Оплата праці

 

Відповідно до Указу  Президента України від 22.11.95 № 1082/95 «Про внесення змін в Указ Президента України від 13.09.94 № 519» сукупний оподаткований доход для вирахування прибуткового податку визначається в гривнах, соті частини гривні ( від 1 коп. до 99 коп.) не враховуються. Державна податкова адміністрація України від 12.09.96 р. № 17-214/10-6069 довела до відома шкалу ставок оподаткування для вирахування прибуткового податку з доходів громадян.

 

За прострочення встановлених строків уплати (перерахування) прибуткового податку, в тому числі не утриманого із джерел виплати або утриманого не повністю, сплачуться пеня в розмірі  подвійної річної облікової ставки НБУ від суми недоплат.

 

Наприклад, якщо сума недоплати  по прибутковому податку становить 500 грн., за який була виявлена недоплата, складає 60 днів, а ставка НБУ 25%, то розрахунок буде наступним :

 

(25% × 2) : (100% × 360 днів ) × 60 днів × 500 грн. = 41,66 грн.

 

Після нарахування суми заробітної плати бухгалтерія проводить  розрахунок утримань. Різниця між  нарахованою сумою заробітної плати  та утримань представляє суму до видачі для кожного робітника.

 

2.4. Натуральна оплата  праці 

 

У період тотальних неплатежів великого поширення набула така форма оплати праці, як натуроплата. Законом України "Про оплату праці" (ст. 23 КЗпП) визначено форми виплати заробітної плати. Заробітна плата на території України виплачується в грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов"язань і розписок або в будь-якій іншій формі заборонена.

 

Як виняток колективним  договором може бути передбачено  часткову виплату заробітної плати  натурою (за цінами, не нижчими за собівартість) у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, за винятком товарів, перелік яких встанов

лено постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. N 244. Виплата зарплати власною продукцією або покупними товарами, якщо їх включено до Переліку, є порушенням законодавства про працю.

 

Якщо працівник звернеться до адміністрації з проханням  відпустити йому товари, придбані з  метою подальшої реалізації, або продукцію власного виробництва, то підстав відмовити йому немає. У такому разі необхідна наявність заяви від працівника із зазначенням конкретних товарів і проханням вирахувати їх вартість із належної до видачі заробітної плати.

 

Особливий інтерес до здійснення виплат у натуральній формі в даний час пов"язаний також і з тим, що натуральна оплата праці стала єдиною альтернативою для підприємств, що мають податкову заборгованість, виплатам по оплаті праці коштами.

 

У відповідності зі ст. 23 Закону про оплату праці заробітна плата робітникам підприємств на території України виплачується в грошових знаках, що мають законне обертання на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов"язань і розписок або будь-який інший формі, у тому числі в іноземній валюті, забороняється.

 

Колективним договором, у якості винятки, може бути передбачена  часткова виплата заробітної плати  натурою (по цінах не нижче собівартості) у тих галузях і по тим професіям, де така виплата, еквівалентна по вартості оплаті праці в грошовому вираженні, є звичайної і бажаної для робітників, за винятком товарів, перелік яких установлений постановою КМУ від 03.04.93 р. № 244, із змінами, внесеними постановою КМУ від 03.04.96 р. № 400.

 

Що стосується оподатковування операцій по видачі натуроплати робітникам, то відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону про ПДВ у випадку здійснення операцій по натуральних виплатах у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відношеннях із підприємством, база оподатковування визначаються виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайні ціни.

 

ВИСНОВОК 

 

Облік праці і заробітної плати займає одне з центральних  місць у всій системі обліку на підприємстві. Заробітна плата є  основним джерелом прибутків робітників фірми, підприємства. Трудові прибутки робітника визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів діяльності підприємства або фірми. Вони регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством.

 

Дуже важливо відображати  економічно достовірну та обґрунтовану інформацію про виконання нормативів та динаміку показників про працю, нагляд за дотриманням співвідношення росту  продуктивності праці та заробітної плати, за зменшенням невиробничих витрат скритих та явних збитків робочого часу, стимулювання праці на підприємстві. На основі цієї інформації здійснюється контроль за виконанням робочого часу на підприємстві, впровадження прогресивних методів праці, дотриманням правильного співвідношення між ростом продуктивності праці та заробітної плати.

 

На підприємстві облік  чисельності робітників та службовців, їх заробітної плати повинен бути документальним, достовірним та однаковим  у всіх галузях господарювання. Робітники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору на підприємстві у відповідності з Законом України, що конкретизує права та обов’язки робітників, а також оплату за виконану роботу, відрахування у фонди, розрахунок прибуткового податку. У зв’язку з цим на підприємстві організується оперативний та бухгалтерський облік праці та її оплата.

 

З метою виконання  задач, що стоять перед обліком, на підприємстві обов’язково повинен бути контроль:

 

– за чисельністю персоналу  та використанням робочого часу;

 

– за правильністю документального  оформлення виробки робочих та службовців;

 

 

– за своєчасним нарахуванням заробітної плати та допомог, а також  їх видаванням;

 

– за своєчасним утриманням сум податків та перерахування їх до бюджету;

 

– планування звітів про працю.

 

Складність ситуації, яка склалася на сьогоднішній день, з питання розрахунків з працюючими, пояснює актуальність вибраної теми.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Закон України “Про  бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 291// Бухгалтерський облік і аудит, № 9, 1999

 

2. Закон України “Про  оподаткування прибутку підприємств”  від 22 травня 1997 р. №283/97-ВР (із  наступними доповненнями і змінами)// Баланс, №37, 2000.

 

3. Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР

 

4. Бутинець Ф.Ф. Теорія  бухгалтерського обліку. – Житомир,  ЖТІ, 2000.

 

5. Бухгалтерський облік  та фінансова звітність в Україні.  Навчально-практичний посібник / За  ред. С.Ф.Голова. – Дніпропетровськ, 2000.

 

6. Бухгалтерський облік  в Україні / За ред. Хомяка  Р.Л. – Львів, 2004.

 

7. Бухгалтерський фінансовий  облік. Підручник / За ред. проф. Бутниця Ф.Ф.- Житомир : ЖІТІ, 2000.

 

8. Грабова Н.Н., Домбровский  В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях, 2000.

 

9. Кузмінський А.М., Кузьмінський  Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – К.: Все про бухгалтерський  облік, 2003.

 

10. Нидлз В. и др. Принципы бухгалтерского учета  / В. Нидлз, Х. Андерсон, Д Колдуэл. - 2-е изд.- М.: Финансы и статистика.- 1994.

 

11. Павлюк І.М. Бухгалтерський  облік основних господарських  операцій в торгівлі за новим  Планом рахунків. Івано-Франківськ, “Полум`я”, 2001. – 312 c.

 

12. Партин Г.О. Бухгалтерський  облік : основи теорії та практики : Навч. посібник. – К.,2000,

 

13. Системи обліку в  Україні: трансформація до міжнародної  практики / За ред.проф. М.П.Войнаренка. – Київ: Наукова думка, 2002.

 

14. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський  фінансовий облік на підприємствах  України. Підручник для студ.вищ.навч.закл.екон.спец. – К.: А.С.К., 2000.

 

 

 

 

 

 

 

Заробітну плату регулюють  форми та системи оплати праці. На підприємствах в основному використовують дві форми оплати праці: погодинну  та відрядну. Погодинна форма оплати передбачає заробіток працівника залежно від відпрацьованого часу. Ця форма передбачає дві системи: просту погодинну та погодинно-преміальну оплату праці. Відрядна форма оплати обумовлює те, що заробітна плата робітників залежить від кількості виконаної роботи й розміру розцінки. Вона використовується в оплаті тим робітникам, праця яких підлягає нормуванню, і передбачає такі системи: пряму, преміальну, прогресивну, акордну.

 

Керівник підприємства визначає форми та системи оплати праці, встановлює працівникам конкретні  розміри тарифних ставок. А держава регулює оплату праці через установлення мінімальної заробітної плати (законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

 

Оплата праці поділяється  на основну та додаткову заробітну  плату, інші стимулюючі та компенсаційні  виплати, що утворюють фонд оплати праці.

 

Облік використання робочого часу, а також контроль за станом трудової дисципліни на підприємствах забезпечує табельний облік, сутність якого полягає в щоденній реєстрації явок працівників на роботу, залишення роботи, усіх випадків запізнень та неявок на роботу, а також часу простоїв і роботи понад норму.

 

Відділ кадрів, приймаючи  на роботу працівника, надає табельний номер та відкриває особисту картку, а в трудовій книжці робиться позначка про його зарахування на підставі наказу керівника підприємства. В особистій картці зазначаються анкетні дані про працівника та всі зміни, що відбуваються в його роботі. Бухгалтерія теж відкриває особисту картку кожному працівникові.

 

Узагальнення інформації про розрахунки з персоналом з  оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також  розрахунки за неодержану в установлений термін суму з оплати праці, ведуться на рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці»

 

СТРУКТУРА РАХУНКА 66 «РОЗРАХУНКИ  З ОПЛАТИ ПРАЦІ»

 

 

Номер рахунка	Назва рахунка	Код субрахунка	Назва субрахунка
66	Розрахунки з оплати праці
		661	Розрахунки за заробітною платою
		662	Розрахунки з депонентами

 

 

Аналітичний облік розрахунків  із персоналом ведеться за кожним працівником, видом виплат і утримань.

 

 

Рахунок 66 «Розрахунки  з оплати праці»
за дебетом із кредитом рахунків	за кредитом із дебетом  рахунків
24 «Брак у виробництві» 30 «Каса» 31 «Рахунки в банках» 33 «Інші кошти» 37 «Розрахунки з різними дебіторами» 41 «Пайовий капітал» 46 «Неоплачений капітал» 64 «Розрахунки за податками й  платежами» 65 «Розрахунки за страхуванням» 66 «Розрахунки з оплати праці» 68 «Розрахунки за іншими операціями» 70 «Доходи від реалізації» 71 «Інший операційний дохід»	15 «Капітальні інвестиції» 23 «Виробництво» 24 «Брак у виробництві» 30 «Каса» 31 «Рахунки в банках» 39 «Витрати майбутніх періодів» 47 «Забезпечення майбутніх витрат  і платежів» 48 «Цільове фінансування та цільові  надходження» 65 «Розрахунки за страхуванням» 66 «Розрахунки з оплати праці» 80 «Витрати на оплату праці» 85 «Інші затрати» 91 «Загальновиробничі витрати» 92 «Адміністративні витрати» 93 «Витрати на збут» 94 «Інші витрати операційної діяльності» 99 «Надзвичайні витрати»

 

Облік праці  та її оплати має відповідати таким нормативним документам, як:

• Кодекс законів про працю;
• Закони України «Про оплату праці»,
• «Про відпустки»,
• «Про збір на обов’язкове соціальне страхування»;
• Положення про порядок укладання контрактів під час оформлення (найму) на роботу працівників;
• Порядок нарахування середньої заробітної плати;
• План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій;
• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» та інші.

 

Задачі автоматизованого обліку праці та її оплати взаємодіють  із такими задачами інших ділянок  обліку на підприємстві:

 

• виплати заробітної плати через касу та перерахування через розрахунковий рахунок;
• нарахування заробітної плати за кореспондуючими рахунками;
• нарахування страхових внесків;
• утримання із заробітної плати;
• резерв майбутніх витрат (облік фінансово-розрахункових операцій);
• нарахування заробітної плати за кореспондуючими рахунками;
• нарахування страхових внесків (облік витрат на виробництво);
• нарахування заробітної плати за кореспондуючими рахунками;
• нарахування страхових внесків;
• утримання із заробітної плати; резерв майбутніх витрат;
• дані про використання фондів (зведений облік та складання звітності).