Аудиторська оцінка фінансового стану ДП «Народицький спецлісгосп» та його облікової політики

 

Дана таблиця є допоміжною для оцінка рівня економічної безпеки господарської діяльності ДП «Народицький спецлісгосп» за 2011р. в ній ми визначили також чистий прибуток підприємства, який склав 1413 тис.грн.

 

 

 

Таблиця 2.6

Оцінка рівня  економічної безпеки господарської  діяльності ДП «Народицький спецлісгосп»

Показник	Алгоритм розрахунку	Розрахунок	Величина показника
Постійні витрати (ПВп)	АВ+ВЗ	2484+9168	11652
Змінні витрати (ЗВп)	ВВп-ПВд	43245-11652	31593
Валовий прибуток (ВПп)	ПВп+ЧПп	11652+1413	13065
Валова прибутковість чистого  доходу (ПВчд)	ВПп : ЧДп	13065/44658	0,29
Витратомісткість чистого доходу за змінними витратами (ВМчд)	ЗВп  / ЧДп	31593/44658	0,71
Чистий дохід, який забезпечує  беззбиткову  діяльність (ЧДб)	ПВп  / ПВчд	11652/0,29	40179,31
Змінні витрати, які забезпечують беззбиткову діяльність (ЗВб)	ЧДб* ВМчд	40179,31*0,71	28527,31
Рівень (коефіцієнт) економічної безпеки  діяльності підприємства (Кб)	ЧДп—ЧДб / ЧДп	44658-40179,31/44658	0,1

 

З даних таблицівидно, що Рівень (коефіцієнт) економічної безпеки діяльності підприємства дорівнює 0,1 і це означає, що рівень економічної безпеки є мінімальний і підприємство знаходиться в економічній безпеці і в змозі її підтримувати у найближчому періоді.

 

 

Розділ 3. Методика і організація  аудиту готової продукції

3.1. Джерела інформації  для проведення аудиту готової продукції

Основні джерела  інформації:

1. Документи  на право здійснення підприємницької  діяльності: документи про реєстрацію  підприємства, установчі документи,  ліцензії, свідоцтва на сертифікацію  продукцію, господарські угоди  з покупцями і замовниками,  свідоцтво платника ПДВ. 

2. Первинні  бухгалтерські документи: акти  приймання готової продукції на склад, накладні, товаро - транспортні накладні, рахунки - фактури, довіреності, акти здачі - прийому виконаних робіт, квитанції на надання послуг, накладні на внутрішні переміщення, податкова накладна, акти інвентаризації, акти на брак.

         3. Облікові реєстри аналітичного і синтетичного обліку: картки складського обліку готової продукції, накопичувальні відомості випуску готової продукції, оборотні відомості з номенклатури готової продукції відомість № 16, відомості результатів інвентаризації, облікові реєстри по рахунках: 701 - "Доход від реалізації готової продукції", 703 - "Доход від реалізації робіт, послуг", 26 "Готова продукція" (за видами), Книга обліку продажу.

Джерелами інформації є: баланс підприємства, звіт про фінансові результати та їх використання, журнали 1, 2, 3, 4, 5, 5а, 6 (у разі використання журнальної форми бухгалтерських записів), первинні документи з відпуску готової  продукції зі складу, банківські виписки  про рух коштів на поточному рахунку, касові звіти з прикладеними прибутково-видатковими  документами в оплату рахунків, платіжні доручення на оплату відвантаженої  продукції та ін.

Основними джерелами інформації аудиту готової  продукції та операцій з продажу  товарів є:

- акти здавання-приймання, здавальні накладні, накладні;

- вантажні декларації, рахунки-фактури, митні декларації;

- матеріали інвентаризацій;

- картки складського обліку, сортові оборотні відомості;

- картки кількісно-сумового обліку, матеріальні звіти;

- оборотні відомості (у розрізі матеріально відповідальних осіб і номенклатурних номерів)

- журнали реєстрації доручень;

- відомості аналітичного обліку з покупцями та замовниками;

- журнал-ордер № 5;

- головні книги;

- баланси підприємства та форми звітності.

           Аудитор повинен перевірити, а за необхідності і самостійно здійснити розрахунок фактичної собівартості продукції та реалізованої продукції.

 Особлива  увага приділяється перевірці  правильності відображення у  відомості № 31 даних первинних  документів з відвантаження готової  продукції. Перевіряється, чи  всі суми включені у відомість.  Якщо має місце невідповідність,  аудитор установлює її причини.  Правильність записів у рахунках  постачальників перевіряється за  накладними та за платіжними  документами на відпуск продукції  (товарів, робіт та послуг). Під  час перевірки рахунків з’ясовується, чи має місце завищення або  заниження цін або сум торговельних  націнок на продукцію.

 Перевіряючи  розрахунки за готову продукцію  за бартерними операціями, аудитор  виявляє, чи вся сума включена  в обсяг реалізації, чи правильно  нараховано ПДВ, а також в  яких цінах здійснено бартерний  обмін. Після цього аудитор  аналізує правильність визначення  оподатковуваного обороту для  оподатковування ПДВ. Аудитор  аналізує суми безоплатно отриманих  товарів. При цьому необхідно  враховувати, яка їх сума включається  до об’єкта оподаткування на  прибуток. На підприємствах, які  використовують векселі під час  оформлення розрахунків за відвантажену  продукцію, важливо встановити  порядок проведення операцій  за рахунками бухгалтерського  обліку.

 Ретельного  аналізу потребує операція зі  списання готової продукції (товарів), перевіряється правомірність списання  та відображення результатів  на рахунках бухгалтерського  обліку. Перевіряється правомірність  списання нерозподілених постійних  та наднормативних виробничих  витрат на собівартість реалізованої  готової продукції (виконаних  робіт та послуг).

 Аналізується  правильність визначення результатів  від реалізації готової продукції  (робіт та послуг) за кожним  номенклатурним номером, а також  правильність відображення їх  у реєстрах бухгалтерського обліку  та у звітних даних форм  № 1 та № 2 річної та квартальної звітності.

 

3.2. Методи та прийоми аудиту готової продукції

          Метод аудиту  - це сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан досліджуваних об'єктів. Різноманітні прийоми можна об'єднати в три групи: визначення реального стану об'єктів, аналіз, оцінка.

Прийоми першої групи - це огляд, перерахунок, вимірювання, що дозволяють визначати кількісний стан об'єкта; лабораторний аналіз, мета якого - визначення якісного стану об'єкта; запит ; документальна перевірка.

Для порівняння окремих показників звітності використовуються аналітичні процедури (прийоми другої групи).

На стадії планування аналіз допомагає аудиторові планувати характер, час і обсяг  інших аудиторських процедур; на стадії проведення істотних перевірок - обробляти  значну деталізовану інформацію , на фінальній  стадії - робити загальний огляд  фінансової інформації.

Прийоми третьої групи - це оцінка минулого, теперішнього і майбутнього стану  об'єктів аудиту, логічне завершення процесу зіставлення. Оцінюються стан ресурсів, доцільність і законність господарських операцій, достовірність  економічної інформації, що стосуються подій і, відповідно, не відображені  в бухгалтерському обліку. Методом  облікової оцінки зазвичай визначаються розміри резервів за гарантійними зобов'язаннями, резервів за сумнівними боргами, вартість цінних паперів і т.д.

Крім  зазначених прийомів аудитор може залучати зовнішні по відношенню до перевірки  методичні положення, запозичені з  інших наук:

- математичні теорії (формальні вибірки, регресійний та кластерний аналіз);

- економічні теорії (цінність грошей в часі, теорія оцінки капіталу);

- теорії бухгалтерського обліку та фінансів (теорія відсотків, фінансовий аналіз і прогнозування банкрутств);

- теорії інформації та комунікації (здатність аудитора вступати в контакт з третіми особами, складання висновку );

- інформаційні технології (експертні системи, комп'ютерні системи, технологія баз даних);

- управління (планування та контроль, організаційні теорії та теорії мотивації);

- питання права та оподаткування.

Аудитори  самостійно визначають прийоми та методи своєї роботи. Всі методи аудиту умовно можна розбити на дві групи: методи організації аудиту в цілому і конкретні методи перевірки  операцій, сальдо рахунків і т.п.

         Конкретні методи перевірки операцій, рахунків, документів:

1. Перевірка арифметичних розрахунків клієнта ( перерахунок).

Перерахунок - це перевірка арифметичної точності джерел документів і бухгалтерських записів і виконання незалежних підрахунків, як правило, здійснюється вибірково.

Якщо  економічний суб'єкт веде бухгалтерський облік із застосуванням комп'ютерних  засобів, аудиторська організація  може здійснювати перевірку розрахунків , застосовуючи ЕОМ.

2. Інвентаризація.

Інвентаризація  дозволяє отримати точну інформацію про наявність майна економічного суб'єкта та орієнтовну інформацію про  стан і вартості такого майна. Інвентаризації підлягають майно клієнта і його фінансові зобов'язання.

3. Перевірка дотримання правил обліку окремих господарських операцій.

Цей метод  дозволяє аудиторської організації  здійснити контроль за обліковими роботами, виконуваними бухгалтерією.

4. Підтвердження.

Для отримання  інформації про реальність залишків на рахунках обліку грошових коштів, рахунків розрахунків, рахунків дебіторської і  кредиторської заборгованості аудиторська  організація повинна одержати підтвердження  в письмовій формі від незалежної (третьої) сторони.

Запити  на підтвердження рекомендується готувати у вигляді документа від імені  керівництва економічного суб'єкта на адресу незалежної (третьої) сторони. У них повинно міститися вимога надати необхідну інформацію безпосередньо  аудиторської організації.

При необхідності аудиторська організація може самостійно встановити безпосередній контакт  з незалежної (третьої) стороною, якій було направлено запит на підтвердження.

Якщо  отримана аудиторської організацією від  незалежної ( третьої) сторони інформація розходиться з обліковими даними економічного суб'єкта, необхідно застосувати  додаткові аудиторські процедури  для з'ясування причин розбіжності.

5. Усний опитування персоналу, керівництва економічного суб'єкта і  незалежної (третьої) сторони.

Усний опитування персоналу, керівництва економічного суб'єкта і незалежної (третьої) сторони може проводитися на всіх етапах аудиторської перевірки.

Результати  усних опитувань повинні бути записані у вигляді протоколу  або стислого конспекту, в якому  обов'язково повинні бути вказані  прізвище того аудитора, який проводив опитування, а також прізвище, ім'я, по батькові особи, яка було опитано.

Для проведення типових опитувань аудиторська  організація може готувати бланки з  переліками питань. У цих бланках  можуть відзначатися відповіді опитаних осіб.

6. Перевірка документів.

Документальна інформація може бути внутрішньої, зовнішньої, або внутрішньої і зовнішньої одночасно. Документи, підготовлені та опрацьовані всередині економічного суб'єкта, є внутрішніми.

Перевірка документів полягає в тому, що аудитор  повинен переконатися в реальності певного документа. Для цього  рекомендується вибрати певні записи в бухгалтерському обліку і простежити відображення операції в обліку аж до того первинного документа, який повинен  підтверджувати реальність і доцільність  виконання цієї операції.

Види  перевірки документів:

- формальна перевірка (правильність заповнення всіх реквізитів; наявність необумовлених виправлень, підчисток, дописок у тексті та в цифрах; справжність підписів посадових і матеріально відповідальних осіб);

- арифметична перевірка (правильність підрахунків в документах, тобто правильність показаних підсумків у первинних документах, облікових регістрах і звітних формах);

- перевірка документів по суті (законність і доцільність операції; правильність віднесення на рахунки і статті).

7. Простежування.

Під дослідженням розуміється процедура, в ході якої аудитор перевіряє деякі первинні документи, перевіряє відображення даних первинних документів у  регістрах синтетичного та аналітичного обліку, знаходить заключну кореспонденцію рахунків і переконується в тому, що відповідні господарські операції правильно (або неправильно) відображені  в бухгалтерському обліку.