3.Спеціалісти. Волонтери-фахівці - це психологи, педагоги,
соціальні педагоги, соціальні працівники,
юристи, лікарі, які надають консультативну
допомогу соціальним працівникам та іншим
волонтерам або практично допомагають
різним клієнтам. Основним рушійним мотивом участі спеціалістів
у волонтерському русі реалізація особистих професійних
можливостей. Іноді вона має чисто альтруїстичний характер, іноді спеціаліст
намагається розширити коло своїх інтересів, іноді йому необхідне професійне
чи особисте самоутвердження. Тому дуже
важливо посилити цю мотивацію шляхом
публікацій в пресі відгуків та подяк
чи інших форм оцінки соціальної значущості
його роботи. Спеціаліста можна залучати і на одну
годину, і на місяць. Важливо і в цьому
випадку вважати його волонтером, говорити
про це та заохочувати як волонтера.
[15,с.13-14]
4.Чинновники. Люди, які працюють в державному апараті,
наприклад міській адміністрації, також
можуть бути волонтерами. Однак, перш ніж
залучити їх до цієї діяльності, слід з’ясувати,
чи не призведе це до конфлікту волонтера
з керівниками. Найнадійніший варіант
у такій ситуації,коли адміністрація знає
і дає згоду на роботу свого працівника
волонтером.
Чинновники місцевої адміністрації
можуть бути волонтерами лише як приватні
особи.
5.Клієнти.
Волонтерами можуть бути
і ті, кому надається допомога –
клієнти конкретної організації, наприклад
пацієнти клініки або слухачі
виховного центру,батьки клієнтів,
а також ті, хто був клієнтом
раніше і хоче працювати волонтером
в різних програмах.
Принципи роботи з волонтерами
– клієнтами такі ж, як і з дорослими. Слід
пам’ятати про їх особисті потреби, про
те, що вони прийшли не тільки допомагати,
а й отримувати допомогу.
6.Члени організації.
Наймогутніший загін волонтерів
– члени організації , якщо вона
має членство. Волонтери- члени громадських
організацій надають широкий спектр соціальних
послуг різним категоріям населення. Проте
основний акцент у своїй діяльності роблять
на матеріальній підтримці окремих осіб,
груп чи сімей: фінансовій допомозі, розподілі
гуманітарної допомоги, підтримці матеріально
не забезпеченої частини населення продуктами
харчування.
Майже половина громадських
організацій (49%) залучені саме до таких
видів соціальної роботи. До актуальних
послуг належить сфера дозвілля, якою
опікуються 28% громадських організацій,
22% - приділяють особливу увагу питанням
сексуального виховання молоді і
планування сім’ї.
Безперечно, соціальна
робота громадських організацій
різна за спрямуванням і залежить
від профілю конкретної організації.
Так, більше за інших до
соціальної роботи залучені дитячі організації.
Волонтери дитячих організацій
надають соціальну допомогу, як
правило, незахищеним категоріям населення,
перш за все громадянам похилого віку,
пенсіонерам, інвалідам, своїм одноліткам,
з якими сталася біда. Помітне місце у
соціальній роботі дитячих організацій
посідає також і матеріальна допомога.
Молоді волонтери збирають речі, продукти,
які потім передаються дітям-сиротам,
дітям-інвалідам, пенсіонерам. Волонтери
беруть активну участь в організації дозвілля
для дітей-сиріт і дітей-інвалідів. [15,c.15-16]
7.Студенти. Активний
розвиток волонтерського руху з постерігається
і серед студентів українських ВУЗів.
Студенти різних навчальних закладів
різного типу в переважній більшості працюють
як волонтери в організаціях під час проходження
практики. Після її закінчення багато
з них залишається працювати волонтерами
в організації, яка за профілем близька
до їхньої майбутньої професійної діяльності.
У студентів-волонтерів особливі мотиви
для добровільної соціальної роботи. Їх
цікавлять тільки ті види соціальної роботи,
які безпосередньо пов’язані з майбутньою
професією. Вони віддають перевагу індивідуальній
роботі (консультування) або роботі в невеликих
групах.
8.Батьки.
Можуть виступати в якості волонтерів
найчастіше в групах самодопомоги, громадських
організаціях, які опікуються проблемами
їхніх дітей.
Мотивація участі волонтерів-батьків
в соціальній роботі – бажання допомогти
собі особисто, а разом з тим і іншим сім’ям
з подібними проблемами: сім’ям дітей-інвалідів,
алкоголіків, наркоманів тощо.[15,с.18-19]
Рівень кваліфікації батьків може бути
різним, проте всі вони мають великий життєвий
досвід проживання та спілкування у кризовій
сім’ї, знання про можливості виживання
в кризовій ситуації, і тому їхня допомога
є досить важливою. Вибір напряму соціальної роботи, за
яким працюють волонтери-батьки, визначений
особистою проблемою волонтера: батьки
дітей з ДЦП працюють з сім'ями, де є діти
з таким захворюванням, батьки дітей-наркоманів
працюють з сім'ями наркоманів. Тобто спрямованість
роботи волонтерів-батьків, як правило,
диктується їхньою особистою проблемою. Залучення волонтерів-батьків до соціальної
роботи – процес ланцюговий: через усвідомлення,
що самі батьки можуть допомогти своїм
сім’ям, збільшується спектр сімей,які
хочуть об’єднатися для взаємної допомоги. 9.Спонсори.
Вони не завжди здатні підтримати організацію
матеріально. Але керівники фірми можуть
надати реальну методичну допомогу
в організації роботи товариства, пошуку
фінансів. Такий варіант часто називають
патронажем. Кращий спосіб організувати
патронаж - створити опікунську раду при
конкретній організації, де опікунами
будуть керівники різних фірм, відомі
у місті або країні особи: артисти,
музиканти. Опікун не завжди допоможе
грошима, але спрацює його ім'я, він залучить
інших, дасть пораду. Не слід забувати,
що керівники багатьох фірм мають вищу
економічну освіту, величезний досвід
роботи з фінансами, управлінський досвід [28; с.30].
Юрист фірми може безкоштовно надавати
разову або постійні консультації. Головний
бухгалтер фірми допоможе розібратися
з фінансовим звітом.
Принципи роботи з волонтерами з бізнесу
такі ж самі, що й з іншими волонтерами.
Дуже важливо поважати і враховувати їхні
можливості, не вимагати від них більше,
ніж вони можуть зробити, заохочувати,
зокрема, подарунком до дня народження
і листом-подякою, ставитися як до колеги
та ін. Залучення людей до волонтерство
відбувається різними шляхами. Але, як
правило, люди перш ніж прийти в організацію
мають певну інформацію про неї. Тому поряд
з людськими ресурсами волонтерського
руху доцільно говорити також і про інформаційні
ресурси. Інформаційні ресурси –
знання про теперішній стан ситуації,
статистичні дані про проблемну групу
клієнтів соціальної роботи на даний момент
є досить актуальними.
До провідних інформаційних ресурсів
можна віднести:
- буклети, листівки про організацію;
- Web-сторінка організації в Інтернеті;
- публікації про діяльність організації в пресі;
- усна інформація членів та волонтерів для потенційних добровольців;
- листівки-заклики про пошук волонтерів у конкретну організацію. Володіння достатньою інформацією про зміст, напрями діяльності певної організації дає можливість потенційному волонтеру вибрати саме ту ділянку роботи, в якій би він хотів працювати на добровільних засадах і відчувати себе корисним та потрібним іншим. [15,с.20]. Таким чином, ресурси волонтерства можуть бути різноманітними, починаючи з підлітків та закінчуючи людьми похилого віку – головне тут добір форм і методів роботи для кожної групи, з різними категоріями клієнтів та мотивації роботи з ними.
2.2 Напрями волонтерського
руху
Становлення волонтерського руху в
Україні сьогодні відбувається за кількома
основними напрямками, які мають такі особливості:
1. добровільна безкоштовна робота волонтерів
у громадських та некомерційних організаціях
– наданням допомоги різним категоріям
населення у будь-яких видах діяльності,
навчання, розвитку. Таке спрямування
волонтерів будь-якого віку сприяє їх
творчій та соціальній самореалізації,
саморозвитку та самоспостереження;
2. добровільна систематична або епізодична
допомога державним установам реалізувати
соціальну політику – допомога освітнім
закладам у навчально-виховній роботі,
установам соціального забезпечення в
роботі з дітьми та молоддю з особливими
потребами та людьми похилого віку;
3. волонтерська діяльність є наслідком
творчого саморозвитку, навчання інших,
але ця діяльність не є професійною;
4.педагогічно спрямована волонтерська
діяльність, по суті, виступає і механізмом
розвитку особистості, її соціалізації
і духовного становлення. Цей напрямок
розвивається в дитячих та молодіжних
об’єднання (метою їх створення є суспільно
корисна діяльність), в різних групах при
Центрах соціальних служб сім’ї та молоді
(ЦССМ). [4, c.38]
Технології соціальної роботи як сукупності
форм, методів та прийомів застосовуються
соціальними суб’єктами по відношенню
до соціальних об’єктів з метою реалізації
завдань соціального захисту населення.
А. Капська підтверджує, що при такому
підході зміст технологізації включає
такі складові:
- розмежування процесу на внутрішні
етапи, фази;
- координація зусиль всіх підрозділів;
- визначення поетапності дій;
- визначення алгоритму виконання
всіх технологічних операцій;
- корекція дій залежно від
змін у цьому процесі [15, с. 70].
Отже, технологізація – це поетапний
процес впровадження технологій з метою
координації та корекції діяльності
суб’єктів соціальної сфери.
В Україні, на даний момент, технології
у роботі з волонтерами і, безпосередньо,
технологізація волонтерського руху – складний
малодосліджений аспект.
Технологізація волонтерського
руху прямо пропорційно залежить
від виду діяльності (це може бути робота
з підлітками чи допомога людям похилого
віку) та від людських ресурсів,
які її здійснюють. Технологізація
волонтерського руху проводиться в межах
напрямку роботи волонтера, який визначає
його специфіку, зміст, особливості.
На етапі становлення волонтерського
руху в Україні існує три напрямки роботи
відповідно до категорій клієнтів:
1. Соціально-реабілітаційна робота, попередження
та подолання негативних явищ у молодіжному
середовищі:
- робота з молоддю, схильної до асоціальної
поведінки;
- профілактика та подолання вживання
алкогольних напоїв, тютюнопаління; наркотичних
речовин;
- профілактика хвороб, що передаються
статевим шляхом та ВІЛ / СНІДу;
- підтримка дітей та підлітків, що постраждали
від морального, фізичного,
сексуального насильства;
- соціальна робота з «дітьми вулиці»;
2. Соціальна опіка і захист
найменш захищених категорій дітей
та молоді:
- підтримка та сприяння розвитку творчих
здібностей молодих інвалідів;
- соціальна допомога молодим сім’ям;
- соціальна робота з дітьми сиротами та
дітьми, позбавленими батьківського піклування;
- соціальна підтримка військовозабовязаної
молоді;
- соціальна робота з жіночою молоддю;
- соціальна допомога самотнім матерям,
неповним сім’ям, багатодітним сім’ям;
- допомога у вирішенні соціальних проблем
учнівської та студентської молоді.
3. Соціальний супровід молоді, допомога
її інтеграції у суспільство:
- сприяння самовихованню, самовизначенню
та самовдосконаленню дітей та молоді;
- формування та розвиток якості творчої особистості;
- соціальна підтримка безробітної молоді,
сприяння в працевлаштуванні;
- розвиток та підтримка обдарованих
дітей та молоді;
- організація змістовного дозвілля дітей
та молоді як шлях профілактики дитячої
бездоглядності і правопорушень.
2.3 Особливості функціонування
волонтерського руху в Україні
Одним із важливих наслідків розбудови
громадянського суспільства в Україні
став активний розвиток відносно нового
для країни соціального явища – волонтерського руху.
Будучи започаткованим у традиції безкорисливої
допомоги нужденним, історично притаманній
українській національній культурі і
взявши на озброєння досвід ряду передових
у цій сфері західних країн, вітчизняний
волонтерський рух з кожним роком набуває
все більшої потужності, об’єднує все
більше громадян та залучає значні ресурси,
що потребує чіткого законодавчого регулювання.
Держава своєчасно реагує на цей поклик
часу, про що переконливо свідчить визначення
у законодавчому полі основ державної
політики, щодо волонтерства, внесення
до законодавства основних термінів і
понять стосовно цього соціального явища,
визначення суб’єктів державного управляння
і громадського самоврядування, відповідальний
за розвиток волонтерського руху. [17, c.198]
Так, на сьогодні законодавчо визначений
термін “волонтерський рух”, задекларовано,
що підтримка і сприяння його розвитку
є одним із основних напрямів державної
політики у сфері соціальної роботи з
дітьми і молоді.
У 2001 році в Україні організовано проведення
Міжнародного року волонтерів, у межах
якого розроблено низьку заходів, щодо
сприяння розвитку в Україні волонтерського
руху (розпорядження Президента України
від 22.03.2001 року №67/2001 рп “Про організацію
проведення в Україні в 2001 році Міжнародного
року волонтерів”). В 2003 році Кабінетом
Міністрів Україні утворено Координаційну
раду з питань розвитку та підтримки волонтерського
руху (розпорядження Кабінету Міністру
України від 23.04.2003 року №225-р. “Про утворення
Координаційної ради з питань розвитку
та підтримки волонтерського руху”). Визначено
термін “волонтер”, легітимізовано право
волонтерів на їх залучення до надання
соціальних послуг у відповідності з положенням,
затвердженим Кабінетом Міністрів України,
яке регулює цю діяльність передбачене
право суб’єктів які надають соціальні
послуги, залучати волонтерів на договірних
засадах для виконання цієї роботи (Закон
України від 19.06.2003 року №966 IV “Про соціальні
послуги”). Основними напрямками виконання
Загальної державної програми підтримки
молоді 2004-2008 роки передбачено підтримку
трудових та волонтерських загонів молодіжних
громадських організацій, діяльність
яких спрямовано на реставрацію та відновлення
об’єктів культурної спадщини, меморіальних
комплексів, пам’ятників бойової та трудової
слави, допомогу соціально не захищеним
верствам населенням. Намічено також сприяння
розвитку волонтерського, молодіжного
громадського руху (Закон України від
18.11.2003 року №1281 IV “Про загальну державну
програму підтримку молоді на 2004-2008 роки”),
визначено термін волонтерська діяльність
у сфері надання волонтерських послуг,
її основні засади, суб’єкти, які займаються
цією діяльності, напрями і шляхи її проведення,
соціальні послуги до надання яких соціальної
служби можуть залучатися волонтери, порядок
і механізми співпраці волонтерів соціальної
служби координатори волонтерської діяльності,
у сфері надання соціальних послуг – Міністерство
праці та соціальної політики України,
Міністерство у справах сім’ї, дітей та
молоді (Постанова Кабінету Міністрів
України від 10.12.2003 року №1895 “Про затвердження
Положення про волонтерську діяльність
у сфері надання соціальних послуг”).
[7, c.38] Зазначені нормативно-правові
акти України забезпечили передумови
для поширення волонтерського руху в Україні,
його становлення та організаційного
оформлення.
Характерною особливістю волонтерського
руху, який стихійно розвивається при
різних соціальних установах, організаціях
та об’єднаннях в Україні, є включення
для добровільної діяльності молоді віком
від 15 до 25 років. Привернення уваги неповнолітніх,
молоді, людей похилого віку є ефективним
засобом активізації саморозвитку особистості
в діяльності і спілкуванні, як культурному
процесі.
Якщо детальніше проаналізувати складові
цього процесу, то стає зрозумілим, що
молоді волонтери завдяки соціально-педагогічній
діяльності набувають змістовно життєвих
орієнтирів, оволодівають мистецтвом
життєдіяльності особистості шляхом:
самовизнання, самоорганізації, самопізнання,
саморегуляції та самореабілітації, самоорганізації
самоосвіти та самовиховання. [9, c.108]
Слід зазначити, що головною проблемою
волонтерського руху в Україні залишаються,
передусім, труднощі організації волонтерської
діяльності. Організатором волонтерства
потрібно не тільки ознайомитися з історією
руху в інших країнах, організувати роботу
і контроль, навчитися складати робочі
плани і ставити завдання для волонтерів,
а й завжди враховувати думку і досвід
самих добровільних помічників.