Оплата праці

 

Документом по обліку відпрацьованого часу робітниками  з погодинною заробітною платою є  табель. Табель служить для обліку та контролю робочого часу, нарахування заробітної плати при погодинній формі оплати праці, складання звітності про чисельність і склад працівників.

 

Існує основна та додаткова  заробітної плати:

 

При нарахуванні основної заробітної плати робітникам, яким установлена підрядна оплата праці, крім табелю необхідно мати відомості про виробітку та розцінки за виконану роботу.

 

Додаткова заробітна  плата — ст. 105 КЗпП передбачено, що працівниками, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, зумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією або обов’язок тимчасово відсутнього працівника без увільнення від своєї основної роботи, здійснюється доплата за поєднання професій або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за поєднання професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

 

При розрахунку заробітної плати робітників по тарифу годинну  тарифну ставку потрібно помножити на кількість годин зміни.

Розподіл заробітної плати при підрядній оплаті праці  здійснюється трьома засобами:

• по коефіцієнту виробітку;
• по відпрацьованому часу, приведеного до першого розряду;
• по коефіцієнту трудової участі (КТУ).

 

Колективно-відрядна система  оплати праці (бригадна) — це коли ту чи іншу роботу, виробництво продукції  або надання послуг, за якими визначено  відрядні розцінки, норми часу та виробітку, здійснює колектив (бригада). У зв’язку  з чим заробіток окремого кожного працівника, члена такого колективу (бригади) залежить від результатів роботи всього колективу (бригади) та його особистого внеску в результат такої роботи. Розподіл заробітку колективу (бригади) між його членами (працівниками) здійснюється, як правило, пропорційно відпрацьованому часу, кваліфікації працівників, коефіцієнту трудової участі (КТУ) та, можливо іншим показникам. Конкретний порядок розподілу заробітку між членами колективу (бригади) визначається у колективному договорі.

 

На підприємстві застосовують оплату праці по трудових угодах. Трудова угода укладається між підприємством та робітником, який залучається зі сторони, для виконання конкретної роботи, якщо її неможливо виконати силами підприємства, або на договірних началах з відповідними підприємствами та організаціями. Тепер широке розповсюдження знайшла оплата праці по контракту, який заключається у домовленості сторін та пов’язується з виконанням умов контракту.

 

 

У випадках найма працівника по контракту, власник або уповноважений ним орган може встановлювати за згодою робітника також умови оплати праці, які визначені у колективному договорі або у індивідуальному договорі.

 

Розподіл заробітної плати на системи, форми та види оплати та види заробітної плати має важливе  значення для бухгалтерії, оскільки в залежності від цього визначається синтетичний облік, на який відносяться витрати по нарахуванню заробітної плати.

 

Згідно зі ст. 107 КЗпП, робота у святковий і неробочий день(частина четверта ст.73 КЗпП) оплачується в подвійному розмірі:

 

— відрядникам за подвійним  відрядними розцінками;

 

— працівникам, праця  яких оплачується за погодинними  ставками — в розмірі подвійної  погодинної або денної ставки;

 

— працівникам, які отримують  місячний оклад, — у розмірі одинарної  погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася понад місячну норму.

 

Оплата у вказаному  розмірі здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

 

За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий  день, йому може бути надано інший день відпочинку.

 

Робота в нічний час  оплачується у підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевими (регіональними) угодами і колективним договором, але не нижче ніж 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

 

Оплата праці за незавершеним відрядним нарядом відповідно до ст. 109 КЗпП, у разі якщо працівник  залишає відрядний наряд незавершеним з незалежних від нього причин, виконана частина роботи оплачується за оцінкою, визначеною за узгодженням сторін відповідно до існуючих норм і розцінок.

 

При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата здійснюється за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

 

При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата здійснюється відповідно до виконаної роботи (ст.111 КЗпП).

 

Оплата часу освоєння нового виробництва (продукції)— на час освоєння нового виробництва (продукції) (ст.113 КЗпП) власник підприємства або уповноважений ним орган може здійснювати оплату праці працівникам, які освоюють таке виробництво (продукцію), за середнім заробітком, розрахунок якого провадиться за раніше нарахованими заробітками. Середній заробіток може зберігатися не більше шести місяців.

 

Збереження  заробітної плати при переведені на нижче оплачувану роботу і при  переміщенні — за працівником зберігається середній заробіток, розрахунок якого провадиться за раніше нарахованими заробітками. Середній заробіток може зберігатися не більше двох тижнів від дня переведення. Якщо внаслідок переміщення працівника у нього зменшився заробіток з не залежних від нього причин, то йому здійснюється доплата, сума якої визначається в розмірі втрат працівника у середньому заробітку. Така доплата призначається протягом двох місяців з дня переміщення працівника.

 

 

1.3. Нормативні  документи, регламентуючі питання оплати праці

 

Основним законодавчим актом є Конституція України, на якому базується все законодавство, у тому числі і законодавство  про працю.

 

У ст.43-46 Конституції України  сказано, що кожен має право на працю, на відпочинок, на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму. Цікаве те, що кожен громадянин має право на своєчасне отримання винагороди за свою працю і це його право захищається законодавством. Держава при цьому повинна створювати умови, необхідні громадянинові для повної реалізації своїх прав.

 

Для регулювання питань оплати праці використовують наступні закони, нормативні акти, Постанови  Кабінету Міністрів України, інструкції, які затверджуються Кабінетом Міністрів України:

 

Закон України про  оплату праці, який введено в дію  з 1 травня 1995 р.

 

Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають  у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами всіх форм власності та господарювання, і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функції заробітної плати. В цьому законі даються визначення «заробітна плата», «основна заробітна плата», «додаткова заробітна плата». Визначається мінімальна заробітна плата, законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці. Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральним узгодженням.

 

За порушення законодавства  про оплату праці винні особи  притягуються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

 

Контроль за додержанням  законодавства про оплату праці  на підприємстві здійснюється: Міністерством  праці України та його органами; фінансовими органами; органами Державної  податкової інспекції; професійними спілками та іншими органами (організаціями), що представляють інтереси найманих працівників. Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

 

Постанова від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 348 від 16.05.95.

 

Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках:

 

а) надання працівникам  щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв‘язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки;

 

б) надання працівникам  творчої відпустки;

 

в) виконання працівниками державних і громадянських обов’язків у робочий час;

 

г) переведення працівників  на іншу, легшу нижче оплачувану роботу за станом здоров’я;

 

д) переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей  віком до трьох років, на іншу, легшу  роботу;

 

е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини;

 

є) виплати вихідної допомоги, збереження середньої заробітної прати  вивільненим працівникам на встановлений чинним законодавством період їх працевлаштування;

 

ж) службових відряджень;

 

з) направлення працівників  на обстеження до медичних закладів;

 

 

і) звільнення працівників – донорів  від роботи;

 

ї) залучення працівників до виконання  військових обов’язків;

 

й) тимчасового переведення працівників  у разі виробничої потреби на іншу, нижче оплачувану роботу;

 

к) забезпечення допомогою у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та допомогою по вагітності і пологах;

 

л) вимушеного прогулу;

 

м) інших випадках, коли згідно з  чинним законодавством виплати провадяться  виходячи із середньої заробітної плати.

 

Закон України «Про відпустки». Вводиться в дію Постановою Верховної Ради № 505/96-ВР від 15.11.96 р. з 1 січня 1997 року, статті 7, 8 і частину першу статті 10 – з 1 січня 1998 року. Цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України. Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземні громадяни та особи без громадянства. Які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.

 

Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування». Нова ставка діє з 26 липня 1997 року.

 

Платниками збору є: суб’єкти підприємницької  діяльності незалежно від форми  власності, їх об’єднань, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у п.1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади; фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси; фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, тощо.

 

Об’єктами оподаткування є: для  платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону — фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи із тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб. До цих витрат не належать витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами - виплата доходів у вигляді дивідендів, тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

 

Постанова Кабінету Міністрів України  №571 від 27.04.98р. м. Київ «Про обчислення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності». В ній визначено розміри допомоги різним категоріям працівників в залежності від різних факторів.

 

Закон України “Про колективні договори і угоди”. Цим Законом  передбачено складання угод трьох  рівнів: на державному – Державні, на галузевому – галузеві, на регіональному – регіональні угоди. На виробничому рівні (підприємства, що мають права юридичної особи та використовують найману працю) – укладаються колективні договори. У відповідності з цим Законом сторонами переговорів з метою укладання угод з питань, пов’язаних із трудовими відносинами, на всіх рівнях виступають, з одного боку – власники (власники майна підприємств) або уповноважені ними органи, а з іншого – профспілки або інші представницькі організації працюючих, що мають відповідні повноваження.

 

2. Облік праці та  заробітної плати

 

2.1. Облік особистого  складу та використання робочого  часу 

 

Для контролю за використанням  трудових ресурсів ведеться поточний облік чисельності персоналу  та затрат робочого часу. Ці показники є об’єктами оперативного обліку та статистичного узагальнення, в той же час вони органічно пов’язані з обліком заробітної плати і тому обробляються та контролюються бухгалтерією.

 

Основою обліку чисельності  робітників є кваліфікація персоналу:

 

— по сфері застосування праці — промислово-виробничого персонал, персонал непромислового господарства;

 

— по категоріях персоналу  — робочий (основного та додаткового  виробництва), інженерно-технічні робітники, службовці, молодший обслуговуючий  персонал, робітники охорони.

 

Робочий персонал враховується по професіях та кваліфікації. Оперативний  облік чисельності персоналу  ведеться у відділі кадрів та допомагає  контролювати склад та рух чисельності  робітників по підприємству та його структурних  підрозділах. Для цього використовується єдина документація по прийому, звільненню та переміщенню робітників та уніфіковані регістри обліку особистого складу.