Система обліку і калькулювання за змінними витратами

МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА  УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНИНІВЕРСИТЕТ 
 
 
 
 
 
 

Кафедра бухгалтерського

обліку 
 
 
 
 
 
 
 

Індивідуальна робота

на тему: «Система обліку і калькулювання  за змінними витратами» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Луганськ

2011

Зміст: 

Вступ           3

1. Поняття витрат і калькулювання       4

2. Класифікація  затрат на постійні і змінні     7

3. Система обліку та калькулювання за змінними витратами  10

Висновки           20

Список  використаної літератури       21

 

Вступ 

     Складні ринкові процеси потребують від  підприємства постійної зміни обсягу виробництва продукції, що тягне  за собою зміну собівартості продукції. Збільшення частки постійних витрат в загальній сумі витрат підприємства, яке є наслідком ринкової конкуренції  досить вагомо впливає на «поведінку собівартості», а відповідно, і на прибутки підприємства.

     Тому, по мірі розвитку цих тенденцій збільшується потреба підприємств в отриманні  вірогідної інформації про витрати  на виробництво продукції, які не викривлені процесом розподілення непрямих постійних витрат.

     Практика  обособления прямих змінних витрат на виробництво продукції від непрямих постійних витрат виникла в тридцяті роки минулого століття в США та отримала назву «директ--костінг» (direkt costing). Сутність системи «директ--костінг» полягає в тому, що залишки готової продукції обліковуються за прямими виробничими витратами, які залежать від обсягу виробництва, тобто за змінними витратами. Включення до собівартості готової продукції постійних витрат, на думку авторів системи «директ--костінг», викривляє розмір прибутку (при великих товарних запасах завищує прибуток) та завищує вартість активів підприємства. Ідеї системи «директ-- костінг» покладені в основу Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Ідеї, на яких побудовані Міжнародні стандарти  фінансової звітності та Національні  положення (стандарти) бухгалтерського  обліку, передбачають облік готової  продукції за фактичною виробничою собівартістю.

     При цьому потрібно відзначити, що до виробничої собівартості згідно із П(С)БО 16 «Витрати», включаються не тільки прямі витрати, та й не всі прямі витрати на виробництво продукції є змінними. Тому бухгалтерський облік не в повній мірі відповідає системі «директ-- костінг», яка повністю може бути реалізована тільки в системі управлінського обліку.

 

Поняття витрат і калькулювання 

     Виробництво продукції (робіт і послуг) пов'язаний з певними витратами. В процесі  виробництва продукції затрачується праця, використовуються засоби праці  і предмети праці. Всі витрати  підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виражені в грошовій формі, утворюють собівартість продукції.

     Витрати, собівартість є найважливішими економічними показниками. Їх рівень багато в чому визначає величину прибутку і рентабельність підприємства, ефективність його господарської  діяльності. Зниження і оптимізація  витрат є одним з основних напрямів вдосконалення економічної діяльності кожного підприємства, що визначають його конкурентоспроможність, надійність і фінансову стійкість. Діяльність будь - якого підприємства завжди пов'язана  з певними витратами матеріальних, трудових, інформаційних, грошових та інших ресурсів на виготовлення, зберігання, транспортування, сортування, пакування, фасування та реалізацію товарів. Сукупність всіх цих витрат і складає поточні витрати підприємства.

     Національні стандарти бухгалтерського обліку П(С)БО 1 та П(С)БО 16 визначають витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття

активів або збільшення зобов'язань, які  призводять до зменшення власного

капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або  розподілу власниками). В даному визначенні сутність витрат виражається  не через їх економічну природу, а  через наслідки операцій з активами та капіталом для фінансово - майнового  стану підприємства.

     Поняття економічних витрат обумовлено обмеженістю  ресурсів у порівнянні з кількістю  варіантів їх використання. З бухгалтерської точки зору витрати - це тільки конкретні  витрати ресурсів. Дане тлумачення базується на ресурсному розумінні природи господарства, не беручи до уваги інші аспекти.

     Якщо  розглядати роботи іноземних авторів, то особливостями вирішення проблеми розкриття сутності витрат є:

1. присутність однакового підходу до розглядання витрат підприємств, що здійснюють різні види діяльності із зазначенням галузевих особливостей;
2. розглядання витрат як елемента всієї системи управління у нерозривному зв'язку з іншими важливими показниками фінансово-господарської діяльності;
3. створення умов для практичного впровадження наукових робіт до системи управління підприємством.

     Собівартість  продукції - ємка, багатоманітна і  динамічна економічна

категорія. Вона є найважливішим якісним  показником, показуючи, в що

обходиться  підприємству виробництво і збут продукції. Чим нижче собівартість, тим вище прибуток і, відповідно, рентабельність виробництва.

Мета  обліку витрат на виробництво полягає  в своєчасному, повному і  достовірному визначенні фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і

збутом  продукції, а так само в контролі за використовуванням ресурсів і 

грошових  коштів.

     Калькуляція собівартості продукції - це числення фактичної собівартості окремих  видів продукції і всієї продукції  в цілому. Безперервний поточний облік  витрат в місцях їх виникнення, повсякденне  виявлення можливих відхилень від  встановлених норм. Визначення причин і винуватців відхилень повинні  задовольняти вимогам оперативного управління виробництвом.

     В основі організації обліку витрат лежать наступні принципи:

1. документування витрат і повне їх віддзеркалення на рахівницях обліку виробництва;
2. незмінність прийнятої методології обліку витрат на виробництво і калькуляцію собівартості продукції в перебігу року;
3. своєчасне, повне і правильне віднесення витрат і доходів до звітних періодів;
4. угрупування витрат по об'єктах обліку і місцях їх виникнення;
5. узгодженість об'єктів обліку витрат з об'єктами калькуляції собівартості продукції, показників обліку фактичних витрат з нормативними, плановими показниками і т.д.;
6. доцільність витрат, що відносяться до виготовлення певної продукції;
7. здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і формуванням собівартості продукції;
8. регламентація складу собівартості продукції;
9. розвиток методології і організації обліку витрат на виробництво з метою їх зближення з міжнародними стандартами і світовою практикою.

     В Україні склад собівартості продукції  регламентується державою. Основні  принципи формування собівартості продукції  визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»  затвердженим наказом Міністерства фінансів України №318 т 31.12.99 р., Законом  України «Про оподаткування прибутку підприємств» і конкретизовані галузевими Типовими положеннями по плануванню, обліку і калькуляції собівартості продукції. Для збереження і збільшення загальної прибутковості підприємства керівництво повинне знати розміри  специфічних витрат і прибутків на будь-який момент по окремих видах продукції, по будь-якому цеху або по інших структурних підрозділах підприємства. Облік витрат дає цю інформацію, допомагає контролювати витрати, встановлюючи критерії ефективності виробництва. Перевірка витрат на кожну декаду або місяць дає керівництву  інформацію про ефективність діяльності підприємства. Вона показує на якій ділянці потрібно вжити заходів для того,                                        щоб привести витрати у відповідність.

Задачами  обліку витрат є:

1. скорочення витрат шляхом порівняння фактичних витрат з витратами, які указані в кошторисі;
2. збалансованість виробництва по підрозділах для підтримки рівномірного потоку матеріалів;
3. забезпечення повних, точних даних про діяльність підприємства;
4. розподіл невигідних витрат і т.п.

   Якість  облікових даних про витрати  оцінюється адміністрацією підприємства з позиції їх придатності для  ухвалення управлінських рішень. 

Класифікація  затрат на постійні і змінні 

     Для підприємства, що працює в умовах ринкової економіки, часто мають місце  економічні ситуації, пов'язані з  коливаннями завантаження виробничих потужностей, що спричиняє зміну  обсягу виробництва і продажу, а  це, в свою чергу, істотно впливає  на собівартість продукції, і, отже, на фінансові результати.

     Для ефективного управління собівартістю продукції, метою якого є зниження затрат на її виготовлення і реалізацію, є необхідним аналіз поведінки затрат. За цією ознакою усі затрати можна  класифікувати таким чином:

1. Змінні – змінюються пропорційно зміні обсягу виробництва (затрати на сировину, основні матеріали). Під змінними затратами розуміють затрати, величина яких змінюється зі зміною міри завантаження виробничих потужностей чи обсягів виробництва. До них належать, наприклад, затрати на сировину й основні матеріали, заробітна плата основних виробничих робітників та інші. Залежно від процентного співвідношення зміни затрат і зміни обсягу виробництва змінні затрати, в свою чергу, підрозділяються на пропорційні, прогресивні і дегресівні.
2. Напівзмінні – міняються зі зміною обсягу виробництва, але не прямо пропорційно.
3. Напівпостійні - залишаються постійними до визначених меж росту обсягу продукції.
4. Постійні – незмінні в рамках звітного періоду, до них прийнято відносити такі затрати, величина яких не змінюється зі зміною міри завантаження виробничих потужностей чи зі зміною обсягу виробництва (наприклад, амортизація основного капіталу, що нараховується за період, орендна чи лізингова плата, відсоток на позиковий капітал і інші).

     Всі чотири групи затрат підрозділяються  в бухгалтерії на умовно-змінні і  постійні. Перші складають технологічну собівартість продукції і враховуються як прямі затрати.

     Змінні  і постійні затрати класифікуються за джерелами виникнення затрат: змінні характеризують затрати господарської активності, що пов'язана із зростанням обсягу продукції, а постійні характеризують затрати, що пов'язані зі здатністю господарювати, тобто показують ефективність управління. До цих затрат відносяться затрати на інвестиції (амортизація), оплата керівництва, затрати на здійснення економічної політики (реклама, наукові розробки і т.д.).

     Крім  поводження затрат залежно від зміни  обсягу виробництва, важливим аспектом теорії класифікації затрат на постійні і змінні є умовність такого підрозділу.

     Існує велика кількість видів затрат, що визначають величину сукупних затрат при зміні обсягу виробництва (затрати  на сировину, основні і допоміжні  матеріали, транспортні затрати  й інші). Оскільки коефіцієнт реагування цих змінних затрат визначає рішення  про збільшення чи зменшення обсягу виробництва, такі затрати називаються  вирішальними.

     Затрати інших видів (заробітна плата  адміністрації підприємства, охорони, плата за орендовані основні засоби та інші) не залежать від обсягу виробництва. Вони просто є умовою функціонування підприємства. Їх прийнято називати затратами, що не визначають рішення. Однак зробити  висновок про те, що всі змінні затрати  впливають на рішення про обсяги виробництва, а всі постійні не впливають, не можна. Існують затрати, що у певній ситуації можуть бути постійними, а в іншій – змінними. Відповідь на питання, вважати затрати постійними чи змінними, залежить від двох факторів: тривалості періоду, що розглядається для ухвалення рішення, і подільності виробничих факторів.

     Даремно поділяти затрати на постійні і змінні за їх сутністю. В теорії класифікації затрат на постійні – змінні управлінського (виробничого) обліку затверджується, що характер поведінки затрат залежить від відповідної виробничої ситуації, у якій приймаються рішення. Навіть якщо підприємство не працює, воно все  одно повинно сплачувати відсотки на позиковий капітал; ці відсотки є  постійними затратами, тому що їх величина не залежить від завантаження чи обсягу виробництва. Ці ж відсотки стають змінними, коли змінюється ситуація для схвалення  рішення, наприклад, передбачається продати  підприємство. Якщо постало питання, виробляти, наприклад, 1000 шт. конкретних виробів або ліквідувати підприємство, то усі затрати стають змінними.