Значення управління витратами в умовах ринку

Поділ витрат на основні  та накладні, прямі та непрямі пов'язаний, в першу чергу, з необхідністю більш точного калькулювання, тобто  отримання об'єктивної інформації про рівень витрат.

 

5.3 Калькулювання одиниці  виробу 

 

Калькулювання  собівартості  одиниці   продукції   (робіт,  
послуг)  здійснюється  для  визначення ефективності запланованих і  
фактично здійснених агротехнічних, технологічних, організаційних і  
економічних  заходів,  спрямованих  на  розвиток  і  вдосконалення  
виробництва,  для обгрунтування цін і розрахунку суми податків, що  
підлягають сплаті до бюджету.

Точність та обгрунтованість калькуляційних розрахунків  є  
важливою    передумовою   об'єктивності   цілого   ряду   важливих  
економічних показників.

Собівартість  окремих  видів  продукції визначається виходячи з витрат, віднесених на цю продукцію.

Фактична собівартість   продукції   (робіт   та   послуг)   розраховується в цілому за  рік, крім  продукції  (робіт,  послуг) допоміжних виробництв,  фактична собівартість яких визначається щомісяця.

Об'єктами визначення собівартості є конкретні види продукції,  
робіт та послуг.

Розрахунок   собівартості   одиниці продукції   (робіт,   послуг)  
здійснюється в такій послідовності:

а) розподіляються між окремими об'єктами планування та  об-  
ліку витрати з утримання основних засобів;

б) визначається   собівартість  робіт  та  послуг  допоміжних  
виробництв;

в) розподіляються загальні витрати;

г) розподіляються      бригадні      (фермські,      цехові),  
загальновиробничі та загальногосподарські витрати;

 д) підраховується  загальна сума виробничих витрат  на об'єктах  
планування та обліку;

е) визначається собівартість продукції;

є) розподіляються витрати з утримання допоміжних цехів;

ж) визначається собівартість продукції підсобних виробництв;

з) визначається   повна   собівартість  одиниці товарної   продукції додаванням   до   виробничої  собівартості  витрат,  пов'язаних  з  
реалізацією цієї продукції.

 

5.3.1 Особливості калькулювання  продукції рослинництва

 

Собівартість  продукції  за  видами  сільськогосподарських  
культур визначається:

а) зерна,   насіння   соняшнику   -  франко-тік  (інше  місце  
первинної доробки);

б) соломи, сіна - франко-місце зберігання;

в) цукрових  буряків,  картоплі,  баштанних  культур,  овочів,  
маточників цукрових буряків,  коренеплодів  - франко-поле  (місце зберігання);

г) плодів,   ягід,   винограду,  листя   тютюну,   продукції  
лікарських та ефіроолійних культур і квітництва,  овочів закритого  
грунту - франко-пункт приймання (зберігання);

д) соломки   та   трести   льону,   конопель  -  франко-пункт  
зберігання чи переробки (в підприємстві);

е) насіння трав, льону, конопель, овочевих та інших культур -  
франко-пункт зберігання;

є) зеленої маси на корм - франко-місце споживання;

ж) зеленої маси на силос,  трав'яного борошна, сінажу, гранул  
-  франко-місце силосування,  сінажування,  виробництва борошна,  
гранул.

Витрати на  обробіток  площ,  на  яких  повністю  загинув  
урожай внаслідок стихійного лиха, списуються на збитки. Якщо площа  
повністю загиблих посівів була пересіяна,  на  збитки  відносяться  
лише вартість насіння,  витрати на передпосівний обробіток грунту,  
посів та інші роботи,  які виконуються знову  при  пересіві  новою  
культурою   (повторювані  витрати).  Витрати  на  лущення  стерні,  
підняття зябу і снігозатримання,  вартість добрив та витрачені  на  
їх внесення суми тощо (неповторювані витрати) списуються в розрізі  
статей на пересіяну культуру.

В державних  сільськогосподарських  підприємствах  витрати  на  
вирощування  культур,  які  частково  загинули  або по яких стався  
недобір продукції внаслідок стихійного лиха,  списуються на збитки  
в   межах  одержаних  страхових  відшкодувань,  які  за  цих  умов  
розглядаються як прибутки підприємства.

Собівартість  соломи,  гички,  стебел  кукурудзи  і соняшнику,  
капустяного  листя  та  іншої  побічної   продукції   рослинництва  
визначається виходячи із розрахунково-планових витрат на збирання,  
транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов'язані  
із  заготівлею  побічної чи основної продукції.  Під час складання  
звітної калькуляції із загальної суми витрат на вирощування певної  
культури   виключається   вартість  побічної  продукції. 

Витрати   на  вирощування  і  збирання  зернових  культур  
(включаючи вартість з доробки зерна на  току,  що  проводиться в  
межах    календарного   року)   становлять   собівартість   зерна,  
зерновідходів та соломи.

Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між  
зерном і зерновідходами,  при цьому зерно береться за  одиницю,  а  
зерновідходи   прирівнюються   до   нього  за  коефіцієнтом,  який  
розраховується за вмістом в них повноцінного зерна.

Наприклад, в    підприємстві    зібрано    20000    центнерів  
повноцінного зерна озимої пшениці та 1500 центнерів  зерновідходів  
із  вмістом в них зерна 60 відсотків.  Витрати на вирощування цієї  
культури (без вартості соломи) становили 1254  млн.  карбованців.  
Розрахунок  собівартості  одержаної  продукції  виконується  таким  
чином.  Кількість повноцінного зерна у зерновідходах становить 900  
центнерів   -   (1500  х  60  )/100.  Загальна  його  кількість  з  
урахуванням зерновідходів дорівнюватиме 20900 центнерів  (20000  +  
900).  Собівартість  1  центнера повноцінного зерна становитиме 60  
тис.  крб.  - (1254 млн.крб.  : 20900 центнерів), а собівартість 1  
центнера зерновідходів становитиме 36 тис. крб. - (60 х 900)/1500.

У разі вирощування  насіння  зернових  культур  загальна  сума  
витрат,  включаючи  додаткові  витрати,  безпосередньо пов'язані з  
одержанням насіннєвого зерна відповідних репродукцій (без вартості  
рядового зерна та зерновідходів),  розподіляється між цими класами  
насіння (супереліта,  еліта,  І і ІІ репродукції) пропорційно його  
вартості за реалізаційними цінами. Собівартість 1 центнера насіння  
визначається  діленням  суми   витрат,   віднесених   на   насіння  
відповідного класу, на його масу після доробки.

Собівартість 1 центнера зерна кукурудзи  визначається  шляхом  
ділення  витрат  на вирощування і збирання продукції (без вартості  
кукурудзиння) на масу сухого зерна повної  стиглості.  Перерахунок  
качанів  кукурудзи  повної  стиглості в сухе зерно здійснюється за  
фактичним   виходом   зерна   з   качанів,    який    визначається  
хлібоприймальними пунктами шляхом обмолоту середньодобових зразків  
з урахуванням базової вологості зерна в качанах (базова  вологість  
зерна  в  качанах  кукурудзи  береться  на  рівні  14  відсотків).  
Перерахунок качанів  кукурудзи  повної  стиглості  в  сухе  зерно,  
залишених  на  кінець  року  в  підприємстві  та перероблених для  
внутрігосподарських  потреб,  виконується  за  середнім  відсотком  
виходу  зерна  базової  вологості,  який  встановлюється за даними  
реєстрів накладних на прийняте заготівельними організаціями зерно.

Собівартість 1   центнера   кукурудзи  визначається  діленням  
витрат на виробництво (без вартості кукурудзиння) на  масу  зерна.  
Оскільки   в  поточному  обліку  відображається  рух  кукурудзи  в  
качанах,  то  додатково  розраховується  фактична  собівартість  1  
центнера кукурудзи в качанах.

Виробнича  собівартість  1  центнера   цукрових   буряків  
(фабричних і маточних) визначається діленням загальної суми витрат  
на їх вирощування і збирання  (без  вартості  гички,  оціненої  за  
нормативно-розрахунковими витратами) на фізичну масу буряків.

Для розрахунку собівартості продукції буряків-маточників  від  
витрат,   віднесених  на  всю  вироблену  продукцію,  віднімається  
вартість гички і забракованих  буряків  та  додаються  витрати  на  
доочищення  буряків,  кагатування  і догляд за кагатами в звітному  
році.  Поділивши цю суму на кількість центнерів буряків, вкладених  
в кагати, визначають собівартість одного центнера.

Облік витрат на догляд за кагатами починаючи  з  1  січня,  а  
також наступних витрат на розкриття кагатів, вибирання коренів, їх  
сортування  та  інші  роботи  ведеться  на  окремому  аналітичному  
рахунку,  на  який списується після розкриття кагатів собівартість  
закладених  на  зберігання  коренів.   У   результаті   сортування  
одержують   буряки,  придатні  для  висадки  та  забраковані,  які  
оцінюються  за   середньою   собівартістю   кормових   буряків   з урахуванням  їх  якості.  Після  цього визначається собівартість 1  
центнера   буряків-висадків   діленням   витрат   (без    вартості забракованих буряків) на фізичну масу одержаних буряків-висадків.

Вирощене насіння  цукрових буряків  калькулюється  в  порядку,  
передбаченому для продукції зернових культур.

 Аналогічно  розраховується   собівартість   насіння   кормових  
буряків.

Для визначення собівартості продукції льону  та  конопель  
одержане насіння оцінюється за нормативно-розрахунковою (плановою)  
вартістю виходячи із  витрат  на  підготовку  та  обмолот  стебел,  
транспортування  та обробку насіння.  Решта (без вартості насіння)  
загальної суми витрат на вирощування льону чи конопель відноситься  
на соломку.  Собівартість соломки визначається діленням зазначених  
витрат на фізичну  масу.  Собівартість  трести  льону-довгунця  чи  
конопель  включає  вартість  соломки  і витрати на її розстилання,  
перегортання, підняття із стелищ.

Собівартість  1  центнера  насіння соняшнику  визначається  
діленням  загальної  суми  витрат  на  вирощування   та   збирання  
продукції  цієї  культури  (без вартості соняшничиння та кошиків у  
оцінці  за  нормативно-розрахунковими  цінами)  на  фізичну   масу  
насіння після його доробки.

Для визначення собівартості тютюнової сировини, продукції  
лікарських   та   ефіроолійних   культур   обчислені   витрати  на  
вирощування відповідних культур розподіляються між окремими видами  
одержаної  продукції  пропорційно  її  вартості  за реалізаційними  
цінами.

Для   розрахунку  собівартості  1  центнера  картоплі  із  
загальної суми витрат на її вирощування та  збирання  виключається  
вартість    бадилля    (якщо    воно    було    використане)    за нормативно-розрахунковою оцінкою та вартість тієї картоплі, яка не могла  бути  використана за своїм призначенням і згодована худобі, за  собівартістю   кормових   буряків   з   урахуванням   кормових властивостей.  Решта суми витрат ділиться на кількість повноцінної продукції.

Собівартість 1 центнера продукції овочівництва відкритого  
і закритого грунту  визначається  діленням  витрат  (без  вартості  
побічної   продукції)  на  фізичну  масу  основної  продукції.  До  
побічної продукції,  яка  оцінена  в  порядку,  передбаченому  для  
картоплі  (пункт  98  цього Положення),  відноситься бадилля (якщо  
воно було використане),  та продукція, яка не була з різних причин  
реалізована і згодована худобі.

Якщо облік  витрат  ведеться  по  групі   овочевих   культур,  
розраховується середня собівартість на продукцію цих культур.  При  
необхідності  визначення  собівартості  продукції  кожної  окремої  
культури   витрати,   обчислені   в   цілому   на  групу  культур,  
розподіляються  між  окремими  видами  продукції  пропорційно   її  
вартості за реалізаційними цінами.

До собівартості продукції теплиць включаються  і  витрати  на  
утримання  сімей бджіл для запилення (без вартості одержаного меду  
та іншої продукції бджільництва за релізаційними цінами).

Між окремими культурами,  що вирощуються в теплицях,  витрати  
розподіляються  пропорційно  вартості   одержаної   продукції   за  
реалізаційними цінами.

Для  розрахунку   собівартості   1   центнера   продукції  
баштанних культур всі витрати діляться на кількість оприбуткованої  
продукції.  При цьому фактичні витрати  на  вирощування  баштанних  
культур   можуть   розподілятися  між  окремими  видами  продукції  
пропорційно їх вартості за реалізаційними цінами.

Собівартість  1  центнера  насіння  овочевих та баштанних  
культур визначається діленням витрат на їх вирощування,  збирання,  
сушіння та сортування (без вартості відходів та побічної продукції  
за  цінами  можливого   використання)   на   кількість   одержаної  
продукції.