Методи і спеціальні прийоми проведення документальних перевірок

Вступ

      У звязку з переходом економіки до ринкових відносин, підвищується самостійність підприємств, що призводить до необхідності формування нових взаємовідносин між платниками податків та податковими органами.

      В умовах проблематичності формування достатньої податкової складової доходів бюджету та необхідності скорочення рівня тіньової економіки особливої уваги заслуговує здійснення контролюючими органами заходів щодо підвищення ефективності податкового контролю за здійснюваними платниками податків всього масиву господарських операцій.

      Дані питання є досить складними, а тому є предметом дискусій та всебічного аналізу науковців та практиків. Така дискусія ведеться щодо теоретичних засад побудови ефективної податкової системи, а також безпосередньо практичних заходів, ефективне впровадження яких дозволить підвищити результативність адміністрування податків в Україні.

      Питанням теорії та практики здійснення контролю за сплатою податків приділялася значна увага з боку як основоположників економічної науки   Ж. Бодена, А. Вагнера, А. Сміта, Й. Зонненфельса, Й. Юсті, так і сучасних вітячизняних та зарубіжних науковців – А. Крисоватого, О. Десятнюк, В. Антипова, К. Швабія, І. Букиної, В. Красницького, Е. Аткинсона та ін. Останні наукові дослідження доводять необхідність створення та функціонування систем автоматизованого відбору платників податків до перевірок та систем управління ризиками. Саме тому процесам відбору платників податків для проведення перевірок та методології їх здійснення приділялося багато уваги. Проте із введенням у дію Податкового кодексу, змінилися підходи до визначення об’єктів оподаткування та проведення контрольних заходів. Враховуючи наведене, метою даної статті є аналіз норм чинного податкового законодавства щодо організації податкових перевірок та надання пропозицій з усунення наявних недоліків.

     Одним з основним питань, які виникали при податковому реформуванні, визначалося уніфікація податкового законодавства. Саме така уніфікація повинна стати основою комплексної трансформації податкової системи. Прийнятий Верховною Радою України Податковий кодекс, попри його суперечливість, є важливим для розвитку вітчизняної податкової системи. Він сприяє узгодженості податкового законодавства з нормами законодавства інших галузей права; прозорості адміністрування податків, урегулюванню взаємовідносин між фіскальними органами та платниками податків.       Кодексом визначено, що висновки актів перевірок можуть базуватися на підставі відповідних первинних, розрахункових та бухгалтерських документів, податкової інформації, експертних висновків, судових рішень, інших метеріалів, отриманих у порядку та у спосіб, передбачених податковим законодавством. Кодексом встановлені види податкових перевірок, підстави та терміни їх проведення, порядок прийняття податкових повідомлень-рішень.

Податковий кодекс Укрїни не тільки істотно змінив порядок сплати окремих податків, а й вплинув на взаємовідносини платників податків та податківців, які найчастіше здійснюються у формі перевірок та інших контролювальних заходів.

      При організації та проведенні перевірок необхідно керуватись вимогами:

        - Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. (ПКУ)

        - Методичними рекомендаціями № 190;

        -методичними рекомендаціями щодо складання плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання затверджено наказом ДПАУ від 01.04.2011 р. № 190;

        - методичними рекомендаціями № 213;

        -  методичними рекомендаціями щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків затверджено наказом ДПАУ від 14.04.2011 р. № 213.

      Органи СБУ, внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові особи не можуть брати безпосередньої участі у проведенні перевірок, здійснюваних органами ДПС, та проводити перевірки суб'єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування (ст. 61 ПКУ). Таке право є лише у працівників ДПС, вони можуть проводити такі види перевірок:

– камеральні;

– документальні (планові та позапланові; виїздні та невиїздні);

– фактичні перевірки.

Розділ 1. Сутність документальних перевіркок.

1.1. Види перевірок

Залежно від обраного критерію усі види перевірок умовно можна класифікувати таким чином:

1. За способами організації перевірки поділяються на: планові, позапланові, оперативні, рівночасні та зустрічні.

2. За обсягом запланованих питань фінансово-господарської діяльності платника – інформативні, попередні, тематичні, комплексні, повторні.

3. За місцем проведення – виїзні та камеральні (ті, що здійснюються безпосередньо у контролюючому органі).

      Чи не найсерйознішим за своїми наслідками видом перевірок, з якими доводиться мати справу платникам податків, є документальна планова виїзна перевірка. З усього розмаїття перевірок документальна планова є чи не найглибшою та всеохопною. Саме на неї податківцям відведено найбільше часу, саме за її наслідками найчастіше нараховуються найбільші фінансові санкції.

      Планова перевірка є одним із різновидів податкового контролю, відповідно до пп. 62.1.3 ст. 62 ПКУ.

      Документальною плановою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на ДПС, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Така перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку (пп. 75.1.2 ст. 75 ПКУ). Планова перевірка має бути передбачена в плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

      Звертаємо увагу, що проведення планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами заборонено (п. 77.3 ст. 77 ПКУ). Є кілька можливих винятків, які стосуються перевірки правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Податковим кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Оперативна перевірка проводиться для здійснення контролю за дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та нормативно-правових актів, що визначають порядок проведення розрахунків, обліку товарів і грошових коштів, а також порядок виконання операцій купівлі-продажу іноземної валюти. Законодавчо оперативна перевірка віднесена до позапланових перевірок.

Рівночасна перевірка являє собою одночасне проведення перевірок на декількох підприємствах чи перевірку однієї галузі народного господарства щодо дотримання ними вимог податкового законодавства та правильності розрахунків з бюджетом.

Зустрічна перевірка передбачає перевірку діяльності суб’єктів підприємницької діяльності та їх партнерів щодо господарських стосунків між ними з питань ведення фінансово-господарських операцій правильності розрахунків з бюджетом і дотримання податкового законодавства.

Інформативна перевірка проводиться на новостворених підприємствах. Вона спрямована на попередження податкових правопорушень та визнання фактів того, що суб’єкт підприємницької діяльності має достатню інформацію щодо своїх зобов’язань і дотримується існуючих вимог ведення податкового та бухгалтерського обліку. При цьому слід зазначити, що за результатами інформативної перевірки працівники податкових органів не можуть проводити додаткових нарахувань і застосовувати фінансові санкції.

Попередня перевірка – це перевірка підприємств, об’єднань та організацій з питань дотримання ними податкового та валютного законодавства, правильності обчислення, повноти й своєчасності сплати до бюджету податків здійснюється на підставі поданих декларацій і розрахунків безпосередньо в органах державної податкової служби підрозділами зі справляння податків, зборів (обов’язкових платежів). Матеріали попередньої документальної перевірки використовуються для підготовки, планування та організації всіх видів наступних перевірок платників податків.

Тематична перевірка охоплює окремі питання фінансово-господарської діяльності платника податків. До таких перевірок необхідно віднести перевірки своєчасності сплати платежів до бюджету, відшкодування з бюджету податку на додану вартість, перевірку в разі ліквідації суб’єктів підприємницької діяльності тощо. Дані перевірки проводяться в міру необхідності за рішенням керівника податкового органу, керівника вищестоящого податкового органу, рішенням суду.

Комплексна документальна перевірка являє собою всебічну перевірку діяльності платників податків щодо дотримання ними основ податкового та валютного законодавства, правильності розрахунків із бюджетами всіх рівнів, достовірності ведення бухгалтерського обліку, складання звітності тощо.

Повторна перевірка – перевірка достовірності висновків нижчого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов’язкової звітності суб’єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчим контролюючим органом. Вищий контролюючий орган має право прийняти рішення щодо повторної перевірки лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб’єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Камеральна перевірка завжди проводиться за місцем перебування податкового органу на основі податкових декларацій, розрахунків і документів, наданих платником як підстава для розрахунку й сплати податків, а також інших наявних документів про діяльність платника.   

Вище наведена класифікація перевірок є теоретичною (умовною), всі види перевірок згідно розглянутих критеріїв складають на практиці лише три види: невиїзні документальні, планові та позапланові виїзні документальні. Це закріплено в нормативно-правових актах. Дана класифікація поділяє ці види для зручності в розумінні предмета перевірки.

Розділ 2. Методи та прийоми перевірок

2.1. План-графік перевірок

      До плану-графіка включають платників податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів.

      Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються Методичними рекомендаціями № 190. Цей документ дає можливість платникам податків отримати досить повну інформацію про те, як податківці формують план перевірки. Отже, формування та коригування планів-графіків здійснюється засобами АІС «Облік податків і платежів». Проекти планів-графіків на наступний квартал, узгоджені відповідно до постанови КМУ «Про затвердження Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів» від 27.12.2010 р. № 1234 (далі – Порядок № 1234) з органами фінансового контролю подаються регіональними органами ДПС до ДПАУ на затвердження з 20 до 25 числа останнього місяця поточного кварталу (згідно з доведеним графіком подання проектів).

      Квартальний план-графік регіональних органів ДПС формується відповідно до стратегічних напрямків контрольно-перевірочної роботи, визначених на календарний рік. З метою складання таких стратегічних напрямків до 1 вересня звітного року департаменти та управління ДПАУ визначають основні стратегічні галузі економіки або фінансово-промислові групи (ФПГ) та надають Департаменту податкового контролю юридичних осіб обґрунтовані пропозиції щодо необхідності включення цих галузей до плану перевірок.

       Підставами для включення до стратегічних напрямків можуть бути:

            – невідповідність показників макроекономічного розвитку економіки України чи окремого регіону відповідним показникам певної галузі чи сукупності підприємств у складі ФПГ;

            – невідповідність збільшення валових витрат валовим доходам підприємств галузі;

            – зменшення надходжень до бюджету в цілому або частині окремих податків по галузі чи ФПГ регіону;

            – збільшення кількості збиткових чи підприємств з низьким рівнем податкової віддачі серед тих, що належать до певної галузі економіки або ФПГ;

            – невиконання фінансових планів підприємствами-монополістами у частині розрахунків з бюджетом;

            – виплата заробітної плати, нижчої за розмір середньомісячної заробітної плати по галузі та в регіоні (за показниками ф. № 1ДФ);

            – наявність інформації про можливе застосування схем мінімізації сплати податків тощо.

      Стратегічні напрямки контрольно-перевірочної роботи затверджуються Головою ДПС України та доводяться до її регіональних органів до 1 листопада поточного року.

       При поданні до підрозділів податкового контролю юридичних осіб пропозицій щодо включення юридичних осіб (з ПДФО та з інших питань) до плану-графіка слід зважати на те, що в першу чергу перевіряються підприємства, установи та організації, які мають широкі можливості виплачувати додаткові та специфічні види доходів. На підставі аналізу податкової інформації, зокрема відомостей податкових розрахунків за ф.№ 1-ДФ, податкових декларацій з ПДФО тощо, здійснюється відбір підприємств, які протягом двох останніх років нерівномірно або взагалі не перераховували податок з доходів фізичних осіб.

       Доречі за відсутності критеріїв ризиків несплати податків, визначених у п. 4.2 цих Методичних рекомендацій, не підлягають включенню до плану-графіка сумлінні платники податку на прибуток, переліки яких надаються Департаментом адміністрування податку на прибуток та інших податків і зборів (обов'язкових платежів) до Департаменту податкового контролю юридичних осіб не пізніше 5 числа другого місяця поточною кварталу.