Лізинг і селенг в інвестиційній діяльності

     Лізинг  має позитивний вплив на економіку  будь-якої країни, оскільки він дозволяє:

• прискорити розвиток малого та середнього бізнесу, підприємств аграрно-промислового комплексу;
• підвищити обсяги реалізації нового обладнання;
• збільшити обсяги інвестицій у національну економіку;
• поліпшити конкурентне середовище на фінансовому ринку;
• здійснити технічне та технологічне переоснащення підприємств, підвищити конкурентоспроможність економіки держави.

     Переваги фінансового лізингу як ефективного механізму оновлення основних фондів підприємств в умовах відсутності у них достатніх обігових коштів є очевидними. Проте слід зазначити, що головним стимулом для розвитку фінансового лізингу є існування в країні стабільного правового поля та сприятливого податкового середовища, які дозволяють мінімізувати ризики інвесторів [17].

     Для підтримки і розвитку підприємств  малого бізнесу слід також використовувати селенг — як різновид лізингу.

    Функції селенгу регламентуються Об'єднанням європейських лізингових товариств зі штаб-квартирою в Брюсселі. Сьогодні селенг активно використовується в усіх економічно розвинутих країнах. Так, у США обсяг селенгових операцій перевищує 10 млрд. дол., у Західній Європі — 20 млрд. дол.[4].

    Селенг  — це специфічна форма зобов'язання, яка регламентується договором майнового найму. Суть селенгу полягає в передачі власником своїх прав на використання і управління його майном селенговій компанії за певну плату. При цьому власник продовжує володіти переданим майном і може на першу вимогу повернути його. За майно тут можуть бути гроші, цінні папери, земельні ділянки, підприємства, будівлі, обладнання тощо [10].

    За формою фінансування селенгова діяльність наближена до банківської діяльності. Вона може здійснюватися будь-якими торгово-промисловими підприємствами як побічна операція. Однак економічно доцільно створювати селенг-компанії.

    Громадяни в найм дають, головним чином, гроші. Різниця між грошима позиченими (кредит) і грошима, взятими в найм така:

    1. При кредиті відбувається зміна прав власності. При селенгу власник грошей, зданих у найм, не втрачає свого права на них.

    2. Коли господарчий суб'єкт, що отримав гроші від селенг-компанії, збанкрутує, то за законом про банкрутство із його власності спочатку повертається істинним власникам все те, що йому не належить (утому числі і гроші, передані в найм), інше майно продається на аукціоні та ділиться між кредиторами.

    3. При передачі грошей у найм податком обкладається тільки прибуток, отриманий від операції, а не вся сума. При кредиті податок береться з усієї суми кредиту.

    Практика показує, що використання селенгу вигідно при гнучкій системі господарювання. Селенг є ефективним інструментом фінансування різних сфер підприємництва в умовах ризику.

    У сучасних умовах для розвитку селенгу відкриваються хороші перспективи. До них можна віднести:

    • скорочення об'ємів ліквідних коштів з причини постійно виникаючих труднощів на грошовому ринку;

    • загострення конкуренції, що потребує оптимізації вкладення капіталу;

    • зменшення прибутку господарчих суб'єктів, що обмежує їх можливість вкласти достатню суму коштів у розвиток нової технології та розширення виробництва.

    Селенг загострює конкуренту боротьбу на грошовому ринку і направляє її на зниження ціни послуг, наприклад, процентів за кредит. Селенг - це реальний механізм втягнення грошей населення у виробничу сферу зокрема та в економіку країни в цілому [19]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    РОЗДІЛ 2

    Реалії і перспективи розвитку лізингу і селенгу в Україні 
 
 

     В умовах трансформації сучасних економічних процесів важливим чинником розвитку економіки є висока інвестиційна активність. Вона досягається шляхом збільшення реалізованих інвестиційних ресурсів і найефективнішого їх використання в пріоритетних сферах матеріального виробництва і соціальної сфери. Саме інвестиції формують виробничий потенціал на науково-технічній основі і визначають конкурентні позиції на світових ринках.

     Подолання економічної кризи в Україні, створення конкурентоспроможності промисловості, інтеграція України в Європейське Економічне Співтовариство на засадах рівноправного партнерства вимагає суттєвих інвестицій, насамперед у виробничу сферу. За підрахунками різних експертів розмір таких інвестицій становить від 70 до 150 млрд. дол. США [15].

     Необхідно використовувати альтернативні методи фінансування витрат на

оновлення матеріальної бази і реструктуризацію виробництва. Однією з таких

альтернатив може стати лізинг — ефективний інструмент оновлення основних

фондів  без значних одноразових витрат капіталу.

     Проте, незважаючи на досить великий потенційний попит на даний вид послуг в Україні, він поки що розвинений досить слабо і не дає повною мірою використати всі свої переваги. Експерти вважають, що проблема розвитку лізингу в Україні лежить в трьох площинах: удосконалення законодавчої бази, здешевлення та покращення умов користування кредитними ресурсами, зменшення податкового тиску на лізингові компанії. Саме тому необхідно здійснити цілий ряд заходів щодо створення сприятливого економічного середовища для активізації лізингової діяльності, що передбачає належне фінансування, кредитування, оподаткування, регулювання та ефективну державну підтримку даного фінансового інструменту [18].

     Лізинг  в Україні все ще перебуває на межі свого формування,незважаючи на свідчення статистичних звітів Всеукраїнської асоціації лізингу «Укрлізинг», що за останні 3 роки обсяг лізингових послуг в Україні зріс майже на 30 % та склав 50 млн дол. США. Однак весь обсяг лізингу не перевищує 10—12 % його попиту в промисловості України [13].

     Упродовж  останніх років лізингова індустрія в Україні продемонструвала значний потенціал свого розвитку: портфель лізингових угод виріс на 70%, а кількість зареєстрованих лізингових компаній, серед яких чимало іноземних, подвоїлася. Про значний потенціал українського ринку лізингу свідчить і те, що вперше в історії незалежної України 27-28 березня 2007 року в Києві відбудеться семінар "Leaseurope" 2007 для лізингодавців Центральної, Східної та Південно-Східної Європи [11].

     На  думку фахівців, гостру потребу в інвестиціях Україна значною мірою спроможна задовольнити завдяки кращому використанню потенціалу ринку лізингових послуг.

     У статті 1 Закону України «Про лізинг»  зазначається, що лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачеві майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингових платежів (див. рис. 1).

     

     

 

 
 
 
 
 

Рис. 1. Схема організації класичної лізингової угоди

Пояснимо  схему:

1 — одержання заявки від лізингоодержувача;

2 — перевіркаплатоспроможності лізингоодержувача, оцінка ефективності лізингового проекту;

3 — відправлення постачальнику замовлення;

4 — одержання позики для проведеннялізингової угоди;

5 — укладання договору купівлі-продажу об’єкта лізингу;

6 — приймання обладнання до експлуатації;

7 — укладання лізингової угоди;

8 — укладання договору про технічне обслуговування лізингового майна;

9 — страхування об’єкта лізингу;

10 — виплата лізингових платежів;

11 — повернення позикита виплата процентів [5]. 

     Лізинг  у різних своїх формах (фінансовий, оперативний тощо) міг би статинепоганою альтернативою кредитуванню. Він  дозволяє суттєво зменшити стартовікапіталовкладення, а отже, відкриває широкі можливості для розвитку малого тасереднього бізнесу. Про це свідчить досвід багатьох країн світу: у формі лізинговихвих операцій здійснюється близько 46% усіх інвестицій в Ірландії, 35% — в Англії,30% — в США, 26% — в Швеції, 20% — в Австрії, 17% — у Франції [4].

     За  результатами дослідження, визначено  ряд позитивних тенденцій, які характеризують позитивний розвиток ринку лізингових послуг. Зокрема, протягом 2006-2007 рр. кількість лізингових компаній збільшилася на 38%. Цьому сприяло декілька факторів: зростання зацікавленості у лізингу з боку іноземних банків, що увійшли на український ринок минулого року; зростання обізнаності щодо лізингу серед широкої громадськості та державних службовців; швидкий розвиток фінансових ринків України, а також кращий доступ до кредитних ресурсів [1].

     Як  і очікувалось, все більше лізингових компаній з’являються в регіонах.

Так, в 2007 р. з’явилися лізингові компанії в Харкові, Кременчуку та Хмельницькому.

     Характерною особливістю серед власників лізингових компаній є тенденція щодо збільшення частки банків та небанківських фінансових установ.

Ще одна позитивна тенденція розвитку ринку  лізингу знаходить свій прояв у збільшені кількості укладених лізингових угод.

     Щодо  найпопулярніших предметів лізингу на українському ринку — це

транспортні засоби; 64% лізингових компаній в Україні  надавали в лізинг легкові автомобілі.

     В сучасних умовах, коли комерцiйнi банки  значно скоротили обсяги видачi iпотечних кредитiв та постiйно збiльшують ставки, на вітчзняному ринку, активiзується робота лiзингових компанiй щодо нового предмету лізингу — нерухомості.

     Останнi можуть задовольнити попит на рiзного  роду нерухомiсть,пропонуючи її за послугами фiнансового лiзингу. Оформлюючи лiзинговий контракт, позичальник одразу вирiшує декiлька важливих питань. Так, лiзингоотримувач по закiнченнi термiну лiзингу отримує об’єкт у свою власнiсть (це стосується послуг фiнансового лiзингу). До закiнчення строку договору лiзингу (на вiдмiну вiд кредитної угоди) споживач такого виду послуги не несе нiяких ризикiв власностi, а також користується деякими податковими пiльгами. Так, у випадку з iпотечним кредитом, клiєнт банку отримує вiд нього фiнансування i усiма процесами потiм займається сам.

     Лiзингоотримувач усi питання передає лiзинговiй компанiї. Це дозволяє клiєнту зняти з себе ризики iз аферами при купiвлi нерухомостi та процедурах

щодо  її оформлення.

     Однак лiзинговi схеми у даному випадку  мають i свої суттєвi недолiки. Так, це складнiсть в прорахунках реальних витрат лiзингоотримувача, виходячи iз ставки подорожчання (це, по сутi, процента ставка для лiзингових операцiй), а також авансовi платежi (в розмiрi 10-20% вiд вартостi об’єкту).

     На  жаль, в Законi «Про фiнансовий лiзинг», який в цiлому є дуже прогресивним документом, не виписанi деякi важливi норми, якi гальмують лiзинговi операції [6]. Так, цей документ забороняє лiзинг земельних дiлянок та єдиних майнових комплексiв. Тому в Українi, окрiм лiзингу нерухомостi, ще доводитьсяв довгострокову оренду. А це є дуже непростим процесом, що може спричинити низку помилок.