Аудиторська оцінка фінансового стану ДП «Народицький спецлісгосп» та його облікової політики

Простежування дозволяє вивчити нетипові статті і  події, відбиті в документах клієнта.

При визначенні категорії операцій, щодо яких слід застосувати процедуру простежування, аудитору рекомендується вивчити кредитові  обороти по аналітичних рахунках, відомостями, звітів, синтетичними рахунками, відображених у Головній книзі, звертаючи увагу на нетипові кореспонденції рахунків.

8. Аналітичні процедури.

Під аналітичними процедурами маються на увазі  аналіз і оцінка отриманої інформації, дослідження найважливіших фінансових і економічних показників, що перевіряється  економічного суб'єкта з метою виявлення  незвичайних і невірно відбитих у бухгалтерський облік фактів господарської  діяльності, а також з'ясування причин таких помилок і перекручувань.

9. Підготовка альтернативного балансу.

Для отримання  доказів про реальність і повноту  відображення в обліку готової продукції  виконаних робіт, наданих послуг аудиторська організація може скласти  баланс витраченого сировини і матеріалу  за нормами на одиницю продукції  і фактичного виходу продукції (виконання  робіт, надання послуг).

Баланс  сировини, матеріалів і виходу продукції  дозволяє аудиторської організації  виявити відхилення від нормативної  витрати сировини і матеріалів і  виходу продукції (виконання робіт, надання послуг) і тим самим  переконатися у достовірності обчислення фінансового результату.

 

3.3. Організація проведення аудиту готової продукції

В ході аудиту готової продукції аудитор вирішує  наступні завдання:

1. підтвердження  обґрунтованості вибору і правильності  застосовування варіанту оцінки  готової продукції;

2. встановлення  повноти оприбуткування готової  продукції ;

3. підтвердження  обсягів відвантаженої і реалізованої  продукції;

4. підтвердження  собівартості відвантаженої і  реалізованої продукції.

Насамперед  аудитор повинний з'ясувати, як оцінюється на підприємстві готова продукція. У бухгалтерському обліку готова продукція винна оцінюватись відповідно до П(З)БО 9 "3апаси" за первісною вартістю. Алі оскільки вартість продукції може бути визначена лише після збирання усіх витрат та калькулювання її фактичної собівартості, постає потреба в щоденному обліку наявності та рухові готової продукції для визначення її вартісних характеристик. При визначенні первісної вартості продукції (робіт, послуг) також керуються П(З)БО 16 “Витрати”. Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політики підприємства, у частині оцінки запасів при їх вибутті.

При відображенні продажу готової продукції в  бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством  згідно з обліковою політикою, - первісна вартість (по дебету рахунку 901 “Собівартість  реалізації готової продукції”), та оцінка, що визначається за домовленістю сторін (по кредиту рахунку 701 “Дохід від реалізації готової продукції”).

Повнота оприбуткування виробленої продукції  може бути перевірена шляхом складання  альтернативного балансу витрати  сировини і матеріалів, виведення готової продукції виходячи з нормативних витрат. Для перевірки обсягу виробництва продукції використовуються дані первинних документів і виробничих звітів, актів інвентаризації незавершеного виробництва, регістрів аналітичного і синтетичного обліку. При цьому показники фактичного виходу і здачі на склад готової продукції (по фактичній собівартості), враховані по дебету рахунка 23, порівнюють з оборотами по кредиту рахунка 23.Собівартість виконаних робіт і наданих послуг перевіряється шляхом зіставлення кредитових оборотів і дебетового оборотів по рахунку26 «Готова продукція».

Фактичний рух готової продукції аналізується за даними виробничих звітів і звітів про рух матеріальних цінностей на складах. Аудитор може застосовувати для перевірки даної ділянки обліку такі прийоми, як сканування, простежування, арифметичний контроль і ін. Одночасно з'ясовується організація складського обліку готової продукції, правильність і своєчасність оформлення первинних документів і відображення їх даних на рахунках бухгалтерського обліку.

Перевіряючи правильність визначення виручки від реалізації продукції, аудитор повинний насамперед з'ясувати застосовуваний підприємством метод її вирахування для цілей оподатковування:

- в міру  відвантаження продукції і пред'явлення  покупцям розрахункових документів;

- у міру  оплати покупцями розрахункових  документів за відвантажену продукцію.

Перший  варіант обліку реалізації і визначення виручку (метод нарахування) виходить з дотримання міжнародного принципу юридичної й економічної єдності переходу до покупця права власності на продукцію, відвантажену йому продавцем, незалежно від терміну її фактичної оплати.

При другому  варіанті (касовий метод) процес реалізації розділений на два етапи: відвантаження продукції і пред'явлення покупцеві розрахункових документів і фактична оплата продукції покупцем.

Обраний варіант визначення виручки для цілей оподатковування повинний бути зафіксований в обліковій політиці підприємства і поширюватися також на реалізацію основних засобів і інших активів.

Однак усі підприємства бухгалтерський облік виручку від реалізації і складання звітності повинні здійснювати тільки по методу нарахування або «по відвантаженню». Процес відвантаження (реалізації) продукції враховується на рахунку 701 «Доход від реалізації продукції». Відвантажена, але ще не оплачена покупцями продукція враховується на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» за цінами реалізації.

Аудитор повинний упевнитися за даними облікових регістрів по рахунках 26, 30, 31, 36, 37 та ін. у правильності кореспонденції рахунків і відображення в обліку виручки від реалізації продукції «по відвантаженню» відповідно до вимог нормативних документів, а також визначення виручки для цілей оподатковування.

У процесі  вивчення операцій по реалізації продукції  аудитор повинний установити і перевірити наявність договорів на постачання продукції і правильність їх оформлення, повноту реєстрації виписаних рахунків-фактур, дотримання термінів оплати покупцями за поставлену продукцію.

Правильність  визначення собівартості реалізованої продукції аудитор з'ясовує шляхом арифметичного перерахування відповідних  показників «Розрахунку фактичної  собівартості відвантаженої(реалізованої) продукції», а також шляхом складання  товарного балансу в натуральному і вартісному вираженні по окремих видах продукції. При цьому показники товарного балансу повинні бути звірені за аналогічними показниками інших документів:цінами і відхилень. Сума відхилень розраховується виходячи з рівня середнього відсотка відхилень.

У свою чергу, середній відсоток відхилень визначається як відношення суми відхилення фактичної собівартості від облікової ціни до суми залишку готової продукції на початок періоду і її випуску за період за обліковою ціною. Відхилення зі знаком «плюс» (перевитрата) відбивають на рахунках 26 і 701 звичайним записом, а зі знаком «мінус» (економія) - сторнуванням.

Контролю піддаються комерційні витрати, що зв'язані зі збутом продукції і включають витрати на тару й упакування, по доставці продукції на станцію відправлення, навантаженню у вагони, автомобілі, комісійні збори,що сплачуються збутовій і іншій посередницькій організаціям, витрати на рекламу й ін. Вони враховуються на рахунку 92 «Адміністративні витрати», 93 „Витрати на збут”, 94 „ Інші операційні витрати”. Аудитору шляхом звірення даних первинних розрахунково-платіжних документів і облікових регістрів по рахунках 92, 93, 94 варто з'ясувати організацію аналітичного обліку цих витрат, а за допомогою арифметичного контролю - перевірити правильність їх розподілу між видами реалізованої продукції. Розподіл повинний здійснюватись пропорційно вартості реалізованої(відвантаженої) продукції по фактичній собівартості або облікових цінах.

На закінчення аудитор перевіряє правильність визначення ПДВ і фінансових результатів  від реалізації. Особлива увага повинна бути звернена на факти реалізації продукції (робіт, послуг) за цінами не вище фактичної собівартості. При встановленні таких фактів варто з'ясувати їхні причини і перевірити правильність донарахування сум ПДВ і податку на прибуток.

Аудитор повинний вивчити також правильність відображення в обліку реалізації продукції (робіт, послуг) при здійсненні товарообмінних (бартерних) операцій, розрахунків шляхом заліку взаємних вимог (особливо при багатобічних заліках), при одержанні векселів банку або третьої сторони за відвантажену продукцію й ін. Об'єктом його пильної уваги повинні бути документальне підтвердження здійснених господарських операцій, застосовувані схеми кореспонденції рахунків по них, вирахування різних податків.

Свої  висновки він обґрунтовує даними первинних документів, що перевіряються, і облікових регістрів, результатами здійснених контрольних арифметичних розрахунків. Виявлені в ході аудита помилки і порушення аудитор реєструє в робочій документації.

 

3.4. Узагальнення та відображення  результатів аудиту готової продукції

На етапі  завершення аудиту аудитор складає  аудиторський звіт про результати аудиторської перевірки та аудиторський висновок.

Аудиторський  висновок за формою та змістом має відповідати вимогам, передбаченим Законом України «Про аудиторську діяльність». Відповідно до цього Закону аудиторський висновок визначено як офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти й відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Законом передбачено, що аудиторський висновок, складений аудитором іноземної держави для офіційного подання, має бути підтверджений аудитором України (якщо інше не встановлено міжнародним законодавством).

Аудиторський  висновок складається у довільній  формі, проте обов’язково має  включати такі дані: заголовок, вступ, масштаб перевірки, висновок аудитора про фінансову звітність, дату аудиторського висновку, адресу аудиторської фірми, підпис аудиторського висновку. За кожним елементом аудиторського висновку визначені такі вимоги.

 У  заголовку аудиторського висновку  обов’язковим має бути запис  про здійснення аудиту незалежними аудиторами (аудитором) та конкретизовано адресу аудиторського висновку (рада директорів, акціонери акціонерного товариства тощо).

 У  вступі потрібно навести інформацію  про склад перевіреної фінансової  звітності, дату її складання,  розподіл відповідальності між  керівництвом підприємства, яке перевірялось, за правильність складання звітності та аудитором за обґрунтованість аудиторського висновку.

 У  розділі «Масштаб перевірки»  слід подати відомості про  критерій якості аудиту (вимоги  нормативів, що діють в Україні,  та в загальноприйнятій практиці  або міжнародних стандартах аудиту), зауваження щодо планування та  перевірки з достатнім ступенем  впевненості та щодо оцінки  помилок у системах обліку, їх  суттєвого впливу на фінансову  звітність, методику дослідження (тестування) бухгалтерських принципів оцінки статей звітності, методології обліку, яка використовується на підприємстві.

 У  розділі «Висновок аудитора про  перевірену фінансову звіт-ність» аудитор оцінює перевірену фінансову звітність, відповідність її у всіх суттєвих аспектах інструктивним вимогам про порядок складання звітності та принципам обліку, що діють в Україні.

 У  розділі «Дата аудиторського  висновку» уточнено, що тепер  дата проставляється на день  завершення аудиту, коли аудитор  зобов’язаний доповісти керівництву  підприємства про результати  перевірки, а керівництво, в свою чергу, повинно підписати звіти, що додаються до аудиторського висновку.

 Аудиторський  висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою особою, яка має відповідну се-рію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудиту.

 У  розділі «Адреса аудиторської  фірми» зазначають адресу фірми,  її місцезнаходження (юридичну адресу), а також номер та серію ліцензії  АПУ. 

 У  висновку аудитор повинен висловити  свою думку щодо:

 •  вичерпності та достатності отримано  інформації;

 •  узгодженості системи бухгалтерського обліку з чинними нормативами та законодавчими актами;

 •  відповідності фінансової звітності  даним бухгалтерського обліку, чинним  законодавчим та нормативним  актам. 

 Залежно  від стану обліку та звітності  на підприємстві висновок аудитора може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним (або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства).

 ПОЗИТИВНИЙ  ВИСНОВОК

(існує  не фундаментальна невпевненість)

«…У зв’язку  з неможливістю перевірки фактів, які стосуються, наприклад, неучасті аудитора в інвентаризації активів, неможливості підтвердити початкові  залишки в балансі з причини  того, що аудит проводився іншою  аудиторською фірмою, а також з  причини обмеженості інформації, Ми не можемо дати висновок по вказаних моментах, однак ці обмеження мають  незначний вплив на фінансову  звітність та на стан справ у цілому.