Облік витрат виробництва

Продовження табл. 7.2

Продовження табл. 7.2

Закінчення  табл. 7.2

  Синтетичний облік витрат виробництва ведеться в журналі № 5.

7.3. Облік загальновиробничих  витрат

  До  собівартості готової продукції  включаються, крім прямих витрат, загальновиробничі  витрати.

  До  складу таких витрат відносяться  витрати на утримання й експлуатацію обладнання та на управління й обслуговування виробництва.

  Відповідно  до Плану рахунків вони групуються за дебетом рахунка 91 «Загальновиробничі витрати».

  Як  правило, ці витрати в калькуляції  показуються за окремими статтями.

  До  складу витрат на утримання та експлуатацію обладнання належать:

• витрати на утримання й експлуатацію виробничого підіймання-транспортного обладнання, цехового транспорту та інструментів, приладів зі складу основних засобів, інших малоцінних необоротних активів (амортизація, вартість енергії, вартість мастильних матеріалів, зарплата з нарахуванням робітників, які обслуговують виробниче та підіймально-транспортне обслуговування тощо);
• витрати на ремонти, що здійснюються підприємством для підтримання об’єкта в робочому стані.

  Усі ці витрати обліковуються за кожним цехом окремо в розрізі аналітичних статей (видів) витрат. Щомісячно зібрані з дебету рахунка 91 «Загальновиробничі витрати», із кредиту різних рахунків (13, 20, 65, 66 та інших) розподіляються між об’єктами обліку (видами продукції і т. д.) пропорційно вибраній базі (машино-години, пряма заробітна плата робітників, уся сума прямих витрат, обсяг перероблених основних матеріалів тощо).

  До  складу загальновиробничих витрат належать:

• витрати на управління та обслуговування виробництва (витрати на утримання працівників апарату управління цехів, дільниць, їхня заробітна плата з нарахуваннями на відрядження, на оплату послуг за участь у семінарах тощо);
• витрати з операційної оренди виробничих основних засобів, витрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням технологій і організацією виробництв;
• витрати на обслуговування виробничого процесу;
• витрати на охорону праці;
• витрати, пов’язані з забезпеченням пожежної та сторожової охорони;
• витрати зв’язку;
• податки, збори, інші обов’язкові платежі (плата за землю, податок із власників транспортних засобів, за використання природних ресурсів тощо);
• витрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення та інші витрати загальновиробничого призначення.

  Ці  витрати групуються за кожним підрозділом  підприємства (цехом) і відображаються за дебетом рахунка 91 і кредитом різних рахунків (13, 20, 65, 66 і т. д.). Щомісячно ці витрати розподіляються між об’єктами обліку (видами продукції) пропорційно вибраній базі.

  Для списання витрат з рахунка 91 в дебет  рахунка 23 необхідно їх розділити на змінні та постійні.

  До  змінних загальновиробничих витрат належать витрати, які змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу виробництва. Ці витрати повністю відносять на собівартість виготовленої продукції записом з дебету 23 «Виробництво» і кредиту рахунка 91 «Загальновиробничі витрати».

  Постійні  загальновиробничі  витрати — це витрати, які залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу виробництва. Вони поділяються на витрати, які відносять на собівартість виготовленої продукції записом з дебету рахунка 23 «Виробництво» і кредиту рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» та на собівартість реалізованої продукції записом з дебету субрахунку 901 «Собівартість реалізованої продукції». Базою для поділу є показник нормальної потужності підприємства (машино-години, нормо-години відпрацьованого часу, обсяг виробництва тощо).

  Приклад розподілу загальновиробничих витрат наведено в табл. 7.3.

Таблиця 7.3

КЛАСИФІКАЦІЯ  ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ