Життя і творчість Ш.Л. Монтеск'є - просвітителя, правознавця, філософа (1689-1755гг.) XVIII століття

Основні твори Ш.Л. Монтеск'є:

– «Перські листи» (1721 рік) у ньому Монтеск'є піддав критиці абсолютистскую монархію у Франції, він бачив порятунок в обмеженості влади короля, у створенні у Франції конституційної монархії;

– «Про дух законів» (1748 рік), це твір Монтеск'є писав 20 років, у ньому систематизовано всі його філософські, соціологічні та історичні погляди.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2 Політико-правове навчання Ш.Л. Монтеск'є у творі "Про дух законів"

 

2.1. Введення в  твір "Про дух законів", визначення, що дозволяють зрозуміти ідеї, закладені в цій книзі

 

Як ми вже зазначили  в попередньому розділі, Ш.Л. Монтеск’є просвітителем і філософом, що присвятили себе вивченню та систематизації соціальних явищ, властивих суспільно-економічної формації Європи XVII-XVIII століть. З властивим йому педантизмом Монтеск'є ввів цілу систему визначень, що дозволяють описати процеси, що відбуваються в суспільстві, форми суспільної організації і що випливають з цього форми правління зі всієї відповідної атрибутикою юридичної і морального властивості.

Як заявляє автор у  передмові до свого твору «Про дух законів» «...що під словом республіканська чеснота я про любов до батьківщини, тобто любов до рівності» [2,161].

Монтеск'є вводить відмінності  між моральним якістю, як християнська чеснота і політичними поняттями. Тобто Монтеск'є ввів поняття «республіканська чеснота» як політичну силу, властиву тільки республіканської форми організації товариства – формі правління, при якій вища державна влада належить виборному урядового органу, а голова держави також обирається населенням або спеціальної виборчої ко егією. При цьому необхідно зазначити, що форма правління не залежить від класового типу держави.

Таке поняття введене  Монтеск'є, є «честь», властива монархічної формі правління державою (як відзначає Монтеск'є: «...честь є рушійною пружиною монархії») [2, 161].

Для більш повного розуміння ми наводимо повний вислів Монтеск'є з цього приводу: « На цій підставі я і назвав любов до батьківщини і до рівності політичної чеснотою: нові ідеї до яких я прийшов, зобов'язували мене дошукати для них і нові назви або вживати старі слова в новому сенсі».[2,161].

На підтвердження цих  слів можна звернутися до реалій нашого часу, більшість держав республіканської форми правління мають основний закон держави – конституцію в яких закладено поняття «республіканська чеснота» саме в трактуванні Монтеск'є, а поняття «Любов до Вітчизни» є основою всіх писаних і неписаних законів суспільства, є стрижнем будь-якої держави.

У розумінні Монтеск'є  не можна відносити «політичну силу»  тільки до республіканської форми правління. У республіці існують і честь «(якщо відволіктися від XVIII століття і звернутися до нашого часу, то на прикладі України ми бачимо, що наші політики явно страждають відсутністю цiєї якості, нашим політикам властиві інші якості: лицемірство, казнокрадство, корупція), хоча рушій республіканського правління є « політична чеснота» (якої ми не бачимо у наших політиків). Так само і для монархії притаманна політична чеснота, хоча рухомим початком монархії є честь (Якщо Монтеск'є прав, то в Україні пора вводити монархію).

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Вчення Монтеск'є  про закони

 

Кажучи про вчення Монтеск'є  про закони необхідно сказати  про їх суть в сучасних поняттях. Закон це сутність, він висловлює загальні зв'язку, властиві всім явищам даного роду або класу. У законі отраженно необхідні істотні і стійкі математично повторювані відносини між явищами в природі або суспільстві. За існуючими класифікаціях, закони бувають приватні, які несуть в собі честь специфічні функції, закони загальні для великих груп явищ і закони загальні або універсальні, наприклад закони діалектики. Між загальними і приватними законами існує взаємозв'язок, загальні закони діють через приватні, а приватні закони являють собою прояв загальних. Закони в суспільстві це основне джерело права.

Пізнання законів становить завдання науки, виступає основою перетворення в тому числі і суспільства. Внесок Монтеск'є у пізнання законів значний. Не випадково його основний твір має назву «Про дух законів», в ньому систематизовані закони, властиві різним формам правління в історичному аспекті. Як людство прийшло до правового оформлення своїх стосунків у суспільстві у вигляді законів з Монтеск'є таке.

Природні закони, властиві людині:

1) Світ є першим природним законом людини;

2) Прагнення добувати  їжу, це другий природний закон  людини;

3) Прохання, звернена однією  людиною до іншого, складають  третій природний закон людини;

4) Бажання жити в суспільстві  є четвертим природним законом  людини [2,166].

Крім природних законів, викладених вище, люди, які є громадянами однієї держави, має закони, що визначають відносини всіх громадян між собою, це право цивільне [2,167].

Як відзначає Монтеск'є: люди мають закони, що визначають відносини  між державами, це міжнародне право, воно відноситься до всіх народів  і регулює їх відносини під час світу і в період воєн. Міжнародне право відноситься до всіх товариств і є комплексом загальних законів.

Ще один різновид законів, що класифікується як загальні закони, є закони, складові політичне право притаманне кожній державі.

Монтеск'є говорить: «  Суспільство не може існувати без  уряду,» [2,167]. І далі «Необхідно, щоб закони відповідали природі і принципам встановленого або встановлюваного уряду, чи мають вони метою пристрій його, що становить завдання політичних законів, або тільки підтримування його існування, – що становить завдання цивільних законів» [2,168].

Крім цього закони прив'язані і до інших обставин, таких як природно кліматичні, територіальним і географічних особливостей держави і цілого ряду інших об'єктивних факторів у тому числі і історичних. Монтеск'є говорить: « Це саме я припускаю зробити в цій книзі. У ній будуть досліджені всі ці відносини; сукупність їх утворює те, що називається Духом законів». [2,168].

 

 

 

 

 

 

2.3. Форми правління  і закони випливає з їх природи  по Монтеск'є

 

У своєму творі Монтеск'є  розглядає три види управління державою і закони, що відповідають кожному з них. Він визначив їх як республіканське, монархічна і деспотичне управління державою. Визначивши характерні особливості кожної з цих форм Монтеск'є ввів таке поняття–Природа правління.

Під цим терміном розуміється форма організації влади, так в державі з республіканської форми правління верховна влада формується або усіма громадянами держави, або окремими групами (можна припустити, що це або колегія виборців, або групи виборців, сформованi з якими небудь ознаками, наприклад майновий ценз і т.д.). Монархічна організація управління державою, як випливає з грецького слова «monarchos», що означає одноосібний глава держави (цар, король, шах, емір), яка отримує владу, як правило, в порядку спадкування [3,823], управляється однією людиною, але, як визначає Монтеск'є: « ... за допомогою встановлених незмінних законів;»[2,169]. І нарешті деспотичний спосіб правління, при якому, « все рухається волею і свавіллям однієї особи.»[2, 169].

 

На наш погляд деспотія є окремим випадком в Монархічному образі правління і відмінності, встановлені Монтеск'є суто умовні, оскільки функція законотворчості найчастіше в руках монарха, а це вже деспотія.

Але повернемося до республіканської форми правління і які види республіканського правління виділяв  Монтеск'є.

«Якщо в республіці верховна влада належить до всього народу, то це демократія. Якщо верховна влада  перебуває в руках частини  народу, то таке правління називається  аристократією» [2, 169].

Демократичні республіки характеризуються наступними ознаками, закріпленими законодавчо. Як відзначає  Монтеск'є «...для республіки настільки  ж важливо визначити, як, ким і  про що будуть проводиться голосування...»[ 2, 169]. Основні з них – хто обирає і кого обирають в органи вищої влади. Монтеск'є зауважує, що демократія дозволяє більшості громадян бути виборцями, але не має всіх потрібних властивостей для того, що б бути обраними. Він констатує, що громадяни (мається на увазі населення, що має виборчі права) здатні контролювати діяльність інших осіб, але не здатні вести справи самі [2,171].

Цікаво у зв'язку з цим згадати широко відоме гасло про «кухарок», здатних керувати державою. Проведемо паралель з прикладом, наведеним Монтеск'є [2,171] про плебеях в Римі завоювали де-юре (лат. de jure) відправлення державних посад, але де факто (лат. de facto) в історії Римської держави такого прикладу не було. Вирішальну роль у таких випадках грав принцип станового, кастовості. Вище ми згадували про відомому гаслі про «кухарок» в управлінні державою і можемо підтвердити істинність висновків Монтеск'є і в недавньому Радянському минулому. Якщо "куховарки" за рознарядкою і були присутні у виборних органах вищої державної влади, то тільки в ролі «весільних генералів» і брали участь тільки в голосуванні за принципом «Одноголосно».

Монтеск'є користується терміном «клас», але кілька з іншим змістом, не вписується в нині прийняті поняття, це клас, клас селян, клас капіталістів, тобто в це поняття має бути відображено характер виробничих відносин в більшій мірі, ніж ми бачимо у творі. Але класовість товариства було основоположним в організації управління, відбитому в законах тієї чи іншої держави. Монтеск'є призводить цілий ряд прикладів штучної освіти системи класів в Стародавньому Римі, Греції та законодавчого наділення населення правами в залежності від класу до якого віднесено те, чи інша особа. Цей закон на думку Монтеск’є основним законом республіки. Як підтвердження ми бачимо, що основний закон України– конституція містить таку норму, як право обирати і бути обраним.

Так само Монтеск'є розглядає  способи волевиявлення громадян республіки, законодавчо закріпленних, в яких ми бачимо прообрази нинішніх законов про вибори, діють в кожній демократичній республіці. Цікаво думку Монтеск'є щодо порядку проведення голосування–відкритим або таємним.

«Коли голос подає народ, то голосування, безсумнівно, повинно  бути відкритим, і в цьому слід бачити один з основних законів демократії» [2,172].

І тут же: «Коли ж голоси подаються в аристократії знаттю або в демократії сенатом і  коли тому вся справа зводиться лише до попередження підступів честолюбства, то в цих випадках знаходить застосування найсуворіший таємниця голосування»[2,173]

А у нас на Україні все  так навпаки, цікаво, а з наших  парламентаріїв і законотворців хто не будь знайомий з працями Монтеск'є?

Невже нас чекає доля римської республіки, падіння якої, за словами  Цицерона пов'язано з встановленням  таємного голосування. І тут хочеться навести повністю останній абзац  Глави II Книги другої "Про дух законів" : «До основних законів демократії належить і той, у силу якого влада видавати закони повинна належати тільки народу. Однак є тисячі випадків, коли бувають необхідні постанови сенату; часто корисно навіть випробувати закон, перш ніж встановити його остаточно. Конституції Риму і Афін відрізнялися в цьому відношенні великий мудрістю. Визначення сенату мали там силу закону в продовженні року і зверталися в постійна закон тільки з волі народу»[2,173]

Які можуть бути до цього  коментарі, вікова мудрість тільки чекає  послідовників серед вдячних нащадків.

Цікаві дослідження Монтеск'є тих республік, у яких влада перебуває в руках честі народу, аристократії. Така влада вписується у формулу: сенат-аристократія, знати – демократія, народ –ніщо. Монтеск'є зазначає, що такий стан речей може мати негативні наслідки: «Через мірна влада, раптово надана в республіці громадянину, утворює монархію і навіть більше ніж монархію. У монархії закони охороняють державне пристрій або пристосовуються до нього, так що тут принцип правління стримує государя; в республіці ж громадянин, який заволодів надмірною владою, має набагато більше можливостей зловживати нею, так як тут він не зустрічає ніякої протидії з боку законів, які не передбачають цієї обставини»[2,174]

При цьому Монтеск'є допускає, що можуть мати місце обставини, виправдують надзвичайну владу наприклад в Римі диктатура, зросла з аристократії і тривала короткий час. «...тому, що народом рухають не обдумані наміри, а спалаху пристрасті; вона повинна була діяти гласно і урочисто, тому що мала на увазі залякати народ, а не карати його; диктатор призначався тільки для одної певної справи, користувався своєю необмеженою владою, тому що призначення диктатора завжди викликали яких-небудь непередбачинною ситуацією» [2,174]. І знову напрошується паралелі з різних періодів історії людства, що підтверджують висновки Монтеск'є. Починаючи аналізувати сучасність використовуючи метод Монтеск'є стаєш в безвихідь при віднесення тієї чи іншої республіки до демократії або аристократії. Пряма аналогія з давнім Римом, де плебеї домігшись законодавчо прав бути обраними, фактично цим правом не могли скористатися і демократія була фактичної аристократією. Які ж сучасні демократичні республіки можна віднести за Монтеск'є до аристократіям? Сучасна Україна на наш погляд одна з таких демократій - аристократій.

 

 

2.4. Принципи правління,  відповідні форм правління і  залежність законодавства від форми правління з Монтеск'є

 

Повернемося до розгляду природи  правління і визначимося з  принципом кожного виду правління  з Монтеск'є.

Що є природа правління, це те, як здійснюється правління. Наприклад: при республіканському правлінні  влада здійснює весь народ або  його частину; при монархії, як випливає з назви, керує одна людина [2,169]

У чому ж полягають принципи правління та їх зв'язок з природою правління з Монтеск'є: « ... природа  його (правління) є те, що робить його таким, яке воно є; а принцип (правління) –це те, що змушує його діяти.»[2,178] Як він далі пояснює «Перше є його особливий лад, а другий – людські пристрасті, які рухають їм.»[2,178]