Аудит виробничих запасів та реалізація результатів аудиторської перевірки

     У тимчасових нормах аудиту в Україні  розкриті наступні види виснов-ків: безумовно позитивний, умовно-позитивний (із застереженнями), негатив-ний. Якщо аудитор володіє достатніми доказами, які свідчать про вагомі по-милки у системі обліку та звітності, що суттєво впливають на зміст статей ба-лансу та інших форм звітності, то в цьому випадку він складає негативний висновок або відмовляється від складання висновку.

     Після складання висновку аудитор оформляє і підписує разом із замов-ником акт виконання робіт, що є завершальним етапом процесу аудиту.

     Аудит – незалежна перевірка балансів і фінансової звітності суб’єктів господарювання з метою отримання висновків. Висновки аудитора є виваже-ним і обґрунтованим доказом під час розв’язання майнових конфліктів у ар-бітражному і народному судах між власником та його контрагентами. Аудит дає можливість суб’єктам підприємницької діяльності прогнозувати підви-щення ефективності і розширення сфер впливу підприємницьких структур, розвиток маркетингу і комерційної діяльності як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках, допомагає уникнути банкрутства. Аудиторське під-твердження про стійкий фінансовий стан підприємства обґгрунтовує потребу в кредитах і надає право на випуск акцій.

     Виділяючи заключну стадію у контрольно-аудиторському  процесі, як окрему, необхідно сказати, що ця стадія майже збігається зі змістом  стадії реалізації результатів контролю; але в них є деякі відмінності. А саме, під час цього етапу обговорюється якась додаткова документація, для того, щоб більш детально і змістовно розглянути питання по, яким у аудиторів виникли проблеми. Розглянувши цю інформацію аудитори відсилають її замовнику для того, щоб не було претензій до написаного негативного висновку. А закінчується ця стадія передачею аудиторського висновку замовнику.

     Отже, контрольно-аудиторський процес є системним впливом на суб’єкт підприємницької діяльності з метою її оптимізації та нормативно-правового регулювання в умовах ринкових відносин. 

3. Задача.

     Виробниче підприємство <<Альянс>> та аудиторська фірма <<Аналітик>> уклали договір на аудиторську перевірку  організації та стану  обліку оcновних засобів.

     Завдання:

1. Скласти загальний план проведення аудиту згідно договору.
2. Навести перелік та зміст аудиторських процедур, які застосовуються в процесі виконання договору.

     Після укладання договору на аудит і  вивчення необхідної допоміжної інформації про виробниче підприємство <<Альянс>> аудиторська фірма <<Аналітик>> складає загальний план проведення аудиту згідно договору та програму аудиторської перевірки.

     План  відображає перелік робіт на основних етапах аудиту, а програма – конкретні  процедури перевірки об’єктів аудиторського контролю (статті фінансової звітності, рахунків бухгалтерського обліку тощо). Оскільки процес планування аудиту здійснюється впродовж усієї перевірки, то важливим етапом є коригування і внесення змін та доповнень до плану і програми аудиту.

     Загальний план аудиторської перевірки складається із завдань, переліку робіт на основних етапах аудиторської перевірки, очікувані терміни виконання, витрат часу, виконавців.

     Загальний план аудиту включає такі питання:

• умови договору на виконання аудиту;
• зміст аудиторського звіту (висновку), строк його подання;
• відповідальність аудитора згідно із Законом України <<Про аудиторську діяльність>>;
• відповідальність замовника (клієнта) за подану фінансову звітність;
• система і форма бухгалтерського фінансового обліку;
• фінансова звітність, використана для аудиту;
• виконавці аудиту;
• тривалість аудиторської перевірки;
• бюджет часу і затрат;
• вплив на аудит Закону України <<Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні>>, нового Плану рахунків та Інструкції щодо його застосування, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових і законодавчих актів;
• визначення найбільш важливих етапів і завдань аудиту;
• ступінь довіри до системи бухгалтерського фінансового обліку і внутрішнього контролю;
• робота внутрішніх аудиторів і масштаби їх залучення;
• сутність і обсяг аудиторських доказів;
• умови, що вимагають особливої уваги (можливість помилки, обману тощо);
• аудиторський ризик;
• залучення експертів.

     Програма  аудиту операцій з  основними засобами включає такий перелік питань і процедур, які необхідно перевірити:

     Основними завданнями і метою  аудиту основних засобів є перевірка: 
– збереження основних засобів;

     – дотримання правил оформлення операцій із надходженням, переміщенням, вибуттям та ліквідацією основних засобів; 
– правильність нарахування і використання амортизаційних відрахувань; 
– законність витрат на поточний та капітальний ремонти; 
– використання завдань чи плану з капітальних вкладень та ведення обліку основних засобів. 
          Методика проведення аудиту основних засобів включає наступні етапи перевірки:

     1. Перевірка руху основних засобів.

     1.1. Перевірка збереження основних засобів – здійснюється шляхом проведення інвентаризації основних засобів. Інвентаризацією встановлюється наявність та технічний стан об’єктів основних засобів.

     1.2. Перевірка правильності відображення в обліку руху основних засобів – первинним документом, що є підставою для введення в експлуатацію основних засобів, є акт приймання-передачі (ф. № ОЗ-1). Акт повинен складатися при введенні кожного окремого інвентарного об’єкта. На кожний об'єкт слід виписувати інвентарну картку, що є регістром аналітичного обліку основних засобів, і дозволяє контролювати їх наявність у місцях зберігання.

     1.3. Вибуття основних засобів відбувається шляхом їх реалізації, безкоштовної передачі у разі їх повного фізичного або морального зносу, остаточного вибуття з ладу або загибелі.

     Перевірка реалізації або безкоштовної передачі основних засобів починається з  ознайомлення з рішенням (дозволом) на вчинення підприємством відповідних  дій. Залежно від підпорядкованості  підприємства цей документ може бути протоколом загальних зборів засновників, дозволу фонду Державного майна України, відповідного підприємства або відомства. Після цього аудитор вивчає акти приймання-передачі, в яких повинен бути вказаний відповідний адресат їх передачі. При перевірці ліквідації у звя’зку із зносом або пошкодженням розглядаються акти на ліквідацію основних засобів. Слід перевірити, чи затверджений відповідний акт керівником підприємства, та чи зроблена відмітка бухгалтерії про фіксацію вибуття інвентарного об’єкта в інвентарній карточці.

     Наступним етапом є перевірка відображення в обліку порядку ліквіда-ції (реалізації) або надходження основних засобів. Залежно від форми Влас-ності підприємства (державна або недержавна) визначається порядок обліку.

     Основною відмінністю є те, що на підприємствах державної форми власності ліквідація та надходження основних засобів відбувається із зміною величини статутного фонду, тоді як на недержавних підприємствах розмір повинен залишатися незмінним.

     1.4. На останньому етапі аудиту руху основних засобів перевіряється відповідність первинних документів синтетичним регістрам обліку. Для цього звіряються дані інвентарних карток обліку основних засобів з даними журналу-ордера № 13, Головної книги та фінансової звітності підприємства.

     2. Перевірка нарахування зносу на основні засоби.

     Аудит зносу основних засобів слід поділити на три періоди: нарахування амортизації (зносу) до 01.07.97; нарахування амортизації (зносу) після 01.07.97 до 01.07.2000; нарахування амортизації (зносу) після 10.07.2000 р.

     2.1. На першому етапі необхідно встановити правильність застосування норм зносу. До 01.07.97 р. норми амортизаційних відрахувань були встановлені у процентах до балансової вартості основних засобів залежно від терміну їх експлуатації. Норми були згруповані за відповідними видами основних засобів, кожному виду присвоювався відповідний шифр. Таким чином, перевіряється правильність застосування відповідних норм зносу згідно з Єдиними нормами амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних засобів, затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР № 1027 від 22.10.90 р. Після цього перевіряється нарахування на введені в експлуата-цію основні засоби: підприємство повинно нараховувати знос з 1-го числа мі-сяця, наступного за місяцем їх введення, а за тими, що вибули, нарахування зносу припиняється з 1-го числа місяця, наступного за місяцем їх вибуття.

     2.2. Перевіряючи нарахування амортизації (зносу) після 01.07.97 р. до 01.07.2000 p., аудитор повинен мати на увазі, що амортизації підлягають витрати на:

     -  придбання основних фондів для  власного виробничого використання;

     - самостійне виготовлення основних  фондів для власних виробничих потреб;

     - проведення усіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації та  інших видів поліпшення основних фондів;

     -  придбання, ремонт і амортизація  легкового автотранспорту лише  юридичними особами, які надають  платні послуги щодо перевезення сторон-ніх громадян та послуги з надання легкового автотранспорту в оренду;