МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  ТА  НАУКИ  УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ  ДИСТАНЦІЙНОГО  НАВЧАННЯ 
 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

 

з курсу  Соціологія

Варіант 23 
 

 

Виконав: студент _4_ курсу, спеціальності   АОз 

                  

                         Старецька Наталія Олексіївна______ 
 
 

Перевірив: викладач  Кочерук Олена Олегівна

                               

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2010р 
 
 
 

ЗМІСТ 
 
 
 

I. Закони і категорії соціології.

     1. Закони соціології.

         а) способи вияву ;

         б) типи соціальних законів.

     2. Категорії соціології.

          а) «соціальне»;

          б) «соціальні відносини»;

          в) «соціальний інститут»;

          г) «соціальний процес».  

II. Нові тенденції взаємодії особистості суспільства у сучасних умовах.

    1. Особистість.

    2. Соціальна  активність особистості.

    3. Соціальна  роль та статус особистості  у суспільстві. 

III. Сутність та основні елементи соціальної структури. Особливості формування соціальної структури сучасного українського суспільства.

1. Соціальна група, її види.
2. Умови створення соціальних груп.
3. Створення «середнього» класу в Українському сучасному суспільстві.

 

IV. Перелік використаної літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

I. Закони і категорії соціології.

 

Закони  соціології.

     У процесі функціонування спільнот формується безліч різних соціальних зв'язків. Нерідко  вони сприймаються як щось тимчасове, випадкове. Та насправді всі вони зумовлені суспільними зв'язками, відносинами, що характеризуються загальністю, необхідністю та повторюваністю. Ці зв'язки називають законами.

     Соціальний  закон — об'єктивний і повторюваний причинний зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій.

     Соціальні закони визначають відносини між  різними індивідами та спільнотами, виявляючись в їх діяльності. Це — відносини між народами, націями, класами, соціально-демографічними і соціально-професійними групами, містом і селом, суспільством і соціальною організацією, суспільством і трудовим колективом, суспільством і родиною, суспільством та особистістю.

     Як  і закони природи, соціальні закони перебувають у природному плині  подій, є результатом цілеспрямованих  послідовних дій більшості індивідів  у соціальних ситуаціях та об'єктивних зв'язках (причинних, функціональних та ін.). Об'єктивність соціального закону полягає в тому, що нові покоління успадковують готові відносини, зв'язки, тенденції, сформовані без їх участі.

      За  масштабом реалізації соціальні  закони поділяються на загальні й  специфічні. Загальні закони діють в усіх суспільних системах (наприклад, закон товарно-грошових відносин). Дія специфічних законів обмежена однією чи кількома суспільними системами (наприклад, закони, пов'язані з переходом від одного типу суспільства до іншого; закон первинного нагромадження капіталу).

      За  ступенем спільності соціальні закони або характеризують розвиток соціальної сфери в цілому, або визначають розвиток окремих її елементів —  класів, груп, націй тощо.

За способом вияву соціальні закони поділяють  на динамічні й статичні (стохастичні).

     Динамічні визначають напрям, чинники і форми соціальних змін, фіксують жорсткий, однозначний зв'язок між послідовністю подій у конкретних умовах.

     Статичні закони не детермінують соціальні явища, а відображають головні напрями змін, їх тенденцію до збереження стабільності соціального цілого. Вони зумовлюють зв'язок явищ і процесів соціальної дійсності не жорстко, а з певним ступенем вірогідності.

     Динамічні закони поділяють на причинні та функціональні. Причинні динамічні закони фіксують суворо детерміновані (причинно-наслідкові) зв'язки розвитку соціальних явищ (наприклад, роль способу виробництва при переході від однієї суспільно-економічної формації до іншої). Функціональні динамічні закони відображають емпірично спостережувані й суворо повторювані взаємні залежності між соціальними явищами.

     Різновидами статичних законів можуть бути як закони соціального розвитку (наприклад, задоволення зростаючих матеріальних і культурних потреб населення, розвиток самоврядування), так і закони функціонування (єдність формальної і неформальної структур трудового колективу, розподіл рольових функцій у сім'ї).  

Взявши  за основу форми зв'язку, можна відокремити такі типи соціальних законів:  

1. Закони, які відображають інваріантне  (незмінне) співіснування соціальних явищ. Наприклад, якщо існує явище «А», обов'язково повинно існувати і явище «Б».  

2. Закони, які відображають тенденції розвитку. Такими тенденціями можуть бути  зміна структури соціального  об'єкта, перехід від одного порядку  взаємовідносин до іншого.  

3. Закони, які встановлюють функціональну  залежність між соціальними явищами.  За такої залежності зміни  елементів системи не зумовлюють  суттєвих змін її структури.  

4. Закони, які фіксують причинний зв'язок  між соціальними явищами, лише з функціональної (необов'язкової) точки зору.  

5. Закони, які встановлюють імовірність  зв'язку між соціальними явищами.  

     Закони  соціального розвитку виявляються  як умови, що спричинюють зміни процесів, ситуацій, а закони функціонування — як наслідок явищ, що сприяють збереженню соціальної системи, в якій ці явища відбуваються. Наприклад, підготовка кадрів вищої кваліфікації є наслідком функціонування системи освіти.

     Соціологічні  дослідження відносин між класами, соціальними верствами, групами, особами дають змогу не тільки з'ясувати форми вияву соціальних законів у різних сферах, а й суттєво впливати на життєдіяльність суспільства. 

Категорії соціології.

     Поняття «категорія» виражає універсальні особливості дійсності, загальні закономірності розвитку матеріальних, природних і духовних явищ. Як родове поняття, воно означає розряд, групу предметів, явищ тощо.

     Категорії та поняття в соціології відображають передусім особливості об'єктивної реальності, відокремленої практикою людей, яка стала об'єктом даної науки. У категоріях соціології втілюються якісна конкретність і цілісність, суттєві риси і характеристики, вузлові моменти, стан зрілості, а також можливості розвитку та вдосконалення досліджуваного об'єкта.  

     Розрізняють дві основні групи категорій  соціології:  

     1. Категорії, що пояснюють статику  суспільства, його структуру з  виокремленням її основних підсистем  та елементів. Серед них такі  категорії, як «соціальна спільність»,  «соціалізація», «особистість», «соціальна  група», «соціальна верства», «соціальна стратифікація», «соціальний контроль», «соціальна поведінка» та ін.  

     2. Категорії, що характеризують  динаміку суспільства, його основні  зміни — причини, характер, етапи  тощо. Ці категорії вказують, як  змінюється соціальний об'єкт,  якими є особливості його розвитку. Серед них такі категорії, як «соціальний розвиток», «соціальний протест», «соціальна трансформація», «соціальний рух», «соціальна мобільність» та ін.  

     Більш поширеним є підхід, за яким виділяють  три групи категорій:  

     1. Загальнонаукові категорії у соціологічному заломленні («суспільство», «соціальна система», «соціальний розвиток» тощо).  

     2. Безпосередні соціологічні категорії  («соціальний статус», «стратифікація»,  «соціальний інститут», «соціальна  мобільність» тощо).  

     3. Категорії дисциплін, суміжних із соціологією («особистість», «сім'я», «соціологія політики», «економічна соціологія» тощо).  

     Однією  з особливих і найуживаніших  у соціології є категорія «соціальне».

Соціальне (лат. socialis — товариський, громадський) — сукупність певних рис та особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами чи спільнотами у процесі спільної діяльності в конкретних умовах, яка виявляється в їх стосунках, ставленні до свого місця в суспільстві, явищ і процесів суспільного життя.  

     Будь-яка  система суспільних відносин (економічна, політична тощо) характеризується стосунками між людьми, а також відносинами особи та суспільства. Тому кожна з цих систем завжди має свій чітко визначений аспект.  

     Специфіку соціального характеризують такі основні  риси:

     — загальна якість, притаманна різним групам індивідів, яка є результатом  інтеграції груп індивідів, соціальних верств, спільнот із суспільними відносинами;

     — вираження спричиненого суспільними  відносинами (економічними, політичними  та ін.) певного стану індивідів;

     — з'ясування стосунків різних індивідів  і груп між собою, ставлення до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя;

     — соціальне є наслідком спільної діяльності різних індивідів, який виявляється  в їх спілкуванні та взаємодії.

     Соціальне явище чи процес виникають тоді, коли поведінка індивіда зумовлюється поведінкою іншого індивіда або групи (спільноти), незалежно від їх фізичної присутності. Саме в процесі взаємодії  індивіди, спільноти впливають один на одного, сприяють інтегруванню певних рис суспільних відносин.  

     Категорія «соціальне» тісно взаємодіє  з категорією «соціальні відносини».

     Соціальні відносини — самостійний, специфічний вид суспільних відносин, які виражають діяльність соціальних суб'єктів, зумовлену їх неоднаковим становищем у суспільстві та роллю в суспільному житті.

     Поняття «соціальні відносини» і «суспільні відносини» часто ототожнюють. Але  це правомірно лише тоді, коли соціальні  відносини розглядають у широкому значенні, протиставляючи їх природним. Труднощі у вивченні соціальних відносин зумовлені тим, що вони не є статичними, закоренілими формами соціальної взаємодії, завжди взаємозв'язані з іншими видами відносин, які взаємоінтегруються, виявляються через них.

     Соціальні відносини органічно пов'язані з усіма іншими видами суспільних відносин, формами і способами соціальної діяльності людей, спільнот, соціальними інтересами, соціальними потребами, соціальною справедливістю або несправедливістю, соціальною рівністю чи нерівністю, соціальною однорідністю або неоднорідністю, соціальною активністю чи пасивністю тощо.

     Багатоманітність  соціальних відносин є своєрідним відображенням  суспільного життя, наслідком впливу на них конкретної суспільної діяльності, що надає їм специфічних відтінків. Розвиток соціальних відносин у кожній конкретній сфері породжує відповідні суперечності, вирішення яких і становить сутність процесу соціального розвитку.