Методи і спеціальні прийоми проведення документальних перевірок

Згідно п. 4.1 Методичних рекомендацій № 190 (витяг) якщо різні контролюючі органи запланують у звітному періоді перевірку одного й того самого платника податків, то, згідно з Порядком № 1234, вони мають проводити таку перевірку одночасно.

2.2. Періодичність проведення перевірок

      Залежно від ступеня ризику визначається періодичність проведення планових перевірок в діяльності платників податків. Такий підхід до встановлення періодичності перевірок не є новим і застосовується при перевірках інших сфер діяльності суб'єктів господарювання, зокрема відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V. Зазначимо, що на контроль за податковим законодавством чинність названого Закону не поширюється.

      ПКУ також передбачає поділ платників податку на платників з високим, середнім та незначним ступенем ризику. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, із середнім – не частіше ніж раз на два календарних роки, а з високим – не частіше одного разу на календарний рік.

      У суб'єктів господарювання – юридичних осіб з високим ступенем ризику мають бути одна чи кілька з таких ознак:

             – рівень зростання податків не відповідає рівню зростання валових доходів або рівень сплати податків не відповідає рівню сплати податків у відповідній галузі (з метою визначення цієї невідповідності щодо основних податків за спеціальною формою здійснюється розрахунок такого показника, як податкова віддача);

             – декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток протягом 2-х податкових періодів;

             – обсяги операцій із пов'язаними особами або неплатниками податку на прибуток перевищують 20 % суми скоригованих валових витрат;

             – подання платником податків уточнюючих розрахунків податкової звітності з податку на прибуток та ПДВ у бік значного зменшення податкових зобов'язань (більше ніж 100 тис. грн.);

             – декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в сумі понад 100 тис. грн.;

             – наявність розбіжностей у платника податків згідно із Системою автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів у сумі понад 100 тис. грн.;

              – наявність відносин з контрагентами, які згідно з реєстраційними даними перебувають у розшуку, не звітують, збанкрутували тощо та в яких обсяги взаємооперацій більше 500 тис. грн.;

              – наявність інформації правоохоронних органів щодо взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності, щодо яких порушено кримінальну справу, реєстрацію яких скасовано в судовому порядку тощо;

               – декларування платником податків значних оборотів (понад 100 млн. грн.) з одночасним декларуванням від'ємного значення фінансового результату попереднього року.

(Для фінансових установ Методичні рекомендації № 190 передбачають окремі критерії розподілу.)

     Як бачимо, критерії присвоєння платникам податків категорії платників з високим ступенем ризику настільки різноманітні, що від тавра цієї категорії не застраховане жодне підприємство.

      До платників із середнім ступенем ризику відносять тих платників, для яких:

           – сума інших витрат перевищує 10 % суми скоригованих валових витрат;

           – обсяг податкових пільг з податку на прибуток перевищує 1 млн. грн.;

           – сума заявленого до відшкодування ПДВ у 10 разів перевищує суму нарахованого податку на прибуток;

           – має місце коригування податкової звітності з ПДВ в обсягах 10 або більше відсотків податкових зобов'язань або податкового кредиту;

           – здійснюються експортні операції з товарами, нетиповими для основного виду діяльності підприємства, в обсягах більше 100 тис. грн.;

           – подання податкової декларації з ПДВ за звітний податковий період, складеної з урахуванням податкових накладних, виписаних в іншому податковому періоді (більше ніж 100 тис. грн.);

          – наявність взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які перебувають на спрощеній системі оподаткування та є керівниками, засновниками або співробітниками цього підприємства;

           – наявність у податкових органів інформації про відсутність у суб'єктів господарювання торгових патентів і ліцензій;

           – здійснення зовнішньоекономічних операцій через нерезидентів (нерезидентів – засновників), зареєстрованих в офшорних зонах чи країнах зі спрощеним режимом оподаткування;

           – виплата доходів (відсотки, роялті, лізинг) нерезидентам, зареєстрованим в офшорних зонах чи зонах зі спрощеним режимом оподаткування тощо.

     Щодо платників з незначним ступенем ризику, то податківці встановили для них чіткі критерії віднесення до цієї групи. Зокрема, до них належать платники, в яких:

            – сума сумнівної (безнадійної) заборгованості перевищує 10 % суми валових витрат;

            – має місце несвоєчасне нарахування та сплата ПДВ;

            – адреса суб'єкта господарювання належить до адрес, які при державній реєстрації зазначаються як місцезнаходження багатьма юридичними особами;

            – суб'єкт господарювання повторно реєструється платником ПДВ у разі анулювання свідоцтва платника за ініціативою податкового органу тощо.

      Для суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахунки у сфері готівкового обігу, також використовують такі критерії:

            – перевищення суми витрат за звітний період над сумою продажу на 10 %;

            – значне відхилення сум виторгів порівняно з іншими господарськими об'єктами суб'єктів господарювання, які працюють на одній території та займаються однаковим видом діяльності;

            – негативна динаміка виторгів, тенденція до спаду, значне зменшення суми продажу порівняно з попередніми періодами;

            – проведення протягом місяця більше трьох ремонтів одного РРО та інше.

      Отже, критерії, за якими для підприємства можуть встановити ту чи іншу періодичність перевірки, зазначені доволі докладно. Ми мали на меті звернути вашу увагу на те, що, крім факторів, які не залежать (або майже не залежать) від працівників фінансової служби та керівника підприємства, є чимало таких, що можуть зумовлювати саме їхні рішення (наприклад, з якими контрагентами працювати, за якою юридичною адресою реєструватись тощо). Тому аби перевірки приходили якомога рідше, такі фактори треба ретельно аналізувати та робити правильний вибір.

       Маємо наголосити, що платники податків – юридичні особи, які відповідають критеріям, визначеним у п. 154.6 ст. 154 ПКУ (ті, що з 01.04.2011 р. до 01.01.2016 р. застосовують ставку 0 % з податку на прибуток) та в яких сума сплаченого до бюджету ПДВ становить не менше 5 % від задекларованого доходу за звітний податковий період; а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше 5 % від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше одного разу на три календарні роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними ст. 45, 49, 50, 51, 57 ПКУ.

      Особлива система класифікації встановлена і для суб'єктів господарювання – фізичних осіб. До платників з високим ступенем ризику відносять тих, що здійснюють сумнівні або значні фінансово-господарські операції; отримали загальний оподатковуваний (валовий) дохід більше 10 млн грн; задіяні у схемах ухилення від оподаткування та/або мінімізують податкові зобов'язання; декларують податкові зобов'язання з ПДВ менше або на рівні податкового кредиту; мають відносини з контрагентами, що мають ознаки фіктивності, перебувають у розшуку, не звітують, збанкрутували тощо;

      Середній ступень ризику присвоюється підприємцям, які мають взаємовідносини з підприємствами, у яких виступають керівниками або засновниками; займаються ЗЕД; постійно декларують від'ємне значення суми податкових зобов'язань з ПДВ; мають взаємовідносини суб'єктів господарювання – юридичних осіб із суб'єктами господарювання – фізичними особами, які перебувають на спрощеній системі оподаткування та є керівниками, засновниками або працівниками цього підприємства, тощо.

      І нарешті незначний ступень ризику мають підприємці, які змінюють напрямки відшкодування ПДВ; втратили право на податкові пільги; подають податкові декларації з ПДВ за звітний податковий період, складені з урахуванням податкових накладних, виписаних в минулих податкових періодах.

2.3. Допуск до перевірок

      Рішення про проведення документальної планової перевірки приймає керівник органу ДПС, воно оформлюється наказом. Право проводити таку перевірку надається податківцям лише у випадку, коли платникові податків не пізніше, ніж за 10 календарних днів до дня проведення перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення:

           — копію наказу про проведення документальної планової перевірки;

           – письмове повідомлення3 із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.(Зразок форми направлення на перевірку міститься в додатку 7 до Методичних рекомендацій № 213.)

       Посадові особи органів податкової служби допускаються до проведення документальної планової виїзної перевірки згідно зі ст. 81 ПКУ. Вони мають право розпочати перевірку за умови пред'явлення або надіслання таких документів:

            – направлення на проведення перевірки4, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу ДПС, реквізити наказу про проведення перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи – платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку;

           – копії наказу про проведення перевірки;

           – службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

     Направлення на перевірку є дійсним за наявності підпису керівника органу ДПС або його заступника, що скріплений печаткою органу ДПС. Факсимільне відтворення підпису керівника (заступника керівника) на направленні на проведення перевірки не допускається.

     Непред'явлення, ненадсилання цих документів або пред'явлення зазначених документів, оформлених з порушенням вимог, встановлених ПКУ, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу ДПС до проведення перевірки. Відмовитися від допуску до перевірки на інших підставах платник податків (його посадові особи) не мають права (лист ДПАУ від 10.05.2011 р. № 5593/5/23-4015/377). Зразок форми Направлення на перевірку міститься в додатку 1 до Методичних рекомендацій № 213.

       Платник податків, якому пред'явили направлення, має розписатися у ньому. Якщо він відмовився від підпису, податківці складають відповідний акт, який і є підставою для початку проведення перевірки. Направлення на перевірку має бути виписане в одному примірнику окремо на кожну посадову особу, що проводитиме перевірку (п. 1.5 Методичних рекомендацій № 213).

2.4. Тривалість перевірок

      Вона не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, 10 робочих днів – щодо суб'єктів малого підприємництва, 20 робочих днів – щодо інших платників податків. Нагадаємо, що, відповідно до пп. 14.1.24 ст. 14 ПКУ, великий платник податків5 – це юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує 500 млн. грн. або загальна сума сплачених до Державного бюджету податків за платежами, що контролюються органами ДПС, за такий самий період перевищує 12 млн. грн. А згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 р. № 2063-III, суб'єктами малого підприємництва вважаються фізичні особи – підприємці, а також юридичні особи (будь-якої організаційно-правової форми та форми власності), в яких середньооблікова чисельність працюючих за календарний рік не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн. грн.

     Порядок формування Реєстру великих платників податків затверджено наказом ДПАУ від 22.12.2010 р. № 986. Реєстр великих платників податків на 2012 рік затверджено наказом ДПС України від 04.09.2011 р. № 4.

     Строки проведення планових перевірок можуть подовжуватися за рішенням керівника органу ДПС не більше, як на 15 робочих днів для великих платників податків, не більш як на 5 робочих днів – щодо суб'єктів малого підприємництва та не більше, ніж на 10 робочих днів – щодо інших платників податків. Рішення про подовження таких строків приймається на підставі доповідної записки керівника підрозділу органу ДПС, який здійснював таку перевірку, з викладенням підстав та об'єктивних причин щодо такого подовження. Кількість рішень (наказів) про продовження строків перевірки не обмежується за умови дотримання визначеної ст. 82 ПКУ тривалості перевірки (п. 1.13 Методичних рекомендацій № 213).