Аналіз собівартості продукції (робіт, послуг)

Розглянемо детальніше вплив кожного  фактора на динаміку собівартості. Для цього розглянемо табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Внесок кожного виду витрат в  динаміку собівартості продукції.

 Найменування показника | План,

тис. грн. | Фактично, тис. грн. | абс. відхилення | темпи росту,

%     

Матеріальні затрати | 1239,0 | 729,6 | -509,4 | -41%

Витрати на оплату праці | 270,4 | 282,4 | 12,0 | 4%

Відрахування на соціальні заходи | 100,4 | 104,5 | 4,1 | 4%

Амортизація | 54,2 | 44,7 | -9,5 | -18%

Інші операційні витрати | 36,0 | 8,3 | -27,7 | -77%

Разом | 1700,0 | 1169,5 | -530,5 | -31%

Як бачимо, в абсолютному вираженні  у зменшенні собівартості левову частку займають матеріальні витрати. Проте зменшення їх відбулося не за рахунок запровадження матеріалоекономних технологій, а за рахунок падіння цін на комплектуючі, яке відбулося через моральне старіння тих комплектуючих, що використовує для зборки своєї продукції підприємство. Але надалі це буде виливатися в відставання від конкурентів по якості пропонованої продукції. Тому таке явище можна характеризувати як негативне і позитивне водночас. В даний момент підприємство отримало більший прибуток- це, з однієї сторони - позитив, але в майбутньому споживач швидко розбереться в відмінностях між продукцією ПП “Пекур” (якщо воно і надалі буде використовувати для зборки застарілі і неякісні деталі) і більш сучасною продукцією конкурентів. Це може вилитися в значні труднощі з реалізацією продукції в майбутньому.

Тобто зниження собівартості продукції за рахунок зниження витрат на її виробництво не є автоматично позитивним явищем. Адже проблема з витратами полягає в тому, що їх не можна без кінця знижувати, треба підтримувати оптимальний рівень. Адже автоматичне зниження їх сьогодні може обернутися значними збитками в майбутньому.

Проаналізуємо детальніше ситуацію з  витратами по категорії “інші  витрати”.

Для аналізу характеру змін у  сумі цих витрат   у табл. 2.5 наводить-ся розшифровка складу цих  витрат за звітний рік (тис. грн.).

Таблиця 2.5

Склад категорії “Інші операційні витрати” ПП “Пекур” за 2002 рік.

Вид витрат | За планом | Фактично | в % до плану

На відрядження | 1,8 | 1,9 | 106%

Проценти за кредити | 8 | 2 | 25%

Оплата послуг сторонніх організацій | 16 | 0,4 | 3%

Місцеві податки | 0,8 | 0,8 | 100%

Інші витрати | 9,4 | 3,2 | 34%

Разом | 36 | 8,3 | 23%

Аналіз наведених видів витрат показує, що за всіма з них (за винятком витрат на відрядження та податків) фактично витрачено коштів набагато менше, ніж планувалося. При де-тальнішому вивченні причин такого явища встановлено:

а) підприємство не мало змоги одержувати банківські кредити у розмірах, які  були потрібні для організації без-перебійних розрахунків з партнерами та на інші цілі: ко-мерційний банк у багатьох випадках відмовлявся від укла-дення кредитних угод, зважаючи на зниження показників ліквідності і платоспроможності підприємства;

б) через нестачу коштів підприємство було змушене при-пинити витрати  на фінансування господарських договорів  з рядом науково-дослідних установ, зокрема відмовитися від по-слуг веб-студії по створенню сайту підприємства в мережі Internet, центру маркетингових досліджень, та інших організацій, які професійно допомагають успішній діяльності підприємства на товарному ринку;

Зрозуміло, що така економія витрат не може кваліфіку-ватися у фінансовому аналізі як позитивне явище.

2.4 Аналіз собівартості за калькуляційними  статтями витрат

Важливим аспектом оцінки результатів  роботи підпри-ємства, спрямованої  на мінімізацію витрат на виробниц-тво  і реалізацію продукції, є аналіз собівартості виробле-ної продукції за калькуляційними статтями витрат. Саме такий аналіз дає змогу визначити конкретні напрямки по-дальшого пошуку резервів зниження собівартості про-дукції.

Державна бухгалтерська і статистична  звітність не пе-редбачає групування собівартості продукції за статтями витрат, структуру такого групування. На практиці кожне підприємство самостійно встановлює структуру калькуляційних статей собівартості продукції.

У таблиці 2.6   відображено калькуляційні  статті собівартості продукції ПП “Пекур”.

 

 

Таблиця 2.6

Основні статті калькуляції собівартості продукції ПП “Пекур”.

Стаття витрат | план. Соб.

План. обсягу | факт.за

план.соб. | факт. за факт.

собів. | економія,

тис.грн | %

Сировина і матеріали | 79,6 | 78,8 | 79,4 | 0,6 | 0,03%

Покупні напівфабрикати | 1212 | 1235,4 | 725,4 | -510 | -29,35%

Заробітна плата | 215 | 224 | 223,7 | -0,3 | -0,02%

Витрати на експлуатацію обладнання | 34 | 37 | 36 | -1 | -0,06%

Втрати від браку | 12 | 14 | 18 | 4 | 0,23%

Загальновиробничі витрати | 85 | 90 | 37,57 | -52,43 | -3,02%

Позавиробничі (комерційні) витрати | 62,4 | 58,2 | 49,4 | -8,8 | -0,51%

Собівартість товарної продукції | 1700 | 1737,4 | 1169,47 | -567,93 | -32,69%

Дані табл. 2.6 свідчать про те, що підприємству не вда-лося втримати витрати на виробництво продукції на запла-нованому рівні (економія витрат становила становили 567,93 тис. грн., або 32,6% планових витрат) головним чином через перехід на більш дешеві комплектуючі (і менш якісні) та зниження загальновиробничих витрат.

З метою пошуку резервів економії витрат на виробництво поглибленому аналізові треба піддавати саме ті статті собі-вартості, з яких допущені перевитрати. Але, як уже говорилося вище, якщо за тією чи іншою статтею  витрат визначилася економія проти за-планованих, це далеко не завжди свідчить про відсутність резервів подальшої економії відповідних витрат.

Зміна матеріалоємності окремих ви-робів  потребує ретельного аналізу планових і звітних каль-куляцій собівартості продукції, які включають розшифрування прямих матеріальних витрат на виробництво кож-ного виробу. В даному випадку ситуація пояснюється переходом на більш дешеві комплектуючи китайського виробництва, що означатиме неминуче здешевіння продукції підприємства в майбутньому.

2.5 Факторний аналіз витрат на одну гривню товарної продукції

Детальний розгляд складу і структури  собівартості про-дукції підприємства та   визначення стану витрат за кожною із статей прямих і комплексних  витрат допомагає краще осмислити  результати аналізу витрат на одну гривню товар-ної продукції. Такий аналіз доцільно проводити як відносно параметрів, закладених у бізнес-плані підприємства, так і за динамікою. Нижче наводиться методика проведення фак-торного аналізу показників витрат на одну гривню товарної продукції порівняно з показниками, закладеними у бізнес-плані (динамічний аналіз відносно фактично досягнутих параметрів за базовий рік виконується аналогічно).

Розглядаються такі фактори, які визначають рівень ви-трат на одну гривню товарної продукції:

а) зміна (зменшення або збільшення) собівартості про-дукції за окремими статтями витрат;

б) відхилення від прийнятих у  плані цін на покупні

матеріальні ресурси;

в) відхилення від врахованих відпускних цін на готову

продукцію підприємства;

г) зміна асортиментної структури виготовленої продукції. Методика виявлення цих факторів ілюструється плано-вими і звітними даними заводу металовиробів.

1. Показники, затверджені у бізнес-плані:—

повна собівартість виготовленої товарної продукції

1700 тис. грн.;—

обсяг товарної продукції в оптових цінах 2100 тис.

грн.;

витрати на одну гривню товарної продукції, станов-лять 81 коп.

1700 : 2100 = 0,81.

2. Показники, які характеризують  фактичну собівар-тість продукції:

повна собівартість фактично виготовленої товарної продукції

1169,47 тис. грн.;—

вартість виробленої продукції  в оптових цінах без ПДВ  і акцизного збору 1928,74 тис. грн.;

витрати на одну гривню товарної продукції, станов-лять 61 коп.

1169,47 : 1928,74 = 0,61.

3. Допоміжні та умовні показники,  які використовують-ся в аналітичних цілях (тис. грн.):

фактичний обсяг виготовленої товарної продукції в оптових цінах, передбачених у бізнес-плані (продукція подешевшала  на 15%):—

вплив на собівартість фактично виготовленої про-дукції зміни передбачених у  бізнес-плані цін і тарифів на матеріальні ресурси, включаючи енергоносії, вантажні перевезення (+ подорожчання, - здешевлення ) –509,4 тис. грн.

повна планова собівартість фактично виготовленої товарної продукції (виходячи з цін і тарифів на матеріальні ресурси, передбачених бізнес-планом): 1737,4 тис. грн.

планова собівартість фактично виготовленої товарної продукції за фактичних  цін на матеріальні ресурси:

1737,4 – 509,4 = 1228 тис.   грн.

Наведені показники дають змогу  визначити такі пара-метри витрат на одну гривню товарної продукції:

а) за бізнес-планом 81 коп.;

б) витрати на фактичний обсяг  і асортимент виготовле-ної продукції  виходячи з планової собівартості (включаю-чи планові ціни і тарифи на матеріальні  ресурси) і плано-вих оптових цін  на продукцію підприємства становлять 76,5 коп. (1737,4 : 2269,11 = 0,765);

в) витрати на фактичний обсяг  і асортимент виготовле-ної продукції, виходячи з планової собівартості (але  за фак-тичних цін і тарифів на матеріальні ресурси, що діяли у  звітному періоді) і планових оптових цін на продукцію підприємства становлять 54 коп. (1228 : 2269,11= 0,54);

г) витрати на фактичний обсяг  і асортимент виготовле-ної продукції  за фактичних цін і тарифів  на матеріальні ресурси, фактичних  оптових цін на неї, виходячи з  планової собівартості продукції становлять 64 коп. (1228 : 1928,74= 0,64);

д) фактичні витрати на одну гривню товарної продукції становлять 61 коп. (1169,4,47 : 1928,74 = 0,61).

Перелічені п'ять показників витрат на одну гривню то-варної продукції  вишикувані за правилами методу лан-цюгових підстановок (кожний наступний показник відріз-няється від попереднього лише одним елементом), що дає підставу визначити вплив факторів на цей показник. Зокре-ма, на рівень показника вплинули:

а) структурні зрушення в асортименті виготовленої про-дукції за звітний рік:

76,5 - 81 = -4,5 коп.;

б) зміни (здешевлення) цін на матеріальні  ресурси та тарифи на транспортні  послуги проти закладених у бізнес-плані:

54 - 76,5 = -22,5 коп.;

в) зміна (здешевлення) оптових цін  на продукцію під-приємства проти цін, закладених у бізнес-плані:

64 - 54 = +10 коп.;

г) відхилення (зменшення) собівартості окремих виробів проти планових: 61 - 64 = -3 коп.;

Баланс факторів:

-4,5+(-22,5)+10+(-3) = -20 коп..

Отже, основною причинами зниження витрат на одну гривню продукції підприємства у звітному році було перехід на дешеві комплектуючі. Здешевлення продукції підприємства являється фактором, що сприяв росту витрат на 1 грн. продукції,   проте на фоні значного скорочення витрат на комплектуючі цей ефект себе не проявляє.

 

 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

Вирішальною умовою зниження собівартості служить безперечно технічний прогрес  і правильна організація виробництва. Упровадження нової техніки, комплексна механізація й автоматизація  виробничих процесів, удосконалювання технології, упровадження прогресивних видів матеріалів дозволяють значно знизити собівартість продукції.

Серйозним резервом зниження собівартості продукції є розширення спеціалізації  і кооперування. На спеціалізованих  підприємствах з масово-потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижче, ніж на підприємствах, що виробляють цю же продукцію в невеликих кількостях. Розвиток спеціалізації вимагає встановлення і найбільш раціональних кооперованих зв'язків між підприємствами.

Зниження собівартості продукції  забезпечується насамперед за рахунок  підвищення продуктивності праці. З  ростом продуктивності праці скорочуються витрати праці в розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшується  і питома вага заробітної плати в  структурі собівартості.

Успіх боротьби за зниження собівартості вирішує насамперед ріст продуктивності праці робітників, що забезпечує у  визначених умовах економію на заробітній платі. Розглянемо, у яких умовах при  росту продуктивності праці на підприємствах знижуються витрати на заробітну плату робітників. Збільшення вироблення продукції на одного робітника може бути досягнуте за рахунок здійснення організаційно-технічних заходів, завдяки чому змінюються, як правило, норми виробітку і відповідно їм розцінки за виконувані роботи. Збільшення виробітку може відбутися і за рахунок перевиконання встановлених норм виробітку без проведення організаційно-технічних заходів. Норми виробітку і розцінки в цих умовах, як правило, не змінюються.

У першому випадку, коли змінюються норми виробітку і розцінки, підприємство одержує економію на заробітній платі робітників. Визначається це тим, що в зв'язку зі зниженням розцінок частка заробітної плати в собівартості одиниці продукції зменшується. Однак це не приводить до зниження середньої заробітної плати робітників, тому що організаційно-технічні заходи, що приводяться, дають можливість робітником з тими ж витратами праці виробити більше продукції. Таким чином, проведення організаційно-технічних   заходів з відповідним переглядом норм виробітку дозволяє знижувати собівартість продукції за рахунок зменшення частки заробітної плати в одиниці продукції одночасно з ростом середньої заробітної плати робітників.

В другому випадку, коли встановлені  норми виробітку і розцінки не змінюються, величина витрат на заробітну плату робітників у собівартості одиниці продукції не зменшується. Але з ростом продуктивності праці збільшується обсяг виробництва, що приводить до економії по інших статтях витрат, зокрема скорочуються витрати по обслуговуванню виробництва і керуванню. Відбувається це тому, що в цехових витратах значна частина витрат (а в загальнозаводських майже цілком) - умовно-постійні витрати (амортизація устаткування, зміст будинків, зміст цехового і загальнозаводського апарата й інші витрати), що не залежать від ступеня виконання плану виробництва. Це значить, що їхня загальна сума чи не змінюється майже не змінюється в залежності від виконання плану виробництва. Звідси випливає, що, чим більше випуск продукції, тим менше частка цехових і загальнозаводських витрат у її собівартості.

З ростом обсягу випуску продукції  прибуток підприємства збільшується не тільки за рахунок зниження собівартості, але і внаслідок збільшення кількості  вироблюваної продукції. Таким чином, чим більше обсяг виробництва, тим більша за інших рівних умов сума одержуваного підприємством прибутку.