Життя і творчість Ш.Л. Монтеск'є - просвітителя, правознавця, філософа (1689-1755гг.) XVIII століття

 

ЗМІСТ: 
ВСТУП…………………………………………………………….………………2 
РОЗДІЛ 1 Життя і творчість Ш.Л. Монтеск'є - просвітителя, правознавця, філософа (1689-1755гг.) XVIII століття…………………………………………………………………………….4 
1.1 Життєвий шлях Ш.Л. Монтеск'є………………………………………………………..…………………4 
1.2 Основні твори Ш.Л. Монтеск'є………………….…….…….……………….6 
ВИСНОВКИДО РОЗДIЛУ 1…………………………………………………..10 
РОЗДІЛ 2 Політика правові навчання Ш.Л. Монтеск'є у творі «Про дух законів» ……………………………………………………………………..……11 
2.1 Введені в твір « Про дух законів» визначення, що дозволяють зрозуміти ідеї, закладені в цих книгах…………………………………………..…………11 
2.2 Вчення Монтеск'є про закони………………………………………………………………………..……13 
2.3 Форми правління і закони, що випливають з їх природи по Монтеск'є……………………………………………………..…………………..15 
2.4 Принципи відповідні формами правління з Монтеск'є; залежність законодавства від форм правління………………………….…………………..19

ВИСНОВКИ ДО РОЗДIЛУ 2……………………………...…………………..24 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..26 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….28

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми: дана тема досить актуальною для нашого часу, так як саме в навчанні Монтеск'є вперше була здійснена спроба вирішення колізії між натуралістичної концепцією громадської теорії, що спирається на механицистскую методологію передового природознавства, і вираженої в абсолютизированных категоріях суспільного договору і необхідністю історичного підходу в поясненні суспільних явищ. Саме історичне світогляд Монтеск'є дозволило йому зробити новий крок у розвитку політичної теорії порівняно з Т. Гобсом і Д Локком. Історія стала необхідною складовою політичної теорії.

Шарль-Луї де Монтеск'є-видатний правознавець і філософ XVIII століття. У своїх працях розкрив причини становлення різних форм державного управління. Встановив залежність законодавства країни від форми правління. Засобом забезпечення законності вважав принцип поділу влади.

Об'єктом даної  роботи є: дослідження принципів правління і відповідних форми правління в творі Ш.Л. Монтеск'є «Про дух законів».

Предмет дослідження: принципи правління, форми правління і відповідність законів цих форм.

Хронологічні  межі дослідження: робота Монтеск'є відноситься до періоду від древнього Риму та древньой Греції і до XVIII століття. У курсовій роботі ми розглядали приемлимость ідей Монтеск'є в умовах сучасного суспільного розвитку.

Метою роботи є: розкриття суті принципів правління та їх відповідність форм правління, актуальність висновків Монтеск'є в наш час.

Завдання роботи: розкрити значення роботи «Про дух законів»  
1. Проаналізувати поняття прийняті Монтеск'є у своєму творі «Про дух законів»; 
2. Розглянути вчення Монтеск'є про закони і відповідних їм формами правління; 
3. Розкрити суть відповідності принципам правління і форм правління з Монтеск'є.

Метод дослідження: концептуальними методами дослідження є загальнонаукові методи серед яких: вивчення першоджерела, аналіз, синтез, узагальнення і систематизація.

Теоретична основа дослідження: для своєї роботи в основу я взяла першоджерело Ш.Л. Монтеск'є «Про дух законів», я використовувала і роботу Баскіна Марка Петровича: «Монтеск'є», а так само інші роботи таких авторів, як Азаркин Н. М, Єфименко Е.А, Степанова З. Ф і Дедуль С.М.                Я спробувала розкрити в своїй роботі моральні категорії в принципах правління що випливають з природи правління.

Структура роботи: складається з титульного аркуша, змісту, вступу, двох розділів і наявними під розділами, які пропонують висновками до розділів і загальний висновок, а також список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 Життя і творчість Ш.Л. Монтеск'є - просвітителя, правознавця, філософа (1689-1755гг.) XVIII століття

 

1.1 Життєвий шлях  Ш.Л. Монтеск'є

 

Шарль Луи монтеск'є (1689-1755)–французький просвітитель правознавець філософ народився 18 січня 1689 року в знатної аристократичної сім'ї, Монтеск'є з Гасконі, Франція. Прізвище Монтеск'є, що отримала всесвітню популярність.

Про батьків Монтеск'є  відомо дуже мало, батько його як молодший син у родині, не наслідував родових  земель але вигідно одружившись  отримав у придане дружини  замок La Brède. Батько Монтеск'є був для свого часу людина, незалежний в поглядах і думках і дуже гордий своїм благородним походженням, а мати походила з англійської роду Пенель, який осів у Франції після закінчення Столітньої війни. Коли Монтеск'є виповнилося 7 років, несподівано померла його мати. Всі турботи про виховання шістьох дітей лягли на плечі батька. В десятирічному віці Шарль був визначений в коледж при монастирі в Жюльи. Викладання в ньому мало не тільки релігійний характер, але і включало класичні дисципліни. Закінчивши навчання в коледжі, Монтеск'є повернувся в замок свого батька і почав самостійно вивчати юриспруденцію, оскільки, по всій видимості, в сім'ї було вже вирішено, що після смерті дядька посаду президента парламенту перейде до нього. Пізнання права в той час було важкою справою. Але Монтеск'є зміг швидко засвоїти весь величезний правової матеріал, де поряд з указами королів діяли римське право і канонічне, різноманітні і відмінні місцеві звичаї-кутюмы. Він сам склав план своїх занять, завдяки чому не загубився в хаосі французьких знаків і коментарів до них, а навпаки виніс зі своїх занять багато ідей і розуміння ролі права як одного з найважливіших факторів державної життя. У 1716 році після смерті дядька Монтеск'є зайняв видатне положення президента парламенту. Бездітний дядько, який заповідав йому все своє майно, що включає землі, будинки, а так само посаду президента Бордоського парламенту, який був у той час судовою установою.

Монтеск'є ревно взявся за виконання своїх нових обов'язків, тим більше що після смерті короля парламент виступив за повернення їм історичного права робити королю подання про невідповідність знову виданих указів древнім французьким звичаїв. Однак абсолютизм в особі регента Філіпа Орлеанського переміг парламентську опозицію. Паризький парламент у повному складі був висланий в провінцію. Можливо, цим політичним чинником пояснюється надалі охолодження Монтеск'є до своєї службової діяльності.

Крім того за складом свого характеру Монтеск'є ніколи не міг, стане справжнім чиновником і крючкотвором. Парламентські акти і протоколи судових засідань були вбогім їжею для його неспокійного і допитливого характеру, він і сам скаржився, що його пригнічують нескінченні і pointless формальності. Однак робота в парламенті стала для Монтеск’є багатим джерелом теоретичних узагальнень.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Основні твори Ш.Л. Монтеск'є

 

В 1721 році вийшов перший великий твір Монтеск'є «Перські листа» що викликала загальну сенсацію. Книга була під забороною влади Франції, але не дивлячись на це вона поширювалася і розходилася у величезних кількостях екземплярів. За рік книга видавалася вісім разів.

Успіх книги пояснюється  тим, що Монтеск'є зміг зобразити  в художній формі правдиву соціально-політичну картину Франції початку XVIII століття.

В «Перських листах» Монтеск'є  дає гостру сатиру на політичні прядки і вдачі абсолютистською Франції. Після виходу в світ "Перських листів" Монтеск'є виїхав у Париж, де брав активну участь у діяльності клубу Антресоль, який поставив собі за мету вивчати політичні науки. У 1725 році Монтеск'є вирішив остаточно оселиться в Парижі. Для цього йому треба було скласти з себе повноваження президента парламенту Бардівської академії [1].

Прочитавши двi праці «Загальні міркування про обов'язки людини» і «Про різницю між повагою і популярністю», Монтеск'є зайнявся порівняльним вивченням законодавства різних часів і народів.

У цей період Монтеск'є  став членом Паризької академии. К цього часу належить написання двох робіт: «Книдский храм» і «Подорож у Пафос». Про Монтеск'є знову заговорили. В академії в цей час панували нудьга і сірість. Монтеск'є вирішив відправитися подорожувати, щоб своїми очима побачити політико-правові правління інших країн. Він збирав матеріал для трактату «Про дух законів» який став метою його життя.

Подорож тривала три роки. Монтеск'є досить швидко об'їхав всю  Європу, а в Англії прожив близько півтора років[1].

Він відвідав Австрію, Угорщину, було подався до Туреччини, але з-за внутрішньополітичних подій у цій  країні відмовився від свого наміру. В Італії він відвідав Неаполь, Пізу, Генуї, причому в жодному з  цих міст не зупиняючись надовго, Монтеск'є прибув у Флоренцію. Тут  його затримали не стільки пам'ятки міста, скільки чарівна маркіза  Ферроні – розумна і красива жінка, що збирала у своєму салоні колір флорентійського суспільства. «Це прекрасне місто, – писав Монтеск'є, –жінки тут так само вільно, як у Франції, але це не так впадає в очі, і вони не відрізняються тим особливого роду презирством до свого становища, яке ні в якому випадку не може бути визнано таким, що заслуговує на схвалення. Тут панує ввічливість, розум і навіть знання»[6].

У Римі він веде бесіди на різні теми з папою Бенедиктом XII. У вигляді особливого милості папа дозволив йому та членам його сім'ї не дотримуватися постів протягом усього життя; Монтеск'є подякував, і аудієнція скінчилася. Раптом на інший день йому доставили папську буллу про звільнення від посад і запаморочливий рахунок. Монтеск'є повернув messenger буллу і рахунок, додавши «Папа людина чесний, мені досить його слова»[1].

Далі Монтеск'є проїхав  по Рейну в Голландію, відвідав Люксембург і Ганновер. Усюди він зустрічався  з відомими політичними діячами  та вченими, його охоче брали при  дворах європейських держав як людини, вже відомого своїми працями і  як члена Паризької академії. Він  оглядав пам'ятки, вивчав звичаї, закони кожної країни і щодня записував  на папір свої враження та думки. Монтеск'є виніс зі своїх подорожей глибоке знання внутрішньої і зовнішньої політики відвіданих їм країн. Він умів помічати характерні риси кожній місцевості, інтереси населення, їх звички і звичаї [6].

В Англії Монтеск'є дозріла його знаменита теорія розподілу влади.

У квітні 1731 року Монтеск'є  повернувся у Францію. Жив у Парижі, то в своєму замку, розробляючи свою політико-правове навчання. У селі Монтеск'є писав свої твори, а в Парижі обробляв і обдумував їх. Монтеск'є відточував свою думку, проводячи час у бесідах з вченими людьми у великосвітських салонах[1].

Вчення Монтеск'є належить ідеології Освіти. Не тільки в «Перських  листах», але і в інших великих  роботах мислителя: «Міркування  про причини величі і падіння римлян» (1734 р.), «Про дух законів» (1748 р.), «Захист «Про дух законів» (1750 р.) відбилися всі основні риси просвіти[1].

Теологічна і абсолютистская концепції держави і права критикуються Монтеск'є в його основній праці «Про дух законів». Він показує ідейно-теоретичну неспроможність як теологічних, так і тісно зніми пов'язаних патріархальних теорії держави і права, до яких вдавалися адепти абсолютистського ладу. «Ґрунтуючись на тому, що батьківська влада встановлена самою природою, –писав Монтеск'є, маючи на увазі погляди Боссюе, – деякі вважають, що правління одного – найприродніше з усіх. Але приклад батьківської влади нічого не доводить, бо якщо влада батька і представляє деякий відповідність з правлінням одного, то влада братів по смерті батька або по смерті братів влада двоюрідних братів відповідає правлінню кількох осіб»[2,167].

Після виходу даної книги, вона піддалася критиці, і потрапила в «Індекс заборонених книг».

Монтеск'є засуджували  і за деїзм, пантеїзм, і за затвердження природного релігії і т. п. Він був змушений взятися за перо і написати роботу в захист «Про дух законів». Тут Монтеск'є, відбиваючись від звинувачень ідеологів абсолютизму, стверджує, що мета роботи «Про дух законів» – критика системи Гоббса. Необхідно відзначити, що аналогія буржуазної абсолютистською доктрини Т. Гоббса з феодалізмом при обґрунтуванні сильного централізованої держави здавалася Монтеск’є очевидною. В силу сказаного критика в трактаті захист «Про дух законів» політико-правової концепції Т. Гоббса з обґрунтуванням її держави –Левіафана – була разом з тим і спрямована проти феодального деспотизму[1].

В останні роки життя Монтеск'є  почав писати історію Теодориха  Остготського, обробляти для друку  замітки про подорож по Європі. Трактат «Про дух законів» завойовував  йому все більше шанувальників. Поети присвячували Монтеск'є свої вірші, вийшло декілька книг, які коментують його трактат. В замок приходили натовпу паломників, які жадали поговорити з Монтеск'є або хоча б побачити його[1].

У 1754 році Монтеск'є виїхав у Париж. Причиною тому був арешт професора Ла-Бомеля, який одним з перших відкрито виступив з гарячою захистом «Про дух законів». Ла-Бомель на вимогу французького уряду був арештований в Пруссії, виданий Франції і ув'язнений у Бастилію як людина політично неблагонадійний. Отримавши про це звістка, Монтеск'є визнав своєї моральної обов'язком виручити Ла-Бомеля з біди. Він став енергійно клопотати за нещасного професора і домігся за допомогою своїх впливових друзів його звільнення[1].

У Парижі Монтеск'є застудився і захворів на запалення легенів. 10 лютого 1755 р. він помер. Його похорони – у церкві святої Женевьєви – не відрізнялися особливою урочистістю. Згодом могила Монтеск'є була загублена[6].

 

 

 

 

ВИСНОВКИДО РОЗДIЛУ 1

Діяльність Ш.Л. Монтеск'є  проходила в XVIII столітті в Європі в період великих географічних відкриттів, в епоху виникнення мануфактур і розвитку науки пізнання навколишнього середовища і пізнання самого себе і суспільства.

Ш.Л. Монтеск'є зайняв гідне місце серед філософів і правознавців XVIII століття. У своїх творах Монтеск'є досліджував причини виникнення того або іншого державного ладу, аналізував відмінність форми держав, прийшов у своїх дослідженнях до висновку, що законодавство в державі залежить від форми правління, а принципи правління від його природи. Засобом забезпечення законності вважав принципи «Поділу влади».