Система обліку і калькулювання за змінними витратами

     Поява напівмарж дала можливість також поєднати значення контрольної функції в системі управлінського обліку, що призвело до чіткого визначення відповідальності кожного сегменту діяльності за свої витрати та результати. У зв’язку з цим організація обліку в системі директ-костинг здійснюється за двома типами сегментів діяльності:

1. внутрішніми (вироби, групи виробів, замовлення, центри відповідальності);
2. зовнішніми (сектори покупців, класи клієнтів, географічні зони реалізації).

     Виникнення  в системі управлінського обліку зовнішніх сегментів діяльності дало можливість вийти йому за рамки  внутрішнього виробничого обліку і  перейти від маржинального етапу розвитку управлінського обліку до стратегічного.

     Ця  система калькулювання має як прибічників, так і критиків, оскільки в неї є і переваги, і вади.

     Перевагами  системи калькулювання змінних  витрат є:

1. звіти, складені на основі калькулювання змінних витрат, більшою мірою відповідають інтересам керівників підприємства, оскільки дають змогу
2. приймати поточні рішення і здійснювати оцінку окремих сегментів діяльності (підрозділів, регіонів, категорій замовників тощо);
3. спрощується калькулювання собівартості продукції, а оцінка запасів здійснюється відповідно до поточних витрат, необхідних для виготовлення певних виробів;
4. величина операційного прибутку перебуває у прямій залежності від обсягу реалізації.

     Вадами  системи калькулювання змінних  витрат вважають:

1. звітність підприємства, складена на основі калькулювання змінних витрат, не відповідає загальноприйнятим принципам підготовки фінансової звітності та вимогам податкової системи;
2. для розподілу витрат на змінні й постійні потрібні додаткові розрахунки, які не завжди забезпечують точний результат;
3. для прийняття стратегічних рішень необхідна інформація про повні витрати підприємства, що потребує додаткових витрат на розподіл постійних накладних витрат позасистемним шляхом.

     Узагальнення  досліджень практики використання систем калькулювання в різних країнах  свідчить, що компанії багатьох розвинених країн ведуть облік на основі калькулювання  повних витрат (табл. 1). 
 

     Таблиця 1

     Базова  система обліку витрат у розвинених країнах

     При цьому компанії, що використовують систему калькулювання змінних  витрат, застосовують різний підхід до постійних виробничих витрат (табл. 2).

     Таблиця 2

     Підходи до постійних виробничих витрат у  разі застосування

     калькулювання змінних витрат як базової системи  обліку

Висновок 

     Поняття «директ-костінг» було введено в 1936 р. американцем Д. Харрісом. З початку практичного застосування цієї системи до собівартості включалися лише прямі витрати (звідси й назва системи), а всі непрямі списувалися безпосередньо на фінансові результати. В даний система «директ-костінг» передбачає облік собівартості не лише в прямих змінних витрат, але й у частині змінних непрямих витрат. Крім того, у різних країнах ця система одержала різні найменування:

     У Німеччині й Австрії -- це система  обліку граничних витрат, чи облік  сум покриття; у США й Великобританії -- облік маржинального доходу; у Франції-- маржинальний облік.

     У зв'язку з цим, у різних країнах  і навіть серед фахівців однієї й  тієї ж система «директ-костінг» відрізняється не лише за термінологією, але й за визначенням суті даного поняття. Однак усі існуючі визначення об'єднує загальна характерна риса -- усі вони як обов'язковий фактор передбачають поділ витрат, що включаються до собівартості продукції й послуг, на змінні й постійні та окремий їх облік.

     Отже, «директ-костінг» є системою управлінського (виробничого) обліку заснованою на класифікації витрат на постійні й змінні залежно від обсягу виробництва чи діяльності та передбачає здійснення обліку й аналізу витрат і результатів, а також прийняття управлінських рішень.

     Важливою  особливістю системи «директ-костінг» є те, що у процесі пізнання можна вивчати взаємозв'язки і взаємозалежності між обсягом реалізації продукції (послуг), витратами (собівартістю) і прибутком та визначати обсяги діяльності підприємства в критичних точках: беззбитковості, мінімального, цільового, максимального прибутку. 
 
 

Список  використаної літератури: 

1. Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник. – 2-ге вид. – К.: Лібра, 2004. – 704с.
2. Давидович І.Є. Управління витратами: Навч.посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2008 – 320с.
3. Добровський В. М., Гнилицька Л. В., Коршикова Р. С. Управлінський облік: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За ред. В. М. Добровського. — К.: КНЕУ, 2003.
4. Корецький М.Х., Дацій Н.В., Пельтек Л.В. Управлінський облік: Навч.посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007 – 296с.
5. Лишиленко О.В. Бухгалтерський управлінський облік Навчальний посібник. – Київ:Вид-во «Центр.навч.літератури», 2004 – 254с.
6. Труш В.Є., Чебан Т.М., Стефанович Н.Я. Управлінский облік: Навч.-метод. посібник для студентів вищих навч.закладів/ За ред..проф В.Є.Труша. – Київ: Кондор,2007 – 296с.