Облік собівартості

43

Міністерство освіти і науки України

КОЛЕДЖ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

«ЕКОНОМІКО- ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

КУРСОВА РОБОТА

На тему: «Облік собівартості»

              Виконав:

Студент 3-го курсу

Спеціальності БО-31

Бойко В.В.

Керівник:

До захисту допущено

              «              »              2009р.

Бровари  2009р.

ЗМІСТ

Вступ             

1. Теоретичні аспекти обліку витрат виробництва в сучасних умовах господарювання             

1.1. Економічна суть витрат, їх оцінка та класифікація             

1.2. Загальні підходи до формування та обліку витрат діяльності підприємства             

2. Організація обліку витрат виробництва на прикладі ВАТ "Луцькпластмас"             

2.1. Економіко-організаційна характеристика ВАТ "Луцькпластмас"             

2.2 Організація обліку витрат виробництва             

2.2.1. Формування та облік собівартості реалізованої продукції             

2.2.2. Облік прямих виробничих витрат             

2.2.3. Аналітичний облік витрат виробництва             

Висновки             

Список використаної літератури             

Вступ

Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки конче потрібно, щоб учасники, приймаючи рішення, мали правдиву та об'єктивну інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи – прибутки, доходи чи збитки, а також про особливості їх досягнення, як на своєму підприємстві, так і партнерів. Таку інформацію надає лише система бухгалтерського обліку.

Випуск продукції, яка буде реалізована і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. Виробничі процеси – це другий етап виробництва. Характерною особливістю цього етапу, як центрального у виробничій системі є формування витрат на виробництво продукції.

Стан виробництва характеризується його ефективністю, психологічними параметрами, ступенем використання досягнень науково-технічного прогресу, місцем і роллю працівника у виробничих процесах. В умовах обмеженості ресурсів і досягнення планової ефективності, виникає потреба постійного зіставлення витрат і отриманих результатів. Ця проблема посилюється під впливом інфляції. Коли дані про виробничі витрати необхідно повсякденно звіряти з даними майбутніх витрат, що великою мірою залежить від впливу зовнішнього середовища. Можливість усунення або передбачення впливу багатьох негативних внутрішніх та зовнішніх факторів з'являється завдяки раціонального організованому обліку витрат на виробництво. Все це зумовило актуальність теми і вибір випускного дослідження.

Предметом дослідження є організація і методологія обліку витрат виробництва і собівартості виробленої продукції на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності в сучасних умовах господарювання.

Об'єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність ВАТ "Луцькпластмас", облік витрат виробництва та відображення їх у системі бухгалтерського обліку і звітності з метою поліпшення управління витратами виробництва. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові методичні прийоми економічних досліджень та емпіричні прийоми бухгалтерського обліку, аналізу ВАТ "Луцькпластмас".

В процесі дослідження використовувалися законодавчі та нормативні акти, методики з питань витрат виробництва, дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених з питань бухгалтерського обліку та аналізу. Інформаційною базою проведеного дослідження є офіційні матеріали Міністерства фінансів України, дані бухгалтерського обліку і звітності ВАТ "Укрпластмас".

Метою і завданням дослідження є удосконалення організації та методології бухгалтерського обліку витрат виробництва і умовах формування ринкових відносин.

Для реалізації цієї мети в дослідженні розв'язуються такі завдання:

–        розкривається економічна суть витрат виробництва;

–        дається оцінка та проводиться класифікація витрат виробництва в сучасних умовах господарювання;

–        визначаються загальні підходи до формування та обліку витрат діяльності підприємств незалежно від форм власності;

–        досліджується організація обліку витрат виробництва.

1. Теоретичні аспекти обліку витрат виробництва в сучасних умовах господарювання

1.1. Економічна суть витрат, їх оцінка та класифікація

Випуск продукції, яка буде реалізована, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. Виробничі процеси – це другий етап виробництва. Характерною особливістю цього етапу, як центрального у виробничій системі є формування витрат на виробництво продукції.

Виробнича діяльність широко розгалужена. Це виробництво товарів, виробів, виконання робіт, надання послуг, інформації, створення духовних цінностей тощо, навіть виробництво товарів, продуктів має широке розгалуження: промисловість, сільське господарство, будівництво тощо.

В процесі обліку затрат виробництва за основу слід приймати змістовну характеристику виробництва як суспільного явища.

Виробництво, як об'єкт обліку має двоїстий характер: з одного боку – це процес використання речовини та сил природи, з іншого – виготовлення (створення) нового продукту праці. Ця двоїстість (подвійність) набуває єдності у характері перетворення (трансформації) речовини і сил природи у новий продукт праці, тобто у тому, як відбувається процес перетворення (трансформації).

Дві сторони і їхня єдність визначають три аспекти виробництва, які вивчаються бухгалтерським обліком. Перший аспект – що було використано (затрачено), які речовини або сили природи, другий – що було виготовлено (який новий продукт праці); третій – як відбувався процес перетворення речовин та сил природи у новий продукт праці (рис. 1.1). Усі три аспекти цього процесу мають техніко-технологічні (натурально-речові) та економічні (вартісні) характеристики. Перші визначають фізико-хімічні, біологічні та інші властивості використаних речовин, сил природи і виготовленого нового продукту, а другий – вартісні (грошову їх форму як форму загального еквіваленту, який уможливлює об'єднання різноманітних за натуральними ознаками елементів виробництва).

Рис. 1.1. Змістовна характеристика процесу виробництва як об'єкту вивчення дисципліни "бухгалтерський облік"

Використані у процесі виробництва різні речовини та сили природи на виготовлення нового продукту праці формують поняття затрати. Грошовий вираз суми затрат на виробництво конкретного продукту визначає поняття собівартість. Зміст термінів затрати і собівартість поєднується в понятті затрати виробництва. В умовах ринкових відносин затрати виробництва дорівнюють вартості виготовленого продукту. Вони є сумою вартості витрачених на виробництво продукту засобів виробництва та заново утвореної вартості.

Від суспільних затрат виробництва собівартість продукції відрізняється. У вартісному вираженні виражені відображає лише ті затрати, які робить конкретна господарська система: підприємство, цех, ферма, бригада тощо.

Ринкові відносини визначають важливе значення показника собівартості як економічної категорії. Собівартість тісно пов'язана з усіма іншими економічними категоріями. Це один з найбільш важливих інструментів ведення господарства. Собівартість притаманна всім сторонам виробничої діяльності господарської ланки. Зниження собівартості – це вирішальна умова збільшення нагромаджень.

Управління затратами і собівартістю – важливий елемент управління господарством. Основні напрями цієї роботи: обґрунтування рішень про зняття з виробництва застарілих виробів, визначення ціни продукції, визначення рентабельності, побудова внутрішньогосподарських відносин, правомірність та доцільність організаційно-технічних заходів тощо. Ці питання становлять зміст внутрішньогосподарського обліку.

Зміст процесу виробництва як суспільного явища та значення показника собівартості в управлінні господарством дають змогу визначити цільову функцію обліку затрат виробництва (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Цільова функція бухгалтерського обліку затрат виробництва

Цільова функція бухгалтерського обліку виробництва вимагає відповіді на такі питання: що було затрачено, де було затрачено, для чого було затрачено, як проходив процес затрат, на що були затрачені речовини та сили природи. Із цього випливає, що з даних бухгалтерського обліку має бути видно: скільки, яких ресурсів було затрачено на виробництво, їх натуральні вартісні параметри, характеристика процесу трансформації речовин та сил природи у новий продукт праці, кількісні та вартісні характеристики нового продукту праці (рис. 1.3). Ці характеристики мають сприяти оцінці відповідності затрат попередньо визначеним нормам (квоті, плану тощо).

За своїм змістом термін "затрати" є багатогранним і багатоаспектним.

Класифікація затрат потрібна для визначення вартості продукції і, відповідно для ціноутворення; для визначення собівартості продукції, тобто локальних затрат. Велике значення класифікації затрат в управлінні ними і перш за все для здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління.

Рис. 1.3. Структура матеріально-речового результату процесу виробництва

Затрати підприємств за своїм характером різні. Вони можуть бути пов'язані з виробничим процесом безпосередньо або можуть бути з ним не пов'язані, але з погляду суспільних потреб є обов'язковими.

У межах конкретного виробничого господарського формування до затрат, які безпосередньо пов'язані з процесом виробництва, належать затрати, пов'язані з:

–        підготовкою та освоєнням виробництва;

–        виготовленням (поточним виробництвом) продукції;

–        удосконаленням технології та організації виробництва (некапітального характеру);

–        винахідництвом та раціоналізаторством;

–        обслуговуванням виробництва;

–        забезпеченням нормальних умов праці;

–        набором робочої сили;

–        управлінням виробництва;

–        підготовкою та перепідготовкою кадрів;

–        збутом продукції та деякі інші.

Разом з тим слід відмітити, що виробничі підприємства можуть здійснювати не тільки виробництво та збут продукції, але і ряд інших видів діяльності: підготовку кадрів, науково-дослідні роботи, обслуговувати різні побутові, культурні та інші потреби своїх працівників. Уся ця діяльність також пов'язана з використанням різних речовин та сил природи, тобто пов'язана із затратами. Тому першою ознакою поділу затрат є належність їх до виду діяльності. В економічній практиці види виробничої діяльності поділяють на основну, допоміжні, обслуговуючу та забезпечуючу. У межах кожного виду діяльності виробляють певний вид продукції: вироби, роботи або послуги. Основне завдання бухгалтерського обліку – визначити усі цільові ознаки (див. рис. 1.1). Але головним є визначення вартісних параметрів і перш за все – собівартості.

Щодо собівартості, усі затрати поділяють на дві групи: перша – затрати, які включаються до собівартості; друга – які не включаються до собівартості. Таким чином, другою ознакою класифікації затрат є розмежування їх за собівартістю.

Склад затрат, які включаються або не включаються до собівартості продукції формуються із затрат, які здійснюються в межах або за межами виробництва. Тому затрати безпосередньо пов'язані або з виготовленням продукції, або з її реалізацією. Перша група – група затрат формує виробничу собівартість, друга – витрати зі збуту. Разом дві групи формують повну собівартість продукції.

Затрати можуть класифікуватися і за такими двома ознаками: загальноекономічні та планово-облікові (кошторисно-облікові).

Загальноекономічні затрати класифікуються за відношенням до форм праці (жива, уречевлена); форм вартості (трудові, матеріальні, грошові); за роллю і характером (основні, накладні); призначенням (технічні, організаційні); відношенням до обсягу виробництва (умовно-змінні, умовно-постійні); сферою виникнення (виробничі, позавиробничі).

Класифікація затрат за загальноекономічними ознаками слугує для аналізу процесу виробництва за укрупненими (збільшеними) масштабами. Вона непридатна для побудови планово-економічної роботи в межах господарств.

Для побудови фінансово-планової та облікової роботи, управління затратами, формування фінансових показників прибутків та доходів, фінансових відносин з державою, страховими організаціями в управлінні економікою прийнята планово-облікова класифікація витрат. При цьому затрати класифікуються за такими ознаками:

–        елементами кошторису (елементи затрат);

–        способом віднесення затрат на собівартість продукції та об'єктом обліку затрат – прямі, непрямі;

–        елементами собівартості – калькуляційних статтях;

–        сферами виникнення – виробничі, позавиробничі;

–        календарними періодами – поточного періоду (калькуляційного), до та після калькуляційного періоду.

Планово-облікова (кошторисно-облікова) класифікація має велике значення для організації економічної роботи на підприємствах, в управлінні економікою господарства. Без неї неможливо здійснювати нормування, планування, організацію, контроль та аналіз управління затратами.

У сукупності групування затрат має забезпечити потреби формування вартісних параметрів господарства, задовольнити не лише економічні, а й технічні аспекти управління (нормування, калькулювання, кошторисна справа, облік, контроль, аналіз, єдність методичної та організаційної їх побудови).

Як було зазначено, єдина система групування ресурсів виробництва (речовин та сил природи) має п'ять ознак. Окрім того, усі речовини і сили природи мають дві характеристики: натуральну (речову, трудову) та вартість (грошову). Перша використовується здебільшого в технічних, технологічних цілях, друга – в економічних аспектах управління. За натуральною ознакою речовини та сила природи до процесу виробництва входять у різних формах – праця, предмети та засоби праці; за вартісною ознакою – лише у формі праці, її прообразу – грошей. Трансформовані у готовий продукт праці речовини та сили природи втрачають форму, але не втрачають вартості. Тому завжди, за будь-якого формування, групування та перегрупування затрат, вони перш за все здійснюються як робоча сила, предмети та засоби праці.