Відповідальність в аудиторській діяльності

Анульований сертифікат аудитор зобов’язаний у 10-денний термін з моменту отримання витягу з  рішення АПУ та з моменту публікації в пресі повернути до Секретаріату АПУ.

Аудитор (аудиторська  фірма) за рішенням суду відшкодовує  замовнику понесені ним збитки у  повному обсязі, а також витрати  на проведення повторної перевірки  тільки в тому разі, коли суд чи арбітражний суд визнає якість проведеної перевірки незадовільною.

Заняття аудиторською діяльністю без державної реєстрації або спеціального дозволу.

За здійснення аудитором (аудиторською фірмою) аудиторської діяльності, що не передбачена виданим йому сертифікатом, аудитор (аудиторська фірма) може бути виключений із Реєстру суб’єктів аудиторської діяльності. В таких випадках на підставі рішення суду (арбітражного суду) аудитор (аудиторська фірма) повертає доходи в межах понесених замовником витрат на аудиторську перевірку, що виникли в результаті незаконної діяльності —уведення в оману економічного суб’єкта-замовника. Причому орган, уповноважений видавати свідоцтво на здійснення аудиторської діяльності, має право звернутись до арбітражного суду з позовом про ліквідацію суб’єкта господарювання в органах держадміністрації.

Анулювання сертифіката  аудитора передбачається також у  випадках порушення принципу незалежності аудитора чи аудиторської фірми в  цілому. Існують також випадки, коли порушення принципу незалежності приховується не аудитором від клієнта, а аудитором у змові з клієнтом —економічним суб’єктом від користувачів фінансової звітності. Аудиторський висновок за цих обставин вважається недійсним. Крім вищеназваного, таке порушення передбачає ще й відповідальність згідно з Цивільним кодексом України за укладання договору, що суперечить чинному законодавству. У разі наявності умислу з обох сторін дохід, одержаний за такою угодою, стягується у дохід державного бюджету.

Конфіденційність  одержаної інформації

Етичні норми аудиторської практики передбачають повне й безумовне дотримання конфіденційності всієї інформації, що стала відома аудитору в процесі здійснення перевірки. Тому неодмінним обов’язком аудитора є збереження конфіденційності інформації клієнта. До конфіденційності інформації можна віднести:

• результати роботи економічного суб’єкта за рік, що відрізняються від прогнозів брокерів;
• коливання коефіцієнта дохідності;
• прогнози продажу і кошториси на нову продукцію;
• витрати на рекламу, маркетинг і підготовку спеціалістів;
• витрати на оплату праці;
• процедури захисту електронної інформації.

Крім того, аудитор  може бути обізнаний із фінансовими  труднощами підприємства, про які  мало кому відомо, та про потенційні поглинання (у найближчому майбутньому) чи можливий (ще не оголошений) продаж підприємства. Правила професійної етики та поведінки також зобов’язують аудитора зберігати конфіденційність у разі порушень і незаконних дій клієнтів і третіх осіб. Єдиним винятком з правила є обов’язок аудитора надати за рішенням судових органів чи за санкцією прокурора конкретну інформацію (документацію), вказану в рішенні суду (санкції прокурора), відповідним судовим чи правоохоронним органам.

Чітке визначення комерційної  таємниці дає ст. 231 Кримінального кодексу України, згідно з якою «комерційна таємниця підприємства —це відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства чи іншого суб’єкта господарської діяльності, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам». Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються керівником підприємства. Відомості, які не можуть становити комерційну таємницю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 232 Кримінального кодексу України навмисне розголошення комерційної таємниці аудитором без згоди на те її власника, якщо воно вчинене з корисливих або інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності, карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займатися аудиторською діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк. Слідство з цієї категорії справ провадять слідчі прокуратури та органів внутрішніх справ.

Існує багато протиріч, пов’язаних із питанням конфіденційності, і тому притягнути аудитора до відповідальності за її розголошення майже неможливо.

Зговір  про фіксування цін

Такий вид злочину  поки що не є характерним для аудиторів і аудиторських фірм, оскільки конкуренція на ринку аудиторських послуг приводить до встановлення реальних цін, тобто таких, які, з одного боку, враховують витрати аудиторів, а з іншого —інтереси клієнтів. А встановлення монопольних цін призводить до обмеження конкуренції і порушення прав клієнтів.

Зговір окремих суб’єктів  підприємницької діяльності (зокрема  аудиторів і аудиторських фірм) про  встановлення монопольних цін на свої послуги з метою усунення конкуренції за наявності попередньої домовленості (угоди) відноситься до кримінальної відповідальності (ст. 228 Кримінального кодексу України).

Зговір про фіксування цін карається позбавленням волі на строк до трьох років або  штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян.

Сплата  податків

Аудитори (аудиторські  фірми), як і будь-які суб’єкти підприємницької  діяльності, зобов’язані сплачувати податки до бюджету. За ухилення від  сплати податків, навмисне неподання  податкових декларацій та розрахунків  або приховування (заниження) об’єктів оподаткування, вчинене посадовою особою, передбачається відповідальність у вигляді:

• застосування фінансових санкцій;
• сплати пені;
• адміністративної або кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність передбачена у випадках, якщо ці дії завдали шкоди державі у значних розмірах (сума, що перевищує 17 000 грн.) ст. 212 Кримінального кодексу України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Цивільна відповідальність.

До цивільної відповідальності аудиторські фірми (аудитори) притягуються за рішенням арбітражного суду. Такі судові справи стосуються тих перекручень звітності, які аудитор не зміг виявити, в результаті чого клієнт зазнав збитків у вигляді сплати штрафів, пені тощо. Клієнт у цьому випадку стверджує, що аудитор зміг би знайти ці перекручення, якби не його недбалість. Тобто головне звинувачення, як правило, стосується рівня ретельності виконання зобов'язань аудитором.

За звичайними цивільно-правовими  угодами сторони несуть відповідальність тільки одна перед іншою, а аудитор несе відповідальність перед клієнтом і перед третіми особами, які є користувачами фінансової звітності клієнта, засвідченої висновком аудитора. Ця специфіка відповідальності аудитора закладена в меті аудиту: засвідчити достовірність, повноту і законність представленої інформації щодо дій і подій господарюючого суб'єкта з метою зменшення до найменшого ризик користувачів інформації.

Аудиторська фірма (аудитор) може нести відповідальність перед  третьою особою, якщо позивач зазнав збитків в результаті того, що він поклався на фінансову звітність, яка ввела його в оману. До таких осіб належать існуючі та потенційні акціонери, торговці, банкіри та інші кредитори, службовці і клієнти. Типовий випадок такого роду може мати місце тоді, коли банк не може повернути позику з причини неплатоспроможності клієнта. Банк може вимагати, щоб аудиторська фірма відшкодувала завдані збитки, посилаючись на те, що аудит проведено з неналежною ретельністю.

 

 

Кримінальна відповідальність.

Аудитор (фізична особа) може бути притягнутим і до кримінальної відповідальності і визнаний винним у кримінальних злочинах. Особливо це стосується випадків, коли порушуються вимоги законодавства щодо цінних паперів. Кримінальна відповідальність загрожує в разі навмисного приховування істини у власних інтересах.

Професійна  відповідальність.

Професійна відповідальність аудитора визначається в наступному:

) попередження;

) припинення дії сертифіката  на строк до одного року;

) анулювання сертифіката.

Відповідальність  за нормами трудового права.

Аудитор, який працює в аудиторській фірмі і зв'язаний з нею трудовими правовідносинами, у випадку неналежного виконання своїх обов'язків може бути притягнений до відповідальності за нормами трудового права (догана, звільнення, обмежене відшкодування завданої дійсної шкоди).

Разом з тим, аудитор  не застрахований від помилок  та невиявлення перекручень звітності, фактів обману тощо. З метою запобігання  негативних наслідків для аудиторської фірми в розвинутих країнах здійснюється страхування професійної і цивільної  відповідальності. Це стало обов'язковим видом страхування.

 

 

Використана література

 

1. Аудит: методика документування. Нав.посібник.  За ред. проф. Пилипенка І.І. –К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2003.–с.
2. Бутинець Ф.Ф. Аудит. Підручник. –Житомир: ПП “Рута”, 2002. –с.
3. Давидов Г.М. Аудит.Підручник.-К.: Знання, 2004.-514 с.
4. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. –К.: “Знання”,2001.-402 с.
5. Загородній А.Г., Корягін М.В., Єлисєєв А.В., Полякова Л.М. Аудит: теорія і практика. –Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2004. –.с.
6. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Організація і методика аудиту: Навч.посіб. –К,:, 2004. –с.
7. Труш В.Є. та ін. Організація і методика аудиту підприємницької діяльності: Навч.-мето.посібник.  В.Є Труш, Т.А. Калінська, Т.А. Алексєєва, І.О. Дмитрієнко.; За ред. Проф. В.Є. Труша.- Херсон; Олді-плюс, 2002.- 128 с
8. Усач Б. Ф., Душко З. О., Колос М. М. Організація і методика аудиту: Підручник. –К.:Знання, 2006. -295с.