Основи організації бухгалтерського обліку

      Правове регулювання бухгалтерського обліку здійснюється державою, яка, діючи в  інтересах всього суспільства, встановлює правові норми, окреслюючи межі можливої поведінки суб’єктів. В основу правового регулювання покладено принцип обов’язковості дотримання правових норм.

      Морально-етичне регулювання охоплює всі сфери  суспільного життя, в тому числі  і бухгалтерський облік. Низка суспільних відносин, урегульованих правом, оцінюється і з точки зору моралі. Однак, якщо норми права закріплено державою, то моральні норми та принципи існують в підсвідомості людей, в громадській думці, знаходять відображення в творах літератури, мистецтва, засобах масової інформації.

      Бухгалтерський  облік як відображення господарської  діяльності представляє собою активну  інтелектуальну та фізичну діяльність людей. Ця діяльність має свою структуру. Умовно в ній можна виділити два  взаємопов’язаних елементи: процес відображення та результат відображення. Процес відображення – це основний внутрішній процес мислення, який полягає в спостереженні та аналізі економічної діяльності, в засвоєнні окремих її фактів, їх узагальненні та визначенні фінансових результатів.

      Результат відображення характеризується єдністю  форми та змісту. Змістом є інформація про економічну діяльність господарюючого суб’єкту.

      Форма забезпечує об’єктивність існування  результатів відображення. Основною формою є документальна, тобто у вигляді письмових знаків на паперів, даних, збережених на магнітних носіях. 

      Співвідношення  елементів процесу та результатів  відображення

 
 

      Бухгалтерський  облік, як і будь-яка інша економічна наука, має свій предмет, метод, об’єкти  і суб’єкти.

        Бухгалтерський облік вивчає  господарство (економіку), багатогранність  якої визначають господарські  факти – явища і процеси.  В кожному господарському факті присутні одночасно три аспекти: економічний, юридичний і матеріальний.

      Предмет обліку – це факти господарського діяльності, які характеризують стан та використання ресурсів підприємства, процесів придбання, виробництва, збуту, розрахункові відносини підприємства з фізичними і юридичними особами, фінансові результати та їх використання, формування інформації фінансового характеру для внутрішніх і зовнішніх користувачів. В загальному розумінні під предметом бухгалтерського обліку слід розуміти господарську діяльність підприємства. Предметом бухгалтерського обліку є не самі об’єкти (активи і пасиви) в їх фізичному розумінні, а інформація про них, яка необхідна для управління.

      Основною  ланкою застосування бухгалтерського  обліку є підприємство, господарська діяльність якого і є предметом бухгалтерського обліку. При цьому під господарською діяльністю розуміють спрямування власних і залучених коштів або ресурсів на виробництво, зберігання, переміщення та споживання господарських цінностей. Основною властивістю кожного господарюючого суб’єкта є залучення ним цінностей у кругообіг, мета і характер якого визначається видом господарства.

      Бухгалтерський  облік, як і будь-яка інша наука, будується  на певних принципах, має свій метод, що об’єднує сукупність способів і прийомів, за допомогою яких він виконує свої функції. Предмет бухгалтерського обліку неможливо розкрити без допомоги його методу.

      Під методом обліку розуміють сукупність способів дослідження, які дозволяють всебічно вивчити зміст науки про бухгалтерський облік. Систему способів і прийомів, за допомогою яких об’єкти обліку відображаються та узагальнюються у грошовій оцінці за економічно однорідними ознаками з використанням виробничих ресурсів підприємства, для забезпечення збереження власності і досягнення найбільшої ефективності господарської діяльності, називають методом бухгалтерського обліку.

      Кожний  спосіб або прийом бухгалтерського  обліку називається елементом його методу

      Основними елементами методу бухгалтерського  обліку є:

      Документація – кожна господарська операція оформлюється первинним документом, який складається в момент її здійснення, або безпосередньо після її здійснення.

      Інвентаризація  – спосіб перевірки фактичної  наявності товарно-матеріальних цінностей  і грошових коштів та наступне порівняння з даними бухгалтерського обліку.

      Оцінка  – спосіб вартісного визначення активів  і джерел їх надходження та господарських  процесів.

      Калькуляція – спосіб визначення фактичної собівартості продукції (робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат, яку складає підприємство.

      Бухгалтерський  рахунок – спосіб економічного групування, поточного відображення та оперативного контролю за об’єктами обліку з  метою виявлення змін які відбувалися  під час здійснення господарської  операції.

      Подвійний запис – кожна господарська операція записується в дебет одного і в кредит іншого рахунку в одній і тій же сумі, це основа бухгалтерського обліку.

      Баланс  – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та капітал.

      Звітність – система групування економічних  показників що характеризують підсумки діяльності підприємства за звітний  період.

      Господарська  діяльність складається з окремих  елементів – операцій, процесів тощо. Ці елементи безпосередньо відображаються в бухгалтерському обліку і визначають окремі його об’єкти, що складають зміст предмету.

      В більш конкретному вигляді бухгалтерського  обліку складається з багаточисельних  об’єктів цієї господарської діяльності.

      Під об’єктом обліку розуміють конкретний засіб (майно) або джерело його утворення, наприклад, матеріали, паливо, готівка (гроші в касі підприємства( безготівкові кошти (кошти на поточному рахунку в банку), позики банку, прибуток тощо.

      Головні об’єкти бухгалтерського обліку:

      Активи  – ресурси контрольовані підприємством у результаті минулих подій використання яких як очікується приведе до отримання майбутніх економічних вигод.

      Власний капітал – залишковий інтерес  в активах підприємства після  вирахування зобов’язань. Тобто  власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів або зобов’язань, які призводять до його змін.

      Зобов’язання  – заборгованість підприємства яка  виникла в наслідок минулих подій  і погашення якої в майбутньому  як очікується приведе до зменшення  ресурсів підприємства.

      Господарські  процеси – засоби підприємства та їх джерела знаходяться у постійному русі, вони постійно змінюються в результаті різних господарських фактів.

      Господарська  операція – дія, або подія, яка  викликає зміни в структурі активів, зобов’язань та власного капіталу, тобто в фінансовому стані підприємства.

      Об’єкти класифікують за складом, розміщенням, джерелами утворення капіталу та використання його в діяльності

      Об’єкти за складом і розміщенням поділяють  на:

      Необоротні  активи (довгострокові) -  сукупність майнових цінностей підприємства, які багаторазово беруть участь в процесі його господарської діяльності та переносять свою вартість на продукцію частинами.

      Нематеріальні активи – об’єкти довгострокового  вкладення (більше року), що мають вартісну оцінку, але не є речовими цінностями, переносять свою вартість на витрати виробництва протягом строку їх служби шляхом нарахування амортизації за встановленими на підприємстві нормами.

      Незавершене будівництво – недобудовані об’єкти.

      Довгострокові фінансові інвестиції – вкладання грошей в цінні папери з терміном погашення більше року.

      Довгострокова дебіторська заборгованість – заборгованість інших підприємств чи окремих  осіб по платежам даному підприємству (термін погашення очікується після 12 місяців).

      Оборотні активи – грошові кошти, а також інша активи призначені для реалізації та споживання на протязі року.

      Витрати майбутніх періодів – витрати  які мали місце протягом поточного  або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних  періодів.

      За  джерелами надходження об’єкти поділяються на:

      Власні: - власний капітал, статутний, пайовий, додатковий, резервний капітали, нерозподілений прибуток (збиток);

      забезпечення  наступних витрат і платежів

      Запозичені  – зобов’язання:

      довгострокові зобов’язання (термін погашення більше року);

      поточні зобов’язання (термін погашення не більше року); 

      доходи  майбутніх періодів – доходи отримані у звітному чи попередніх періодах, але відносяться до наступних  періодів. 
 

      В сучасному бухгалтерському обліку термін „баланс” означає два поняття.

      Перше – це один з елементів методу бухгалтерського обліку. В цьому  випадку баланс визначають як спосіб економічного групування і узагальненого  відображення стану господарських  засобів підприємства за складом  і розміщенням та за джерелами їх утворення і цільовим призначенням у грошовій оцінці на певну дату.

      Друге – це одна із форм звітності. В цьому  розумінні баланс визначають як звітна таблиця, одна з форм бухгалтерської звітності, що містить відомості  про стан і розміщення господарських засобів підприємства на певну дату.

      Таким чином бухгалтерський баланс – це спосіб узагальненого відображення в грошовій одиниці стану господарських  засобів та джерел їх утворення на певну дату у формі звітної  таблиці, складеної бухгалтером  для внутрішніх та зовнішніх користувачів з метою прийняття ними управлінських та інвестиційних рішень.

      Основною  побудовою бухгалтерського балансу  є подвійне групування об’єктів бухгалтерського  обліку (майна підприємства) є:

      складом і функціональною роллю;

      джерелами утворення і цільовими призначеннями.

      Інформація  про подвійне групування об’єктів бухгалтерського обліку отримує  в балансі упорядковане відображення в узагальнюючому вигляді і в  єдиному грошовому вимірнику.

      Баланс  поділяється на дві рівновеликі  сукупності показників – актив і пасив та мстить інформацію про фінансовий стан підприємства на даний момент часу.

      Ліва  сторона балансу, в якій перераховані засоби підприємства, називається активною стороною балансу (актив), а її окремі позиції – активами. Права сторона  балансу називається пасивною стороною (пасив), відповідно, окремі позиції – пасиви, що представляють собою перелік джерел утворення активів (капітал і зобов’язання). Загальний підсумок балансу, тобто сума всіх активів або сума всіх пасивів називається валютою балансу.