Облік руху МШП у бухгалтерії

Вартість вказаних предметів, за виключенням  тимчасових (нетитульних) споруд і предметів, призначених для видачі на прокат, можна погашати шляхом нарахування  зносу в розмірі 50% вартості в період передачі їх зі складу в експлуатацію і останніх 50%, за вирахування вартості одержаних при їх ліквідації цінностей за вартістю можливого використання або реалізації в період їх ліквідації (списання); прийняттям 100% вартості при передачі вказаних предметів зі складу в експлуатацію.

Вартість спеціальних інструментів і спецпристосувань списується згідно з визначеною нормою або кошторисною  ставкою. Остання розраховується виходячи з кошторису витрат на їх виготовлення (придбання) і запланованого виробництва продукції протягом двох років.

Спеціальні інструменти і спеціальні пристосування призначені для масового виробництва або для індивідуальних замовлень, дозволяється повністю списувати  у міру відпуску їх у виробництво  чи експлуатацію.

Погашення вартості тимчасових (нетитульних) споруд проводиться щомісячно і знос нараховується, виходячи з первісною (балансової) вартості, за винятком матеріалів, що передбачено одержати від розробок (за ціною можливого використання чи реалізації) і строку служби або терміну будівництва, якщо строк служби перевищує тривалість будівництва. Під первісною вартістю малоцінних і швидкозношуваних предметів вважаються витрати на придбання, виготовлення або спорудження.

Малоцінні і швидкозношувані предмети вартістю більше 10грн. обліковують, використовуючи рахунок 13 “Знос малоцінних і швидкозношуваних предметів”.

Оскільки згідно з чинним законодавством України по бухгалтерському обліку можливий вибір того чи іншого способу  нарахування зносу малоцінних і  швидкозношуваних предметів, які використовуються у господарській діяльності, вибраний на конкретному підприємстві спосіб нарахування зносу обумовлюється в наказі про облікову політику, який складається на підприємстві на початку кожного фінансового року. При цьому слід врахувати. що протягом календарного (фінансового) року вибраний метод не повинен змінюватися.

У випадках, якщо у звітному році використовується інший варіант нарахування зносу  МШП, ніж у попередньому році, необхідно  провести коригування сум зносу. Збільшення суми нарахованого зносу відображається по дебету рахунків обліку витрат виробництва і обігу (20 “Основне виробництво”, 23 “Допоміжні виробництва”, 44 “Витрати обігу”) та кредиту рахунку 13 “Знос малоцінних і швидкозношуваних предметів”. Зменшення нарахованої суми зносу відображається по дебету рахунку 13 в кореспонденції з рахунком 80 “Прибутки і збитки”.

Приклад.

Списуються малоцінні і швидкозношувані  предмети за первісною вартістю 480грн., сума раніше нарахованого зносу становить 240грн. Кореспонденція рахунків щодо відображення операції:

а) відображення донарахування зносу

Дт 20 (44) – Кт 13 — 240

б) відображення списання первісної  вартості МШП

Дт 13 – Кт 12/2 — 480

Якщо в експлуатацію видаються  малоцінні і швидкозношувані  предмети, використання яких не пов’язане з виробництвом та збутом продукції (робіт і послуг), нараховується знос у розмірі 100% вартості з віднесенням його за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, коштів фондів і цільового фінансування.

У бухгалтеріях підприємств, де використовується метод нарахування зносу по МШП в розмірі 100% вартості при передачі в експлуатацію, при списання за непридатністю малоцінних і швидкозношуваних предметів, матеріальні цінності а цінах можливого використання або реалізації, що надійшли при цьому відображаються по дебету рахунку обліку виробничих запасів і кредиту рахунку 12, субрахунок 2 методом “червоне сторно”.

При поверненні на склад підприємства малоцінних і швидкозношуваних предметів, які вже були в експлуатації, їх первісна вартість обліковується по дебету рахунку 12, субрахунок 1 “Малоцінні і швидкозношувані предмети в експлуатації” без сторнування нарахованого по них зносу. У випадку наступної видачі таких предметів в експлуатацію знос в розмірі 50% вартості (при такому методі нарахування зносу) не нараховується, решта 50% (за вирахуванням вартості одержаних при ліквідації матеріальних цінностей за ціною можливого використання або реалізації) нараховується при списанні за непридатністю. Облік МШП, що були в експлуатації і здані на склад, повинен забезпечити одержання своєчасної, точної й об’єктивної інформації, щоб правильно розрахувати знос по них.

Предмети вартістю до 10грн. за одиницю  повністю погашаються у міру відпуску їх у виробництво або експлуатацію. При поверненні з експлуатації вони оприбутковуються за ціною можливого використання або реалізації на рахунок 12, субрахунок 1 “Малоцінні і швидкозношувані предмети на складі” на зменшення витрат по відповідному рахунку, на яких раніше була списана вартість вказаних предметів. Щоб забезпечити збереження предметів вартістю до названої межі у сільськогосподарському підприємстві, необхідно організувати належний оперативний контроль за їх рухом, а особливо облік у кількісному виразі.

2.4. Облік руху МШП  у бухгалтерії.

У бухгалтерії підприємства на підставі первинних документів відображають рух малоцінних і швидкозношуваних предметів у такій кореспонденції рахунків:

* По спеціальних інструментах  і пристроях, пов’язаних з  виконанням певного замовлення, нараховується 100% зносу навіть  у тому разі, якщо на підприємстві  прийнято інший порядок нарахування  зносу та інших малоцінних та швидкозношуваних предметах.

На основі первинних документів складського обліку завідуючий складом  складає звіт про рух товарно-матеріальних цінностей. У бухгалтерії підприємства на підставі цього звіту проводять  записи в журнал-ордер №10/1 СГ, звідки виведені залишки заносять у Головну книгу.

2.5 Методика обліку  малоцінних та швидкозношуваних  предметів у відповідності до  нових стандартів бухгалтерського  обліку.

Поступове входження України у  світову ринкову економіку супроводжується  змінами та наближенням нашої держави до загальноприйнятих світових стандартів, серед яких і міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.

23.05.1992 року Президентом України  було видано наказ “Про перехід  України до загальноприйнятої  по міжнародній практиці системи  обліку і статистики”. Згідно з ним було створено державну комісію, яка повинна контролювати впровадження в Україні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та системи статистичних показників і методики їх розрахунку.

На сьогодні прийнято Закон “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, у якому визначаються сфери його дії, основні принципи, державне регулювання, документальне забезпечення, організація ведення бухгалтерського обліку та порядок формування бухгалтерської звітності. На відміну від положення, яке діяло до цього часу, бухгалтерський облік організовується на підприємствах відповідно до розроблених і затверджених Міністерством Фінансів стандартів, якими визначаються умови і правове поле організації обліку на відповідних етапах бухгалтерської роботи. Сьогодні вже прийнято і затверджено 13 стандартів, серед яких стандарт №9 “Запаси”, який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси, у тому числі обліку малоцінні та швидкозношувані предмети, і розкриття її у фінансовій звітності. Норми цього положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форми власності (крім бюджетних установ).

Згідно даного стандарту, запаси —  це майно, яке:

• утримується для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
• перебуває у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
• утримується для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

У стандарті дається визначення фактичної собівартості запасів, яка  включає:

• суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);
• суми. що сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв’язку з пошуком і придбанням запасів;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
• затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхуванням та відсотки за комерційний кредит постачальників;
• інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Не включається до первісної  вартості запасів, а належить до витрат того періоду, в якому вони були здійснені:

• понаднормові втрати і нестачі запасів;
• проценти за користування позиками;
• витрати на збут;
• загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких  методів: ідентифіконваної собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО); нормативних затрат; ціни продажу. Для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з  балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких  предметів за місцем експлуатації і  відповідними особами протягом строку і фактичного використання.

У цьому Положенні також визначається ефективність вибуття запасів, їх оцінка на початок і на кінець звітного періоду, приріст запасів і його вплив на формування приросту капіталу у виробництві, інформація про запаси, яка повинна наводитись у примітках до фінансової звітності.