Формирование денежніх ресурсов в комерческом банке

Вступ

Ресурси комерційних  банків (банківські ресурси) звичайно визначають як сукупність власних, запозичених  і залучених коштів, які є в  розпорядженні банку і визначають як сукупність власних і залучених банками в результаті проведення пасивних, а також активно-пасивних операцій (в частині перевищення пасиву над активом), і ті, які використовуються для активних операцій банків.

Разом з тим  розгляд ресурсної бази комерційних  банків необхідно пов'язати з  межами використання мобілізованих  в банку джерел грошових засобів для надання кредиту і здійснення інших операцій. Проблема полягає в тому, що не вся сукупність мобілізованих в банку засобів вільна для здійснення активних операцій банку.

Роль акціонерного капіталу полягає в тому, що він  є основним джерелом коштів для забезпечення витрат в процесі створення банку, а також виступає гарантією платежів банку за своїми зобов'язаннями.

Резервний капітал (фонд) комерційного банку утворюється  за рахунок щорічних відрахувань.

Власні ресурси (капітал) комерційного банку є основою для залучення інших ресурсів суб'єктів ринку і необхідною умовою розвитку банку. До складу власних ресурсів комерційного банку входять:

• акціонерний  капітал(статутний фонд);

• резервний  капітал;

• нерозподілений прибуток;

• довгострокові  боргові зобов'язання.

 
 

Акціонерний капітал (статутний фонд) формується за рахунок мобілізації комерційним банком коштів від випуску і розміщення власних акцій. Величина статутного фонду дорівнює сумі прибутку, розмір яких визначається загальними зборами акціонерів банку. Основним призначенням резервного фонду є покриття втрат, які виникають у процесі діяльності банку.

Резервний капітал банку - це гро шові ресурст, що резервуються банком для забезпечення непередбачених витрат спеціальних потреб та покриття збитків.

Нерозподілений  прибуток комерційного банку - це частина  прибутку, що залишається у розпорядженні  банку після сплати податків, дивідендів акціонерам та відрахувань до резервного фонду.

Пасивні операції комерційних банків - це операції, пов'язані  з формуванням банками своїх ресурсів.

Банківські  ресурси - це сукупність коштів, що знаходяться в розпорядженні банків і використовуються ними для проведення активних операцій.

Фінансовий  стан банку - це комплексне поняття, яке відображає систему показників, які характеризують наявність, розміщення і використання банкісь-ких ресурсів.

У своїй курсовій роботі ми намагаємося показати деякі  аспекти цієї широкої теми, що стосується оцінки капіталу банку.

Оцінка методів  управління капіталом із точки зору ефективності діяльності є встановленням порядку роботи, методів контролю, дотримання існуючих нормативних актів та чинного законодавства. Отже оцінка банківського капіталу є потрібною як для керівництва банку, щоб знати результати своєї роботи, так і для клієнта чи партнера. 

1.1.Ресурси комерційного банку, їх склад та структура              

Комерційні  банки є насамперед підприємствами, що спеціалізуються на посередницькій діяльності, яка пов'язана, з одного боку, з купівлею вільних грошових коштів на ринку ресурсів, а з другого - їх продажем підприємствам, організаціям та населенню. За таких умов для банків є однаково важливими як операції із залучення коштів, так і з їх розміщення. Від операцій із залучення коштів залежить розмір банківських ресурсів і, отже, масштаби діяльності комерційних банків. В свою чергу, вигідне розміщення ресурсів сприяє підвищенню дохідності та ліквідності комерційних банків, забезпечує їх економічну самостійність та стабільність.            

Ресурси комерційного банку - це сукупність грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних, інвестиційних  та інших активних операцій.

      Банківські  ресурси з точки зору джерел утворення  поділяються на власні і залучені.  До власних коштів банку належать статутний капітал, резервний та інші фонди, резерви на покриття різноманітних ризиків і нерозподілений прибуток. До залучених коштів відносяться кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів, позики, отримані від інших банків, і кошти, отримані від інших кредиторів.    

      Головним  джерелом банківських ресурсів є  залучені кошти, частка яких в середньому по банківській системі України  складає 80% від загальної величини ресурсів, а решта (20%) припадає на власний  капітал.

      Структура ресурсів окремих комерційних банків є індивідуальною і залежить від ступеня їх спеціалізації, особливостей їх діяльності, стану ринку кредитних ресурсів та інших факторів. Так, універсальні комерційні банки, які здійснюють переважно операції з короткострокового кредитування, як основний вид залучених ресурсів використовують короткотермінові депозити, а іпотечні банки, які займаються довгостроковим кредитуванням під заклад нерухомості, мобілізують кошти шляхом випуску та реалізації довгострокових зобов'язань (іпотечних облігацій).

      На  рис. 3 подано класифікацію ресурсів комерційного банку залежно від джерел їх утворення.   

      Операції  за допомогою яких комерційні банки  формують свої ресурси, називаються  пасивними. Пасивні операції забезпечують формування ресурсів банку, необхідних йому зверх власного капіталу для здійснення нормальної діяльності, забезпечення ліквідності та одержання доходу.

      Пасивні операції банку можуть здійснюватись  у формі:

      · залучення коштів на депозитні рахунки - поточні, строкові, ощадні та інші;

      · недепозитного залучення коштів: одержання позичок на міжбанківському ринку, позичок НБУ, випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов'язань.            

Основний  вид пасивних операцій - залучення  коштів на банківські рахунки всіх видів: поточні, строкові, ощадні, валютні та інші. Всі кошти, залучені на банківські рахунки, прийнято називати депозитами, а ці операції - депозитними. Депозити слугують важливим джерелом коштів, завдяки яким банки формують переважну частину своїх дохідних активів. Недепозитні кошти найчастіше залучаються для підтримання ліквідності банків.  

1.2. Власний капітал комерційного банку та його формування

      Власний капітал (кошти) банку являє собою  грошові кошти, внесені акціонерами (засновниками банку), а також кошти, утворені в процесі подальшої діяльності банку.

      У порівнянні з підприємствами інших  сфер діяльності власний капітал  комерційного банку займає незначну питому вагу у сукупному капіталі, приблизно 8 - 10%, тоді як у промислових  підприємствах 40 - 60%, до того ж він  має інше призначення в банках, аніж в інших сферах підприємництва. Якщо в останніх це - забезпечення платоспроможності і виконання більшості оперативних функцій підприємств та організацій, то власний капітал комерційного банку слугує перш за все для страхування інтересів вкладників і меншою мірою - для фінансового забезпечення своєї оперативної діяльності. Розмір власного капіталу є важливим фактором забезпечення надійності функціонування банку і має перебувати під контролем органів, що регулюють діяльність комерційних банків.

      Призначення банківського капіталу виражається  в його функціях, до яких відносяться:

      1. Захисна: власний капітал слугує  насамперед, як уже зазначалося,  для страхування інтересів вкладників  і кредиторів банку, а також  для покриття поточних збитків від банківської діяльності.

      2. Забезпечення оперативної діяльності: є другорядною для власного  капіталу банку. Ця функція  відчутна на перших кроках  діяльності банку, коли за рахунок  власного капіталу формується  його інфраструктура і розгортається  діяльність (фінансується придбання комп'ютерної та оргтехніки, будівництво (оренда) офісів тощо).

      3. Регулююча: через фіксацію розміру  власного капіталу регулюючі  органи впливають на діяльність  банку в цілому.

      Багатофункціональне призначення власного капіталу робить його неоднорідним за своїм складом. Джерелами формування капіталу банку можуть бути:

      1. Статутний капітал  банку, який, у свою чергу, формується з акціонерного або приватного капіталу під час організації нового банку шляхом акумулювання внесків засновників чи випуску і реалізації акцій. Статутний фонд комерційного банку формується лише за рахунок власних коштів акціонерів. Забороняється формування статутного капіталу за рахунок бюджетних коштів, коштів, отриманих у кредит і під заставу.

     Емісія  акцій як форма створення і поповнення статутного фонду комерційного банку регулюється законами України «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу». Перший випуск акцій банку має повністю складатися з простих акцій. Реєстрація і реалізація банком-емітентом першого випуску акцій звільняється від оподаткування на операції з цінними паперами.

     Усі випуски акцій банками типу відкритих  акціонерних товариств підлягають реєстрації у Державній комісії  з цінних паперів та фондового  ринку (ДКЦПФР). При повторній емісії банки можуть випускати привілейовані акції. Для отримання права на повторну емісію акцій банк має бути беззбитковим, не підлягати санкціям НБУ, не мати прострочену заборгованість перед бюджетом і кредиторами. Для реєстрації випуску акцій банк-емітент складає проспект емісії. При першій емісії його готують засновники, при наступній - правління банку. В проспекті емісії містяться дані про банк, його фінансовий стан, інформація про попередні випуски цінних паперів. Проспект емісії повинен бути затверджений незалежною аудиторською компанією.

      2. Резервний фонд  комерційного банку. Це грошові ресурси, що резервуються банком для забезпечення непередбачених витрат, покриття збитків від банківської діяльності, а також виплати дивідендів по привілейованих акціях, якщо недостатньо прибутку. Наявність коштів в ньому забезпечує стійкість комерційного банку, зменшує вірогідність його банкрутства. Розмір резервного фонду та щорічних внесків до нього встановлюється зборами акціонерів і фіксується в установчих документах, але він не може бути меншим 25% статутного фонду, а розмір відрахувань - меншим 5% чистого прибутку.

      Коли  резервний фонд досягає встановленої величини, то відрахування до нього  припиняються. У випадку використання коштів з резервного фонду відрахування від чистого прибутку на його формування відновлюються.

      3. Спеціальні фонди (фонд основних коштів, фонд переоцінки основних засобів та інші), які призначені для виробничого та соціального розвитку банку. Порядок формування і використання цих коштів визначається статутними документами банку. Формуються ці фонди за рахунок прибутку.

      Елементом резервного капіталу є загальні резерви, призначені для покриття можливих збитків  за операціями банку. Їх відмінність  від резервного фонду полягає  в тому, що вони мають більш конкретне призначення (наприклад, створюються для зниження негативних наслідків у зв'язку з неповерненням кредитів, виникненням збитків від операцій з валютою та цінними паперами, що знаходяться у розпорядженні банку). Загальні резерви створюються з чистого прибутку, що залишається у банку після сплати податків.

      4. Нерозподілений прибуток - джерело внутрішнього походження. За своїм змістом він є резервом банку, який залишається після розподілу чистого прибутку на сплату податку, формування резерву та виплату дивідендів власникам і призначається на капіталізацію, тобто на розширення банківського бізнесу.

      Оскільки  розмір усіх відрахувань (крім дивідендів) завчасно визначено, то залишок нерозподіленого  прибутку за минулий рік залежить головним чином від розміру дивідендів, які повинні сплачуватися акціонерам.

      Розмір  власного капіталу комерційного банку  залежить від таких факторів:

      · рівня мінімальних вимог НБУ до статутного фонду (це мінімальний розмір статутного фонду, який банк повинен мати сплаченим);

      · специфіки клієнтури. За значної кількості невеликих вкладників власного капіталу потрібно буде менше ніж за наявності великих вкладників;

      ·  характеру активних операцій. Наявність значного обсягу ризикованих операцій потребує відносно більшого розміру власного капіталу.

      Українська  методика визначення капіталу банку  і розрахунку його достатності випливає з рекомендацій Базельського комітету. Ці рекомендації були розроблені у  грудні 1987 р. Згідно з ними капітал  банку поділяють на основний (капітал І рівня) та додатковий (капітал II рівня).