Облік руху МШП у бухгалтерії

Застосовується для оформлення списання інструментів, та обміну їх на придатні на тих підприємствах, де облік  ведеться за методом обмінного (оборотного) фонду. Складається в одному примірнику комісією цеху на підставі разових  актів вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів (форма № МШ-4).

Непридатний інструмент за актом здається до комори для утилю. Акт візується  начальником інструментального  цеху чи планового відділу і подається  до центрального інструментального  складу (ЦІС), який видає цеху інструменти (пристрої) того ж найменування, марки та розміру за актом без виписки вимог і лімітних карток. Після видачі складом інструментів (пристроїв) акт передається до бухгалтерії, де згідно з цим актом проводиться списання інструментів (пристроїв) зі складу без відображення їх руху по роздавальних коморах цехів. Виданий складом інструмент (пристрій) у порядку обміну за актами у картці обліку роздавальних комор не відображається.

6. Особова картка обліку спецодягу, взуття та запобіжних засобів – форма №МШ-6 (додаток 7).

Форма застосовується для обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів, які  видаються робітником підприємства в індивідуальне користування за встановленими нормами. Картка ведеться в одному примірнику і зберігається у комірника цеху (дільниці).

У випадку втрати взятих предметів  спецодягу, спецвзуття або запобіжних засобів у особовій картці за формою №МШ-6 в рядку загубленого предмета в розділі “Повернено” робиться запис: “Акт вибуття №____” і дата.

Черговий спецодяг, спецвзуття та запобіжні засоби колективного використання, видані робітникам та службовцям тільки на час виконання тих робіт, на які вони передбачені, повинні знаходитися у коморах і видаватися під відповідальність майстрів та інших робітників, перелік яких затверджується керівником підприємства.

Черговий спецодяг, спецвзуття та запобіжні засоби записуються в  окремі картки з позначкою “Чергова”.

При автоматизованому обробленні даних  з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів особова картка не ведеться.

7. Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів – форма №МШ-7 (додаток 8).

Застосовується для обліку видачі спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів  робітникам підприємств у індивідуальне  користування за встановленими нормами.

Заповнюється у двох примірниках  комірником цеху (відділу, дільниці) окремо на видачу і на повернення спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів і  засвідчується відповідними підписами. Один примірник передається до бухгалтерії, другий залишається у комірника цеху (відділу).

За цією формою ведеться облік прийнятих  від робітників спецодягу, спецвзуття на прання, дезинфекцію, ремонт та на літнє  зберігання.

8. Акт на списання малоцінних  та швидкозношуваних предметів  – форма №МШ-8 (додаток 9).

Форма застосовується для оформлення списання морально застарілих, зношених і непридатних для подальшого використання інструментів (пристроїв), спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів по закінченні строку використання, інших малоцінних та швидкозношуваних предметів і здача їх до комори для утилю.

Акт складається в одному примірнику комісією на підставі разових актів  вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів (форма №МШ-4). іПісля здачі  списаних предметів до комори для  утилю акт з розпискою комірника  здається до бухгалтерії. На різні види малоцінних та швидкозношуваних предметів акти на списання складаються окремо.

Для обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів призначено активний інвентарний  рахунок 12 “Малоцінні і швидкозношувані  предмети” і пасивний рахунок 13 “Знос малоцінних і швидкозношуваних предметів”. На рахунку 12 виділено 2 субрахунки: 1 “Малоцінні і швидкозношувані предмети на складі” і 2 “Малоцінні і швидкозношувані предмети в експлуатації”. Облік наявності усіх видів малоцінних та швидкозношуваних предметів на складі ведеться на першому субрахунку. Ті предмети, які знаходяться в робочому процесі, процесі відновлення чи ремонту, а також предмети, видані у підзвіт матеріально відповідальним особам зі складу господарства для виробничих потреб відносяться до таких, що перебувають в експлуатації і обліковуються відповідно на субрахунку 2.

 

2.2. Облік малоцінних  та швидкозношуваних предметів  на складі та в експлуатації.

Основні вимоги, які ставляться до обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів на складі, полягають у правильному оформленні відповідними документами і своєчасному відображенні в обліку надходження малоцінних і швидкозношуваних предметів; у відображенні точної й об’єктивної інформації про наявність малоцінних і швидкозношуваних предметів у розрізі інвентарних номерів і матеріально відповідальних осіб, передач від однієї відповідальної особи до іншої, зміни їх придатності для використання у зв’язку з видачею в експлуатацію чи ліквідацією тощо.

Малоцінні та швидкозношувані предмети, як правило, надходять безпосередньо на склад підприємства від постачальників або з власного виробництва (від ремонтних майстерень свого господарства).

Придбані предмети зі сторони обліковуються  товарно-транспортними накладними або рахунком-фактурою. При виготовленні у власному виробництві використовується накладна внутрігосподарського призначення.

При надходженні малоцінних та швидкозношуваних предметів на склад завскладом перевіряє  їх фактичну кількість із записами в первинних документах. Облік  їх наявності ведеться в книзі або картці складського обліку, причому окремо по кожному найменуванню і якісних ознаках, щоб не допустити змішування предметів різної якості.

З метою покращення збереження до видачі в експлуатацію на окремих  видах малоцінних і швидкозношуваних предметів (форменний і спеціальний одяг, спецвзуття, господарський та виробничий інвентар тощо) проставляється інвентарний номер і робиться відмітка про їх приналежність до даного господарства.

Видача малоцінних і швидкозношуваних предметів в експлуатацію здійснюється на підставі угоди керівника підприємства за визначеними нормами відпуску згідно з відповідальними первинними документами.

Для одержання інструментів зі складу для потреб виробництва, а також  їх повернення виписується накладна внутрігосподарського призначення або лімітно-забірна картка. Причому на працівника, який користувався цими інструментами, відкривається особова картка. У ній робляться відповідні записи при одержанні й поверненні малоцінних і швидкозношуваних предметів (форма №МШ-2).

На підставі накладної внутрігосподарського призначення завідуючий складом приймає непридатні, зношені малоцінні предмети (інструменти, прилади тощо) у вигляді металобрухту.

Для заміни зношеного інструменту  придатним первинні документи не складаються, а для заміни інструменту, який є непридатним для наступного використання, складається акт вибуття (форма №МШ-4).

Накладна є основним первинним  документом при одержанні зі складу виробничого та господарського інвентаря. На останній вид малоцінних і швидкозношуваних предметів, який використовується в централізованій бухгалтерії чи в іншому структурному підрозділі управління, доцільно складати описи.

Облік технологічної тари, інструментів і пристосувань спеціального призначення  ведеться аналогічно.

При обліку форменного, спеціального одягу і взуття та запобіжних пристосувань необхідно враховувати наступні особливості. Видача зі складу в експлуатацію проводиться відповідно до встановлених правил і норм відпуску. З боку відповідних підрозділів управління необхідно здійснювати суворий контроль за терміном використання в експлуатації цього підвиду малоцінних і швидкозношуваних предметів. Для їх обліку застосовується окремий первинний документ — особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних засобів (форма №МШ-6).

Повторна видача запобіжних пристосувань в експлуатацію супроводжується відповідними записами в особовій картці працівника про ступінь (відсоток) придатності. Проведення профілактичних заходів (дезинфекція, ремонт) оформляються окремою відомістю, в якій після приведення їх у придатність для використання, при поверненні працівникові робиться відповідна помітка.

В окремій картці обліковується  спецодяг і спецвзуття, які закріплені за відповідним робочим місцем і  використовуються щоденно або для  окремого виду робіт.

Відповідно до законодавства і  до умов ринкової економіки облік  матеріальних цінностей і малоцінних та швидкозношуваних предметів зокрема  має важливе значення. Від правильної їх оцінки залежить величина прибутку. Тому податкові служби контролюють  не лише їх наявність, але й оцінку на початок і кінець періоду, яка може змінюватись під впливом ринкової ціни. В європейський країнах такі зміни обліковуються по методу ЛІФО і ФІФО.

При методі оцінки ФІФО запаси МШП  повинні бути списані на виробництво  за цінами їх придбання в хронологічному порядку поступлення. Спочатку списують в розхід предмети по ціні першої закупленої партії, потім другої, третьої і так згідно черги до повного витрачання загальної кількості даного виду предмету.

Ефект від використання даного виду оцінки полягає в тому, що матеріали на кінець періоду оцінюють за цінами останніх закупок, а собівартість реалізованої продукції визначається за цінами перших закупок товарів. Цей метод дає найбільш високий рівень прибутку при оцінці матеріалів, тому його доцільно використовувати в умовах стабільної економіки при незначних коливаннях цін.

Метод ЛІФО обернений до попереднього методу, тобто витрачені запаси оцінюються за вартістю останнього поступлення  матеріалів, потім попереднього і  т.д. У період інфляції метод ЛІФО дає менший прибуток та зменшує податки на прибутки.

Зважаючи на особливості даних  методів, сьогодні найчастіше використовуються середньоарифметична ціна, яка вираховує  всі ціни придбання запасів протягом звітного періоду, і тим самим  вирівнює ріст або зменшення цін.

Приклад: дані про запаси на 30.06.1999 року НДВГ “Наука”:

• 1.06 ми мали 5 одиниць по ціні 1грн.;
• 6.06 закуплено 5 одиниць по ціні 1,1грн.;
• 13.06 закуплено 150 одиниць по ціні 1,2грн.;
• 20.06 закуплено 100 одиниць по ціні 1,3грн.;
• 25.06 закуплено 150 одиниць по ціні 1,4грн.

Усього товарів 500 одиниць загальною  вартістю 625грн. Реалізовано 280 одиниць. Станом на 30.06 у нас залишилося 220 одиниць.

Метод ФІФО: визначаємо собівартість реалізованих товарів:

(50 * 1) + (50 * 1,1) + (150 * 1,2) + (30 * 1,3) = 50 + 55 + 180 + 39 = 324 (грн.)

Визначаємо собівартість кінцевих запасів:

625 – 324 = 301 (грн.) або (70 * 1,3) + (150 * 1,4) = 301 (грн.)

Метод ЛІФО: визначаємо собівартість реалізованих товарів:

(150 * 1,4) + (100 * 1,3) + (30 * 1,2) = 210 + 130 + 36 = 376 (грн.)

Визначаємо собівартість кінцевих запасів:

(120 * 1,2) + (50 * 1,1) + (50 * 1) = 249 (грн.) або 625 – 376 = 249 (грн.)

Метод середньої вартості: середня  вартість одиниці товару:

625 : 500 = 1,25 (грн.)

Оцінка кінцевих запасів: 220 * 1,25 = 275 (грн.)

Собівартість товарів для продажу:

625 – 275 = 350 (грн.) або 280 * 1,25 = 350 (грн.)

Дані методи оцінки мають вказуватись  у наказі про бухгалтерську політику на підприємстві, який бухгалтерія  складає на початку календарного року.

 

2.3. Порядок нарахування  і списання зносу малоцінних  і швидкозношуваних предметів,  які знаходяться в експлуатації.

Списання вартості малоцінних і  швидкозношуваних предметів в експлуатації здійснюється, виходячи із виробничого  варіанту нарахування зносу. Метод визначення зносу залежить від складу малоцінних і швидкозношуваних предметів, певних особливостей їх використання, а також можливостей організації належного контролю за їх зберіганням.

Є декілька методів погашення вартості малоцінних і швидкозношуваних предметів в експлуатації:

• виходячи зі строків служби;
• шляхом нарахування зносу у розмірі 50% вартості при передачі в експлуатацію і в розмірі 50%, що залишились (за вирахуванням вартості отриманих при ліквідації матеріальних цінностей за ціною можливого використання чи реалізації), — при вибутті за непридатністю;
• шляхом нарахування зносу у розмірі 100% при передачі в експлуатацію;
• іншими особливими методами, які передбачені нормативними документами.

Вартість предметів, що перебувають  в експлуатації, таких, як: знаряддя лову; спеціальний одяг, спеціальне взуття; постільні речі; форменний одяг; тимчасові (нетитульні) споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення, які включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт; предмети, призначені для видачі на прокат, — погашаються шляхом нарахування зносу, виходячи з терміну їх служби.