Облік витрат виробництва

  Таким чином, суму перевитрат постійних витрат відносять у дебет субрахунку 901 «Собівартість реалізованої продукції», а витрати в межах норм — у дебет рахунка 23 «Виробництво». Рахунок 91 щомісяця закривається, і сальдо немає.

 
7.4. Облік інших витрат  виробництва

  До  складу інших виробничих витрат належать такі, що пов’язані з випробуванням продукції на її якість. Такі витрати, як правило, є прямими, та на підставі первинних документів їх відносять у дебет рахунка 23 «Виробництво» з кредиту відповідних рахунків (20, 65, 66 і т. д.) і включають до собівартості конкретних видів продукції.

  У собівартість продукції відносяться  прямим способом і втрати від виробничого браку. Такі втрати оформляються на рахунку 24 «Брак у виробництві», де з дебетом відображаються собівартість невиправного браку, витрати на виправлення виправного браку, а за кредитом — справедлива вартість невиправного браку, відшкодування витрат винуватцями браку.

  Втрати  від виробничого браку списуються в дебет рахунка 23 «Виробництво»  з кредиту рахунка 24 «Брак у  виробництві».

 
7.5. Зведений облік  витрат і визначення   
собівартості готової продукції

  Зведений  облік ведеться з метою визначення всіх витрат виробництва щодо кожного об’єкта обліку (виду продукції, однорідної групи продукції, виробничого замовлення тощо) та встановлення собівартості з об’єкта калькуляції і калькуляційної одиниці.

  Зведений  облік може вестися одним з  методів: нормативним, попередільним, позамовним.

  Сутність  нормативного методу полягає в тому, що фактичні витрати в поточному обліку підрозділяються на витрати в межах виробничих норм та відхилення від норм (економія, перевитрати). Окремо відображається вплив змін норм. Алгебраїчний підсумок цих складових показує суму фактичних витрат. Застосування цього методу (або його елементів) дає змогу оперативного контролю за формуванням собівартості продукції.

  Нормативний метод може застосовуватися в  будь-якій галузі та на будь-якому підприємстві, де є витрати виробництва.

  Попередільний метод застосовується на підприємствах, де виробничий процес організується за переділами, стадіями, фазами і на цих переділах виробляються напівфабрикати, які потім використовуються для виготовлення продукції на цьому самому підприємстві або реалізуються на сторону.

  Наприклад: пряжа — сурова тканина — готова тканина.

  У зведеному обліку всі витрати  — прямі та загальновиробничі  — групуються з дебету рахунка 23 «Виробництво».

  Для визначення собівартості готової продукції  необхідно витрати за місяць скоригувати на собівартість незавершеного виробництва, якщо воно є на підприємстві.

  До  незавершеного виробництва належить продукція, яка не пройшла всі технологічні операції на підприємстві, не прийнята відділом контролю якості та не передана на зберігання.

  Обсяг незавершеного виробництва на кінець місяця визначається за допомогою інвентаризації або розрахунку.

  Методика  оцінки незавершеного виробництва обирається підприємством. Це може бути фактична виробнича собівартість, нормативна (планова) собівартість.

  За  наявності незавершеного виробництва  собівартість готової продукції  визначається за формулою:

НВп + Вм – Б – Нок = Св,

де НВп  — собівартість незавершеного виробництва на початок місяця;

  Вм  — витрати за місяць;

  Б — собівартість невиправного браку;

  НВк — собівартість незавершеного виробництва  на кінець місяця;

  Св  — собівартість готової продукції.

  Якщо  на підприємстві відсутнє незавершене виробництво, то всі витрати за місяць становитимуть собівартість готової продукції (випущеної).

  Якщо  на підприємстві в процесі виробництва  крім основної продукції одержують  і побічну, то вона оцінюється за справедливою вартістю (собівартістю, вартістю можливого використання, вартістю реалізації), і на цю суму зменшується собівартість основної продукції.

  Зведений  облік ведеться у відомості, орієнтовна форма якої наведена нижче (зразок 7.1 а; б;).

 

  

  

Зразок 7.1 (а)

ВІДОМІСТЬ ЗВЕДЕНОГО ОБЛІКУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО за 20___ р.

_______________________

(група  виробів)

Зразок 7.1 (б) 

 

_________

  Примітка: За наявності понаднормових витрат їх списують не на виробничу собівартість виготовленої продукції, а на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). 

 

  

  Облік випуску готової продукції здійснюється на підставі первинних документів довільної форми (актів, накладних); протягом місяця ведеться накопичувальна відомість, в якій у розрізі конкретних видів продукції розміщують дані про випуск у кількісному виразі та з оцінкою за плановою собівартістю або ж за цінами реалізації (якщо вони постійні).

  Після обчислення фактичної виробничої собівартості випущеної продукції складається бухгалтерське проведення з дебету рахунка 26 «Готова продукція» і кредиту рахунка 23 «Виробництво». Цей запис здійснюється в журналі № 5 (кредит рахунка 23).

7.6. Облік готової  продукції

  Готова  продукція — це продукція, яка пройшла на підприємстві всі технологічні операції, відповідає нормам, стандартам якості та передана на зберігання (склад, майданчик, інше місце). Складський і аналітичний облік готової продукції ведеться за аналогією обліку виробничих запасів, тобто за номенклатурними номерами в картках складського обліку, в обігових відомостях.

  Поточний  облік може здійснюватися за постійними обліковими цінами (планова собівартість, ціни реалізації) з окремим обліком відхилень від вартості за обліковими цінами.

  Відхилення  розподіляються між залишком продукції  на кінець місяця та вартістю продукції, списаної за обліковими цінами, за методикою  розподілу транспортно-заготівельних  витрат.

  Бухгалтерські проведення з обліку руху готової  продукції наведено в табл. 7.2.

Таблиця 7.2

Продовження табл. 7.2