Отчет по практике в ООО"Деликатес"

     Документ  – це безперечне письмове свідчення  про здійснення господарської операції або письмове розпорядження на право  її здійснення.

     Бухгалтерський  документ – це документ певної форми  і змісту, що містить інформацію про господарську операцію та юридично підтверджує факт її здійснення або розпорядження на право її проведення.

     Первинний документ – це документ, який складено безпосередньо в процесі ведення  господарської операції або відразу  після її завершення.

     Дані  первинних бухгалтерських документів є основою первинної облікової  інформації, а первинна документація – першим етапом облікового процесу.

     Зведений  обліковий документ – це документ, складений на підставі декількох  первинних документів для використання їх для контролю та впорядкування оброблення даних.

     Первинні  та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити:

     - назву документа (форми);

     - дату і місце складання; 

     - назву підприємства, від імені якого складено документ;

     - зміст та обсяг господарської  операції, одиницю виміру господарської  операції;

     - посади осіб, відповідальних за  здійснення господарської операції  та правильність її оформлення;

     - особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

     Залежно від характеру операцій і технології опрацювання облікової інформації до первинних документів можуть бути внесені й інші додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства; номер документа; підстава для здійснення операцій; дані про документ, що засвідчує особу одержувача, тощо.

     Документи складаються на бланках типових  форм, затверджених Державним комітетом  статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України, або виготовлених самостійно бланках, які повинні обов’язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм. Головною складовою документа є інформація. Інформація може бути недокументальною – не закріпленою, та документальною – закріпленою на відповідному носії (папері, магнітній стрічці, дискеті, лазерному диску тощо), який призначений для її зберігання та передавання в просторі та часі.

     Матеріальний  об’єкт, спеціально призначений для запису, зберігання та передачі інформації, називають матеріальним носієм або носієм інформації. 

 

      3. АНАЛІТИЧНИЙ ОБЛІК ВИТРАТ 
 

     Процес  виробництва продукції (робіт, послуг) потребує здійснення певних витрат. Визначення витрат дається у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», а склад витрат у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

     Витрати – це зменшення економічних вигод  у вигляді вибуття активів  або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за вийнятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

     Якщо  хоча б одна з умов визначення активів  не використовується, актив не визначається, а витрати з придбання цього  активу списуються у поточному періоді  на «Інші операційні витрати». Списані активи обліковуютя на позабалансовому рахунку 07 «Списані активи».

     Із  зменшенням активів виникають такі витрати:

     - списання матеріалів на виробництво  продукції, для ремонту основних  засобів, на адміністративні цілі;

     - нарахування амортизації;

     - списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали непридатними ;

     - втрати від знецінення запасів;

     - нестачі запасів, (сировини, комплектуючих  виробів, готової продукції, товарів);

     - нарахування резерву сумнівних  боргів або списання дебіторської  заборгованості, яка не може бути сплачена;

     - благодійні внески;

     - належні до сплати або сплачені  штрафи, пені, неустойки.

     Зобов’язання, як уже зазначалося, є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють економічні вигоди.

     До  витрат, що збільшують зобов’язання належать такі нарахування:

     - заробітна плата робітників підприємства, які перебувають з ним в  трудових відносинах;

     - податків, зборів, обов’язкових платежів;

     - відрахування на обов’язкове і добровільне страхування;

     - орендної плати, комунальних послуг, витрат зв’язку, послуг з реклами;

     - послуг сторонніх організацій  (юридичних, аудиторських, консультаційних,  медичних).

     До  витрат, згідно з П(С)БО № 1 та П(С)БО № 3, належить також нестача запасів, списання запасів або необоротніх активів, які визнано активами, сплати штрафних санкцій, витрати на заохочення, соціальний і виробничий розвиток, нарахування податків, у тому числі податку на прибуток.

     Для обліку витрат ТОВ «Делікатес» використовуються рахунки 8 і 9 класу.

     З метою бухгалтерського обліку, аналізу  та планування витрати підприємства об’єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями витрат, виходячи з діяльності підприємства.

     Розрізняють такі види діяльності:

     Операційна  діяльність підприємства – це основна  діяльність, яка пов’язана з виробництвом продукції (робіт, послуг), або реалізованої продукції (товарів, послуг), що є визначною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.

     Інвестиційна  діяльність підприємства пов’язана  з придбанням та реалізацією нематеріальних активів, фінансових інвестицій, які  не є складовою еквівалентів грошових коштів.

     

Рис. 3.1 – Класифікація витрат 

     Фінансова діяльність підприємства – це діяльність, яка призводить до змін розміру і  складу власного і позичкового капіталу підприємства.

     Надзвичйна  діяльність підприємства – операції або події, які відрізняються  від звичайних і не відбуваються часто або регулярно. Прикладами надзвичайної діяльності слід вважати стихійне лихо (землетрус, повінь, тощо).

     Витрати, які пов’язані з основною операційною діяльністю, розрізняють за функціями – виробництво, управління, збут та інше.

     Види  витрат визначаються виходячи з економічного змісту , що міститься в кожному  елеметі витрат. Види витрат є базою  для формування калькуляційних статей витрат.

     Усі витрати підприємства згідно з П(С)БО № 16 «Витрати», поділяються на виробничі, операційні та інші витрати діяльності.

     Виробничі витрати – витрати на виготовлення продукції та загальновиробничі (накладні) витрати. Виробничі витрати поділяються на прямі та загальновиробничі (накладні) витрати.

     За  способом включення до собівартості продукції виробничі витрати  поділяються на прямі і непрямі.

     Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом певного виду продукції (робіт, послуг), а тому до її собіартості вони включаються прямо на підставі відповідних документів.

     Непрямі витрати, як правило, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому вони прямо до собівартості тієї або іншої продукції не можуть бути віднесені. Вони включаються до собівартості окремих видів продукції. До них відносяться загальновиробничі витрати.

     Витрати відображаються в бухгалтерському  обліку одночасно зі зменшенням активів  або збільшенням зобов’язань.

     Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

     Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

     Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

     Якщо  актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

     Не  визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

     - Платежі за договорами комісії,  агентськими угодами та іншими  аналогічними договорами на користь  комітента, принципала тощо.

     - Попередня (авансова) оплата запасів,  робіт, послуг.

     - Погашення одержаних позик.

     - Інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

     - Витрати, які відображаються зменшенням  власного капіталу відповідно  до положень (стандартів) бухгалтерського  обліку.

     Собівартість  реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

     Собівартість  реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

     До  виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі  матеріальні витрати;

- прямі  витрати на оплату праці;

- інші  прямі витрати;

- загально-виробничі витрати.

     Перелік і склад статей калькулювання  виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

     До  складу прямих матеріальних витрат включається  вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

     До  складу прямих витрат на оплату праці  включаються заробітна плата  та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

     До  складу інших прямих витрат включаються  всі інші виробничі витрати, які  можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати від браку, які становлять вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів), та витрати на виправлення браку за вирахуванням: остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю; суми, що відшкодовується працівниками, які допустили брак; суми, що одержана від постачальників за неякісні матеріали і комплектуючі вироби тощо.