Організація обліку дебіторської заборгованості за товари

      Оприбуткування  товаро - матеріальних цінностей від  постачальників та оприбуткування послуг від підрядників здійснюється за допомогою документа «Прибуткова накладна». У прибутковій накладній зазначається кількість продукції, що надійшла, її облікова ціна за одиницю продукції, сума. Прибуткова накладна виписується матеріально відповідальною особою.

     Видаткова накладна - це універсальний документ, за допомогою якого користувач може здійснити реалізацію готової продукції  та товарів, матеріалів та основних засобів, відгрузити товари на комісію та надати послуги. У видатковій накладній вказано перелік, асортимент та кількість товару (тобто предмет договору), ціна за одиницю, загальна ціна, тобто є всі істотні умови, по яких досягнуто сторонами письмової згоди.

     Чітка система документообігу прискорює оформлення і проходження документів, підвищує відповідальність працівників всіх рівнів, що мають справу з документами, за своєчасність  їх складання, використання й опрацювання. 

2.2.Організація синтетичного і аналітичного обліку дебіторської заборгованості за товари

     Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги – це заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги. Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги виникає, коли підприємство реалізує продукцію (товари, роботи, послуги) в кредит (з відстрочкою платежу). Така дебіторська заборгованість визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. Таким чином, для визнання поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги необхідно, щоб виконувалися критерії визнання доходу (П(с)БО 15, п.8):

     - покупцеві передано ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

     - підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

      - сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

     Момент передачі ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на продукцію, товари, роботи, послуги, визначається на основі вивчення угоди поставки продукції (товару, послуг), яка укладена між підприємством і покупцем, та обставин операції. Сума доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг визначається угодою між продавцем і покупцем як справедлива вартість компенсації, яку отримали чи яка підлягає отриманню. На первісну вартість дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію, товари, роботи, послуги впливають такі події, як:

- надання покупцю торгівельної знижки або знижок з обсягу реалізації;

- надання покупцю знижок після реалізації;

- повернення товарів від покупців.

Торгівельні знижки або знижки з обсягу реалізації визначаються у відсотках до базової (основної) ціни. Супровідні й платіжні документи виписуються за чистою вартістю продажу (за вирахуванням торгівельної знижки та знижки з обсягу). У бухгалтерському обліку такі знижки не відображаються, а тільки зменшують первісну вартість дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги. Знижки після реалізації – це знижки за дострокову оплату. Механізм надання таких знижок в Україні не відпрацьований. Повернення товарів від покупців також зменшує суму дебіторської заборгованості. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) за період її нарахування.

     Дебіторська заборгованість, як економічне явище, виникає у часовому проміжку між першою та другою подією. В цілому питання дебіторської заборгованості є дуже важливими для функціонування підприємства, особливо в сучасних українських умовах ведення бізнесу.

      Для обліку дебіторської заборгованості покупців і замовників використовується рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

      Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» призначений для обліку розрахунків з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи та надані послуги, окрім заборгованості, забезпеченої векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансових груп.

      За дебетом рахунка 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг(у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов’язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів і включені до вартості реалізації.

  За  кредитом рахунка 36 «Розрахунки з  покупцями та замовниками» відображається погашення дебіторської заборгованості.

  До рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відкриваються наступні субрахунки:

      361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»;

      362 «Розрахунки з іноземними покупцями»;

      363 «Розрахунки з учасниками ПФГ».

      На дебеті субрахунків відображають вартість продажу реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), яка охоплює ПДВ, акцизи та інші обов’язкові платежі, що підлягають перерахуванню до бюджетних і позабюджетних фондів і включені у вартість реалізації; на кредиті – суму платежів, що надійшли на рахунки підприємства до банківських установ, та інші види розрахунків. Сальдо рахунка відображає заборгованість покупців і замовників за одержану продукцію ( роботи, послуги).[2, с. 96]

      Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем і замовником, за кожним пред’явленим до сплати рахунком, за кожною операцією. З цією метою підприємство веде картки аналітичного обліку на кожного дебітора. Аналітичний облік повинен бути організований таким чином, щоб своєчасно надавати управлінцям необхідну повну інформацію про стан розрахунків з дебіторами з метою оптимізації її обсягу та забезпечення своєчасного погашення.

     У П(С)БО№10 «Дебіторська заборгованість» (наказ МФУ №237) визначаються методологічні  засади формування в БО інформації про дебіторську заборгованість (ДЗ). У підприємства завжди є сумніви  у повному погашенні наявної  у нього на балансі ДЗ. Тому Стандартом 10 за поточною ДЗ за продукцію передбачено  створювати резерв сумнівних боргів як частину загальної суми такої  заборгованості, щодо якої існує невпевненість  у її погашенні боржником. Поточна  ДЗ за продукцію на дату балансу  включається до підсумку балансу  за вирахуванням резерву сумнівних  боргів, тобто за її чистою реалізаційною  вартістю.

     Резерв  сумнівних боргів розраховується лише для тієї частини дебіторської заборгованості, щодо якої виконуються одночасно  такі умови:

     • заборгованість є фінансовим активом, тобто виникла внаслідок звичайної  господарської діяльності (до цієї категорії не входять набута заборгованість і заборгованість, призначена для  продажу);

     • заборгованість є поточною дебіторською заборгованістю.

     Для довгострокової заборгованості резерв не розраховується, це випливає з форми  балансу, в якій рядок 162 «Резерв  сумнівних боргів» зменшує суму рядка 160 «Чиста реалізаційна вартість»  дебіторської заборгованості, яка включається  до складу оборотних активів у  розділі 2 активу балансу, тоді як сума довгострокової дебіторської заборгованості відображається у першому розділі  активу в рядку 050;

     • заборгованість не віднесена до безнадійної.

     Для обліку резерву сумнівних боргів призначений рахунок 38 «резерв сумнівних  боргів». За кредитом рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» відображається створення резерву сумнівних боргів у кореспонденції з рахунками обліку витрат, за дебетом – списання сумнівної заборгованості в кореспонденції з рахунками обліку дебіторської заборгованості або зменшення нарахованих резервів у кореспонденції з рахунками обліку доходів.

     Характеристика  даного рахунку наведена в таблиці 2.2.1.

     Таблиця 2.2.1

     Характеристика  рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів»

 

     Аналітичний облік на рахунку 38 «Резерв сумнівних  боргів» ведеться в розрізі боржників  чи за строками непогашення дебіторської заборгованості.

      На підприємстві на кожного дебітора відкривають картку довільної форми, в якій зазначається найменування покупця (замовника), зміст операції (відвантаження продукції, надання послуг), дата оплати за договором, дата фактичної оплати, сума створеного резерву сумнівних боргів.

     Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у  Звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат [8, ст. 464 ].

     Підприємства, відповідно до законодавства, мають  право створювати резерв сумнівних  боргів, щоб покрити не повернуті  дебіторами з різних причин суми заборгованості [4, ст. 65 ].

         Величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів:

- застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;

- застосування коефіцієнта сумнівності.

     За  методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу  платоспроможності окремих дебіторів.

     За  методом застосування коефіцієнта  сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду  на коефіцієнт сумнівності.

     Коефіцієнт  сумнівності може розраховуватися  такими способами:

- визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;

- класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення;

- визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3 - 5 років.

     Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних  боргів на дату балансу становить  залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

     Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж  сума дебіторської заборгованості на ту саму дату. 

2.3.Відображення інформації про дебіторську заборгованість в облікових регістрах та в звітності  підприємства

     Регістром аналітичного обліку розрахунків з  дебіторами є реєстр дебіторів, а синтетичного – журнал-ордер №9, журнал №3 І Розділ. Сальдо по цьому рахунку відображається у розділі II активу балансу.

       Підприємство, для перевірки правильності  складання облікових регістрів,  застосовує оборотну відомість  за рахунками бухгалтерського  обліку, яка складається з даних  оборотів на рахунках бухгалтерського  обліку Головної книги після  занесення до неї оборотів  із всіх журналів. Обороти за  дебетом рахунків і кредитом  рахунків також мають бути  рівними.