до волонтерів по іменні, присвята їм вільного часу – теж нагорода.  Хоча б один раз у рік координатор повинен організувати загальні збори волонтерів і персоналу і висловити подяку за підсумками за рік. У цей момент дуже важливо нагадати кожному про місію, структуру і політику організації. Так волонтери можуть побачити своє місце в цілісній структурі. Таке відношення особливо важливе в рамках рутинної роботи. Розглядаючи себе в контексті цінностей і успіхів організації, волонтер одержав ефективну мотивацію.  [4,  c.34]                                                                                                                Інші  форми  заохочення  волонтерів  включають:                                                                  –святкування Дня  Волонтерів;                                                                                          –поздоровлення  з Днем народженням;                                                                                 –вручення  значка  із логотипом  організації;                                                                       –запрошення  волонтера  на  неофіційні  зустрічі  команди;                                                  –допомога  волонтеру  в  підвищенні  кваліфікації.                                                    Важливо використовувати різні форми заохочення волонтерів; наприклад, не кожній людині подобається, коли його хвалять у присутності великої аудиторії, вручають чи дипломи дають інтерв'ю для преси. Заохочення разом зі стимулюванням робить свій внесок у створення гарної робочої атмосфери і підвищення ефективності праці. Організація не повинна забувати також забезпечувати волонтерів тими ж соціальними пільгами, що мають усі працівники, такими як: обід на роботі (звичайна практика в Центральній і Східній  Європі),  захисний  одяг,  різні  знижки.                                                                           Так, як більшість волонтерських угрупувань виникають стихійно та бере участь в одноразових акціях чи заходах, існує нагальна необхідність розробки системного підходу до залучення волонтерів, організацій їх діяльності та підтримки  волонтерського  руху.                                                                                           Головну роль у зміцнені позицій добровольців та формування позитивного ставлення громадськості до їх діяльності відіграє впровадження системи навчання  волонтерів.                                                                                                   Слід зазначити, що головною проблемою волонтерського руху в Україні залишаються передусім труднощі організації волонтерської діяльності. Організаторам волонтерського руху потрібно не тільки ознайомитися з історією руху інших країн, організувати роботу і контроль, навчитися складати робочі плани і ставити завдання для волонтерів, а й завжди враховувати думку і досвід самих  добровільних  помічників. [8,  c.52-53]                                                                                 Часто керівники організації, які залучають до роботи волонтерів, ігнорують їхні навчання сподіваючись тим самим заощадити кошти і час. Таке ставлення є хибним і зводить волонтерський рух до процесу використання безоплатної робочої сили. Відсутність навчання позбавляє добровольця можливості певних досягнень і росту компетентності. Що в свою чергу знижує мотивацію до роботи. На нашу думку: по-перше, постійні семінари і тренінги дають можливість забезпечувати психологічну підтримку; по-друге, семінари і тренінги дозволяють набути нових знань і навичок; по-третє, семінари сприяють  формування у  волонтерів  інтересів  до  справи. [4,c.25-27] Навчання на досвіді передбачає і супервізія. Супервізія має вигляд періодичного консультування з приводу окремих ситуаціях, обміну інформацією. Обсяг супервізії має відповідати роботі і досвіду волонтеру. Цей вид допомоги не повинен перерости лише у виправлення помилок та визначення недоліків у роботі. Супервізія забезпечує підтримку на професійному рівні. Але волонтер повинен відчувати позитивне підкріплення у вигляді емоційної підтримки. Ефективність спілкування і доступність організатора волонтерів завжди життєво необхідні для підтримки волонтерів. Це допомагає розвинути впевненість здібності та підвищити самооцінку на особистісному рівні. Організатор повинен помічати ознаки стресу який виникає,  наприклад  через хворобу,  втрату або  сімейні  проблеми.                      На даний час, в українському населенню мало відомо хто такий волонтер. Тому потрібно встановити систему обміну інформацією. Телебачень, радіо, друковані видання та електронні засоби інформації можуть надавати інформацію про досягнення волонтерів. Держава також повинна приділяти увагу розвитку волонтерського руху, виділяти кошти на проведення соціальних актів, реклам. Держава може запропонувати свої тренінгові програми для волонтерів за тематикою: техніка, управління фінансів, надання частини ресурсів, таких, як підручники, медикаменти, фінансування у користування волонтерів.                       Отже, можна зробити висновок, що волонтерська діяльність становить важливу частку в  житті кожної  цивілізації та  суспільства.                                                          В сучасних умовах все глибше потрібне усвідомлення громадськістю, державними органами важливість оптимізації різноманітних аспектів соціального розвитку. Соціальні проблеми неухильно розв’язуватимуться , успіх намічених змін залежатиме від кваліфікації працівників зайнятих соціальним обслуговуванням і захистом, що передбачає відповідну підготовку кадрів; вона стає завданням першочергового значення у здійсненні політики країні. Формування великого руху добровольців – є одним з важливих шляхів до продуктивної соціальної роботи в будь-якій державі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до першого  розділу

Останнім часом в Україні  активно поширюється волонтерський  рух, тому значна кількість учених, практиків звернули свою професійну увагу на волонтерство як важливий ресурс соціальної  роботи.                                                 Серед чинників, які обумовлюють активізацію добровільного руху, є передусім загострення соціальних проблем та відсутність досконалої системи надання соціальних послуг вразливим верствам населення. Роль волонтерів, яких ще називають добровольцями, є надзвичайно важливою у багатьох організаціях. Сьогодні значна кількість волонтерів займається соціальною роботою як у недержавних, так і у державних організаціях. Однак, у нашій країні дотепер не сформовано моделі волонтерської роботи, особливо у вищому навчальному закладі, яка включала б ефективні механізми залучення та відбору, навчання та моніторингу, підтримки та заохочення, що є основними елементами й етапами діяльності  волонтерів.                                                                                                        Як відзначають дослідники, на сучасному етапі дуже велика роль надається теоретичному обґрунтуванню процесу волонтерства, але не завжди волонтер має можливість та певну мотивацію щодо ознайомлення та застосування на практиці набутих знань. Тому дуже важливо дослідити менеджмент волонтерської діяльності, найважливіші аспекти підготовки студентів до волонтерської роботи. Організація волонтерської роботи вимагає вивчення історії питання, міжнародних та вітчизняних традицій, спеціальної літератури. Актуальність проблеми волонтерства полягає у тому, що волонтери не тільки добровільні помічники, які розуміють та відчувають болі та труднощі інших людей, волонтерство - це школа життя, росту і саморозвитку, яка допомагає виховувати, формувати себе як гуманну, високодуховну, культурну, ціннісно-орієнтовану особистість із здатністю та бажанням творити в дусі найкращих гуманістичних надбань людства. Для молодих людей важливо самореалізуватися, передавати свій життєвий досвід, знання, набувати нового досвіду, відчувати свою необхідність, а також бути причетним до групи людей, мати їхню підтримку, уникати самотності. Найважливіше у роботі волонтера, звичайно ж, це усвідомлення необхідності власної діяльності та наявність бажання працювати. Головна перевага волонтерів полягає у тому, що вони виконують роботу, яка їм подобається, й отримують задоволення від результатів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2.Технологізація волонтерського руху

2.1 Ресурсне забезпечення волонтерського руху

 

В соціально-педагогічній роботі під ресурсами розуміють все, що може бути задіяне для вирішення  проблем клієнтів, соціальної групи чи розв'язання певних  соціальних  завдань.                                                                                       Можна виділити чотири провідні групи ресурсів, необхідних для здійснення волонтерської діяльності: матеріальні, інформаційні, технічні а також людські.                                                                                                                До матеріальних відносяться фінансові (в грошовому еквіваленті) та нефінансові – предмети побутового вжитку (наприклад автомобіль для перевезення людей з особливими потребами, комп’ютерну техніку).                   Серед ресурсів волонтерського руху, перш за все, можна виокремити людські ресурси, оскільки волонтерами є люди, які на засадах добровільності беруть участь в роботі державних та громадських організацій. Волонтером може бути будь-хто, хто бажає прийняти участь в соціальній роботі та допомозі. Відповідно до віку, соціальної ролі та соціального статусу можна виокремити наступні групи добровільних  помічників:                                                                        1. Діти та  підлітки.                                                                                      Волонтерами можуть стати не тільки особи, які досягли 18- річного віку. Самий веселий, вдячний і найбільш непостійний загін волонтерів – діти та підлітки.                                                                                                                       Для підлітків головною причиною участі у волонтерській діяльності є можливість самоутвердитися в очах однолітків, батьків, вчителів, бажання знайти нових друзів,можливість спілкування з однолітками, а також можливість набути нових навичок і знань та проведення власного дозвілля. Професійна кваліфікація волонтерів-підлітків звичайно досить низька, проте вони володіють іншими якостями та здібностями, тому ця категорія волонтерів є незамінною у практичній діяльності.

По-перше, підлітки абсолютно  мобільні, тому роботу, пов’язану з  поїздками, виходами на вулицю, провідуваннями, наприклад, дітей-інвалідів чи людей  похилого віку вдома, проведенням ігротек  на вулицях, виконують дуже добре.

По-друге, у підлітків  немає комунікаційних проблем з  дітьми і підлітками – об’єктами  соціальної роботи, на яких спрямована значна частина програм, що реалізуються ЦССМ, з дітьми вулиці, підлітками з  групи ризику та ін. Це дозволяє через  волонтерів мати будь-яку інформацію для широкого кола дітей та молоді, а також для груп ризику.

Третя унікальна риса волонтерів-підлітків  – вони із задоволенням включаються  в організацію та проведення дозвіллєвих  форм роботи, що дуже актуально для  ЦССМ, оскільки однією із причин вступу у волонтери є бажання організувати власне дозвілля.

По-четверте, бажання підлітків оволодіти новими знаннями та навичками дозволяє підключати їх до нових, ще не розроблених прогам, коли паралельно з роботою йде активне навчання,пошук нових форм і методів.

Волонтери-підлітки із задоволенням працюють як у великих, так і у  малих групах. При цьому за якісної  організації волонтерської роботи підлітки можуть працювати до 5 днів на тиждень по 2-3 години. Досвід показує, що чим цікавіша для підлітків  робота,яку вони виконують, тим частіше  вони готові  включитися  до  неї.                                                                                         Для волонтерів-підлітків дуже важливими є увага до роботи, яку вони виконують. У зв'язку з цим дуже складною є проблема, в яких саме видах соціальних послуг використовувати допомогу волонтерів-підлітків. Досить часто це технічна робота - розповсюдження афіш, доставка друкованої продукції, заповнення анкет. Це припустимий варіант, але варто відстежити мотивацію, важливість роботи, яку вони виконують. Волонтери-підлітки надзвичайно корисні у проведенні ігрових форм соціальної роботи, роботи з інвалідами, в прес-центрах тощо. [15,с.11-12]                                                                    

2. Волонтери, які приходять за  власним бажанням.

Волонтери можуть прийти в організацію  за власним бажанням, прочитавши про  неї у пресі і виявивши бажання  дізнатися, як вона працює.

Якщо інтереси організації збігаються з інтересами потенційного волонтера, потрібно детальніше ознайомити його з організацією, запропонувати навчання, оскільки здебільшого воно необхідне,залучити до роботи з реалізації конкретної програми. Іноді робота, запропонована волонтеру, є дуже відповідальною, потребує професійних навичок, наприклад няня в притулку для маленьких дітей чи консультант «Телефону довіри». Відповідальність перед клієнтом, складність поставлених завдань потребують практики і обережності у виборі людей, адже в даному випадку помилки можуть стати невиправними.