Облік витрат виробництва

ОБЛІК ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА   
ТА ВИПУСКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

7.1. Визначення, визнання   
та класифікація витрат виробництва

  Випуск  продукції (виконання робіт, надання  послуг) потребує здійснення певних витрат, тобто витрат виробництва.

  Згідно  з П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» витрати виробництва — це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).

  Витрати визнаються витратами певного звітного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснюються.

  Витрати, які неможливо прямо пов’язувати  з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат періоду, в якому  вони були здійснені.

  Це  загальні положення, які стосуються витрат усієї діяльності підприємства.

  У цій темі розглядатиметься методика обліку витрат виробництва, які становлять собівартість готової продукції (робіт, послуг).

  Собівартість  продукції — виражені в грошовій формі витрати підприємства на виробництво продукції (виробнича собівартість).

  У виробничу собівартість продукції  згідно з П(С)БО 16 «Витрати» не включаються адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати тощо.

  До  собівартості продукції включається вартість використаних у процесі виробництва сировини й основних матеріалів, комплектуючих виробів, палива, енергії на оплату праці та відрахування до соціальних фондів, загальновиробничі витрати, інші витрати, пов’язані з виготовленням продукції на рівні виробничих підрозділів (цехів).

  Витрати на виробництво різні за своїм  економічним змістом, напрямками використання, місцем виникнення та іншими ознаками. У таблиці 7.1 наведено класифікацію виробничих витрат.

Таблиця 7.1

КЛАСИФІКАЦІЯ  ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ

 

  Залежно від характеру та призначення  виробничих процесів структурні підрозділи підприємства (місця виникнення витрат) поділяються на основні, допоміжні (підсобні).

  До  основних належать виробництва, цехи, дільниці, які безпосередньо беруть участь у виготовленні продукції (заготівельні, механічно-обробні, збиральні тощо).

  Допоміжні (підсобні) виробництва призначені для обслуговування основних (енергетичні, ремонтні, транспортні тощо).

  Усі витрати виробництва включаються  в собівартість окремих об’єктів обміну (окремих виробів, груп однорідних виробів, окремих замовлень).

  Одноелементні витрати складаються тільки з  одного елемента витрат, а комплексні — з кількох економічних елементів.

  Економічний елемент — це економічно однорідний вид витрат; серед них розрізняють:

• матеріальні витрати;
• витрати на оплату праці;
• відрахування на соціальні заходи;
• амортизація;
• інші витрати.

  Склад кожного елемента витрат дається в П(С)БО 16 «Витрати», а групування за елементами показує, що витрачено.

  Для визначення собівартості конкретного  об’єкта калькулювання витрати виробництва групуються за статтями кальку- 
ляції.

  Номенклатура  статей калькуляції залежить від технологічних і організаційних особливостей підприємства (підрозділу підприємства). Статті калькуляції встановлюються самим підприємством у наказі про облікову політику (або рекомендуються органом управління).

  Номенклатура  статей калькуляції може бути така:

1. Сировина та основні матеріали.
2. Комплектуючі вироби та купівельні напівфабрикати.
3. Паливо й енергія на технологічні цілі.
4. Зворотні відходи (вираховуються).
5. Основна заробітна плата робітників.
6. Додаткова заробітна плата.
7. Відрахування на соціальне страхування.
8. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування.
9. Загальновиробничі витрати.
10. Втрати від браку.
11. Виробнича собівартість.

  Важливим  моментом для визначення собівартості є розподіл витрат на прямі та непрямі.

  Прямі — це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо на конкретний об’єкт витрат (вид продукції і т. д.) економічно можливим способом.

  Непрямими є витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо на певний об’єкт обміну витрат. Ці витрати належать до кількох (багатьох) видів продукції, і їх потрібно розподіляти між об’єктами обліку пропорційно вибраній базі (пряма заробітна плата робітників тощо).

  Витрати виробництва групуються і за іншими ознаками, наведеними в табл. 7.1.

  Підприємство  самостійно визначає об’єкти обліку витрат, об’єкти та одиниці калькулювання.

7.2. Облік прямих виробничих  витрат

  Для узагальнення інформації про витрати  на виробницто призначений рахунок бухгалтерського обліку 23 «Виробництво».

  Він використовується для обліку на окремих  субрахунках витрат:

  1) промислових і сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції;

  2) підрядних, геологічних і проектних  організацій на виконання будівельно-монтажних, геологорозвідувальних та проектно-вишукувальних дослідних робіт;

  3) підприємств транспорту та зв’язку  на надання послуг;

  4) науково-дослідних підприємств   на виконання науково-дослідних  і конструкторських робіт;

  5) підприємств громадського харчування  на випуск власної продукції;

  6) підприємств торгівлі, постачання  та збуту на здійснення діяльності з продажу товарів;

  7) дорожніх господарств на утримання  та ремонт автомобільних шляхів;

  8) інших підприємств та організацій;

  9) допоміжних (підсобних) виробництв;

 10) на  виконання некапітальних робіт  (будівництво тимчасових споруд, демонтаж припиненого будівництвом  об’єкта).

  Рахунок 23 «Виробництво» — активний, основний, витратний, призначений для обліку господарських засобів.

  За  дебетом цього рахунка відображаються прямі матеріальні, трудові та інші витрати, а також виробничі накладні витрати на втрати від браку продукції (робіт, послуг); з кредиту списуються суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 26, 27), виконаних робіт та послуг (у дебет рахунка 90). За кредитом субрахунків обліку витрат допоміжних (підсобних) виробництв, з виконання некапітальних робіт у кореспонденції з дебетом рахунків 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» та субрахунків обліку витрат основного виробництва списується собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, споруд, робіт, послуг (інструменту, енергії,  
пари, транспортних і ремонтних послуг тощо).

  Основні бухгалтерські проведення з обліку виробництва наведено в (табл. 7.2).

  Таблиця 7.2

Продовження табл. 7.2