Основи організації бухгалтерського обліку

      Баланс  складається на кінець останнього дня  звітного періоду. Підписується керівником та головним бухгалтером підприємства, які несуть відповідальність за достовірність  даних.

      Кожна із сторін балансу складається і  статей.

      Стаття  – згрупований та узагальнений вид об’єктів бухгалтерського обліку

      Баланс  має важливе значення, з його допомогою  можна оцінити показники діяльності підприємства.

      Ще  в XV ст., яке можна назвати століттям  революційних перебудов у бухгалтерському  обліку, францисканській монах Лука Пачолі описав метод згідно якого:

      кожний  рахунок поділяється на дві частини;

      ліва  сторона рахунку носить умовну назву  дебет (лат. debet – він винен), права  – кредит (лат. credit – він вірить);

      кожна господарська операція записується  двічі: по дебету одного рахунку та кредиту іншого (подвійний запис). Сума по дебету дорівнює сумі по кредиту, тобто сума балансується, звідси і баланс визначається як рівновага (фр. balance – терези);

      якщо  рівноваги дебетової та кредитової сум немає, господарська операція відображена неправильно, необхідно шукати помилку;

      виходячи  з основного бухгалтерського  рівняння всі рахунки поділяються  на активні, та пасивні.

      Як  відомо, всі господарські операції відображаються на рахунках подвійного запису.

      Подвійний запис – це спосіб відображення операції в дебеті одного та кредиті іншого взаємопов’язаних рахунків в однаковій сумі.

      В процесі здійснення господарських  операцій подвійний запис відображає зміни в складі господарських  засобів або їх джерела, або одночасно  в складі засобів та їх джерел шляхом відображення по дебету одних та кредиту інших взаємопов’язаних рахунків на однакову суму.

      Система подвійного запису – це система  ведення записів, в якій відображаються подвійний ефект кожної господарської  операції підприємства.

      Використання подвійного запису має важливе контрольне значення, оскільки потребує обов’язкової збалансованості (рівності) підсумків записів на рахунках. Подвійний характер в частині активу і пасиву випливає із балансового рівняння. Збалансованість досягається по закінченні кожного звітного періоду, коли підраховуються суми оборотів по дебету і кредиту всіх рахунків незалежно від їх виду. Вони повинні рівнятися між собою, нерівність свідчить про помилку, допущену в записах або підрахунках. Взаємозв’язок між рахунками, що відображають дану операцію, називають кореспонденцією рахунків.

      Подвійний запис сприяє контролю за рухом господарських  записів та джерел їх утворення, показує, звідки вони надійшли та на які цілі були направлені. Він дозволяє перевірити економічний зміст господарських операцій та правомірність їх здійснення, розпочинаючи від окремої операції та закінчуючи відображенням в балансі. Подвійний запис забезпечує виявлення помилок в облікових записах. Кожна сума відображається по дебету та кредиту різних рахунків, тому обороти по дебету всіх рахунків повинні дорівнювати обороту по кредиту всіх рахунків. Порушення цієї рівності свідчить про допущення помилок в записах, які повинні бути виявлені та виправлені.

      Активні рахунки призначені для обліку наявності  та руху господарських засобів підприємства; пасивні – для обліку наявності та руху джерел утворення господарських засобів.

      Для того щоб визначити сальдо по рахунку (активному або пасивному), необхідно  до сальдо на початок звітного періоду  додати збільшення по рахунку (в активному – обороти по дебету, в пасивних – обороти по кредиту) і від загальної суми відняти зменшення по рахунку (в активних – обороти по кредиту, в пасивних – по дебету), одержана різниця і буде кінцевим сальдо по рахунку.

      Для визначення кінцевого сальдо в активному рахунку необхідно:

      

      Для визначення кінцевого сальдо в пасивному  рахунку необхідно:

      

      Кінцевий  залишок в активному рахунку  записується по дебету, в пасивному  – по кредиту. 

      Якщо  дані рахунку надають можливість аналізувати стан справ по підприємству в цілому, то такий рахунок є синтетичним. Синтетичними рахунками називають узагальнені дані з економічно однорідних груп запасів, джерел їх утворення і господарських операцій. Синтетичні рахунки на практиці визначені Планом рахунків.

      Система синтетичних рахунків – це система  вартісного обліку складових засобів  підприємства. Відповідно до принципу єдиного грошового вимірника  інформація, що відображається на синтетичних  рахунках, містить тільки вартісну оцінку, яка дозволяє отримати узагальнені дані про різноманітні об’єкти бухгалтерського обліку.

      Облік, що здійснюється на синтетичних рахунках, називається синтетичним (зведеним). Його дані використовуються при заповненні форм бухгалтерської звітності, передусім складані балансу, а отже, служать для аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства.

      Облік конкретних виробів ведеться на аналітичних  рахунках.

      Аналітичні  рахунки використовуються для деталізації  інформації про об’єкти, що обліковуються на синтетичному рахунку.

      Аналітичні  рахунки відкриваються в розвиток певного синтетичного рахунку в  розріз його видів, частин, статей і, де це вимагається, з оцінкою інформації в натуральному, трудовому та грошовому  виразах.

      Проміжною ланкою між синтетичними і аналітичними рахунками виступають субрахунки. Вони призначені для додаткового, проміжного групування даних про окремі об’єкти обліку в складі синтетичних рахунків. Які і на синтетичних рахунках, на субрахунках відображається інформація тільки в грошовому виразі. Синтетичні рахунки називають рахунками першого порядку, а субрахунки – розрахунками другого порядку. Останні показують, в якій послідовності потрібно відкривати рахунки аналітичного обліку (третього порядку), і виступають середньою ланкою між ними та синтетичними рахунками.

      Регулювання обліку в Україні здійснюється за допомогою нормативних документів КМУ, міністерства фінансів, Держкомстати стики, головної державної податкової служби, Національного банку та інших  державних органів. Нормативні органи регламентують як об’єкти обліку, так і схему кореспонденції рахунків.

      Система нормативного регулювання бухгалтерського  обліку в Україні представлена чотирма  рівнями, кожен з яких охоплює  наступні документи.

        

      З 01.01.2000 р. основними документами, які  регламентують систему бухгалтерського  обліку в Україні, є:

      Закону  України від 16.07.99 р. №996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”;

      Національні Положення (стандарти) бухгалтерського  обліку (далі – П(С)БО).

      Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою кабінету Міністрів України  від 28.02.2000 р. №419.

      План  рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій та розроблена до нього Інструкція із застосування, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291.

      Питання, які розглядаються в Законі України  “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, подані на рис. : 

      Безпосереднє  регулювання обліку на Україні може мати методологічні і правові  аспекти.

      Методологічне регулювання здійснює, як правило, Міністерство фінансів, яке розробляє:

      план  рахунків бухгалтерського обліку;

      положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку;

      обсяг, форми і порядок складання  річної (квартальної) бухгалтерської звітності;

      порядок ведення облікових регістрів  різними підприємствами;

      інші  нормативні документи, що регулюють  облік в цілому та окремі його ділянки (операції в іноземній валюті, товарні  операції, грошові кошти, розрахунки, працю та її оплату, основні засоби, доходи і витрати тощо).

      Накази  та листи Міністерства фінансів є  обов’язковими для виконання  всіма підприємствами (крім банків).

      Правове регулювання бухгалтерського обліку здійснюється на підставі:

      законів і постанов органу законодавчої влади (наприклад, Верховної Ради), що стосуються діяльності підприємств, оподаткування, оплати праці, відпусток, цінних паперів, зовнішньоекономічної діяльності тощо;

      постанов  Кабінету Міністрів та інших органів  виконавчої влади з найважливіших  питань економіки, планування, обліку та калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг), складу витрат обігу в торгівлі, амортизації основних засобів;

      постанов  Національного банку з питань ведення касових операцій, розрахунково-кредитних  операцій, відкриття рахунків в національній та іноземній валюті, правил перевезення іноземної валюти в межах і за межі країни.

      Завдання  бухгалтерського обліку як засобу забезпечення ефективного управління підприємством  постало в кінці минулого століття і було обумовлене запровадженням систем інтенсивного використання трудових ресурсів. Воно, з одного боку, розвиває завдання обліку в забезпеченні збереженості майна підприємства; з іншого – спрямоване на формування інформаційної бази для прийняття ефективних управлінських рішень, тобто бухгалтерський облік розглядається як інформація оберненого зв’язку в контурі управління підприємства.

      Сьогодні, в умовах ринкової економіки, важливе  значення має формування системи  показників, які дозволяють характеризувати  результати діяльності підприємства. Найважливішими серед них є прибуток, собівартість і рентабельність.

      Завдання, що розглядає бухгалтерський облік  як засіб перерозподілу ресурсів в народному господарстві, успішно  вирішується тільки в країнах  з налагодженими ринковими відносинами, адже для їх реалізації, як мінімум, необхідні умови:

      відкритість (публічність) фінансової звітності  економічних суб’єктів;

      розвинутий  ринок цінних паперів.

      Учасники  ринку цінних паперів, вивчаючи публічну фінансову звітність, вкладають  свій фінансовий капітал в ті сфери діяльності або конкретні підприємства, де вище прибуток і відповідно дохідність акцій, і вилучають фінансові капітали з неприбуткових або збиткових підприємств. Аналогічно ведуть себе кредитори, постачальники та інші інвестори.

      Завдання  бухгалтерського обліку зумовлені вимогам управління господарством, функціонуванням господарського механізму. Найважливішими серед них є збирання, обробка та відображення даних про стан господарської діяльності: систематизація, групування і зведення даних для дотримання підсумкової інформації про стан господарської діяльності; забезпечення необхідними даними для контролю за виконанням господарських завдань, госпрозрахунковою діяльністю і режимом економії; забезпечення збереження власності підприємств.

      Основними завданнями бухгалтерського обліку визнані:

      формування  повної і достовірної інформації про діяльність організації та її майновий стан, необхідної внутрішнім користувачам бухгалтерської звітності (керівникам, засновникам, учасникам  і власникам майна підприємства), а також зовнішнім (інвесторам, кредиторам) та іншим користувачам бухгалтерської звітності;

      попередження  негативних результатів в господарській  діяльності організації і виявлення  внутрішньогосподарських резервів забезпечення її фінансової стійкості;

      контроль за наявністю і рухом майна, за раціональним і цільовим використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

      формування  науково обґрунтованої системи  показників, що характеризують результати діяльності підприємства, його окремих  підрозділів і служб;