Лізинг і селенг в інвестиційній діяльності

     ВСТУП 
 

     В системі відтворення інвестиціям належить найважливіша роль в справі відновлення і збільшення виробничих ресурсів, а, відповідно, і забезпечення відповідних темпів економічного росту. Якщо уявити суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну та споживання, то інвестиції, головним чином, стосуються першої ланки – виробництва, і, можна сказати, складають матеріальну основу його розвитку.

     Однак, інвестиційна діяльність потребує значних коштів, а, отже, одним із центральним питань інвестиційної діяльності є пошук джерел і методів фінансування.

     При нестачі власних фінансових коштів для реального інвестування, а  також при інвестиціях у реальні  проекти з невеликим періодом експлуатації чи з високим ступенем зміни технології все частіше  використовуються такі позичкові джерела як лізинг і селенг.

     В наш час широке використання лізингу стає дуже потрібним,виходячи з техніко-економічних передумов, нагальної потреби в переоснащенні основних засобів та недостатності для цього власних коштів підприємств.

     Оскільки  провідними країнами по економічному розвитку в процесі широкого використання даних методів успішно доказано їх ефективність, беззаперечним є  факт необхідності дослідження стану  та перспектив розвитку лізингу і  селенгу в Україні, як потенційних джерел збільшення інвестиційних ресурсів.

    З цією метою у даному рефераті досліджено теоретичні аспекти лізингу і селенгу як форм залучення інвестиційних ресурсів (Розділ 1) та реалії перспективи розвитку лізингу і селенгу в Україні (Розділ 2). 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 1

     Лізинг  і селенг як форми залучення інвестиційних ресурсів 
 

     Процес переходу до ринкових відносин пов’язаний з вирішенням протиріч в розвитку економічних структур, змусив шукати нові шляхи вирішення питань, що виникли.

     Орендні операції зайняли в ньому одне з найважливіших місць,а разом з тим все частіше почало підійматися питання про лізинг [14].

     В наш час широке використання лізингу стає дуже потрібним,виходячи з техніко-економічних передумов, нагальної потреби в переоснащенні основних засобів та недостатності для цього власних коштів підприємств.

     Лізинг  і селенг використаються при нестачі власних фінансових коштів для реального інвестування, а також при інвестиціях у реальні проекти з невеликим періодом експлуатації чи з високим ступенем зміни технології [9].

       Лізинг є одним з перспективних  методів залучення позикових  коштів. Його розглядають як один  з різновидів довгострокового  кредиту, наданого лізинговою  компанією (банком) лізингоотримувачу  в натуральній формі  й погашається  в розстрочку. Даний метод дозволяє підприємству-лізингоотримувачу швидко здобувати необхідне йому устаткування, не відволікаючи зі свого обороту значні фінансові ресурси.

     Селенг  являє собою специфічну форму  зобов'язання, що полягає в передачі власником (юридичною особою або громадянином) прав на користування й розпорядження його майном на якийсь строк за певну плату. Як таке майно можуть виступати як позаоборотні активи (будинок,  споруди,  устаткування), так і оборотні активи  (кошти, цінні папери й ін.). При цьому власник залишається  власником  переданого в наймання майна й може на першу вимогу повернути його. Селенг-компанія залучає й вільно використовує за своїм розсудом майно й окремі майнові права  юридичних осіб і громадян.

     За  допомогою селенга надають фінансову  допомогу компаніям, що гостро терплять нужду в різних видах ресурсів, включаючи і кошти. Тому в закордонній практиці селенг перетворився в один з важливих методів фінансування інвестицій у різних сферах підприємницької діяльності [12].

     Розглянемо  кожен із цих інструментів більш детально. Лізинг порівняно нова специфічна форма організації кредитно-фінансових відносин, що поєднує в собі елементи кредитування в натуральній і грошовій формі.

     Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу [19].

     Лізинг – це середньостроковий фінансовий інструмент для придбання основних активів підприємств (обладнання, транспортних засобів тощо). На відміну від прямого надання грошового капіталу, він забезпечує процес фінансування основних фондів підприємств. Лізингові установи – лізингові компанії, банки та небанківські фінансові установи – купляють обладнання для подальшої передачі його лізингоодержувачу на певний строк. Протягом цього строку лізингоодержувач здійснює періодичні платежі лізингодавцю. Після закінчення строку лізингового договору обладнання передається у власність лізингоодержувача або повністю амортизується та списується, чи повертається лізингодавцю.Лізинг передбачає отримання прибутку шляхом використання лізингових активів, які не є власністю лізингоодержувача, а лише знаходяться у його користуванні. Лізингові компанії звертають увагу, в першу чергу, на здатність лізингоодержувача генерувати грошовий потік для того, щоб сплачувати лізингові платежі, а вже потім - на фінансовий стан чи кредитну історію. Це є однією з переваг лізингу для малих та середніх підприємств, а також для підприємств аграрно-промислового комплексу, оскільки у них, як правило, відсутні належна кредитна історія та активи для забезпечення банківського кредиту [17].

   Лізингу притаманні особливі риси, що суттєво  відрізняють його від інших форм бізнесу. Серед них:

• наявність посередника, який бере на себе обов’язки власника майна;
• тип майна, що надається у лізинг, визначається лізингоотримувачем за погодженням з лізингодавцем та переважно представлений об’єктами основних фондів виробничого призначення;
• термін лізингу майна, як правило, співвідноситься з періодом амортизації цього майна. У класичному розумінні лізинг — довгострокова операція;
• періодичність виплат лізингових платежів установлена в договорі;
• можливість викупу об’єкта лізингу за залишковою вартістю;
• широке коло учасників;
• забезпеченість лізингової угоди майном — об’єктом лізингу [16]

   Об'єктом  лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду) [5].

   У закордонній практиці лізинг класифікують за основними ознаками, серед яких: склад учасників угоди, тип майна, ступінь його окупності, умови амортизації, обсяг обслуговування, сектор ринку, характер лізингових платежів, методи фінансування лізингу тощо.

   Залежно від складу учасників угоди розрізняють прямий лізинг, за якого власник майна (постачальник) самостійно передає об’єкт у лізинг (двостороння угода), та опосередкований лізинг, коли передача майна здійснюється через посередника. В останньому випадку має місце класична тристороння операція або при складних лізингових операціях — багатостороння операція з великою кількістю суб’єктів угоди.

   Різновидом  прямого лізингу можна вважати зворотній лізинг (ліз-бек), за яким власник майна передає право власності на нього майбутньому лізингодавцю на умовах купівлі-продажу та одночасно вступає з ним у відносини як користувач цього майна. Це не виключає можливості наступного викупу майна після закінчення терміну угоди та відтворення права власності на нього постачальника-користувача.

   Залежно від характеру об’єкта лізингу  розрізняють лізинг рухомого майна (машинно-технічний) та лізинг нерухомого майна.

   За  ступенем окупності майна виділяють:

• лізинг з повною окупністю, за якого протягом терміну дії однієї угоди відбувається повна виплата вартості об’єкта лізингу;
• лізинг з неповною окупністю має місце, коли протягом терміну дії однієї угоди окупається лише частина вартості майна.

   Залежно від умов амортизації розрізняють:

• лізинг з повною амортизацією та відповідно з повною виплатою вартості об’єкта;
• лізинг з неповною амортизацією, отже з частковою виплатою вартості.

   Відповідно  до двох останніх ознак виділяють фінансовий та оперативний лізинг, які дуже пов’язані між собою [16].

    Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.  

    Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

    Майно, передане за договором фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоодержувача з зазначенням, що це мано взято у фінансовий лізинг. Після закінчення строку договору фінансовго лізингу об’єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуровується ним за залишковою вартістью.

     Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. 
Майно, передане за договором оперативного лізингу, залишається на балансі лізингодавця із зазначенням, що це майно передано у лізинг, та зараховується на позабалансовий рахунок лізингоодержувача із зазначенням, що це майно одержано у лізинг. При оперативному лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, крім витрат, пов'язаних з його експлуатацією та поновленням використаних матеріалів, несе лізингодавець, якщо інше не передбачено договором лізингу. Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізинґоодержувачу за договором лізингу [19].

   За обсягом обслуговування об’єкта, що передається у лізинг, вирізняють:

• чистий лізинг, коли лізингоотримувач зобов’язується здійснювати все обслуговування лізингуючого об’єкта;
• лізинг із повним набором послуг, коли лізингодавець має надавати повний набір послуг за об’єктом лізингу;
• лізинг із частковим набором послуг.

    За характером лізингових платежів розрізняють:

• лізинг із грошовим платежем, коли всі платежі здійснюються у грошовій формі;
• лізинг із компенсаційним платежем, коли платежі здійснюються у формі постачання товарів, вироблених на даному обладнанні, або у формі надання зустрічних послуг;
• лізинг із змішаним платежем, коли поєднуються названі вище форми оплати.

    Стосовно податкових та амортизаційних пільг окремо виділяють:

• фіктивний лізинг, коли угода має спекулятивний характер та укладається з метою отримання необґрунтованих податкових та амортизаційних пільг;
• дійсний лізинг, коли при укладанні угоди вказана вище мета не є основною та визначною.

   Відповідно  до чинного Закону України «Про лізинг»  в Україні можливо реалізувати  лише два види лізингу — фінансовий та оперативний і три форми лізингу — зворотний, пайовий та міжнародний [16]. 

Основні порівняльні переваги лізингової операції.

1. Інвестування у формі майна на відміну від грошового кредиту знижує ризик неповернення засобів, оскільки за лізінгодателем зберігаються права власності на передане майно.
2. Лізинг припускає 100%-ное кредитування і не вимагає негайного початку платежів, що дозволяє без різкої фінансової напруги оновлювати виробничі фонди, набувати дорогого майна.
3. Дуже часто підприємству легше отримати майно по лізингу, чим позику на його придбання, оскільки лізингове майно виступає як застава
4. Лізингова угода гнучкіше, ніж позика, оскільки надає можливість обом сторонам виробити зручну схему виплат.
5. Лізингові платежі виплачуються після того, як устаткування встановлене на підприємстві. Як тільки устаткування досягло відповідної продуктивності, підприємство отримує прибуток, частина якого може використовуватися для платежів лізінгодателю.
6. Термін лізингу може бути значно більше терміну кредиту.
7. При лізингу передбачається можливість викупити устаткування за номінальною або залишковою вартістю після закінчення терміну договору лізингу.
8. Для лізінгополучателя зменшується ризик морального і фізичного зносу, а також і застарівання майна.
9. Лізингове майно не числиться у лізінгополучателя на його балансі, що не збільшує його активи і звільняє від сплати податку на це майно.
10. Лізингові платежі відносяться на витрати виробництва лізінгополучателя і відповідно знижують прибуток оподаткування.
11. Наявність амортизаційних і податкових пільг для лізінгодателя, дає йому можливість поділитися цими пільгами з лізінгополучателем шляхом зменшення розміру лізингових платежів.
12. Виробник майна має додаткові можливості збуту своєї продукції [1].