Формирование денежніх ресурсов в комерческом банке

  • мінімальний розмір статутного фонду;

  • співвідношення між розміром власних коштів банку і сумою активів (з урахуванням ступеня ризику їх втрати);

  • обов'язкові резерви - частина ресурсів, внесених на безпроцентний рахунок  в НБУ за його вимогою. Вони обмежують  можливості кредитування і депозитної емісії;

  • показники ліквідності комерційного банку і максимального розміру  ризику на одного позичальника;    

• інші показники.

     Інструменти НБУ можуть бути ефективними лише в умовах погодження їх з податковою політикою та чинним законодавством. Вилучення ресурсів Національним банком України для покриття бюджетного дефіциту тягне за собою зменшення ресурсів у комерційних банків. 

      В процесі управління ресурсами комерційний  банк повинен вирішувати такі завдання:

      1. Виконувати вимоги НБУ щодо  дотримання встановлених економічних нормативів.

      2. Не допускати наявності в банку  коштів, які не приносять доходу, крім тієї її частини, яка  забезпечує формування обов'язкових  резервів.

      3. Підтримувати певне співвідношення  між власними і залученими  коштами. Надмірна наявність залучених коштів збільшує ризик і підвищує потенційну загрозу неплатоспроможності банку. Переважне формування банківських ресурсів за рахунок власного капіталу веде до втрати певною групою акціонерів контролю над банком, зниження рівня виплати дивідендів та ринкової вартості акцій.

      4. Забезпечувати одержання банком  прибутку за рахунок залучення  якомога «дешевших» ресурсів.

      5. Забезпечувати взаємозв'язок і  взаємоузгодженість між депозитними  операціями і операціями по  видачі позик за їх строками  та сумами.

      6. Особливу увагу в процесі організації  депозитних операцій приділяти  строковим депозитам, які в  найбільшій мірі забезпечують  підтримку ліквідності балансу  банку.

      7. Постійно намагатись, щоб резерви  вільних (не залучених в активні  операції) коштів на депозитних рахунках  були мінімальними (резерв вільних банківських ресурсів визначається як різниця між залишками коштів на  поточних та інших депозитних рахунках і величиною позичкової заборгованості).

      8. Здійснювати заходи щодо розвитку  банківських послуг і підвищенню якості та культури обслуговування клієнтів, що буде сприяти залученню вільних грошових коштів.

      При управлінні кредитними ресурсами на рівні комерційного банку останній складає плани, в яких прогнозуються  надходження вкладів та їх вилучення. При цьому враховуються загальні економічні умови, сезонність, рух процентних ставок, потреби клієнтів (особливо великих) у коштах.

      У процесі планування використовуються:

  • макроекономічний аналіз;

  • інформація від клієнтів.

      При управлінні залученими ресурсами комерційні банки використовують такі показники: 

 

 

 Економічний аналіз діяльності комерційного банку

 Аналіз діяльності комерційного банку є одним із найважливіших напрямків економічної роботи. У цьому аспекті велике значення має правильна організація роботи як на мікрорівні (тобто в окремому банку), так і на макрорівні (у банківській системі), без здійснення якої важко визначити основні напрямки грошово-кредитної політики, прогнозовану ситуацію на кредитних ринках країни; висновки про стійкість і надійність банківської системи в цілому та виконання банками встановлених стандартів і нормативів.

 Основним  об'єктом аналізу є комерційна діяльність кожного окремого банку. Водночас суб'єктами аналізу можуть виступати як комерційні банки, так і їх контрагенти, у тому числі Центральний банк, інші кредитні установи, аудиторські фірми, реальні і потенційні клієнти і кореспонденти та інші фізичні і юридичні особи. У зв'язку з цим визначаються різні напрямки і критерії аналізу. Методика ж аналізу балансу має бути єдиною для порівняння отриманих в результаті аналізу даних.

 Основа аналізу  балансу банку полягає в досягненні оптимізації структури активних і пасивних операцій з метою максималізації прибутку. Аналіз звітності визначає фінансову стабільність і надійність банку, доцільність і перспективи подальшої його діяльності.

 Аналіз  діяльності комерційного банку включає оцінку стану і результатів діяльності банку за звітний період, порівняння фінансового стану і результатів його діяльності з результатами діяльності інших банків та узагальнення результатів аналізу і підготовку рекомендацій для прийняття управлінських рішень, спрямованих на поліпшення діяльності і функціонування банків.

 При оцінці стану  і результатів діяльності банку  слід здійснити аналіз структури  активних і пасивних операцій, визначити  значення показників, які характеризують достатність капіталу і ліквідність  балансу банку та виконання нормативів, встановлених Національним банком України, а також провести аналіз прибутковості діяльності банку.

 Здійснення  аналізу діяльності банку включає  ряд етапів.

 Аналіз стану  обліку і звітності: аналіз даних  синтетичного обліку (оборотних відомостей, бухгалтерських книг); аналіз даних аналітичного обліку (особистих рахунків, журналів, картотек).

 Аналіз банківського балансу та інших форм звітності: аналіз балансових статей; аналіз позабалансових статей; аналіз даних інших форм звітності.

 Аналіз  стану договорів  - операційних і господарських.

 Основним  інформаційним джерелом для здійснення аналізу є баланс банку. Він складається  з активної і пасивної частини. Активи включають у себе все нерухоме і фінансове майно, яким володіє  банк, зокрема, грошову готівку, цінні  папери, комп'ютерне обладнання тощо. Позички, надані банком, також вважаються його активами, оскільки вони є потенційними платежами згідно з укладеними угодами.

 Пасиви складаються  з усіх зобов'язань банку, крім зобов'язань  його власників.

 Основні етапи  проведення аналізу банківського балансу такі:

 1. Попередній  етап, який включає:

 • попереднє  групування статей активу і пасиву, зокрема, в активі виділяють такі статті: касу; кошти на резервному рахунку  в НБУ; кореспондентські рахунки  в банках; всі кредити, видані банком, у тому числі короткострокові і довгострокові; депозити в інших банках; вкладення в цінні папери; факторингові операції; основні засоби; інші активи.

 У пасиві виділяються  такі статті, як статутний фонд, резервний  фонд, інші фонди, кореспондентські рахунки банків, розрахункові та інші рахунки клієнтів, депозитні рахунки клієнтів, інші кредитори та прибуток;

 перевірку відповідності  окремих груп статей активу і пасиву за різними критеріями (строками, видами витрат, джерелами, контрагентами);

 розрахунок нормативних та оціночних показників;

 складання таблиць;

 підготовку  матеріалів для ілюстрацій.

 Аналітичний етап - це описання одержаних розрахункових  показників і визначення тенденцій  у діяльності банку, які складаються  за звітний період.

 Підсумковий етап - викладення результатів аналітичного етапу та розробка рекомендацій.

 У процесі  аналізу балансу банку застосовують такі методи:

 метод порівняння, за яким визначаються причини і рівень динамічних змін та відхилень за статтями на ліквідність банку і прибутковість його операцій, а також резерви підвищення їх доходності;

 метод групування, який дозволяє через систематизацію даних балансу з'ясувати суть явищ і процесів, що аналізуються.

 За джерелами  і формуванням вкладень рахунки  балансу поділяються на активні, пасивні і активно-пасивні. Проводиться також групування рахунків балансу щодо виділення власних і залучених коштів, довгострокових і короткострокових фінансових вкладень, видів доходів, витрат і прибутку. Статті групуються за рівнем ліквідності, доходності і вартості.

 За періодичністю  проведення аналіз балансу банку  класифікується як щоденний, щотижневий, місячний, квартальний та річний. Залежно  від спектра питань, що вивчаються, він поділяється на повний, тобто  такий, коли вивчаються всі аспекти  діяльності банку (як зовнішні, так і внутрішні його зв'язки) та тематичний - такий, коли вивчається лише вузьке коло питань, що надають змогу виявити можливості поліпшення окремих напрямків діяльності комерційного банку.

 За метою  і характером аналізу балансу  розрізняють:

 попередній  аналіз, що застосовується при оцінці стану рахунків для виявлення  спроможності здійснення комерційним  банком будь-яких операцій;

 оперативний аналіз, який проводиться в процесі  поточної роботи банку для оцінки дотримання нормативів ліквідності та інших показників, вжиття термінових заходів, що забезпечують їх дотримання, а також отримання достатнього прибутку;

 остаточний (подальший) аналіз, який застосовується для визначення ефективності діяльності комерційного банку за звітний період, а також для виявлення резервів підвищення доходності;

 • перспективний  аналіз, що прогнозує очікувані результати в майбутньому періоді, а також  визначення нових видів операцій та внутрішньобанківської політики.

 Залежно від  об'єкта аналіз балансу банку поділяється на:

 функціональний, тобто такий, що надає змогу виявити  спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце в системі розподілу  банківських послуг, форми і перспективи  взаємодії з іншими контрагентами  системи, а також такий, що дозволяє оцінити ефективність і доцільність функцій, які виконує банк. Цей аналіз здійснюється на підставі загальної суми балансу, співвідношень розмірів депозитів і кредитів, власних і залучених коштів, а також частки міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів і їх вкладень. У результаті функціонального аналізу виявляються можливості підвищення прибутковості і ліквідності банківських операцій через включення неефективних та пошуку прогресивних засобів виконання потрібних операцій;

 структурний аналіз, який здійснюється за видами банківських операцій і за яким визначаються склад і питома вага економічних контрагентів за активними і пасивними операціями, а також структура доходів, витрат і прибутку банку;

 операційно-вартісний  аналіз, що поглиблює визначення доходності банку і надає інформацію про вартість і рентабельність (чи збитковість) конкретних операцій. Він надає змогу оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і розробити основні напрямки депозитно-позикової політики щодо конкретних контрагентів з метою максималізацїї доходу.

 Макроекономічний  аналіз балансу сприяє визначенню масштабності активно-пасивних операцій і банківського прибутку, а також рівня участі комерційного банку чи групи банків у формуванні грошової маси, розподілу  банківських послуг, регіонального розподілу кредитних ресурсів.