Лізинг і селенг в інвестиційній діяльності

     Таким чином в Українi за лiзинговими  схемами продаються офiснi та складськi примiщення. Ринок цих послуг розвивається досить успiшно, хоча i не такими темпами, як у європейських країнах. За даними Асоціації «Українське об’єднання лізингодавців», обсяги послуг ринку лiзингу офiсної та складської нерухомостi в 2007 р. сягнули близько 200 млн. дол. [2].

   Зважаючи  на те, що лізингова діяльність неможлива  без залучення значних фінансових ресурсів на тривалі строки, основними суб’єктами лізингового бізнесу здебільшого стають фінансово-кредитні установи. Банки, крім цього, мають отримати право здійснювати видачу суб’єктам лізингової діяльності пільгових кредитів, безвідсоткових позичок, короткота довгострокових позичок.

   Для того щоб стимулювати участь банків у процесі організації лізингу, слід надавати податкові пільги (за податком на прибуток) банківським  закладам при здійсненні ними довгострокових лізингових операцій, і тим самим  стимулювати інтереси банківських структур як повноправних суб’єктів лізингового ринку.

   Іншим шляхом мобілізації фінансових коштів може стати використання товарних кредитів та іноземних інвестицій, які виступають альтернативою «коротких» та «дорогих»  кредитів, що їх пропонують українські банки для кредитування лізингових угод. Проведення лізингових операцій з використанням товарних кредитів іноземних виробників або із залученням закордонних інвестицій виявляється набагато дешевшим і більш прийнятним для українських споживачів ще й тому, що використання вітчизняними лізинговими компаніями залучених коштів стикається з низкою проблем, пов’язаних із загальним напрямком банківської політики в Україні, коливанням позичкового відсотка, непопулярністю довгострокового кредитування.

   Значну  увагу необхідно приділити перспективним для лізингового бізнесу в Україні сферам економіки, серед яких слід виділити сільське господарство (об’єктом лізингу виступає сільськогосподарська техніка), транспорт, авіабудівельна промисловість (об’єктом виступає авіатехніка), нафтогазовий комплекс, харчова промисловість (об’єкт — обладнання для закладів громадського харчування).

   Щодо  сільського господарства, то перспективи  лізингу тут надзвичайно великі, оскільки тотальна перебудова агропромислового комплексу шляхом розукрупнення і реорганізації колгоспів та створення фермерських господарств висунула на передній план проблему технологічної їх оснащеності. Адже платоспроможного покупця сільськогосподарської техніки фактично не існує. При цьому переваги лізингової форми бізнесу тут суттєві. По-перше, багато вітчизняних виробників сільськогосподарської техніки, яка мало чим поступається західним аналогам, останнім часом втратили канали збуту своєї продукції. По-друге, новостворені фермерські господарства не мають коштів для придбання необхідних машин. У такому випадку банки можуть взяти на себе функції організації-посередника, тобто закуповувати техніку у виробника та здавати її за угодою лізингу споживачам [16].

   У найближчій перспективі Україна  за допомогою лізингу може підняти свою авіабудівельну промисловість, виходячи з того, що в наш час повітряні вантажі є найприбутковішими (за опублікованими даними, обсяги повітряних вантажних перевезень в Україні збільшилися за останній рік у 1,7 раза), та визнаючи той факт, що наша держава володіє найкращим та найпотужнішим у світі вантажним літаком АН-225 «Мрія» і має сприятливе геополітичне положення, що дозволяє контролювати вантажні перевезення за напрямками: Західна Європа — Близький Схід, Близький Схід — Північна Америка (через Північний полюс), Західна Європа — Далекий Схід (через Байконур у Казахстані).

   Останнім  часом особливої ваги та негайної реакції з боку нашого уряду потребує екологічна ситуація в країні, а  надзвичайно гостро стоїть проблема комплексного очищення та знезараження стоків підприємств різних галузей промисловості, водопідготовка у побутових і технологічних циклах. Велике значення має використання сучасних технологій при ліквідації наслідків техногенних катастроф із забрудненням водних басейнів, а також при спалахах епідемій. У цьому випадку, на наш погляд, на допомогу знову може прийти лізинг. Тим паче, особливої ваги набуває екологічний лізинг у перехідний період України до ринкових відносин, коли втрачені попередні централізовані джерела фінансування природоохоронних заходів і робіт.

   Упровадження  локальних технологій очистки токсичних  стічних вод промисловості дасть  змогу радикально розв’язати проблему поліпшення екологічного стану водного  басейну України та реалізувати  принципи раціонального природокористування.

   Лізинг  в екологічній сфері є складною проблемою, яка може бути успішно  розв’язана при залученні економічних, виробничих, соціальних та наукових структур, тому що на відміну від звичайних  схем лізинг екологічного обладнання в даному випадку повинен мати таку схему [16]:

     Розвиток лізингу в Україні стримується з багатьох причин загального характеру. Насамперед відсутність державної програми розвитку лізингу.

     Суттєвою перешкодою на шляху розвитку лізингу в Україні стає, як не дивно, психологічний аспект. Морально не готовий до сприйняття лізину малий бізнес. Через брак достатньої інформації, лізингові компанії сприймаються багатьма господарниками як посередницькі структури, що нібито тільки те й роблять, що свідомо "накручують" вартість операцій, пов'язаних із кредитуванням.

     Окрім цього, cтримання обсягів лізингових операцій здійснюється також через недосконалість українського законодавства.

     Безумовно,  лізинг має право на існування і повинен розвиватися й заохочуватися, так як за низької капіталомісткості малих підприємств лізинг може послужити інвестиційним "трампліном" для залучення в господарський обіг значних капітальних ресурсів. Потім, лізинг допоміг би здійснити необхідну структурну перебудову економіки України в бік енергозбереження, як це відбулося з економікою США після енергетичної кризи 1974-1975 рр [7].

     Проведене дослідження дає можливість зробити  наступні висновки щодо переваг лізингу  в Україні:

     • інвестування у формі майна на відміну від грошового кредиту  знижує ризик неповернення коштів, так як за лізингодавцем зберігаються права власності на передане майно;

     • лізинг передбачає 100% кредитування і  не вимагає негайного початку  платежів, що дозволяє без різкого  фінансового напруження оновлювати виробничі фонди, придбавати коштовне майно;

     • лізингова угода більш гнучка, ніж позика, оскільки надає можливість обом сторонам виробити зручну схему виплат. За взаємною домовленістю сторін лізингові платежі можуть здійснюватися після отримання виручки від реалізації товарів, вироблених на взятому в кредит устаткуванні. Ставки платежів можуть бути фіксованими і плаваючими;

     • для лізингоодержувача зменшується  ризик морального і фізичного  старіння майна, оскільки майно не купується у власність, а береться в тимчасове користування. При лізингових відносинах лізингоодержувач має справу з прискореною амортизацією майна;

     • лізингове майно не враховується у лізингоодержувача на балансі, що не збільшує його активи і звільняє від сплати податку на це майно;

     • лізингові платежі відносяться  на витрати виробництва (собівартість) лізингоодержувача і відповідно знижують оподаткований прибуток;

     • виробник отримує додаткові можливості збуту продукції, оскільки обмежене фінансування інвестицій часто не дозволяє підприємствам своєчасно оновлювати технологічну систему [18].

Проте, позитивний розвиток лізингу стримують наступні недоліки:

     • на лізингодавця покладається ризик  морального старіння устаткування (особливо, якщо договір лізингу укладається  не на повний строк його амортизації);

     • для лізингоодержувача вартість лізингу виявляється більш високою, ніж ціна купівлі устаткування (фінансовий лізинг);

     • у випадку виходу з ладу устаткування платежі за лізинговою угодою відбуваються у встановлені строки незалежно  від стану устаткування;

     • лізингоотримувач відіграє визначальну  роль у виборі об’єкта лізингу ще на стадії його купівлі-продажу, і об’єкт фінансового лізингу повинен перейти у власність лізингоотримувача, тому останній компенсує ризик випадкового знищення або пошкодження об’єкта і несе затрати з експлуатації, технічного обслуговування, ремонту об’єкта, якщо інше не передбачене договором;

     • потрійне податкове навантаження ПДВ  операцій імпорту іноземних товарів  на умовах лізингу: перший ПДВ (ПДВ іноземної  країни) закладено у ціну товару, другий ПДВ (20% від митної вартості лізингового об’єкту) сплачується лізингоотримувачем при перетині лізинговим об’єктом митного кордону України), третій ПДВ (20% від залишкової вартості лізингового об’єкта) лізингоотримувач повинен сплатити під час викупу об’єкта;

     • відсутність законодавчих норм, які б надавали право прискореної амортизації об’єктів лізингу. Наприклад, коли в Росії коефіцієнт амортизації становить 3, в Україні — 0,6, що не дає змоги використовувати переваги лізингу повною мірою; 

     • якщо лізингова компанія укладає  з фізичною особою договір фінансового лізингу, вона має цей договір завіряти у нотаріуса. Це додаткові кошти — 1% від вартості договору. В іншому випадку договір може бути визнаний неукладеним. Така ситуація заважає працювати в нормальному руслі з фізичними особами, тому близько 95% лізингоотримувачів зараз юридичні особи.

     Таким чином, лізингові операції — відносно молодий вид діяльності фінансових установ в ринковій економіці, але  його запровадження та вдале використання є досить потужним альтернативним джерелом поповнення матеріально- технічного забезпечення. Україні потрібно уже сьогодні створити всі умови для використання переваг лізингу. Зокрема, надати податкові пільги учасникам лізингового середовища, вдосконалити нормативно-правову базу та здійснювати контроль на державному рівні за механізмом здійснення лізингових операцій та економіки країни в цілому [18].

    Практика  показує, що селенг можна використовувати  при глибоких кризах господарювання. Селенг є ефективним інструмен том фінансування різних сфер підприємницької діяльності в умовах ризику.

    Сьогодні  в економіці України наявні умови  для розвитку селенгу, передусім  у малому бізнесі, а саме:

    1) зменшення обсягу ліквідних коштів через постійні труднощі на грошовому ринку;

2.    загострення конкуренції, яке вимагає оптимізації вкладення капіталу;
3.    зменшення прибутку у господарських  суб’єктів, що обмежує їх можливість вкладення достатньої суми коштів у розвиток нової технології і розширення виробництва.

    Селенг  загострює конкурентну боротьбу на грошовому ринку і направляє її на зменшення ціни послуг (наприклад, процента за кредит) [10]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 
 

     На  основі опрацювання значної кількості  інформаційних матеріалів, джерел наукової літератури, оперативних даних та статей із інтернет-порталів, що профілюються на дослідженні та висвітленні процесів у розвитку лізингу та селенгу,  можна зробити наступні висновки:

     1. Лізинг і селенг використаються  при нестачі власних фінансових  коштів для реального інвестування, а також при інвестиціях у  реальні проекти з невеликим періодом експлуатації чи з високим ступенем зміни технології.

      2. Лізинг розглядають як один  з різновидів довгострокового  кредиту, наданого лізинговою  компанією (банком) лізингоотримувачу  в натуральній формі  й погашається  в розстрочку.

      3. Селенг являє собою специфічну форму зобов'язання, що полягає в передачі власником (юридичною особою або громадянином) прав на користування й розпорядження його майном на якийсь строк за певну плату.

     Необхідно використовувати альтернативні  методи фінансування витрат на

оновлення матеріальної бази і реструктуризацію виробництва. Однією з таких

альтернатив може стати лізинг — ефективний інструмент оновлення основних